ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 911/1810/18 (911/3398/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю: ліквідатора Данілова А. І. (в режимі відеоконференції), ОСОБА_1, представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченка О. М., кредитора ОСОБА_2, представника ОСОБА_2 - адвокатів Лук`яненко Ж. В. і Разваляєва Д. С., представника кредитора ДП "Жулянський машинобудівний завод "ВІЗАР" - адвоката Рубан С. Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021
та ухвалу Господарського суду Київської області від 15.02.2021
у справі № 911/3398/20
за заявою ліквідатора ТОВ "Українсько-німецьке спільне підприємство "Шмайсер" Данілова Артема Івановича
до 1) ОСОБА_3 ; 2) ОСОБА_4 ; 3) ОСОБА_5 ;4) ОСОБА_6 ; 5) ОСОБА_1
про покладення субсидіарної відповідальності у відокремленому провадженні
в межах справи № 911/1810/18
про банкрутство ТОВ "Українсько-німецьке спільне підприємство "Шмайсер",-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.09.2018 відкрито провадження у справі № 911/1810/18 про банкрутство ТОВ "УНСП "Шмайсер".
Постановою Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі №911/1810/18, ТОВ "УНСП "Шмайсер" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Данілова А. І.
В листопаді 2020 року ліквідатор ТОВ "УНСП "Шмайсер" арбітражний керуючий Данілов А. І. звернувся до Господарського суду Київської області із заявою, у якій просив покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "УНСП "Шмайсер" на осіб, які є учасниками та (або) виконували повноваження керівника ТОВ "УНСП "Шмайсер" ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_1 та стягнути солідарно із зазначених осіб на користь ТОВ "УНСП "Шмайсер" 3 746 144,99 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що внаслідок дій та бездіяльності зазначених осіб ТОВ "УНСП "Шмайсер" було доведене до банкрутства. Ліквідатор стверджував про наявність вини у діях та бездіяльності керівника і учасника ОСОБА_3, що полягали у не забезпеченні збереження документації та майна боржника, не вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості, ненадання на неодноразові вимоги ліквідатора документів, які підтверджують право вимоги до дебіторів боржника, не скликання зборів учасників ТОВ "УНСП "Шмайсер", не своєчасне подання до відповідних державних органів фінансової звітності, не вжиття заходів щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство тощо. Вина інших учасників у доведенні ТОВ "УНСП "Шмайсер" до банкрутства полягала у бездіяльності, яка полягала в ухиленні від участі в управлінні та проведенні загальних зборів учасників товариства, не створення та не визначення повноважень відповідних контрольних органів товариства, не створення резервного (страхового) фонду товариства, не прийняття рішень щодо звільнення та притягнення до майнової відповідальності керівника боржника тощо.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.02.2021 у справі №911/1810/18(911/3398/20) (суддя Янюк О. С.) задоволено заяву ліквідатора ТОВ "УНСП "Шмайсер" Данілова А. І. про покладення субсидіарної відповідальності; покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "УНСП "Шмайсер" на ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_1 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_1 на користь ТОВ "УНСП "Шмайсер" 3 746 144,99 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 (колегія суддів: Пантелієнко В. О. - головуючий, Верховець А. А., Доманська М. Л.) ухвалу Господарського суду Київської області від 15.02.2021 у справі №911/1810/18(911/3398/20) залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 та ухвалу Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20) скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Українсько-німецьке спільне підприємство "Шмайсер" Данілова А. І. до ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності у відокремленому провадженні у межах справи про банкрутство ТОВ "УНСП "Шмайсер".
Підставами касаційного оскарження наведених вище судових рішень зазначено п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме не врахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування ч. 2 ст. 62 КУзПБ у подібних правовідносинах викладених у викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16 та від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме ч. 2 ст. 61 КУзПБ та норм процесуального права, а саме ч. 1 ст. 86, ч. 5 ст. 236, п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив його письмових пояснень про те, що починаючи з 2016 року боржник був позбавлений права повноцінно функціонувати внаслідок протиправного позбавлення останнього ліцензії на виробництво, ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення, торгівлю вогнепальної зброї та боєприпасами до неї, що, на думку ОСОБА_1 і призвело до неплатоспроможності боржника.
Заявник касаційної скарги вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність в учасників боржника - ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_1 вини у банкрутстві ТОВ "УНСП "Шмайсер", оскільки судами не враховано, що вказані учасники в сукупності володіли 25 % голосів, що надавало їм право скликати загальні збори, проте не надавало права їх провести.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій не надана оцінка діям ліквідатора щодо не включення до суб`єктів субсидіарної відповідальності ОСОБА_2, який у 2016 році був учасником ТОВ "УНСП "Шмайсер".
У відзиві ліквідатор Данілов А. І. просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 (колегія суддів: Ткаченко Н. Г.- головуючий, Жуков С. В., Пєсков В. Г.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 та ухвалу Господарського суду Київської області від 15.02.2021 у справі №911/1810/18 (911/3398/20), розгляд справи призначено на 29.09.2021.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 зупинено виконання ухвали Господарського суду Київської області від 15.02.2021 у справі №911/1810/18 (911/3398/20) до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.09.2021 розгляд справи №911/1810/18 (911/3398/20) відкладено на 18.10.2021.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 16.10.2020, враховуючи перебування судді Пєскова В. Г. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н. Г. - головуючий (доповідач), Жуков С. В., Огороднік К. М.
В судових засіданнях 18.10.2021 та 10.11.2021 касаційним судом оголошувались перерви до 10.11.2021 і 17.11.2021 відповідно.
Представники кредиторів: ОСОБА_2, ДП "Жулянський машинобудівний завод "ВІЗАР", ТОВ "ФК "Горизонт" в судових засіданнях просили касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення учасників справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Київської області від 06.09.2018 відкрито провадження у справі № 911/1810/18 про банкрутство ТОВ "УНСП "Шмайсер".
Постановою Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі №911/1810/18, ТОВ "УНСП "Шмайсер" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Данілова А. І.
Загальний розмір визнаних судом кредиторських вимог у справі № 911/1810/18 про банкрутство ТОВ "УНСП "Шмайсер" становить 3 746 144,99 грн, які виникли у період з 2015 року по 2018 рік.
Під час здійснення своїх повноважень у процедурі розпорядження майном розпорядником майна арбітражним керуючим Даніловим А. І., який наразі виконує повноваження ліквідатора банкрута, було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "УНСП "Шмайсер" за період з 2015 року по 2017 рік щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, за результатами чого складено висновок.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "УНСП "Шмайсер" за 2015 - 2017 роки скоротило виробництво, при цьому, виручка від реалізації продукції у 2017 році скоротилась порівняно з 2015 роком на 40%, станом на листопад 2018 року виробничу діяльність боржника зупинено повністю; зменшення вартості необоротних активів за період з 31.12.2015 по 31.12.2017 відбулось за рахунок нарахування зносу на вартість основних засобів (коефіцієнт придатності основних засобів станом на 31.12.2017 складає 8,7%, знос основних засобів складає 91,3%); відсутність будь-яких активів за місцезнаходженням ТОВ "УНСП "Шмайсер" та грошових коштів боржника на рахунках у відповідних фінансових установах; за період з 2015 року по 2017 рік ТОВ "УНСП "Шмайсер" мало від`ємне значення власного капіталу, господарська діяльність була збитковою, а боржник збільшив дебіторську заборгованість, тобто, ТОВ "УНСП "Шмайсер" кредитував інших осіб на 2 930,0 тис. грн; основними факторами, що призвели до банкрутства боржника є збиткова господарська діяльність внаслідок реалізації продукції нижче фактичної собівартості, незабезпечення збереження (розтрата) майна товариства його службовими особами; з 2016 року ТОВ "УНСП "Шмайсер" перебуває у стані надкритичної неплатоспроможності; боржник не звернувся до місцевого суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та продовжував здійснювати протягом 2016 - 2017 років та в І кварталі 2018 року збиткову господарську діяльність та прирощувати позиковий капітал.
Відповідно до висновку Головного територіального управління юстиції у Київській області від 26.12.2019 показники фінансово-господарської діяльності ТОВ "УНСП "Шмайсер" свідчать про наявність ознак навмисного погіршення фінансово-господарського стану.
Крім того, суди встановили, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у 2015 - 2018 роках керівником боржника була ОСОБА_3 .
Проте, ані матеріали даної справи, ані матеріали основної справи про банкрутство не містять доказів, які б підтверджували вчинення керівником ТОВ "УНСП "Шмайсер" ОСОБА_3 будь-яких дій спрямованих на погашення відповідної заборгованості до відкриття провадження у справі, або ж дій, які б свідчили про недопущення неплатоспроможності боржника.
Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що відносно ОСОБА_3 було відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016110200001246 від 05.04.2016 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 190 (шахрайство), ч. 1, ч. 2 ст. 364-1 (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми), ч. 3 ст. 206-2 (протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації), ч. 1 ст. 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України, що підтверджується інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Як вбачається із матеріалів справи та також встановлено судами попередніх інстанцій учасниками ТОВ "УНСП "Шмайсер" у 2015 - 2018 роках були:
-станом на 31.12.2015 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1, розмір внеску до статутного фонду - 513 750,00 грн; кінцевий бенефіціарний власник (контролер) юридичної особи - ОСОБА_3 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2, розмір внеску до статутного фонду - 68 500,00 грн); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3, розмір внеску до статутного фонду - 274 000,00 грн);
-станом на 31.12.2016 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1, розмір внеску до статутного фонду - 513 750,00 грн; кінцевий бенефіціарний власник (контролер) юридичної особи - ОСОБА_3 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2, розмір внеску до статутного фонду - 68 500,00 грн);
-станом на 31.12.2017 та 06.09.2018 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1, розмір внеску до статутного фонду - 513 750,00 грн; кінцевий бенефіціарний власник (контролер) юридичної особи - ОСОБА_3 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2, розмір внеску до статутного фонду - 68 500,00 грн); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4, розмір внеску до статутного фонду - 34 250,00 грн); ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5, розмір внеску до статутного фонду - 34 250,00 грн); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6, розмір внеску до статутного фонду - 34 250,00 грн).
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до Статуту ТОВ "УНСП "Шмайсер", затвердженого рішенням №18/10/17 від 18.10.2017 загальних зборів учасників ТОВ "УНСП "Шмайсер" вищим органом управління товариства є загальні збори учасників, які складаються із учасників або їх представників; учасник вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або його представникові (п. 12.2 Статуту); до компетенції загальних зборів учасників належить: визначення порядку покриття збитків; винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства (пп. "е", "к" п.12.4 Статуту); контроль за фінансовою та господарської діяльністю директора товариства здійснює ревізійна комісія (ревізор), яка (який) обирається загальними зборами учасників з числа учасників або призначених ними представниками (п.13.1 Статуту); перевірка діяльності директора, його заступника та виконавчого директора проводиться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів учасників або з власної ініціативи (п.13.2 Статуту); ревізійна комісія зобов`язана ставити питання про скликання позачергових загальних зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання директором чи іншими посадовими особами товариства (п.13.6 Статуту).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що учасниками ТОВ "УНСП "Шмайсер" у спірний період не було вчинено жодних дій, спрямованих на виконання зазначених положень статуту.
За результатами проведеної інвентаризації розпорядником майна арбітражним керуючим Даніловим А. І. було встановлено наявність у власності ТОВ "УНСП "Шмайсер" такого майна: легковий автомобіль TOYOTA CAMRY 2008 р. в., державний номер НОМЕР_1 ; не діючі деклараційні патенти на корисну модель: № 1992 від 15.09.2003, № 2676 від 15.07.2004, № 3058 від 15.10.2004, № 4619 від 17.01.2005, № 16556 від 15.08.2006, № 16670 від 15.08.2006, № 31019 від 15.12.2000; не діючі патенти на промислові зразки: № 13501 від 15.01.2007, № 31495 від 25.02.2016, № 7763 від 15.08.2003, № 7949 від 15.09.2003; торгівельні марки "SCHMEISSER" № 12655 від 30.08.1994, № 12656 від 30.08.1994, № 12657 від 30.08.2014.
Вказаний вище легковий автомобіль TOYOTA CAMRY 2008 р. в., державний номер НОМЕР_1 перебуває у заставі заставного кредитора ТОВ "ФК "Горизонт" на підставі договору застави рухового майна від 14.01.2015, згідно п. 1.5 якого на строк дії договору предмет застави буде знаходитися за адресою: АДРЕСА_7 .
Однак, арбітражним керуючим Даніловим А. І. було встановлено, що за вказаною адресою відсутнє будь-яке майна належне боржнику майно.
Крім того, не дали результатів вжиті ліквідатором заходи з метою розшуку зазначеного транспортного засобу.
Задовольняючи заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, з огляду на встановлені обставини фінансово-майнового стану боржника та діяльності і бездіяльності керівника, виходив із наявності вини у діях ОСОБА_3, які полягали прийнятті нераціональних управлінських рішень щодо взяття боржником додаткових зобов`язань, які у період з 2015 по 2018 рік негативно впливали на господарську діяльність підприємства, що призвело до фінансових збитків, втрат, не забезпечення збереження майна товариства.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновків про наявність вини у бездіяльності решти учасників товариства - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 з огляду на невиконання ними визначених Статутом ТОВ "УНСП "Шмайсер" обов`язків.
Крім того, суди попередніх інстанцій виходили із того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення будь-яких дій, спрямованих на не допущення вчинення керівником боржника дій, що призвели до надкритичної неплатоспроможності боржника.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що наслідком зазначених вище дій та бездіяльності керівника та учасників ТОВ "УНСП "Шмайсер" стало доведення останнього до банкрутства.
Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (ч. 3 ст. 215 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
В ч. 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Визначене ч. 2 ст. 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).
Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.
Суб`єктами правопорушення є особи визначені в ч. 2 ст. 61 КУзПБ.
Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).
Отже субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.
Згідно з ст. 5 ГК України до конституційних основ правового господарського порядку в Україні віднесено, зокрема забезпечення державою захисту прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству.
Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
Тому визначення суб`єктів субсидіарної відповідальності є умовою правильного застосування субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства.
У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення.
Отже якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч. 2 ст. 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу ст. 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 61 КУзПБ суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).
Правова позиція аналогічного змісту викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16.
Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є надані ліквідатором докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства до яких належить, в тому рахунку (але не виключно), звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності.
Верховний Суд неодноразово вказував, що норми ч. 2 ст. 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника. Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.
Аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15(902/579/20).
Беручи до уваги наведене, а також фактичні обставини справи, які встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вимог ліквідатора та наявність підстав для покладення керівника та учасників ТОВ "УНСП "Шмайсер" ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.
Разом з тим судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б могли довести відсутність вини зазначених осіб у доведенні ТОВ "УНСП "Шмайсер" до банкрутства.
Водночас касаційний суд враховує, що чинне законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в даному випадку особи в силу спеціального припису законодавства про банкрутство притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення.
Заявник касаційної скарги вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність в учасників боржника - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 вини у банкрутстві ТОВ "УНСП "Шмайсер", оскільки судами не враховано, що вказані учасники в сукупності володіли 25 % голосів, що надавало їм право скликати загальні збори, проте не надавало права їх провести.
Колегія суддів враховує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність.
В той же час, володіючи правом та можливістю скликати загальні збори учасників товариства, учасники боржника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 протягом тривалого часу не вчиняли жодних дій щодо їх скликання, в тому числі з метою вирішення питань щодо звільнення та/або притягнення до майнової відповідальності керівника боржника тощо.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у період, який досліджувався арбітражним керуючим, учасником даного ТОВ "УНСП "Шмайсер" також був ОСОБА_2, а саме, з 25.12.2015 по 14.12.2016, якого за рішенням загальних зборів учасників ТОВ "УНСП "Шмайсер" від 13.12.2016 було неправомірно виключено зі складу учасників цього товариства.
Відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2017 від у справі №911/1529/17, яке залишено в силі постановами Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 ОСОБА_2 відновив своє право на участь у ТОВ "УНСП "Шмайсер" з 12.12.2017, однак відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено не було.
Зазначеним спростовуються доводи ОСОБА_1, що судами попередніх інстанцій не надана оцінка діям ліквідатора щодо не включення до суб`єктів субсидіарної відповідальності ОСОБА_2, який у 2016 році був учасником ТОВ "УНСП "Шмайсер".
Разом з цим, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відхиляються доводи касаційної скарги в частині, що вимагає додаткового дослідження та здійснення переоцінки встановлених місцевим та апеляційним судами обставин справи, оскільки незгода з наданою судами оцінкою наявних у матеріалах справи доказів, намагання здійснити їх переоцінку в силу вимог ст. 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Щодо доводів скаржника стосовно прийняття оскаржуваних судових рішень без урахування правових висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19, від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20 та від 19.08.2020 у справі № 911/593/20, колегія суддів зазначає таке.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 №910/17999/16; постанова від 25.04.2018 №925/3/17, постанова від 25.04.2018 №910/24257/16).
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16).
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Таким чином, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи заявника касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення у цій справі прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних ОСОБА_1 постановах Верховного Суду, оскільки встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Інші доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень ч. 2 ст. 62 КУзПБ є неаргументованими та відхиляються касаційним судом як такі, що спрямовані на переоцінку доказів з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що виходить за межі встановленої законом компетенції Верховного Суду.
Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
У зв`язку із наведеним, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 та ухвала Господарського суду Київської області від 15.02.2021 у справі №911/1810/18(911/3398/20) прийняті судами відповідно до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
З огляду на те, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 зупинено виконання ухвали Господарського суду Київської області від 15.02.2021 у справі №911/1810/18 (911/3398/20) до закінчення її перегляду в касаційному порядку, згідно зі ст. 332 ГПК України її виконання підлягає поновленню.
Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд