ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 906/495/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора України - Костюк О.В.,
Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - не з`явився,
Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради - не з`явився,
Житомирської міської ради - не з`явився,
Приватного підприємства "Центр правової допомоги "Горос" - не з`явився,
ОСОБА_1 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 (у складі колегії суддів: Гудак А.В. (головуючий), Олексюк Г.Є., Петухов М.Г.)
та рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 (суддя Шніт А.В.)
у справі № 906/495/20
за позовом Керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради
до Житомирської міської ради, Приватного підприємства "Центр правової допомоги "Горос",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1,
про скасування записів про реєстрацію прав, визнання незаконним і скасування рішення, звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2020 року керівник Житомирської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, Позивач-1) та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради (далі - Управління ДАБК Житомирської міської ради, Позивач-2) до Житомирської міської ради (далі - Відповідач-1), Приватного підприємства "Центр правової допомоги "Горос" (далі - ПП "ЦПД "Горос", Відповідач-2), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), у якому просив:
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності №29725560 від 28.12.2018 та № 36000927 від 18.03.2020 на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати ПП "ЦПД "Горос" звільнити земельну ділянку кадастровий номер 1810136600:04:010:0017 шляхом знесення самочинного будівництва - об`єкту незавершеного будівництва "Нове будівництво будівлі офісу" за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення Житомирської міської ради №1664 від 31.10.2019 в частині надання ПП "ЦПД "Горос" в користування земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:04:010:0017.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.06.2020 1) відмовлено у відкритті провадження у справі № 906/495/20 за позовною вимогою про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 36000927 від 18.03.2020 на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, відповідачем за якою є ОСОБА_1 ;
2) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в частині позовних вимог про:
- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 29725560 від 28.12.2018 на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язання ПП "ЦПД "Горос" звільнити земельну ділянку кадастровий номер 1810136600:04:010:0017 шляхом знесення самочинного будівництва - об`єкту незавершеного будівництва "Нове будівництво будівлі офісу" за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнання незаконним та скасування пункт 3 рішення Житомирської міської ради №1664 від 31.10.2019 в частині надання ПП "ЦПД "Горос" в користування земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:04:010:0017;
3) залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення міської ради прийнято з порушенням вимог Земельного кодексу України, оскільки об`єкт незавершеного будівництва, розташований на вказаній земельній ділянці, є самочинним будівництвом, збудованим на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без документа, який дає право на виконання будівельних робіт, без належним чином затвердженого проекту та на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт, яка не видавалась Управління ДАБК Житомирської міської ради, у зв`язку з чим наказом цього Управління була скасована. Проте на підставі вказаної декларації Відповідачем-2 зареєстровано право власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ПП "ЦПД "Горос" звільнити земельну ділянку кадастровий номер 1810136600:04:010:0017 шляхом знесення самочинного будівництва - об`єкту незавершеного будівництва "Нове будівництво будівлі офісу" за адресою: АДРЕСА_1, та в цій частині провадження у справі закрито. В іншій частині рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 залишено без змін.
Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, заступник керівника Рівненської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 та рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 906/459/20 за касаційною скаргою заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 та рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.11.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 03.11.2021.
Учасники справи не скористались наданим їм процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, Управління ДАБК Житомирської міської ради, Житомирська міська рада та ОСОБА_1 у судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотаннями про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК України не зверталися.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Офісу Генерального прокурора України, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи встановлено, що на підставі рішення Житомирської міської ради від 09.12.2014 № 815 Комунальному підприємству "Зеленбуд" Житомирської міської ради (далі - КП "Зеленбуд") передано в оренду земельну ділянку площею 0,0554 га (кадастровий номер 1810136600:04:010:0017, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07)) за адресою: АДРЕСА_1, на 5 (п`ять) років, а також надано КП "Зеленбуд" дозвіл на укладення договору суборенди зазначеної земельної ділянки.
22.12.2014 між Житомирською міською радою (Орендодавець) та КП "Зеленбуд" (Орендар) укладено Договір оренди землі, за умовами якого КП "Зеленбуд" передано в оренду земельну ділянку площею 0,0554 га (кадастровий номер 1810136600:04:010:0017) за адресою: АДРЕСА_1, строком на 5 років.
25.12.2014 між КП "Зеленбуд" (Орендар) та ПП "ЦПД "Горос" (Суборендар) укладено Договір суборенди землі, згідно умов якого земельну ділянку по вул. І. Кочерги 2-б в м. Житомирі передано в суборенду ПП "ЦПД "Горос" строком на 5 років.
03.03.2015 за №ЖТ083150630168 в Управлінні ДАБІ у Житомирській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1, вид будівництва - "Нове будівництво" (замовник - ПП "ЦПД "Горос").
28.12.2018 на підставі вказаної декларації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПП "ЦПД "Горос" зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, відсоток готовності - 11 %, про що внесено запис про право власності № 29725560 від 28.12.2018.
Згідно службової записки головного спеціаліста сектору по проведенню перевірок Михальського В.А. від 29.12.2018 вбачається, що дані, зазначені в Декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована Управлінням ДАБІ у Житомирській області за №ЖТ083150630168 від 03.03.2015 "Нове будівництво будівлі офісу" за адресою: АДРЕСА_1 (замовник ПП "ЦПД "Горос"), є недостовірні. Вказано, що головним архітектором проекту Сергієнко Л.М. надано лист від 27.12.2018 № 799/18, в якому вказано, що робочий проект на об`єкт: "Нове будівництво будівлі офісу" по АДРЕСА_1 не розроблявся. Відповідно, договір з замовником ПП "ЦПД "Горос" на виконання робочого проекту, архітектурного нагляду або акту прийому передачі проектної документації не підписувався.
08.01.2019 наказом Управління ДАБК Житомирської міської ради №60-ОД скасовано реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт №ЖТ083150630168 від 03.03.2015, про що повідомлено ПП "ЦПД "Горос" листом від 09.01.2019 №4-4/32/19.
26.02.2019 КП "Зеленбуд" Житомирської міської ради звернулось до Житомирської міської ради з клопотанням про розірвання Договору оренди та Договору суборенди земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:04:010:0017 у зв`язку із несплатою Суборендарем ПП "ЦПД "Горос" орендної плати за земельну ділянку.
Рішенням Житомирської міської ради від 17.09.2019 №1594 припинено право користування КП "Зеленбуд" Житомирської міської ради земельною ділянкою кадастровий номер 1810136600:04:010:0017, що розташована по АДРЕСА_1.
24.09.2019 ПП "ЦПД "Горос" звернулося до Центру надання адміністративних послуг Житомирської міської ради із заявою про прийняття рішення відносно земельної ділянки площею 0,0554 га з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017, яким передати земельну ділянку в оренду.
Рішенням Житомирської міської ради від 31.10.2019 №1664 надано в користування земельні ділянки юридичним особам відповідно до Додатку 3, зокрема, і ПП "ЦПД "Горос" земельну ділянку кадастровий номер 1810136600:04:010:0017.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1, ПП "ЦПД "Горос" відчужило на користь ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу №2-219 від 18.03.2020, про що внесено запис про право власності № 36000927 від 18.03.2020.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та Управління ДАБК Житомирської міської ради до Житомирської міської ради та ПП "ЦПД "Горос" про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання ПП "ЦПД "Горос" звільнити земельну ділянку кадастровий номер 1810136600:04:010:0017 шляхом знесення самочинного будівництва; визнання незаконним та скасування пункт 3 рішення Житомирської міської ради №1664 від 31.10.2019 в частині надання ПП "ЦПД "Горос" в користування земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:04:010:0017, обґрунтував свої вимоги недотриманням Відповідачами законодавчої процедури отримання земельної ділянки для будівництва на ній об`єкту нерухомості, а також здійснення самочинного будівництва та проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не введено в експлуатацію, на підставі скасованої декларації про початок будівельних робіт.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у скасуванні рішення ради, виходи з того, що оскаржуваним рішенням, на суб`єктів земельних відносин, яким передано в оренду земельні ділянки, було покладено обов`язок укласти договір оренди земельної ділянки протягом трьох місяців з дати прийняття цього рішення, а у випадку невиконання вимоги щодо укладення правочину та реєстрації речових прав на земельні ділянки, в зазначені строки, рішення про передачу земельних ділянок відносно таких суб`єктів втрачає свою чинність. Оскільки Відповідач-2 у строки, вказані в оскаржуваному рішенні ради, не реалізував свого права на укладення договору оренди землі, воно вичерпало свою дію та не створює правових наслідків у зв`язку з прийняттям відповідного нормативно-правового акта, що виключає факт порушення речового права (у разі його наявності), а тому правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Щодо позовної вимоги про скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва за Відповідачем-2, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обраний Прокурором спосіб захисту не передбачений законом, а тому не призведе до ефективного захисту порушених прав, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частини.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави в особі Управління ДАБК Житомирської міської ради, про зобов`язання ПП "ЦПД "Горос" звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинного будівництва - об`єкту незавершеного будівництва "Нове будівництво будівлі офісу" за адресою: АДРЕСА_1, виходив з того, що ці вимоги не пов`язані з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовими, оскільки спір у цій частині виник за участю суб`єкта владних повноважень, який повинен реалізовувати у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявленого факту самочинного будівництва та усунення відповідних порушень, у зв`язку з чим спір у цій частині не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а тому провадження у справі у цій частині позовних вимог закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.
У поданій касаційній скарзі заступник керівника Рівненської обласної прокуратури, посилаючись на наявність підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, статей 331, 375, 376 Цивільного кодексу України, статей 124, 134 Земельного кодексу України, статті 20 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 909/175/18, від 13.11.2018 у справі № 920/1/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 25.10.2019 у справі № 913/199/19, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 та постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 3-576гс16.
Положеннями статті 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК України межі такого перегляду, виходить із такого.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Оскільки, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Згідно з частинами 3, 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки
Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини щодо відповідності оскаржуваного акта вимогам законодавства, так і обставини щодо порушення цивільних прав або інтересів особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.
Отже, оскарження правового акта індивідуальної дії лише з підстав невідповідності його актам цивільного законодавства та іншим нормам законодавства не є достатньою підставою для визнання цього акта незаконним та скасування в порядку господарського судочинства, а передумовами та підставами для захисту права власності, у тому числі на нерухоме майно у судовому порядку, є, зокрема наявність підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) права на це майно.
Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до пункту 3 рішення 56 сесії VII скликання Житомирської міської ради №1664 від 31.10.2019 вирішено надати в користування земельні ділянки юридичним особам відповідно до Додатку 3.
За змістом Додатку № 3 до вказаного рішення, ПП "ЦПД "Горос" надано в користування земельну ділянку площею 0,0554 га кадастровий номер 1810136600:04:010:0017 по вул. І. Кочерги, 2-б, в м. Житомирі, в оренду на 5 років.
Також, у пункті 4 вказаного рішення Житомирської міської ради встановлено, що суб`єкти земельних відносин, яким передано земельні ділянки, зобов`язані протягом трьох місяців з дати прийняття цього рішення укласти відповідний правочин та зареєструвати його у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У випадку невиконання вимоги щодо укладення правочину та реєстрації речових прав на земельні ділянки, в зазначені строки, рішення про передачу земельних ділянок відносно таких суб`єктів втрачає свою чинність.
На час звернення Прокурора до суду з даним позовом, між ПП "ЦПД "Горос" та Житомирською міською радою договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017 не укладено, у зв`язку з чим рішення Житомирської міської ради про передачу земельної ділянки в користування №1664 від 31.10.2019 відносно ПП "ЦПД "Горос" втратило свою чинність, що виключає факт порушення речового права та створення правових наслідків у зв`язку з прийняттям відповідного акта, а тому суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про скасування акту індивідуальної дії органу місцевого самоврядування.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній з 16.01.2020 редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, щодо позовної вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 29725560 від 28.12.2018 на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що відповідно до положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній з 16.01.2020, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права законом не передбачено, у зв`язку з чим обраний Прокурором спосіб захисту не може призвести до настання реальних наслідків поновлення порушених прав держави в особі уповноважених органів за процедурою, визначеною вказаним Законом, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обрання Прокурором неналежного та не передбаченого законом способу захисту порушених прав Позивачів є самостійною підставою для відмови у позові у цій частині.
Щодо позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави в особі Управління ДАБК Житомирської міської ради, про зобов`язання ПП "ЦПД "Горос" звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинного будівництва, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що в силу положень підпункту 1 пункту "б" частини 1 статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 6, 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 10, 13 Закону України "Про архітектурну діяльність", Позивач-2 є суб`єктом владних повноважень, який здійснює делеговані повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю та у спірних правовідносинах діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших норм і правил, а тому спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими та підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції про закриття провадження у цій частині позовних вимог на підставі пункт 1 частини 1 статті 231 ГПК України ґрунтуються на положеннях як норм матеріального та процесуального права, так і на правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених зокрема у постановах від 11.04.2018 у справі №161/14920/16-а, від 16.10.2018 у справі №826/12543/16, від 10.04.2018 у справі №1519/2-787/11, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.
Доводи касаційної скарги щодо не врахування судами попередніх інстанцій правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 909/175/18 (предметом розгляду був спір про визнання права власності на матеріали (товари) та визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення ради), від 13.11.2018 у справі № 920/1/18 (предметом розгляду був спір про визнання незаконним та скасування рішення ради і визнання недійсним договору оренди), від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18 (предметом розгляду був спір про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсною угоди та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою), від 25.10.2019 у справі № 913/199/19 (предметом розгляду був спір про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а (розглядався спір про визнання дій ради при наданні документів на будівництво незаконними, зобов`язання вчинити дії) та у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 3-576гс16 (розглядався спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності), Верховним Судом визнаються необґрунтованими, виходячи з того, що предмет і підстави позовних вимог у наведених справах не є тотожними предмету, підставам та встановленим фактичним обставинам у справі № 906/459/20, яка розглядається, а отже висновки зроблені у цих справах не є релевантними до спірних правовідносин.
Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, на яку посилається Прокурор у касаційній скарзі, викладено правову позицію щодо правильного застосування приписів статті 376 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах. Вказана позиція полягає в наступному.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України (частини 1 та 2 статті 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини 2 статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 Цивільного кодексу України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ Землі України Земельного кодексу України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
Також є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина 3 статті 375 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 4 статті 375 Цивільного кодексу України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
При цьому з посиланням на положення статті 25 Закону України "Про оренду землі" (обсяг прав орендаря земельної ділянки), статей 328, 331, 627, 628, 376 Цивільного кодексу України, статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Прокурор звертаючись до суду з позовними вимогами про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва з підстав, передбачених статтями 331, 375, 376 Цивільного кодексу України, Позивачами у справі визначив ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та Управління ДАБК Житомирської міської ради.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у позові у цій частині позовних вимог та закриваючи у цій частині провадження у справі, виходив з того, що ці вимоги не пов`язані з вирішенням питання щодо речового права, є публічно-правовими і не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.
Такий висновок суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог Прокурора про звільнення земельної ділянки шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, пред`явлених в інтересах держави в особі Управління ДАБК Житомирської міської ради, є правильним та відповідає практиці Великої Палати Верховного Суду у справах № 916/2191/13 (постанова від 07.04.2020), № 917/375/18 (постанова від 11.06.2019).
Разом з тим, закриваючи провадження у справі у цій частині, апеляційний господарський суд не врахував, що позовна вимога про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва заявлена Прокурором в інтересах держави з метою захисту порушених прав територіальної громади міста Житомира на земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності. При цьому органом уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах прокурором визначено ГУ Держгеокадастру в Житомирській області.
Проте судами передніх інстанцій зазначеного не враховано та не перевірено повноваження ГУ Держгеокадастру в Житомирській області відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, щодо функцій Держгеокадастру як органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, що свідчить про невідповідність прийнятих у справі судових рішень у цій частині позовних вимог висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню, без урахування висновку щодо застосування цих норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, а також належним чином не досліджено аргументи учасників справи, на які посилається Прокурор у касаційній скарзі, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими в частині позовних вимог Прокурора, заявлених в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення або скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково та передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини 3 та частини 4 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного касаційна скарга заступника керівника Рівненської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню в частині позовних вимог Прокурора, заявлених в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про зобов`язання Відповідача-2 звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинного будівництва з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині судові рішення необхідно залишити без змін.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв`язку з направлення справи на новий розгляд, відповідно до статті 129 ГПК України, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд