ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/14550/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Губенко Н. М., Кондратової І. Д.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Селівона А. М.
від 25 березня 2021 року
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пашкіної С. А., Мартюк А. І., Сітайло Л. Г.
від 19 серпня 2021 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Публічного акціонерного товариства "Київгаз"
про стягнення 6 307 780,45 грн
за участю представників:
від позивача: Дудченко В. В.
від відповідача: Данилевський О. М.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "Київгаз"), в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 15 травня 2018 року просило стягнути з відповідача 6 307 780,45 грн, з яких: 5 487 141,64 грн - заборгованість по оплаті наданих послуг згідно з договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011147/П19 від 28 вересня 2011 року за період з жовтня 2016 року по червень 2017 року, 533 091,24 грн - пеня, 64 327,10 грн - три відсотки річних та 223 220,47 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань згідно з договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011147/П19 від 28 вересня 2011 року, укладеного між сторонами у справі, в частині повної оплати наданих йому позивачем послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Після порушення провадження у справі № 910/14550/17 за зазначеною позовною заявою відповідач здійснив часткову оплату послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, у зв`язку із чим позивач 23 квітня 2018 року подав до суду першої інстанції відповідь на відзив Акціонерного товариства "Київгаз", у якому просив стягнути з відповідача 1 782 030,11 грн, з яких: 961 391,30 грн - основний борг за надані у жовтні 2016 року послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, 533 091,24 грн - пеня, 64 327,10 грн - три відсотки річних та 223 220,47 грн - інфляційні втрати.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
28 вересня 2011 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Акціонерне товариство "Укртрансгаз", (газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (замовник) був укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011147/П19 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Газотранспортне підприємство зобов`язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а Замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.
Згідно з пунктом 11.1. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов`язань за цим договором.
Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Крім цього між сторонами договору були підписані додаткові угоди до договору, а саме: № 1 від 13 квітня 2012 року, № 2 від 17 січня 2013 року, № 5 від 01 жовтня 2014 року, якими вносились зміни до реквізитів сторін; № 3 від 17 січня 2013 року, якою сторони узгодили плановий обсяг транспортування природного газу Замовника у 2013 році, встановили його у розмірі 285 000,0 тис.куб.м та встановили новий строк дії договору: до 31 грудня 2013 року; № 4 від 20 червня 2014 року, якою сторони виклали пункт 1.2. розділу 1 договору щодо планових обсягів транспортування природного газу в іншій редакції.
Відповідно до пункту 2.2. договору Замовник передає Газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства.
Газотранспортне підприємство приймає газ від Замовника в пунктах приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає Замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі (пункт 2.4. договору).
Відповідно до пункту 4.1. договору за одиницю виміру кількості газу при його обліку приймається один кубічний метр (куб.м), приведений до стандартних умов.
За змістом пунктів 3.1. - 3.4. договору послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг).
Газотранспортне підприємство до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства.
Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.
Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.
Відповідно до наявних в матеріалах справи актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами Газотранспортне підприємство на виконання умов договору протягом періоду з квітня 2016 року по червень 2017 року надало Замовнику послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 18 114,087 тис.куб.м на загальну суму 11 682 483,56 грн.
Акти наданих послуг, крім актів за жовтень 2016 року, за лютий 2017 року та за березень 2017 року, які підписані тільки з боку Акціонерного товариства "Укртрансгаз", підписані представниками Замовника та Газотранспортного підприємства та засвідчені печатками сторін.
Відповідно до пункту 5.5. договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 % попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Замовник оплатив вартість наданих йому Газотранспортним підприємством послуг лише частково, сплативши 6 195 341,92 грн, несплаченою залишилась вартість наданих протягом періоду з жовтня 2016 року по червень 2017 року послуг у розмірі 5 487 141,64 грн, що і стало підставою для звернення Акціонерного товариства "Укртрансгаз" у серпні 2017 року до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Київгаз" 5 487 141,64 грн основної заборгованості за період з жовтня 2016 року по червень 2017 року, 533 091,24 грн пені, 64 327,10 грн три відсотка річних та 223 220,47 грн інфляційних втрат.
Після порушення провадження у справі № 910/14550/17 відповідач здійснив часткову оплату вартості послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на суму 4 525 750,34 грн, що стало підставою для закриття судом першої інстанції провадження у справі № 910/14550/17 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 4 525 750,34 грн.
При з`ясуванні обставин існування у відповідача заборгованості за надані йому у жовтні 2016 року послуги у заявленому позивачем розмірі суди попередніх інстанцій встановили, що на підтвердження надання відповідачу у жовтні 2016 року послуг з транспортування природного газу в обсязі 1 522,617 тис. куб. м. на суму 972 404,12 грн позивач подав акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 10-16-1109011147/П19 від 31 жовтня 2016 року, який підписано лише Газотранспортним підприємством - Акціонерним товариством "Укртрансгаз".
Відповідач не погодився з визначеним позивачем у зазначеному акті з обсягом отриманого у жовтні 2016 року природного газу (у розмірі 1 522,617 тис. куб. м.), з огляду на що склав, підписав та надав позивачу акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31 жовтня 2016 року, у якому зазначив, що у жовтні 2016 року ним було використано природного газу в обсязі 1 260,795 тис. куб. м. на суму 805 194,12 грн (т.1, а.с. 92).
На підтвердження своїх доводів про отримання природного газу у жовтні 2016 року в обсязі 1 260,795 тис. куб. м., тобто в обсязі меншому, ніж зазначено позивачем у акті наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 10-16-1109011147/П19 від 31 жовтня 2016 року, відповідач надав суду:
- акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2016 року, складений між ДП "КиївГазЕнерджи" та АТ "Київгаз", про те, що відповідно до умов договору № КГЕ-18 від 31 жовтня 2016 року ДП "КиївГазЕнерджи" передало, а АТ "Київгаз" прийняло природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат у жовтні 2016 року в обсязі 15,659 тис. кв. м;
- акт приймання-передачі природного газу від 311 260,795 тис. куб. м, складений між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Київгаз", про те, що відповідно до умов договору № 16-012-В від 30 грудня 2015 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передало, а відповідач прийняв імпортований природний газ для забезпечення власних потреб у жовтні 2016 року в обсязі 19,460 тис. кв. м;
- акт приймання-передачі природного газу при відборі шляхом заміщення з ПСГ № 296/09-16 від 22 листопада 2016 року, складений між АТ "Укртрансгаз" та АТ "Київгаз", про те, що згідно договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу № 1504000539 від 15 квітня 2015 року у жовтні 2016 року АТ "Укртрансгаз" здійснило відбір природного газу шляхом заміщення з ПСГ, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 1 225,676 тис. кв. м.
Отже обсяг природного газу, отриманого відповідачем у жовтні 2016 року, є неузгодженим між сторонами у відповідності до умов договору шляхом підписання двостороннього акта наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за спірний місяць, а предметом розгляду у цій справі є, зокрема вимога Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення з відповідача 961 391,30 грн основного боргу за надані у жовтні 2016 року послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у визначеному позивачем обсязі 1 522,617 тис. куб. м.
3. Короткий зміст судових рішень, що ухвалювалися господарськими судами за результатом вирішення цієї справи.
Господарський суд міста Києва рішенням від 06 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 січня 2020 року, позов задовольнив частково: закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4 525 750,34 грн, стягнув з відповідача на користь позивача 805 194,12 грн основного боргу та 12 017,91 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Судові рішення обґрунтовані недоведеністю позовних вимог у частині, яка незадоволена судами (щодо стягнення 156 197,19 грн основного боргу за надані у жовтні 2016 року послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 261,822 тис. куб. м.), оскільки надані відповідачем акти приймання-передачі природного газу, складені між ДП "КиївГазЕнерджи" та АТ "Київгаз", НАК "Нафтогаз України" та АТ "Київгаз", АТ "Укртрансгаз" та АТ "Київгаз" підтверджують, що у жовтні 2016 року відповідач прийняв від позивача природний газ саме в обсязі 1 260,795 тис. куб. м. на суму 805 194,12 грн. Також суди вказали, що спірний обсяг природного газу не існував, а хибні дані позивача виникли через некоректну роботу вузла обліку газу, встановленого на ГРС-12 (Хотів).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суди виходили з того, що позивач не оплатив судову економічну експертизу, призначену судом першої інстанції з метою визначення, зокрема, сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, розрахунок цих сум не був проведений та розмір цих сум, що підлягають стягненню з відповідача, є невизначеним.
Верховний Суд постановою від 27 травня 2020 року скасував рішення Господарського суду міста Києва від 06 серпня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 156 197,19 грн основного боргу за договором транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011147/П19 від 28 вересня 2011 року за жовтень 2016 року, 533 091,24 грн пені, 64 327,10 грн трьох відсотків річних та 223 220,47 грн інфляційних втрат, а справу в цій частині передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення.
Господарський суд міста Києва рішенням від 25 березня 2021 року, ухваленим за результатами нового розгляду справи № 910/14550/17 та залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2021 року, позовні вимоги задовольнив частково: стягнув з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 497 656,99 грн пені, 57 214,98 грн три відсотка річних, 198 045,98 грн втрат від інфляції та 11 293,77 грн судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що підстави для стягнення з відповідача вартості послуг з транспортування природного газу в обсязі 261,822 тис. куб. м на суму 156 197,19 грн за жовтень 2016 року відсутні, оскільки:
- зазначений обсяг природного газу, прийнятий з газотранспортної системи позивача до мережі відповідача у жовтні 2016 року, є неузгодженим між сторонами;
- засіб вимірювальної техніки, на підставі показів якого позивач визначив протранспортовані у жовтні 2016 року на ГРС-12 (Хотів) обсяги природного газу, не відповідає вимогам чинного законодавства з питань метрологічної діяльності, експертна оцінка такого засобу вимірювальної техніки сторонами не проводилася;
- відповідач відповідно до порядку, передбаченого Кодексом газотранспортної системи та Технічною угодою, укладеною між сторонами, належним чином та у встановлені Технічною угодою строки реалізував передбачене цією угодою право на невизнання визначеного позивачем в акті від 31 жовтня 2016 року місячного обсягу поданого природного газу, а саме: висловив незгоду з визначеним позивачем обсягом протранспортованого у жовтні 2016 року природного газу, не визнав результати вимірювання засобом вимірювальної техніки обсягів газу та склав попередній акт приймання-передачі, повідомив позивача листом про непогодження з даними обсягу переданого через ГРС-12 (Хотів) природного газу, відображеними в акті приймання - передачі природного газу за жовтень 2016 року від 03 листопада 2016 року, в обсязі 26 390,589 тис. куб.м як такими, що не відповідають фактичним обставинам та не можуть бути застосовані для визначення фактично переданих у мережі відповідача обсягів природного газу;
- спірний обсяг природного газу дорівнює обсягу наданих позивачем послуг балансування для врегулювання негативного місячного небалансу у жовтні 2016 року, проте підстави для покладення позивачем обсягів небалансу на відповідача як оператора ГРС відсутні з огляду на визнання недійсним в судовому порядку в іншій господарській справі (№ 910/14115/16) укладеного між сторонами договору транспортування природного газу № 1512000736 від 17 грудня 2015 року та відмову у задоволенні позову у справі № 910/162/17 про стягнення вартості послуг з балансування природного газу, наданих у жовтні 2016 року на підставі зазначеного договору, визнаного недійсним.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт прострочення відповідачем оплати вартості наданих йому позивачем протягом періоду з квітня 2016 року по червень 2017 року послуг з транспортування природного газу є доведеним. Проте суди здійснили власний перерахунок зазначених сум, врахувавши те, що частина заборгованості була погашена відповідачем після порушення провадження у цій справі, а заборгованість відповідача за жовтень 2016 року підтверджується у меншому ніж заявлено позивачем розмірі.
Крім того суди відмовили у задоволенні позову про стягнення пені у розмірі 11 864,30 грн, нарахованої за період з квітня по липень 2016 року, з огляду на те, що ця вимога за вказаний період заявлена позивачем з пропуском встановленого законом спеціального строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач. При цьому суди відмовили у задоволенні клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення з нього пені, оскільки відповідач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів у підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов`язань за договором, винятковості даного випадку та невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25 березня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2021 року в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині та стягнути з Акціонерного товариства "Київгаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 156 197,19 грн заборгованості за надані послуги транспортування природного газу у жовтні 2016 року, 23 579,95 грн пені, 7 112,12 грн три відсотки річних, 25 174,49 грн інфляційних нарахувань.
6. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункт 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували та порушили норми матеріального і процесуального права, а саме:
- пункт 9 глави 2 та пункт 2 глави 5 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30 вересня 2015 року. При цьому скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цих норми у їх системному зв`язку у подібних правовідносинах (між оператором газотранспортної системи (позивачем) та оператором газорозподільної системи (відповідачем) щодо визначення обсягу природного газу, переданого з газотранспортної системи в газорозподільну систему, за наявності розбіжностей між порядком обліку природного газу, визначеним у зазначеним Кодексом газотранспортної системи, та цим порядком, визначеним у Технічній угоді, укладеній між зазначеними особами) при дослідженні відповідності умов Технічної угоди вимогам Кодексу.
За твердженням скаржника суди не надали оцінку умовам укладеної між сторонами у справі Технічної угоди № 10-03-92 від 04 травня 2011 року на предмет відповідності її умов положенням цього Кодексу, не врахували те, що пункт 7.12. Технічної угоди щодо строку направлення стороною, яка не погоджується із визначеним іншою стороною добової чи місячної кількості поданого газу, заяви про непогодження з визначеним обсягом газу не відповідає положенням Кодексу щодо такого строку. За умовами Технічної угоди такий строк становить 10 днів, проте у Кодексі такий строк становить 5 днів з моменту оформлення акт або іншого офіційного документа, що підтверджує кількість поданого (прийнятого) газу.
- пункт 9 глави 2 та пункт 2 глави 5 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30 вересня 2015 року у системному зв`язку з пунктом 4 глави 6 розділу ІІІ, пункт 5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30 вересня 2015 року, не врахували те, що акт приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 року від 03 листопада 2016 року, укладений між УМГ "Київтрансгаз" та АТ "Київгаз", підтверджує весь загальний об`єм природного газу переданого з газотранспортної системи в газорозподільну систему і не лише обсяги природного газу, які передані споживачем, а і обсяги фактичних втрат та виробничо-технологічних втрат природного газу, не врахували те, що спірний обсяг газу 261,822 тис. куб. м не був розподілений споживачам, а є обсягом газу, що був використаний відповідачем для покриття фактичних виробничо-технологічних втрат, на який позивачем було надано послуги транспортування природного газу, не дослідили обставини дотримання відповідачем встановленого Кодексом ГТС строку направлення позивачу заяви про непогодження з визначеним обсягом газу за жовтень 2016 року, а також строку складання відповідачем попереднього акта;
- статті 7, 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, в порушення яких врахували лише доводи та аргументи відповідача, залишили поза увагою доводи та докази позивача;
- статті 2, 4, 5, 11, 236, 237, 238, 316 Господарського процесуального кодексу України, в порушення яких при новому розгляді справи не врахували вказівки Верховного суду у цій справі, не встановили обставини, про необхідність встановлення яких зазначив Верховний Суд у постанові від 27 травня 2020 року у цій справі.
Також скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій неправильно визначивши розмір основного боргу відповідача за жовтень 2016 року, як наслідок неправильно визначили і розмір сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, та наводить у касаційній скарзі свій розрахунок цих сум.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що ухвалені оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідач, зокрема зазначає про те, що спір у цій справі виник не з відносин технічного приймання-передачі природного газу з газотранспортної системи позивача в газорозподільну мережу відповідача, а з відносин щодо надання послуг фізичного транспортування природного газу. Відносини щодо обліку загальних обсягів природного газу, що надійшли для споживачів м. Києва, не є предметом спору у справі та не можуть підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. За твердженням відповідача замовлення та отримання ним у жовтні 2016 року природного газу та послуг з його транспортування саме в обсязі 1 260,795 тис.куб.м підтверджується первинними документами і саме цей обсяг газу і був ним оплачений, позивач некоректно визначив обсяг природного газу, протранспортованого у жовтні 2016 року, цей обсяг є неузгодженим.
Позиція Верховного Суду
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Предметом спору у цій справі та, зокрема предметом нового розгляду справи, є, крім іншого, вимога Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" 156 197,19 грн основного боргу за надані у жовтні 2016 року послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 1 522,617 тис. куб. м на підставі укладеного між сторонами договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011147/П19 від 28 вересня 2011 року, а також вимоги про стягнення 533 091,24 грн пені, 64 327,10 грн трьох відсотків річних та 233 220,47 грн інфляційних втрат.
Як встановили суди попередніх інстанцій позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" є оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників), що підтверджується ліцензією на здійснення такої діяльності серії АЕ № 194511 від 11 березня 2013 року.
Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Київгаз" є оператором газорозподільної системи - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників), і який у розумінні пункту 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС є оператором суміжної системи.
Отже спірні правовідносини у цій справі виникли між оператором газотранспортної системи та оператором газорозподільної системи (оператором суміжної системи).
Як правильно встановили суди попередніх інстанцій укладений між сторонами договір, на підставі якого заявлені позовні вимоги у цій справі, за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Умови транспортування газу погоджені сторонами у розділі 2 договору № 1109011147/П19 від 28 вересня 2011 року, відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 2.4. якого підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (підтверджені обсяги).
Замовник передає Газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства.
Газотранспортне підприємство приймає газ від Замовника в пунктах приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає Замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі.
У пунктах 3.1. - 3.4., 5.4. договору № 1109011147/П19 від 28 вересня 2011 року сторони передбачили, що послуги з транспортування газу оформлюються позивачем і відповідачем актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Позивач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, направляє відповідачу два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою позивача. Відповідач протягом 2-х днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути позивачу один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою відповідач, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків відповідача з позивачем. Вартість фактично наданих позивачем відповідачу послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.
Як встановили суди на виконання умов договору на підтвердження отриманого відповідачем у жовтні 2016 року природного газу позивач склав та направив відповідачу акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 10-16-1109011147/П19 від 31 жовтня 2016 року, відповідно до якого позивачем у жовтні 2016 року було протранспортовано природного газу Замовника (відповідача) в обсязі 1 522,617 тис. куб. м. на суму 972 404,12 грн.
Проте зазначений акт підписаний лише позивачем, підпису та печатки відповідача акт не містить.
Відповідач, не погоджуючись із визначеним позивачем у цьому акті обсягом протранспортовано природного газу, склав та направив позивачу на підпис нову редакцію акта наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31 жовтня 2016 року, згідно з яким у жовтні 2016 року було протранспортовано природного газу Замовника (відповідача) в обсязі 1 260,7958 тис. куб. м.
Отже між сторонами існує неузгодженість та спір щодо обсягу отриманого у жовтні 2016 року за договором № 1109011147/П19 від 28 вересня 2011 року природного газу у розмірі 261,822 тис. куб. м (далі - спірний обсяг газу) на суму 156 197,19 грн.
При з`ясуванні підстав виникнення між сторонами неузгодженої розбіжності щодо отриманого у жовтні 2016 року за договором зазначеного обсягу природного газу суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.
Передача позивачем (газотранспортним підприємством) відповідачу (замовнику) протранспортованого природного газу в загальному потоці в газорозподільні мережі здійснюється у пунктах призначення - газорозподільних станціях (ГРС), зокрема на ГРС-12 "Хотів".
29 липня 2016 року між представниками Боярського ЛВУ МГ УМГ "Київтрансгаз" та Акціонерного товариства "Київгаз" був підписаний акт про встановлення, підключення та введення у комерційну експлуатацію з 01 серпня 2016 року на ГРС-12 (Хотів) Боярського ЛВУМГ основного вузла обліку газу (пункт виміру газу).
03 листопада 2016 року між УМГ "Київтрансгаз" АТ "Утрансгаз" та Акціонерним товариством "Київгаз" був складений акт передачі-приймання природного газу за жовтень 2016 року, у якому встановлено, що УМГ "Київтрансгаз" передало через, зокрема ГРС-12, а відповідач прийняв у свої мережі 26 390 589 куб. м природного газу.
11 листопада 2016 року Акціонерне товариство "Київгаз" направило на адресу УМГ "Київтрансгаз" АТ "Утрансгаз" лист, у якому вказало на помилковість свого рішення про прийняття вузла обліку газу, встановленого на ГРС-12 (Хотів), у комерційну експлуатацію з 01 серпня 2016 року, та зазначив про відкликання свого підпису під актом від 29 липня 2016 року.
Також 11 листопада 2016 року Акціонерне товариство "Київгаз" направило УМГ "Київтрансгаз" АТ "Утрансгаз" лист № 3087-09, в якому повідомило про те, що зазначені в акті від 03 листопада 2016 року дані щодо обсягу переданого газу не відповідають фактичним обставинам та не можуть застосовуватись для визначення фактично переданих у мережі Акціонерного товариства "Кивїгаз" обсягів природного газу. До зазначеного листа Акціонерне товариство "Київгаз" додало складений ним попередній акт від 11 листопада 2016 року передачі-приймання природного газу за жовтень 2016 року, у якому зазначено про те, що у жовтні 2016 року УМГ "Київтрансгаз" передало через, зокрема ГРС-12, а відповідач прийняв в свої мережі 26 128 767 куб. м природного газу, тобто на 261 822 куб. м газу менше, ніж було зазначено в акті від 03 листопада 2016 року, складеному між УМГ "Київтрансгаз" АТ "Укртрансгаз" та Акціонерним товариством "Київгаз".
У поясненнях причин виникнення розбіжностей, які призвели до складання попереднього акта від 11 листопада 2016 року (додаток до акта) відповідач зазначив, що показники приладу обліку, встановленого на ГРС-12 (Хотів) не можуть сприйматись як достовірні та належним чином встановлені, оскільки різниця в обсягах природного газу, переданого в мережі Акціонерного товариства "Київгаз", що виміряні таким приладом, та виміряні вузлом обліку на базі змінного перепаду тиску, постійно збільшується та досягла у жовтні 2016 року 1 %.
Зазначені обставини стали підставою для невизнання відповідачем отриманого від позивача обсягу газу у жовтні 2016 року за договором № 1109011147/П19 від 28 вересня 2011 року у розмірі 1 522,617 тис. куб. м та направлення на підпис нової редакції акта наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31 жовтня 2016 року в обсязі 1 260,7958 тис. куб. м (додаток до листа № 2741/18 від 15 листопада 2016 року).
Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач не довів обставин надання ним у жовтні 2016 року послуг з транспортування природного газу за укладеним між ним та відповідачем договором № 1109011147/П19 від 28 вересня 2011 року у спірному обсязі, оскільки спірний обсяг газу є неузгодженим між сторонами, був визначений засобом вимірювальної техніки, встановленим на ГРС-12 (Хотів), що не відповідає вимогам чинного законодавства з питань метрологічної діяльності та експертна оцінка якого сторонами не проводилася, а відповідач відповідно до порядку, передбаченого Кодексом газотранспортної системи та Технічною угодою, укладеною між сторонами, належним чином та у встановлені Технічною угодою строки (протягом 10 днів з моменту оформлення акта про кількість поданого (прийнятого) газу) реалізував передбачене цією угодою право на невизнання визначеного позивачем в акті від 31 жовтня 2016 року місячного обсягу поданого природного газу.
Однак Верховний Суд вважає зазначені висновки передчасними та такими, що зроблені з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.
Як уже зазначалося вище по тексту цієї постанови відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
Правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України визначені Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2493 від 30 вересня 2015 року, дія якого поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Згідно з абзацом сьомим пункту 2 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2494 від 30 вересня 2015 року, (далі по тексту - Кодекс ГРС) (тут і далі по тексту - у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) порядок взаємовідносин оператора газорозподільної системи з оператором газотранспортної системи, у тому числі пов`язаних з прийманням-передачею природного газу в точках виходу з газотранспортної системи до газорозподільної системи, зокрема щодо якості та обліку природного газу (у тому числі приладового), а також з обміном даних щодо заявлених і підтверджених обсягів природного газу (номінацій) та фактичних обсягів розподілу і споживання природного газу (алокацій), регулює Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493, договір транспортування природного газу та технічна угода (за наявності), що укладені між сторонами.
Відповідно до пунктів 1, 2 глави 2 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи (тут і далі по тексту - у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) приймання-передача природного газу у фізичних точках входу та точках виходу здійснюється виключно за наявності комерційного ВОГ (ПВВГ). Комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що передає природний газ. Якщо у сторони, що передає газ, відсутній комерційний ВОГ (ПВВГ), комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що приймає газ.
Згідно з пунктом 9 глави 2 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи особливості обліку природного газу у точках входу та точках виходу між оператором газотранспортної системи та операторами суміжних систем (окрім оператора газорозподільних систем) або іншими суб`єктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи, регулюються Кодексом та технічною угодою, що укладається між вказаними суб`єктами. Особливості обліку природного газу у точках входу та точках виходу між оператором газотранспортної системи та оператором газорозподільної системи регулюються положеннями Кодексу та у випадку необхідності Технічною угодою, яка не може суперечити положенням Кодексу.
За змістом пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС технічна угода про умови приймання-передачі газу газорозподільною системою - письмова угода між Оператором ГРМ та суміжним суб`єктом ринку газу, крім споживачів та Оператора ГТС, яка укладається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Кодексу, та визначає порядок приймання-передачі природного газу між сторонами.
Зазначені кодекси ГТС та ГРС набули чинності 27 листопада 2015 року та передбачали можливість укладення між оператором ГРМ та суміжним суб`єктом ринку газу технічної угоди про умови приймання-передачі газу газорозподільною системою. При цьому згідно з положеннями цих кодексів укладена технічна угода має відповідати типовій формі та положенням цих кодексів, умови технічної угоди не можуть суперечити положенням кодексів.
Як встановили суди попередніх інстанцій 04 травня 2011 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є позивач - Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ", та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київгаз", (відповідач у справі) була укладена Технічна угода від № 10-03-92 про умови приймання-передачі природного газу на пунктах приймання-передачі та режим транспортування його споживачам (з урахуванням протоколу розбіжностей до неї).
Отже зазначена Технічна угода була укладена між сторонами до дати набрання чинності зазначеними кодексами ГТС та ГРС, що зумовлює відмінність її умов положенням цих кодексів. Доказів укладення між сторонами у справі Технічної угоди після набрання чинності цими кодексами та у відповідності до умов цих кодексів матеріали справи не містять.
Разом з цим Верховний Суд зазначає про те, що спірні правовідносини, зокрема щодо спірного обсягу природнього газу, стосуються наданих позивачем відповідачу у жовтні 2016 року послуг з транспортування природного газу, спір щодо обсягу протранспортованого позивачем у жовтні 2016 року та прийнятого відповідачем на ГРС-12 "Хотів" природного газу виник між сторонами після підписання між УМГ "Київтрансгаз" та ПАТ "Київгаз" акта передачі-приймання природного газу від 03 листопада 2016 року.
Отже спірні правовідносини виникли між сторонами після набрання чинності зазначеними вище кодексами ГТС та ГРС, під час дії цих кодексів, які регулюють взаємовідносини між суб`єктами ринку природного газу України та, зокрема між операторами газорозподільної та газотранспортної систем, операторами суміжних систем. У цих кодексах встановлені, крім іншого, правила обліку природного газу та порядок вирішення спірних питань щодо обсягу переданого/прийнятого газу, якими мають керуватися оператори газорозподільної та газотранспортної систем, оператори суміжних систем.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
З огляду на викладене, враховуючи те, що спірні правовідносини виникли між сторонами у цій справі під час дії кодексів ГТС та ГРС, а Технічна угода від 04 травня 2011 року була укладена між сторонами у справі до набрання чинності цими кодексами, ця угода не відповідає формі, наведеній у додатку 2 до Кодексу ГРС, та умови цієї угоди не відповідають (суперечать) положенням кодексів ГТС та ГРС, такі правовідносини регулюються саме положеннями цих кодексів, а не умовами Технічної угоди, укладеної до набрання чинності цими кодексами.
Відповідно до пункту 19 глави 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС приймання-передача природного газу у фізичних точках входу та точках виходу здійснюється виключно за наявності комерційного ВОГ (ПВВГ). У разі відповідності комерційного ВОГ (ПВВГ) вимогам технічних регламентів та норм, правил і стандартів, що підтверджується уповноваженими на це організаціями, оператор суміжної системи або інших суб`єктів, безпосередньо підключених до газотранспортної системи, не може відмовити власнику комерційного ВОГ (ПВВГ) у підписанні акта введення ВОГ (ПВВГ) у комерційну експлуатацію.
Згідно з главою 5 розділу ІІІ Кодексу ГТС усі спори (розбіжності), які виникають при здійсненні обліку природного газу, у тому числі визначення добового чи місячного обсягу та ФХП поданого газу, повинні вирішуватись шляхом переговорів (пункт 1).
Якщо сторона, що приймає/передає природний газ, не погоджується з визначенням добового чи місячного обсягу та ФХП поданого газу, то вона повинна заявити про це іншій стороні, що приймає/передає природний газ, протягом п`яти днів з дати оформлення акта або іншого документа, що підтверджує значення обсягу та ФХП поданого (прийнятого) газу (пункт 2).
У разі виникнення між сторонами спірних питань щодо результатів вимірювань обсягу природного газу або технічних, у тому числі метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки, сторони, що приймає/передає природний газ, мають право вимагати проведення експертної повірки засобів вимірювальної техніки (пункт 3).
У разі неможливості досягнення згоди (у тому числі на підставі результатів проведеної експертної повірки) шляхом переговорів пред`явлені спірні питання передаються на розгляд до суду (пункт 4).
До врегулювання розбіжностей та прийняття рішення суду обсяг переданого (прийнятого) газу встановлюється відповідно до результатів вимірювань комерційного ВОГ (ПВВГ) (пункт 5).
Однак суди попередніх інстанцій не врахували наведеного, в порушення статті 316 Господарського процесуального кодексу України не виконали вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 27 травня 2020 року у цій справі не застосували до спірних правовідносин зазначені положення Кодексу ГТС, не надали оцінку умовам технічної угоди № 10-03-92 від 04 травня 2011 року щодо їх відповідності положенням Кодексу газотранспортної системи, з огляду на що передчасно керувалися умовами Технічної угоди при вирішенні спору у цій справі, зокрема при встановленні обставин дотримання відповідачем порядку та строку заявлення позивачу своєї незгоди з визначеним обсягом прийнятого у жовтні 2016 року на ГРС-12 "Хотин" природного газу.
З огляду на викладене зазначені обставини не можна визнати такими, що були з достовірністю встановлені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене суди в порушення вказівок Верховного Суду також не надали оцінки доводам та доказам відповідача щодо некоректної роботи вузла обліку газу (ВОГ), наявного на ГРС-12 (Хотів), з точки зору дотримання ним встановленого порядку та строків оскарження результатів вимірювань обсягу природного газу або технічних, у тому числі метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки, в результаті чого дійшли передчасних висновків, що встановлений позивачем влітку 2016 року ВОГ на ГРС-12 (Хотів) не відповідає вимогам чинного законодавства з питань метрологічної діяльності, а тому спірний об`єм природного газу в обсязі 261,882 тис. куб. м. безпідставно включено позивачем у акт від 31.10.2016 № 10-16-1109011147/П19 за жовтень 2016 року.
Крім того не встановивши з достовірністю обставини щодо дійсного обсягу протранспортованого позивачем у жовтні 2016 року природного газу та його вартості, суди не встановили і дійсний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за жовтень 2016 року, що підлягає стягненню. З огляду на викладене передчасними є і висновки судів щодо визначених розмірів пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які були задоволені судами.
Отже в порушення принципу повноти зазначені вище обставини не були з достовірністю встановлені судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови. Суди неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають застосуванню, порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків у справі, а оскаржувані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів (в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 156 197,19 грн основного боргу за договором транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011147/П19 від 28.09.2011 за жовтень 2016 року та часткового задоволення позову про стягнення 533 091,24 грн пені, 64 327,10 грн трьох відсотків річних та 223 220,47 грн інфляційних втрат) не можна визнати законними та обґрунтованими.
Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Встановлення обставин справи, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в порядку касації.
При цьому Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 9 глави 2 та пункт 2 глави 5 розділу ІІІ Кодексу ГТС, у системному зв`язку з пунктом 4 глави 6 розділу ІІІ, пунктом 5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГРС, оскільки зазначені доводи позивача не підтверджені жодною підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.