ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 902/196/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Петухов М.Г.; судді: Гудак А.В., Мельник О.В.)
від 27.09.2021
у справі № 902/196/19
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3, Фермерського господарства "Ланецького", ОСОБА_4
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Державний реєстратор Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області
про визнання недійсними рішень засновників та відновлення правового становища,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ОСОБА_2 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3, Фермерського господарства "Ланецького", ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень №7 від 10.12.2015, №8 від 29.12.2015, №1/18 від 28.02.2018, №2/18 від 01.03.2018, на підставі яких внесено записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; відновлення становища ОСОБА_2 шляхом відновлення запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо складу інформації про засновників Фермерського господарства "Ланецького"; визнання недійсним договору №1 купівлі-продажу частки у складеному (статутному) капіталі Фермерського господарства "Ланецького" від 28.02.2018, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який пов`язаний з предметом спору і суперечить закону.
1.2. В якості підстави заявлених вимог позивач посилався на незаконне виключення його зі складу засновників Фермерського господарства "Ланецького" на підставі рішення зборів засновників № 7 від 10.12.2015.
1.3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 у справі №902/196/19 позов задоволено частково. Визнано недійсними рішення засновників Фермерського господарства "Ланецького", оформлені рішеннями №7 від 10.12.2015, №8 від 29.12.2015, №1/18 від 28.02.2018, №2/18 від 01.03.2018 на підставі яких внесено записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; визнано недійсним договір №1 купівлі-продажу частки у складеному (статутному) капіталі Фермерського господарства "Ланецького" від 28.02.2018, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про відновлення становища ОСОБА_2 шляхом відновлення запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо складу інформації про засновників Фермерського господарства "Ланецького".
1.4. Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскаржувані рішення загальних зборів учасника, а також оспорюваний договір порушують законні права та інтереси позивача, їх вчинення здійснено з порушенням вимог законодавства. В матеріалах справи відсутні докази реалізації позивачем права виходу з фермерського господарства, реєстрації для участі у загальних зборах, безпосередньої участі у проведенні загальних зборів ФГ "Ланецького", на яких прийнято рішення про його виключення.
Суд першої інстанції встановив, що заява про вихід з господарства громадянином ОСОБА_2 не підписувалась та не подавалася, реєстрацію у протоколі комісії щодо присутніх осіб позивач не здійснював. Експертним висновком №3036/3037/18-21 від 12.06.2018 встановлено, що на зазначених документах підписи вчинено не позивачем, а іншою особою.
Протиправне виключення позивача зі складу учасників ФГ "Ланецького", відчуження частки у статутному капіталі господарства за відсутності у сторін договору необхідного обсягу цивільної дієздатності відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України стало підставою для визнання недійсним договору.
1.5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 у справі №902/196/19 залишено без змін.
1.6. Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2020 касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі №902/196/19 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з поданням ОСОБА_4 клопотання про відмову від касаційної скарги.
1.7. ОСОБА_1, як особа, що не брала участь в розгляді справи, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 у справі №902/196/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
1.8. ОСОБА_1 вважає, що внаслідок ухвалення оскаржуваного судового рішення було скасовано реєстраційну дію, вчинену за результатами прийнятого рішення загальними зборами фермерського господарства про її членство та її було виключено зі складу учасників (засновників) фермерського господарства за відсутності її волевиявлення та протиправно позбавлено майна у вигляді фактично сплачених коштів до складеного капіталу ФГ "Ланецького", права на отримання частини прибутку останнього, а тому є такими, що безпосередньо стосуються її прав та законних інтересів.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 апеляційне провадження у справі №902/196/19 за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у справі - ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 у справі № 902/196/19 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, за якою суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
2.2. Суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що при винесенні оскаржуваного рішення не вирішувались питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 ; ОСОБА_1 не довела, що вона станом на момент ухвалення місцевим господарським судом оспорюваного рішення була учасником (засновником) Фермерського господарства "Ланецького".
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у справі №902/196/19, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на зазначене судове рішення, якою просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати для продовження розгляду до Північно-західного апеляційного господарського суду.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_1 :
- суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду не вирішувалися питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 ;
- суд апеляційної інстанції не дослідив докази, що містяться в матеріалах справи та підтверджують, що ОСОБА_1 була учасником (засновником) ФК "Ланецького", зокрема Витяг з ЄДРЮОФОПГФ станом на 11.12.2019;
- суд апеляційної інстанції безпідставно залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 про відвід судді Гудак А.В., про що було постановлено ухвалу від 27.09.2021.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Частиною першою статті 17 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
4.3. Згідно з частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
4.4. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
4.5. Таким чином, положеннями господарського процесуального законодавства визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.
У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з наведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2020 №910/9016/16, від 21.07.2020 № 914/1971/18.
4.6. В обґрунтування доводів стосовно того, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, ОСОБА_1 зазначила, що 28.11.2019 відбулись збори засновників Фермерського господарства "Ланецького", на яких були прийняті рішення, зокрема, про збільшення складеного (статутного) капіталу господарства із 16 423 180,00 грн до 16 423 580,00 грн за рахунок внесення грошового вкладу, а саме: ОСОБА_5 у розмірі 200 грн; ОСОБА_1 у розмірі 200 грн. Залучено грошові вклади від ОСОБА_5 у розмірі 200 грн та надано йому частку у статутному (складеному) капіталі господарства в розмірі 0,095%. Залучено грошові вклади від ОСОБА_1 у розмірі 200 грн та надано їй частку у статутному (складеному) капіталі господарства в розмірі 0,095%. Затверджено новий склад учасників та розподіл часток учасників у статутному капіталі господарства. Затверджено зміни до статуту господарства шляхом викладення його у новій редакції.
Також вказала, що на підставі рішень була проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу ФГ "Ланецького", внаслідок чого ОСОБА_1 набула статусу засновника (учасника) ФГ "Ланецького", а також пов`язані з цим права.
В подальшому, ОСОБА_1 звернулась до голови господарства ОСОБА_4 із письмовою заявою щодо надання фінансової та статистичної (сільськогосподарської) звітності ФГ "Ланецького" за 2020-2021 роки, на яку нею було отримано відповідь, що наразі згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вона не являється засновником (учасником) ФГ "Ланецького", оскільки реєстраційну дію за результатами прийняття рішень зборами засновників ФГ "Ланецького" 28.11.2019 (щодо включення ОСОБА_1 до складу засновників) було скасовано на підставі рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі №902/196/19.
За наведеного ОСОБА_1 вважає, що внаслідок ухвалення вказаних судових рішень її було виключено зі складу засновників фермерського господарства, за відсутності її волевиявлення та протиправно позбавлено майна у вигляді фактично сплачених коштів до складеного капіталу ФГ "Ланецького", права на отримання частини прибутку останнього, а тому є такими, що безпосередньо стосуються її прав та законних інтересів.
4.7. Відповідно до статті 1 Закону України "Про господарські товариства" господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
З огляду на положення статті 84 Цивільного кодексу України, частини п`ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства", статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 8, 19 та 21 Закону України "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №916/978/17.
Згідно із частинами третьої та четвертою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.
Наявність статутного капіталу фермерського господарства дає певний обсяг корпоративних прав особі, частка якої визначається у статутному капіталі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №911/3215/17.
Зміст корпоративних прав визначено статтею 167 Господарського кодексу України, відповідно до якої корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
4.8. Судом апеляційної інстанції встановлено, шо рішенням місцевого господарського суду вирішено спір між учасниками (засновниками) Фермерського господарства "Ланецького" (станом на момент прийняття оспорюваних рішень загальних зборів учасниками (засновниками) були ОСОБА_3 (25%), ОСОБА_4 (20%), ОСОБА_2 (55%)) щодо виключення ОСОБА_2 зі складу засновників господарства, правомірності прийняття рішень зборів засновників щодо зміни складу учасників юридичної особи, зміни статутного капіталу та щодо укладення договору купівлі-продажу частки у складеному (статутному) капіталі Фермерського господарства "Ланецького" від 28.02.2018, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Підставою позову визначено порушення корпоративних прав позивача як учасника Фермерського господарства "Ланецького" у зв`язку з виключенням з господарства поза його волею та порушенням проведення зборів учасників без позивача.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 набуття статусу учасника (засновника) Фермерського господарства "Ланецького" підтверджує рішенням зборів засновників, які відбулися 28.11.2019.
Отже, як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 не була учасником (засновником) Фермерського господарства "Ланецького" ні на момент прийняття оспорюваних рішень загальних зборів ФГ "Ланецького", ні на момент ухвалення рішення місцевим господарським судом, а тому обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 у справі №902/196/19 не вирішувалися питання про права, інтереси та/або обов`язки ОСОБА_1 .
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи ОСОБА_1 про те, що на підставі оскаржуваного у даній справі рішення було скасовано реєстраційну дію набуття нею статусу учасника фермерського господарства і вона втратила статус учасника господарства, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і ця обставина не може свідчити про порушення оскаржуваним рішенням її прав та/або інтересів з підстав, наведених вище.
Разом з тим, ОСОБА_1 не позбавлена права, в порядку, встановленому чинним законодавством, оскаржити дії реєстратора.
4.9. Щодо доводів касаційної скарги стосовно того, що в ухваленні оскаржуваного рішення брала участь суддя, якій заявлено відвід, оскільки остання вже брала участь в апеляційному перегляді оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 33 Господарського процесуального кодексу України перегляд в апеляційному порядку судових рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
За змістом частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, установлених статтею 36 цього Кодексу.
Згідно із частиною третьою статті 36 Господарського процесуального кодексу України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.
З огляду на вимоги частини третьої статті 36 Господарського процесуального кодексу України можна зробити висновок, що підставою для відводу (самовідводу) судді, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, є саме скасування постанови суду апеляційної інстанції та неможливість брати участь повторно у новому розгляді справи по суті.
Верховний Суд вважає безпідставними твердження скаржника про те, що суддя Гудак А.В. підлягала самовідводу (відводу) на підставі частини третьої статті 36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки постанова суду апеляційної інстанції скасована не була.