ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 1-24-7-5/297-06-7817
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В., Жукова С.В., Огородніка К.М., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, до якої приєднався ОСОБА_1
та Відкритого акціонерного товариства "Український інститут кранобудування", до якої приєдналося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
на ухвалу Господарського суду Одеської області (суддя Р.В. Волков) від 19.08.2020
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від головуючий - А.І. Ярош, судді: Г.І. Діброва, Н.М. Принцевська) 24.11.2020
за заявою
до Відкритого акціонерного товариства "Холдінгова компанія "Краян"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник скаржника (Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області)- Бикова Ю.А.,
представник скаржника (Приступи Миколи Пилиповича) - ОСОБА_4, адвокат,
представник скаржника (Фонду державного майна України)- Скороход Р.В.,
представник боржника - не з`явився,
за участі прокурора (Офісу Генерального прокурора України) - Штін Д.С.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 09.08.2006 Господарський суд Одеської області ухвалив порушити провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян" (далі - Боржник) за загальною процедурою згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991.
25.07.2014 Господарський суд Одеської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити стосовно нього ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором арбітражного керуючого Фоменко М.С. тощо. Отже, до ліквідаційної процедури ВАТ "ХК "Краян", в тому числі процедури продажу майна банкрута, застосовуються положення Закону про банкрутство зі змінами згідно із Законом України №4212-VІ від 22.12.2011, який набрав чинності 19.01.2013, виходячи з приписів пункту 1-1 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення цього Закону.
1.2. 15.06.2020 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) подало клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника
1.3. Заява мотивована законодавчою забороною на застосування процедури ліквідації у справі про банкрутство Боржника, як особи частка держави у статутному фонді якого перевищує 50 %, через обмеження, встановлені положеннями пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", що набрав чинності з 20.10.2019 (далі - Закон № 145-ІХ), внаслідок чого наявні підстави для закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2020 (залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020) закрито провадження у справі про банкрутство Боржника.
2.2. Судові рішення мотивовані прямою законодавчою забороною для застосування до Боржника, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 %, процедури ліквідації у справі про банкрутство в силу положень пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ.
У цьому висновку суди, відхиляючи протилежні аргументи Фонду державного майна України, врахували, що наведена норма застосовується до боржників, на які ця норма поширюється, незалежно від моменту відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство - до чи після набрання чинності наведеними нормами Закону № 145-ІХ, оскільки ці норми не містять відповідного застереження.
Стосовно поданих у справі клопотань та заяв, які перебували на розгляді у межах цієї справи, суди дійшли висновків про пріоритет розгляду клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника, оскільки при позитивному вирішенні цього питання інші клопотання не мають розглядатися господарським судом у межах цього провадження, а особи, які вважають свої права та законні інтереси порушеними, не позбавлені права на звернення до суду в порядку загального позовного провадження.
2.3. Погодившись з наведеними висновками, апеляційний суд додав, що:
- незважаючи на відсутність в нормах пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ прямої вказівки на закриття справ про банкрутство щодо відповідних підприємств, встановлені наведеними нормами Закону № 145-ІХ обмеження є передумовою для застосування судом відповідної процесуальної норми, якою у спірних правовідносинах є пункт 7 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства;
- можливість повернення у справах про банкрутство до іншої процедури у зв`язку із застосуванням пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ не передбачена;
- на Боржника не поширюються винятки у застосуванні вказаних положень Закону № 145-ІХ.
3. Встановлені судами обставини
3.1. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Боржник є акціонерним товариством, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків.
3.2. На час розгляду клопотання про закриття провадження у справі нерозглянутими по справі залишились такі клопотання:
- 01.09.2017 ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Фоменко М.С. звернулася до Господарського суду Одеської області із клопотанням про зобов`язання ВАТ "Український інститут кранобудування" здійснити перевірку оформлення акцій документарної форми у бездокументарну відповідно до вимог пункту 2 статті 20 розділу IV Закону України "Про акціонерні товариства", передання Фонду державного майна України державного пакету акцій ВАТ "Український інститут кранобудування" у розмірі 30% після переведення акцій ВАТ "Український інститут кранобудування" у бездокументарну форму;
- 01.09.2017 ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Фоменко М.С. подала до Господарського суду Одеської області клопотання про визнання неправомірними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області щодо відмови у схваленні поданого йому звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, що були додані до листа від 27.03.2017 №02-13/27/03-01/17 арбітражного керуючого - ліквідатора Боржника;
- 07.12.2017 Коченко О.Є. звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання кредитором Боржника за правилами статті 25 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) з грошовими вимогами в сумі 109 653 грн 15 коп.;
- 06.03.2018 ТОВ "Юг-Сервіс-06" звернулося до Господарського суду Одеської області із клопотанням про винесення ухвали про затвердження звіту ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Фоменко М.С., винесення ухвали про ліквідацію юридичної особи банкрута Боржника;
- 07.03.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до Господарського суду Одеської області зі скаргами на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого;
- 07.03.2018 ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про зобов`язання ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Фоменко М.С., вчинити певні дії;
- 07.03.2018 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області звернулося до Господарського суду Одеської області із клопотанням про заміну кредиторів та об`єднання їх вимог;
- 27.04.2018 ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою, вхідний №3-404/18, про зобов`язання ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Фоменко М.С. перерахувати внески в Пенсійний фонд на його ім`я;
- 02.01.2019 до Господарського суду Одеської області надійшла заява, вхідний №3-3/19, Товариства з обмеженою відповідальністю "Краянліфт" про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна Боржника, оформленого протоколом про проведення аукціону від 04.01.2016 № 200945, складеного Товарною біржею "Електронні торги України", про визнання недійсним договору від 10.02.2016 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута на аукціоні, укладеного між Закритим акціонерним товариством "UAB NASTER" та Боржником;
- 25.02.2019 до Господарського суду Одеської області надійшла заява, вхідний № 3836/19 про видачу наказу на примусове виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 13.09.2017 щодо зобов`язання ОМР прийняти на баланс захисні споруди цивільного захисту, що перебувають на балансі Боржника та розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Косовська, 2;
- 24.09.2019 до Господарського суду Одеської області від Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшло клопотання, вхідний № 3-771/19, про заміну сторони у справі - Малиновського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України у місті Одесі на Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Також, до суду надійшло клопотання щодо заміни учасника у справі про банкрутство від 11.06.2020, вхідний № 3-397/20.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 16.12.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало касаційну скаргу, до якої приєднався ОСОБА_1, у якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2020 і направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
4.2. 16.12.2020 Відкрите акціонерне товариства "Український інститут кранобудування" також подало касаційну скаргу, до якої приєдналося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, у якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2020 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Доводи осіб, які подали касаційні скарги
5.1. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в касаційній скарзі вказало, що:
5.1.1. Суди неправильно застосували у спірних правовідносинах положення пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ, з огляду на те, що:
- ці норми не місять вказівки на закриття провадження у справах про банкрутство боржників, на яких поширюється дія Закону № 145-ІХ;
- суди помилково поширили дію Закону № 145-ІХ на всі підприємства - боржники, що є державними підприємствами та підприємствами, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 %, оскільки Законом № 145-ІХ проголошено про втрату чинності єдиного закону, що затверджував перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, до якого підприємство Боржника включено не було;
- суди не врахували тимчасовий характер обмежень, що містить пункт 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ, чим порушується принцип юридичної визначеності, що є складовою верховенства права.
5.1.2. Суди не надали оцінку тому, що заява про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника не була направлена на адресу скаржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, через що суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, врахували аргументи лише одного учасника справи, що не відповідає принципам верховенства права, змагальності сторін тощо.
5.2. Відкрите акціонерне товариства "Український інститут кранобудування" в касаційній скарзі вказало, що:
5.2.1. Положення Закону № 145-ІХ, який набрав чинності з 20.10.2019, не мають зворотної дії та не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки процедура ліквідації була застосована до Боржника до набрання чинності наведеним Законом № 145-ІХ.
5.2.2. Визначені пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ заборони мають застосовуватись з врахуванням частини третьої розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону, частини третьої статті 214 Господарського кодексу України та статті 96 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до яких вимога про незастосування процедур санації та ліквідації до боржників у справах про банкрутство встановлена лише до підприємств, що не підлягають приватизації, яким Боржник не є і щодо якого не ухвалювалось рішення про приватизацію.
5.2.3. Суди не врахували неузгодженність між нормами Закону № 145-ІХ та нормами Кодексу України з процедур банкрутства, який має застосовуватись у спірних правовідносинах з огляду на введення його в дію 21.10.2019, тобто пізніше за Закон.
5.2.4. Суди не врахували, що закриття провадження у цій справі через тимчасовий характер обмежень, що містить пункт 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ, має наслідком поновлення відповідних процедур щодо Боржника, що водночас призведе до позбавлення сторін та інших учасників у цій справі поновити свою участь у цій справі, що позбавляє їх права на захист порушених прав.
5.2.5. Апеляційний суд, зробивши висновок про можливість розгляду спорів та клопотань в позовному провадженні, не вирішених у цій справі, провадження у якій закрито, не врахував законодавчі обмеження на повторний розгляд тотожних спорів між тими ж сторонами, чим порушуються права учасників тих спорів, що лишилися невирішеними.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Аргументи Заступника прокурора Одеської обласної прокуратури в поясненнях на касаційні скарги загалом аналогічні аргументам в касаційних скаргах.
6.2. Аргументи кредитора - фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Краянліфт", у відзиві на касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області по суті оскаржуваних судових рішень загалом аналогічні аргументам в касаційній скарзі, а заперечення аргументів касаційних скарг стосуються процесуальних питань: зводяться до відсутності у учасника обов`язку направляти копію клопотання про закриття провадження у справі іншим учасникам справи та помилкове поширення скаржником на це клопотання норм частини п`ятої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, тоді як належним було б застосування положень частини другої статті 170 цього Кодексу.
7. Обґрунтування передання справи на розгляд палати
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2021 справу з касаційними скаргами: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, до якої приєднався ОСОБА_1, та Відкритого акціонерного товариства "Український інститут кранобудування", до якої приєдналося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з метою розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо подальшого провадження у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків (далі - Державні підприємства), та з огляду на необхідність:
- вирішити питання щодо наявності чи відсутності підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, сформульованої у складі іншої колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № Б-7732/2-25 щодо застосування положень пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ для закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства, щодо якого процедуру санації застосовано до набрання чинності цим Законом з 20.10.2019;
- уточнення питання щодо дії положень Закону № 145-ІХ в часі та, як наслідок - щодо поширення його положень, зокрема пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення", на Державні підприємства, щодо яких процедуру санації або ліквідації застосовано до набрання чинності з 20.10.2019 цим Законом;
- уточнення питання щодо поширення приписів пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ на Державні підприємства, які не були включені до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, і щодо яких не ухвалювалось рішення про приватизацію, відповідно до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", який був визнаний таким, що втратив чинність згідно з положеннями наведеного Закону.
8. Розгляд справи судовою палатою
8.1. 20.05.2021 Суд ухвалив звернутися до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді для підготовки наукового висновку у цій справі з метою формування Верховним Судом єдиної судової практики.
8.2. Фахівцям Науково-консультативної ради при Верховному Суді поставлені запитання:
- щодо кола суб`єктів для застосування норми Закону № 145-ІХ, який прийнятий на скасування іншого, що мав обмежену дію його застосування за колом суб`єктів;
- щодо дії Закону № 145-ІХ в часі:
- щодо правових наслідків застосування положень пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ до Державних підприємств.
8.3. У науковому висновку, що надійшов у справі, надано відповіді на кожне із поставлених запитань. Суд, ухвалюючи судове рішення у цій справі та формулюючи відповідну правову позицію, загалом покладається на доктринальний підхід, застосований фахівцями у висновку у вирішенні поставлених Судом питань.
9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо законодавчих обмежень на застосування процедур санації та ліквідації у справі про банкрутство державних підприємств
9.1. Суди встановили, що у справі про банкрутство Боржника, який з 25.07.2014 перебуває в процедурі ліквідації у справі про банкрутство, подано клопотання про закриття провадження у цій справі з підстав заборони на застосування процедури ліквідації у справі про банкрутство Боржника, як державного підприємства (частка держави у статутному фонді перевищує 50 %) через запроваджені з 20.10.2019 пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ відповідні законодавчі обмеження.
9.2. Пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ, який набрав чинності з 20.10.2019, установлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
9.3. Через заперечення учасниками цієї справи вказаного клопотання про закриття провадження у справі та оскарження судових рішень про його задоволення, порушено питання щодо порядку застосування положень пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ щодо обмежень у застосуванні процедури санації та ліквідації у справах про банкрутство Державних підприємств, у яких відповідні судові процедури застосовані та тривають на момент набрання чинності цим Законом за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що втратив чинність з 21.10.2019 з введенням в дію з цієї дати Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ).
Щодо застосування норм за суб`єктною ознакою
9.4. З прийняттям Закону № 145-ІХ втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", положення якого поширювались на певне коло суб`єктів, що прямо визначені в цьому законі, а саме на юридичних осіб - об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, а також на юридичних осіб - об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, та були включені у відповідний перелік за цим законом.
При цьому, щодо заборон на застосування процедур банкрутства щодо окремих суб`єктів, то положення Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (в період його чинності) узгоджувались з нормами Господарського Кодексу України, а саме з положеннями частини третьої статті 214 (у редакції цієї статті станом до втрати чинності Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"): процедури щодо неплатоспроможних боржників, передбачені цим Кодексом, не застосовуються до казенних підприємств; до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.
Водночас, норми пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ не містять винятків, окрім тих, що прямо визначені в цій нормі, щодо кола суб`єктів - Державних підприємств, на яких за цими нормами не поширюються відповідні заборони у застосуванні процедур санації та ліквідації у справі про банкрутство.
9.5. А тому відсутність в пункті 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ прямої вказівки на збереження в ньому тих обмежень у застосуванні за колом суб`єктів, що були встановлені Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", виключає звуження кола суб`єктів - Державних підприємств, на яких поширюють свою дію положення пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ.
Отже, не допускається звуження кола Державних підприємств, на яких поширюються визначені цими положення обмеження у застосуванні процедур санації та ліквідації, окрім тих винятків, які прямо визначені в пункті 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ.
Тобто положення пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ - заборона у застосуванні процедури санації, не поширюється на Державні підприємства, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки; а заборона у застосуванні процедури ліквідації не поширюється на Державні підприємства, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
9.6. Враховуючи викладене, а також той факт, що суди не встановили обставин належності Боржника до Державних підприємств, щодо яких пункт 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ встановлює винятки у застосуванні за суб`єктним складом, Суд доходить висновку, що обмеження у застосуванні цих положень Закону - щодо заборони у застосуванні процедури ліквідації у справі про банкрутство, за суб`єктною ознакою не поширюються на Боржника, а тому Суд відхиляє протилежні аргументи скаржників (пункти 5.1.1, 5.2.2) в тій їх частині, в якій скаржники стверджують, що положення пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ за суб`єктним складом не поширюються на підприємство Боржника.
9.7. Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.2.2) в тій їх частині, в якій цей скаржник стверджує, що визначені пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження мають застосовуватись з врахуванням частини третьої розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону, частини третьої статті 214 Господарського кодексу України та статті 96 КУзПБ, відповідно до яких вимога про незастосування процедур санації та ліквідації до боржників у справах про банкрутство встановлена лише до підприємств, що не підлягають приватизації, яким Боржник не є і щодо якого не ухвалювалось рішення про приватизацію, у зв`язку із чим Суд зазначає про таке.
По-перше, норми частини третьої розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ, на відміну від його пункту 2 розділу ІІІ (що регулює правовідносини у справі про банкрутство) регулюють правовідносини, що виникають у виконавчому провадженні.
По-друге, положення пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ є спеціальними стосовно положень статті 96 КУзПБ, які є загальними.
По-третє, відповідні заборони у застосуванні процедури ліквідації, згідно із Законом № 145-ІХ, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, не поширюються лише на Державні підприємства, що ліквідуються за рішенням власника.
А тому норми пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ уточнюють правила застосування статті 96 КУзПБ до Державних підприємств, у тому числі тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, як це визначено пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ.
Аналогічного висновку Суд доходить і стосовно застосування статті 214 Господарського кодексу України, оскільки норми цієї статті застосовуються як загальні стосовно спеціальних норм пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ.