ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/2268/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Делюкс Лайф" та Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 (колегія суддів: Станік С. Р. - головуючий, Дикунська С. Я., Тарасенко К. В.) у справі
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрувія"
до осіб, які можуть отримати статус учасника справи: 1) Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області, 2) Комунального підприємства "Гостомельінвестбуд", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Делюкс Лайф"
про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст обставин справи
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітрувія" (далі - ТОВ "Вітрувія") звернулося до подання позовної заяви до Господарського суду Київської області із заявою № 21/08/02-1П від 02.08.2021 про забезпечення позову (далі - заява), в якій просило шляхом заборони Гостомельській селищній раді Бучанського району Київської області (далі - Селищна рада), Комунальному підприємству "Гостомельінвестбуд" (далі - КП "Гостомельінвестбуд") та Товариству з обмеженою відповідальністю "Делюкс Лайф" (далі - ТОВ "Делюкс Лайф") здійснювати будь-які дії щодо організації будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці на вул. Богдана Хмельницького площею 2,3632 га (кадастровий номер 3210945900:01:049:3009) в селищі Гостомель, цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків (далі - спірна земельна ділянка).
1.2. ТОВ "Вітрувія" зазначало, що має намір звернутися до Господарського суду Київської області із позовом до Селищної ради, КП "Гостомельінвестбуд", ТОВ "Делюкс Лайф" з позовними вимогами про:
- переведення з КП "Гостомельінвестбуд" на ТОВ "Вітрувія" прав орендаря за договором оренди спірної земельної ділянки, укладеним між Селищною радою та КП "Гостомельінвестбуд", а саме шляхом заміни орендаря за договором оренди спірної земельної ділянки з КП "Гостомельінвестбуд" на ТОВ "Вітрувія";
- визнання незаконним та скасування рішення Селищної ради від 27.04.2021 про надання Селищною радою згоди КП "Гостомельінвестбуд" на укладення договору суборенди спірної земельної ділянки;
- визнання недійсним договору суборенди спірної земельної ділянки, укладеного між КП "Гостомельінвестбуд" та ТОВ "Делюкс Лайф";
- витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння ТОВ "Делюкс Лайф".
1.3. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовував тим, що ТОВ "Делюкс Лайф" як суборендар спірної земельної ділянки протягом розгляду справи розпочне її забудову, що призведе до порушення прав ТОВ "Вітрувія" як належного орендаря спірної земельної ділянки. Крім того, заявник зазначав, що це істотно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки звільнення спірної земельної ділянки, зокрема від будівельних матеріалів, потребуватиме чимало зусиль і витрат значних коштів з метою її приведення у той стан, що існує станом на день подання заяви. Зазначене, в свою чергу, спонукатиме заявника до подання додаткових позовів про звільнення спірної земельної ділянки від незаконного будівництва та про відшкодування завданої шкоди, а відповідно - не надасть змогу в межах первісного позову в повному обсязі відновити його права.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2021 у справі № 911/2268/21 (суддя Третьякова О. О.) відмовлено ТОВ "Вітрувія" у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.
2.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обраний заявником захід забезпечення позову шляхом заборони відповідачам здійснювати будь-які дії щодо організації будь-яких будівельних робіт на спірній земельній ділянці не відповідає предмету позову, з яким заявник має намір звернутися до суду, адже матеріально-правовими вимогами є вимоги щодо права оренди спірної земельної ділянки. Заборона вчинення дій стосується забудови спірної земельної ділянки, тому такий спосіб забезпечення позову не має безпосереднього правового зв`язку з предметом майбутніх позовних вимог. Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені ТОВ "Вітрувія" заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо їх розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів осіб, які можуть отримати статус учасника справи, а також є необґрунтованими та безпідставними, оскільки доводи заявника гуртуються виключно на припущеннях заявника.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 ухвалу Господарського суду Київської області від 05.08.2021 скасовано, заяву ТОВ "Вітрувія" про забезпечення позову шляхом заборони Селищній раді, КП "Гостомельінвестбуд" та ТОВ "Делюкс Лайф" здійснювати будь-які дії щодо організації будь-яких будівельних робіт на спірній земельній ділянці задоволено повністю. Вжито заходів щодо забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме заборонено Селищній раді, КП "Гостомельінвестбуд" та ТОВ "Делюкс Лайф" здійснювати будь-які дії щодо організації будь-яких будівельних робіт на спірній земельній ділянці.
2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що поданими заявником доказами підтверджуються обґрунтовані припущення ТОВ "Вітрувія", що ТОВ "Делюкс Лайф" як суборендар спірної земельної ділянки протягом розгляду справи розпочне її забудову, що призведе до порушення прав ТОВ "Вітрувія" як власника об`єкта незавершеного будівництва, розташованого на спірній земельній ділянці. Суд зазначав, що сам факт прийняття рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду іншій особі та надання дозволу на передачу її в суборенду, є доказом того, що суборендар буде здійснювати на ній будівельні роботи, що порушує права скаржника. Наведене істотно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки звільнення спірної земельної ділянки, зокрема від будівельних матеріалів, потребуватиме чимало зусиль і витрат значних коштів з метою її приведення у той стан, що існує станом на день подання заяви, що, в свою чергу, спонукатиме заявника до подання додаткових позовів про звільнення земельної ділянки від незаконного будівництва та про відшкодування завданої шкоди, а відповідно - не надасть змогу в межах позову в повному обсязі відновити свої права. Крім того, суд зазначив, що обраний заявником захід забезпечення позову відповідає предмету позову, з яким заявник має намір звернутися до суду, оскільки матеріально-правовими вимогами будуть вимоги щодо його права оренди спірної земельної ділянки, а заборона вчинення дій стосується забудови спірної земельної ділянки. При цьому, суд апеляційної інстанції врахував що у поданих письмових поясненнях заявником вже на стадії розгляду справи наголошувалось на тому, що спірна земельна ділянка була розподілена на нові земельні ділянки з такими кадастровими номерами: 3210945900:01:049:0332, 3210945900:01:049:0335, 3210945900:01:049:3027, 3210945900:01:049:3028 та 3210945900:01:049:3029. На підтвердження цього заявник подав відповідні договори оренди та акти приймання-передавання, які прийняті судом апеляційної інстанції в якості доказів відповідно до статей 14, 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказані докази були отримані заявником вже після звернення з апеляційною скаргою.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021, ТОВ "Делюкс Лайф" та Селищна рада звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021, залишити в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 05.08.2021.
3.2. ТОВ "Делюкс Лайф" зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 136, 137, 145 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що ТОВ "Вітрувія" не підтвердило належними та допустимими доказами того, що ТОВ "Делюкс Лайф" уклало договір суборенди спірної земельної ділянки та йому видано дозвіл на проведення будівельних робіт, а тому припущення заявника про те, що ТОВ "Делюкс Лайф" розпочне будівельні роботи на спірній земельній ділянці - є безпідставними. Крім того, скаржник вважає, що ТОВ "Вітрувія", набувши право власності на об`єкт незавершеного будівництва, автоматично не отримало право оренди на спірну земельну ділянку.
3.3. Селищна рада зазначає про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, ТОВ "Вітрувія" не звернулося з позовною заявою у цій справі. 25.08.2021 ТОВ "Вітрувія" подало позовну заяву та було відкрито провадження у господарській справі № 911/2504/21. Проте суд апеляційної інстанції, зазначивши про те, що станом на момент апеляційного провадження ТОВ "Вітрувія" вже звернулося з позовною заявою, порушив норми частини 3 статті 138, пункт 1 частини 13 статті 145 Господарського процесуального кодексу України. Селищна рада зазначає, що позивач не є ні власником, ні орендарем спірної земельної ділянки, а є лише власником об`єкта незавершеного будівництва, що не дає йому права обмежувати права власника спірної земельної ділянки - Селищної ради та зазначати про порушення своїх прав щодо спірної земельної ділянки. Скаржник зауважує, що ТОВ "Вітрувія" не підтвердило належними та допустимими доказами того, що ТОВ "Делюкс Лайф" уклало договір суборенди спірної земельної ділянки та отримало дозвіл на проведення будівельних робіт, тому вжиття заходу забезпечення шляхом зазначених судом заборон є недоцільним.
4. Розгляд касаційних скарг і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши оскаржувану у справі постанову, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги належить задовольнити з наступних підстав.
4.2. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції про задоволення заяви ТОВ "Вітрувія" про вжиття заходів забезпечення до подання позовної заяви.
4.3. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам ЄСПЛ.
4.4. Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
4.5. Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
4.6. Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Обрані заходи забезпечення позову не повинні зумовлювати повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що "необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
4.7. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником/позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
4.9. Заява про забезпечення позову у цій справі була подана до подання позову. Заявник зазначав, що предметом позову будуть вимоги позивача про переведення з КП "Гостомельінвестбуд" на ТОВ "Вітрувія" прав орендаря за договором оренди спірної земельної ділянки, укладеним між Селищною радою та КП "Гостомельінвестбуд", шляхом заміни орендаря; визнання незаконним та скасування рішення Селищної ради про надання згоди КП "Гостомельінвестбуд" на укладення договору суборенди спірної земельної ділянки; визнання недійсним договору суборенди спірної земельної ділянки, укладеного між КП "Гостомельінвестбуд" та ТОВ "Делюкс Лайф"; витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння ТОВ "Делюкс Лайф".
Отже, предметом позову у цій справі мали бути вимоги немайнового характеру про переведення на позивача прав орендаря, визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним договору суборенди, а також вимога про витребування спірної земельної ділянки.
Оскільки, предметом позову є вимоги немайнового характеру, в цьому випадку підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
4.10. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ТОВ "Вітрувія" посилалося на положення статті 120 Земельного кодексу України, статті 7 Закону України "Про оренду землі", статті 377 Цивільного кодексу України, та зазначало, що ТОВ "Делюкс Лайф" як суборендар спірної земельної ділянки протягом розгляду справи розпочне її забудову, що призведе до порушення прав ТОВ "Вітрувія" як належного, на думку заявника, орендаря спірної земельної ділянки. Такі дії ТОВ "Делюкс Лайф", на думку заявника, можуть істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки звільнення спірної земельної ділянки, зокрема від будівельних матеріалів, потребуватиме чимало зусиль та витрат значних коштів з метою її приведення у той стан, що існує станом на день подання заяви. Зазначене, в свою чергу, спонукатиме заявника до подання додаткових позовів про звільнення спірної земельної ділянки від незаконного будівництва та про відшкодування завданої шкоди, а відповідно - не надасть можливості в межах первісного позову в повному обсязі відновити права.
4.11. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, зазначив, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована припущеннями заявника про наявність обставин, які можуть ускладнити чи унеможливити ефективний захист поновлення порушених прав ТОВ "Вітрувія. Проте суд зазначив, що можливість вжиття заходів забезпечення через побоювання заявника, які не підтверджені жодними доказами щодо ймовірності вчинення відповідачами дій стосовно спірної земельної ділянки, не передбачена нормами Господарського процесуального кодексу України. Крім того, суд зауважив, що заявник не обґрунтував доцільність та необхідність вжиття визначених ним заходів, не підтвердив відповідними доказами і потенційну можливість ускладнення виконання рішення суду за його вимогами. Суд зауважив, що обраний заявником захід забезпечення позову шляхом заборони відповідачам здійснювати будь-які дії щодо організації будь-яких будівельних робіт на спірній земельній ділянці не відповідає предмету спору, з яким заявник має намір звернутися до суду, оскільки матеріально-правовими вимогами заявника є вимоги щодо права оренди спірної земельної ділянки, а заборона вчинення дій стосується забудови такої ділянки, тому такий спосіб забезпечення позову не має безпосереднього зв`язку з предметом майбутніх позовних вимог.
4.12. Натомість суд апеляційної інстанції зазначив, що поданими заявником доказами, а саме: договором купівлі-продажу № 429 від 13.04.2021 об`єкта незавершеного будівництва готовністю 36 %, дозволом № 362/04-03/08 на виконання будівельних робіт, додатком до дозволу № 362/04-03/08 на виконання будівельних робіт, свідоцтвом від 18.03.2009 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, та самим фактом прийняття рішення Селищною радою про надання дозволу на укладення договору суборенди підтверджуються обґрунтовані припущення заявника про те, що ТОВ "Делюкс Лайф" як суборендар спірної земельної ділянки протягом розгляду справи розпочне її забудову, що призведе до порушення прав ТОВ "Вітрувія" як належного орендаря такої земельної ділянки та власника об`єкта незавершеного будівництва, розташованого на спірній земельній ділянці. Наведене, за висновком суду, істотно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову, звільнення спірної земельної ділянки, зокрема від будівельних матеріалів, потребуватиме чимало зусиль з витратою значних коштів з метою її приведення у той стан, що існує станом на день подання заяви, що, в свою чергу, спонукатиме заявника до подання додаткових позовів про звільнення земельної ділянки від незаконного будівництва та про відшкодування завданої шкоди, а відповідно - не надасть змоги в межах позову в повному обсязі відновити його права. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обраний заявником вид забезпечення позову є співмірним з позовними вимогами, має тимчасовий характер та не порушить права та інтереси інших осіб, а наведені в заяві заходи забезпечення позову виключають можливість спричинення будь-яких збитків, відсутні підстави та необхідність в зустрічному забезпеченні, а також визначені заявником заходи забезпечення не завдають шкоди правам та охоронюваним інтересам осіб, що не є учасниками судового процесу, а навпаки, захистять майнові права заявника та нададуть можливість виконати свої господарські зобов`язання перед контрагентами, а також попередять здійснення подальших будівельних дій, а також вказані заходи носять тимчасовий характер. Крім того, суд зазначив, що обраний заявником захід забезпечення позову відповідає предмету позову, з яким заявник має намір звернутися до суду, оскільки матеріально-правовими вимогами позову будуть вимоги щодо його права оренди спірної земельної ділянки. При цьому суд апеляційної інстанції врахував що у поданих письмових поясненнях заявником вже на стадії розгляду справи наголошувалось на тому, що спірна земельна ділянка була розподілена на нові земельні ділянки.
4.13. Колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного господарського суду та вважає, що він допустив порушення положень частини 2 статті 136 та частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
4.14. Як зазначено судом апеляційної інстанції, позивач є власником об`єкта незавершеного будівництва та вважає себе належним орендарем спірної земельної ділянки. Проте спірна земельна ділянка є об`єктом права комунальної власності, належить на праві оренди КП "Гостомельінвестбуд" та згідно із спірним рішенням Селищної ради має бути передана в суборенду ТОВ "Делюкс Лайф". Оскільки предметом майбутнього позову будуть вимоги щодо переведення прав орендаря шляхом заміни орендаря за договором оренди спірної земельної ділянки з КП "Гостомельінвестбуд" на ТОВ "Вітрувія", визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення Селищної ради щодо надання згоди на укладення договору суборенди з ТОВ "Делюкс Лайф", визнання недійсним договору суборенди спірної земельної ділянки та її витребування з незаконного володіння ТОВ "Делюкс Лайф", тому під час розгляду справи буде досліджуватися питання щодо законності набуття КП "Гостомельінвестбуд" прав орендаря, законності оскаржуваного рішення Селищної ради щодо надання такої згоди, підстави набуття права оренди на спірну земельну ділянку тощо. За таких обставин обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам - власнику спірної земельної ділянки, її орендарю та ТОВ "Делюкс Лайф" як майбутньому суборендарю вчиняти дії щодо організації будь-яких будівельних робіт, відповідно до положень частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, є неспівмірними із заявленими у майбутньому позивачем вимогами, оскільки не відповідають предмету позову, з яким заявник має намір звернутися до суду.
4.14. На думку Верховного Суду, судом апеляційної інстанції не враховано, що, звертаючись до суду із заявою про забезпечення до пред`явлення позову, заявник повинен не лише обґрунтувати причини звернення з такою заявою, а й надати суду докази існування фактичних обставин, що пов`язані з необхідністю вжиття таких заходів. Суд зазначає, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про обгрунтованість поданими доказами припущень заявника, що ТОВ "Делюкс Лайф" як майбутній суборендар спірної земельної ділянки протягом розгляду справи розпочне її забудову. Таким чином, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції побудована на припущеннях без обґрунтування, дослідження та оцінки доказів, на підставі яких суд дійшов висновку про неможливість чи ускладнення виконання рішення у справі у випадку задоволення позову.
4.15. За таких обставин Верховний Суд вважає, що вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства, спричиняють невиправдане обмеження у реалізації відповідачем-1 правомочностей власника щодо використання спірної земельної ділянки за відсутності достатніх доказів для висновку про ймовірне порушення прав позивача.
4.16. Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки матеріали заяви не містять належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
4.17. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржників про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови підтвердилися за результатами перегляду судового рішення в касаційному порядку, у зв`язку із чим касаційні скарги належить задовольнити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - скасувати, а ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову - залишити в силі.