ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2021 року
м. Київ
cправа № 913/82/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (далі - ТОВ "ДТЕК Східенерго", позивач, скаржник) - Сухацький А.В. (адвокат),
відповідача: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" (далі - АТ "Луганськгаз", відповідач) - Сєньков Є.І. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "ДТЕК Східенерго"
на рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2021 (головуючий - суддя Косенко Т.В.) та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 (головуючий - суддя Лакіза В.В., судді: Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.)
у справі №913/82/21
за позовом ТОВ "ДТЕК Східенерго"
до АТ "Луганськгаз",
про розірвання договору.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "ДТЕК Східенерго" звернулося до суду з позовом (з урахуванням уточнень викладених у відповіді на відзив від 12.04.2021) до АТ "Луганськгаз" про розірвання з 01.06.2020 договору розподілу природного газу №09420VN3Q6EP016 від 01.01.2016 (далі - договір).
1.2. Позов мотивовано безпідставним нарахуванням відповідачем, як Оператором ГРМ, суми несплаченої заборгованості за послуги з розподілу природного газу за договором розподілу природного газу №09420VN3Q6EP016 від 01.01.2016 у розмірі 56 010 510,62 грн, з огляду на припинення договірних відносин між сторонами.
2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.05.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2021, у задоволенні позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "ДТЕК Східенерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі № 913/82/21; передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 727/898/19, від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19 та від 04.08.2021 у справі № 456/2076/19 щодо механізму відмови від договору в цілому безвідносно до конкретних обставин справи (стосується застосування судом в оскаржуваних рішеннях статті 907 ЦК України);
4.2. відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно можливості застосування статті 634 ЦК України до Типового договору розподілу природного газу;
4.3. судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази, а саме не повною мірою досліджено лист ТОВ "ДТЕК Східенерго" № 7/124 від 21.04.2020, зокрема його останню частину щодо одностороннього розірвання договору; не досліджено відповідність укладеного договору розподілу природного газу №09420VN3Q6EP016 від 01.01.2016 вимогам статті 634 ЦК України щодо відповідності його вимогам до договорів приєднання; не досліджено наявність та зміст правовідносин між сторонами після 01.05.2020.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Луганськгаз" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Згідно зі Статуту ТОВ "ДТЕК Східенерго" (нова редакція) затвердженого рішенням одноосібного учасника від 02.10.2020 (знаходиться у вільному доступі в мережі інтернет за посиланням http://skhidenergo.com.ua/content/files/statut--tov-dtek-skhidenergo.pdf) основними видами господарської діяльності є, зокрема, виробництво та постачання електричної енергії.
6.2. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРОПУ 31831942 відокремленими підрозділами ТОВ "ДТЕК Східенерго" є Луганська теплова електрична станція (Луганська область, м. Щастя, вул. Гагаріна, буд. І "О"), Курахівська теплова електрична станція та Зуївська теплова електрична станція.
6.3. Відповідно до укладеного 27.12.2011 ТОВ "ДТЕК Східенерго" (далі - орендар ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техремпоставка" (далі - орендодавець) договору №41/А-2011 (далі - договір оренди), орендодавець зобов`язався передати орендарю в тимчасове платне користування (далі - в оренду) майно цілісного майнового комплексу Луганської теплової електричної станції, яке розташоване за адресою: Луганська область, м. Щастя, вул. Гагаріна, буд. І "О", а орендар зобов`язується прийняти вказане майно, використовувати його згідно з цільовим призначенням, вносити орендну плату і повернути майно орендодавцю, згідно з умовами цього договору і діючого законодавства України (пункт 1.1 договору).
6.4. Повернення майна з оренди орендодавцю повинно бути здійснено орендарем протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту закінчення строку дії цього договору і підтверджується актом прийому-передачі майна з оренди. З моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна з оренди воно вважається повернутим належним чином (пункт 4.2 договору).
6.5. Договір набирає чинності з 11.01.2012 та діє до 30.11.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 7.1 договору).
6.6. ТОВ "ДТЕК Східенерго" (далі - споживач) та АТ "Луганськгаз" (далі - оператор ГРМ) 01.01.2016, шляхом подання споживачем заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) укладено договір №09420VN3Q6EP016 розподілу природного газу (далі - договір розподілу природного газу), відповідно до умов якого оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пункт 2.1 договору розподілу природного газу).
6.7. Відповідно до пункту 2.2 договору розподілу природного газу, обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.
6.8. Пунктом 3.1 договору розподілу природного газу сторонами було погоджено, що споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до реєстру споживачів будь-якого постачальника у період фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) до початку такого періоду.
Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.
6.9. Згідно з пунктом 5.1 договору розподілу природного газу, облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
6.10. За умовами пункту 5.2 договору розподілу природного газу, визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором.
Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об`єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об`єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача.
6.11. Відповідно до пункту 6.1 договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
6.12. Підпунктом 3 пункту 9.1 договору розподілу природного газу передбачено, що оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі подання споживачем або його постачальником (який уклав з оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання.
6.13. За умовами пункту 12.1 договору розподілу природного газу останній укладається на невизначений строк.
6.14. Згідно з пунктом 12.3 договору розподілу природного газу, договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України. У разі зміни власника об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ, та необхідності укладення договору з новим власником договір з попереднім власником може бути розірвано оператором ГРМ в односторонньому порядку. При цьому одностороннє розірвання договору не звільняє попереднього власника від виконання зобов`язань у частині оплати наданих послуг.
6.15. Умовами пункту 12.5 договору також передбачено, що у разі звільнення займаного приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний повідомити про це оператора ГРМ не пізніше ніж за двадцять робочих днів до дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно з ним розрахуватись за цим договором до вказаного споживачем дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем оператора ГРМ про звільнення приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг за цим договором, виходячи з умов цього договору.
6.16. ТОВ "ДТЕК Східенерго" 21.04.2020 направлено на адресу АТ "Луганськгаз" лист №7/124, в якому позивач, посилаючись на пункт 12.3. договору розподілу природного газу від 01.01.2016 №09420VN3Q6EP016, повідомляв Оператора ГРМ про припинення з 01.05.2020 договірних відносин.
До вказаного листа ТОВ "ДТЕК Східенерго" також було додано два примірники додаткової угоди щодо розірвання договору з 01.05.2020 та запропоновано з метою врегулювання розрахунків за договором, враховуючи його розірвання, укласти графік оплати природного газу, що також було додано до листа.
У вказаному листі також було зазначено, що у разі не підписання додаткової угоди, договір буде вважатись розірваним з 01.05.2020. Крім того, ТОВ "ДТЕК Східенерго" зазначило, що з метою проведення необхідних технологічних дій по припиненню розподілу природного газу, наполягає на відправленні у строк до 30.04.2020 представників АТ "Луганськгаз" для підтвердження від`єднання ДТЕК Луганська ТЕС від газорозподільних мереж шляхом встановлення заглушки або механічного від`єднання (у запропонованому місці) згідно з запропонованою схемою від`єднання ДТЕК Луганська ТЕС від газорозподільних мереж.
6.17. АТ "Луганськгаз" 23.04.2020 надано відповідь на вказаний лист за вих.№243, в якій за результатами розгляду вказаного вище листа, було запропоновано з метою проведення необхідних технологічних дій по припиненню розподілу природного газу, допустити працівників згідно з переліком 27.04.2020, 28.04.2020, 29.04.2020 для участі у проведенні робіт по від`єднанню Відокремленого підрозділу "Луганська ТЕС" від газорозподільних мереж.
6.18. Сєвєродонецьким лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" листом від 27.04.2020 №7107вих20-144 повідомлено головного інженера АТ "Луганськгаз" про те, що не заперечує проти пломбування вихідного крану 12 ГРС Щастя на ДТЕК Луганська ТЕС 28.04.2020.
6.19. Листом від 29.04.2020 №491/32 Відокремлений підрозділ "Луганська ТЕС" ТОВ "ДТЕК Східенерго" повідомив АТ "Луганськгаз" про те, що, зважаючи на той факт, що до 30.04.2020 останнім не направлено своїх представників для здійснення вищенаведених дій, ДТЕК Луганська ТЕС 30.04.2020 об 11-00 год, за участю фахівців Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренергосервіс", які мають право обслуговування об`єктів газового господарства, здійснить необхідні дії щодо від`єднання ТЕС від газорозподільних мереж шляхом встановлення засувки. Виконання вказаних дій буде здійснено у відповідності до запропонованої раніше схеми від`єднання ДТЕК Луганська ТЕС від газорозподільних мереж, яка була направлена листом №7/124 від 21.04.2020, про що буде складено відповідний акт. Також повідомлено, що з дати оформлення вказаного акту ДТЕК Луганська ТЕС використання природного газу ТЕС буде остаточно припинено.
6.20. Листом від 30.04.2020 №495/32 Відокремлений підрозділ "Луганська ТЕС" ТОВ "ДТЕК Східенерго" повідомив АТ "Луганськгаз" про те, що 30.04.2020 із залученням спеціалістів підрядної організації, які мають право обслуговування об`єктів газового господарства, проведені необхідні дії щодо від`єднання ДТЕК Луганська ТЕС від газорозподільних мереж шляхом встановлення засувки згідно з запропонованої раніше схеми від`єднання ДТЕК Луганська ТЕС від газорозподільних мереж, яка була направлена листом №7/124 від 21.04.2020.
Від`єднання ДТЕК Луганська ТЕС від газорозподільних мереж було заактовано, на підтвердження чого до вказаного листа було додано відповідний акт №1 від 30.04.2020 з якого вбачається, що було встановлено проглушку між фланцевим з`єднання двох газопроводів при вході на територію ДТЕК Луганська ТЕС; тиск газу після закритої та опломбованої проглушки відсутній; Тавро №С53750456, №С53750457, №С53750458, №С53750460; пломбу на збереження прийняв керівник Департаменту по ремонту та управлінню надійності ДТЕК Луганська ТЕС Яцура А.П.
6.21. Листом від 27.05.2020 №586/32 Відокремленим підрозділом "Луганська ТЕС" було повідомлено АТ "Луганськгаз" про те, що з 01.05.2020 підприємство не споживає послуги розподілу природного газу, які надавало АТ "Луганськгаз", у т.ч. через відсутність фізичної можливості їх отримання.
6.22. АТ "Луганськгаз" з травня 2020 року на адресу споживача направлялись рахунки на оплату послуг розподілу природного газу.
6.23. У зв`язку із вказаними обставинами, листами від 27.05.2020 №586/32, від 20.07.2020 №872/32, від 11.08.2020 №06/205, від 04.09.2020 №17/223, від 17.09.2020 №01/232, від 30.10.2020 №01/270, від 16.11.2020 №17/284, споживач неодноразово нагадував Оператору ГРМ про припинення договірних відносин з 01.05.2020 та відповідно відсутність підстав для нарахування та проведення оплати за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 №09420VN3Q6EP016.
6.24. АТ "Луганськгаз" 15.07.2020 направлено на адресу Відокремленого підрозділу "Луганська ТЕС" ТОВ "ДТЕК Східенерго" вимогу за вих. №01-02-47/1240, в якій відповідач вимагав негайно сплатити заборгованість, яка станом на дату направлення вказаної вимоги становить 27 611 831,79 грн. Оператор ГРМ зазначав, що вказана заборгованість станом на 15.07.2020 виникла у споживача за отримані протягом грудня 2019 року, травня - червня 2020 року послуги з розподілу природного газу.
6.25. АТ "Луганськгаз" 20.11.2020 направлено на адресу Відокремленого підрозділу "Луганська ТЕС" ТОВ "ДТЕК Східенерго" повідомлення про розірвання договору розподілу природного газу від 01.01.2016 №09420VN3Q6EP016 за вих.№01-02-47/2022-1, в якому повідомлено, що 01.09.2020 відбулась зміна власника об`єкту підключеного до газорозподільної системи оператора ГРМ, у зв`язку із чим, у відповідності до абзацу 2 пункту 12.3 типового договору про розподіл природного газу, з 02.09.2020 договір розподілу природного газу від 01.01.2016 №09420VN3Q6EP016 укладений з ТОВ "ДТЕК Східенерго" є розірваним.
Також, Оператор ГРМ вимагав від ТОВ "ДТЕК Східенерго" сплатити різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності в сумі 5 6010 510,62 грн (з ПДВ), в тому числі - 42 247 004,81 грн (з ПДВ) несплаченої заборгованості за замовлену потужність, строк оплати якої вже настав у попередніх розрахункових періодах відповідно до умов договору №09420VN3Q6EP016 від 01.01.2016 та Кодексу газорозподільних систем) протягом десяти днів з моменту отримання рахунку №201120 від 20.11.2020.
6.26. Листом від 22.12.2020 №17/309 ТОВ "ДТЕК Східенерго" повідомлено АТ "Луганськгаз" про відсутність підстав для задоволення повідомлення №01-02-47/2022-1 від 20.11.2020 про розірвання договору та сплати суми в розмірі 56 010 510,62 грн з огляду на припинення договірних відносин з 01.05.2020.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі №913/82/21 за касаційною скаргою ТОВ "ДТЕК Східенерго" на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.2. Предметом судового розгляду в цій справі є позовні вимоги про розірвання з 01.06.2020 за рішенням суду укладеного 01.01.2016 ТОВ "ДТЕК Східенерго" та АТ "Луганськгаз" договору №09420VN3Q6EP016 розподілу природного газу (типового) на підставі пункту 12.5 вказаного договору, у зв`язку із припиненням користування послугами газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкті споживача.
8.3. Щодо доводів касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій застосовано положення статті 907 ЦК України без урахування висновків щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 727/898/19, від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19 та від 04.08.2021 у справі № 456/2076/19 (пункт 4.1 цієї постанови) Верховний Суд зазначає таке.
Верховний Суд зауважує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі №910/3040/16.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).
У постанові від 08.09.2021 у справі № 727/898/19, де предметом позову було усунення перешкод в користуванні майном, Верховний Суд зазначив, що у цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.
У справі № 910/4391/19 предметом розгляду були вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди (найму). Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у постанові від 26.02.2020 зазначив, що відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом статті 782 ЦК України, а також виходячи з положень статей 205, 654 ЦК України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем.
У постанові від 04.08.2021 у справі № 456/2076/19 (де предметом позову було зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності) Верховним Судом вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Проаналізувавши зміст наведених постанов, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 727/898/19, від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19 та від 04.08.2021 у справі № 456/2076/19, оскільки зміст правовідносин, їх предмет, підстави, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними; тобто зазначені справи і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
Таким чином, колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій застосували положення статті 907 ЦК України без урахування висновків щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 727/898/19, від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19 та від 04.08.2021 у справі № 456/2076/19.
8.4. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 634 ЦК України з огляду на положення Типового договору розподілу природного газу за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначеної норми у подібних правовідносинах.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах статті 634 ЦК України з урахуванням положень Типового договору розподілу природного газу, з огляду на що Суд зазначає таке.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі зокрема типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Відповідно до пунктів 1, 4, 6 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг. НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, розробляє і затверджує типові форми господарських договорів, у тому числі на розподіл природного газу. НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право, з-поміж іншого приймати з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання.
Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором (НКРЕКП). Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
Відповідно до пунктів 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу).
Відповідно до частини другої статті 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №2498 від 30.09.2015 затверджено Типовий договір розподілу природного газу.
Судами встановлено, що ТОВ "ДТЕК Східенерго" та АТ "Луганськгаз" 01.01.2016, шляхом подання споживачем заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) укладено договір №09420VN3Q6EP016 розподілу природного газу, відповідно до умов якого оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пункт 2.1 договору розподілу природного газу).
Згідно з пунктами 1.1, 1.3 розділу І Типового договору № 2498 (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (стаття 901 ЦК України).
Проаналізувавши положення вищезазначеного законодавства можна дійти висновку, що договір розподілу природного газу є самостійним видом договору про надання послуг, поняття якого визначено спеціальним законодавством, зокрема, Кодексом газорозподільних системи, Законом України "Про ринок природного газу", та зміст якого визначений на основі типового договору, затвердженого органом державної влади. Правовідносини між оператором ГРМ і споживачами природного газу також врегульовано нормами ЦК України та ГК України, які застосовуються до спірних правовідносин у взаємозв`язку із спеціальним законодавством.
Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 634 ЦК України договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору (частина третя статті 634 ЦК України).
Відповідно до частин першої та четвертої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Отже, за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору). Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.
Відповідно до пункту 12.3 Типового договору, цей договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України. У разі зміни власника об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ, та необхідності укладення договору з новим власником договір з попереднім власником може бути розірвано оператором ГРМ в односторонньому порядку. При цьому одностороннє розірвання договору не звільняє попереднього власника від виконання зобов`язань у частині оплати наданих послуг.
Зазначеним пунктом Типового договору розподілу природного газу не передбачено право споживача розірвати договір розподілу природного газу в односторонньому порядку.
Натомість, у пункті 12.3 Типового договору зазначено, що цей договір може бути розірваний, зокрема, за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України.
Верховний Суд зауважує, що ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони в контексті наведених положень законодавства не тягне за собою таких правових наслідків як дострокове припинення дії договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було ініційовано питання про розірвання договору від 01.01.2016. Однак, сторонами не досягнуто згоди щодо його розірвання, що і стало підставою для передачі спору на вирішення суду.
Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з такого:
- пунктом 12.3 договору сторонами було визначено підстави для розірвання спірного договору, однак цим пунктом не передбачено таких підстав для розірвання договору, які позивачем зазначені у листі від 21.04.2020 №7/124, а умови пункту 12.5. договору розподілу природного газу не є самостійною підставою для розірвання спірного договору, оскільки цим пунктом конкретизовано та визначено порядок вчинення дій споживача у разі звільнення займаного приміщення внаслідок зміни власника об`єкта;
- оспорюваний договір розподілу природного газу є не тільки договором про надання послуг, а є ще й договором приєднання, застосуванню до якого підлягають приписи статті 634 ЦК України, а умови укладеного договору не містять у собі порядок та наслідки розірвання договору в односторонньому порядку;
- закон пов`язує можливість розірвання договору не безпосередньо з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, однак суди встановили, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, не посилався на положення статті 652 ЦК України;
- огляду на умови абзацу 2 пункту 12.3 договору, саме у Оператора ГРМ - АТ "Луганськгаз" з 01.09.2021 виникла підстава для розірвання цього договору в односторонньому порядку, з огляду на зміну власника (користувача) об`єкта.
З урахуванням встановлених судами фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення прийняті з урахуванням наведених у цій постанові висновків, а доводи касаційної скарги зазначеного не спростовують.
8.5. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, зазначені у пункті 4.3 цієї постанови, оскільки наведені у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
Як убачається зі змісту оскаржуваних рішень, твердження позивача стосовно доведеності наявності його порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також доводи відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог були оцінені судами з урахуванням дослідження тих доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень.
8.6. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судами попередніх інстанцій.
8.7. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.8. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.