ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/19088/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача - Павлова Р.В.,
відповідача - Кулакова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (головуючий суддя - Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.) та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2021 (суддя Борисенко І.І.)
у справі №910/19088/20
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол"
про визнання договору укладеним,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1.Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" (далі - ТОВ "Гранд Луол") про визнання договору укладеним.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що забудовник в особі відповідача має сплатити пайову участь у створенні інфраструктури міста Києва внаслідок здійснення ним будівництва та введення в експлуатацію житлово-офісного комплексу з центром дозвілля, спортивно-оздоровчими приміщеннями та паркінгом у пров. Кленовому, 7, 7-а, 7-б на вул. Кіквідзе, 41-а, 41-43 у Печерському районі м. Києва.
1.3.Оскільки відповідно до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415, залучення замовників пайової участі відбувається на підставі договору про пайову участь, позивач на звернення відповідача надіслав останньому підписані зі своєї сторони два примірника договору, проте відповідач ані повернув підписаного ним примірка договору, ані направив вмотивованої відмови від укладення такого договору, що й стало підставою звернення з даним позовом до суду.
1.4.Заперечення порити позову мотивовані тим, що підставою для укладення договору про пайову участь є стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка на час звернення позивача з даним позовом до суду втратила чинність внаслідок прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", що в свою чергу свідчить про відсутність вимоги закону, яка б зобов`язувала відповідача укладати вказаний договір. Також відповідач зазначив про пропуск позивачем позовної давності для звернення з даним позовом до суду.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 22.10.2018 між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Гранд Луол" укладено договір пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №114.
2.2.До даного договору були укладені додаткові угоди.
2.3.Відповідно до пункту 3 додаткової угоди від 09.11.2018 №1 до договору пайової участі від 22.10.2018 №114 надлишково перераховані ТОВ "Гранд Луол" пайові кошти у сумі 3540798,80 грн не повертаються, а будуть зараховані при проведені розрахунків пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв`язку із будівництвом житлово-офісного комплексу з центром дозвілля та торгівлі, спортивно-оздоровчими приміщеннями та паркінгом у пров. Кленовому, 7, 7-А. 7-Б, вул. Кіквідзе, 41-А, 41-43 у Печерському районі міста Києва за відповідним зверненням ТОВ "Гранд Луол".
2.4.02.07.2020 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) отримав заяву ТОВ "Гранд Луол" від 30.06.2020 №30/06, в якій останнє просило надати висновок щодо необхідності вирішення питання пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв`язку з "будівництвом житлово-офісного комплексу з центром дозвілля та торгівлі, спортивно-оздоровчими приміщеннями та паркінгом у пров. Кленовому, 7, 7-А, 7-Б, на вул. Кіквідзе, 41-А, 41-43 у Печерському районі міста Києва". Крім цього ТОВ "Гранд Луол" просило в разі необхідності сплати пайових внесків надати проект відповідного договору з розрахунками.
2.5.15.07.2020 листом №505/08-4503 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив ТОВ "Гранд Луол" про те, що документи для надання висновку щодо пайової участі по вказаному об`єкту подані не в повному обсязі, а в наданих документах встановлені розбіжності (невідповідності).
2.6.17.07.2020 до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов лист відповідача від 16.07.2020 №16/07 разом із копіями необхідних документів.
2.7.30.07.2020 листом №050/08-4825 позивач направив відповідачу проект договору, з якого вбачається, що оформлені договір та додатки підлягають поверненню до позивача для реєстрації із відповідним зверненням в термін не більше 5 робочих днів з дня ознайомлення, але не пізніше 20.08.2020. В разі, якщо договір не буде повернуто у визначений термін, вважати його таким, що втратив чинність.
2.8.Оскільки зазначений проект договору не було повернуто Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для реєстрації в термін, вказаний в листі, позивач листом від 17.09.2020 №050/08-5699 повторно направив відповідачу проект договору, який останній також не підписав та не повернув Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як й не направив листа-відповіді із запереченнями проти укладення такого договору.
2.9.З урахуванням вищевикладеного, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просить визнати укладеним договір пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва між ним та ТОВ "Гранд Луол" у редакції позивача.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 15.04.2021 у справі №910/19088/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, у задоволенні позову відмовив повністю.
3.2.Судові рішення мотивовані тим, що підставою для укладення договору про пайову участь є стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка на час звернення позивача до суду втратила чинність внаслідок прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-ІХ.
3.3.За висновками судів, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, при цьому є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх укладення лише відповідні договори, укладені до 01.01.2020, про що зазначено у пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-ІХ.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1.Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2021 у справі №910/19088/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити повністю.
4.2.В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що: (1) судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення застосовано статтю 238 ГПК України без урахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду України від 20.05.2014 у справі 3-20гс14, від 18.05.2016 у справі №922/51/15, від 01.02.2017 у справі №922/753/16, Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №758/824/17 (пункт 1 частина друга статті 287 ГПК України); (2) необхідності відступлення від висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №904/4442/19, від 12.12.2019 у справі №914/2650/17 стосовно застосування статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності"; (3) ненадання судом апеляційної інстанції належної оцінки наданим доказам у справі (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України у взаємодії з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
4.3.За твердженнями скаржника, враховуючи різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у даній справі №910/19088/20 та у справах №904/4442/19, №914/2650/17, нетотожність підстав позову та фактичних обставин справи, постанови Верховного Суду у цих справах не є рішеннями в подібних правовідносинах, а отже не можуть братись до уваги при прийнятті рішення у даній справі.
4.4.Також скаржник вказує на порушення норм процесуального права, а саме статті 238 ГПК України, яке полягає в тому, що суд апеляційної інстанції, не надаючи правової оцінки наведеним доводам і наданим позивачем доказам, лише формально послався на те, що позивач не довів порушення своїх прав, зокрема поза увагою суду залишились наявна в матеріалах справи інформація про введення в експлуатацію об`єкта будівництва, сертифікат про готовність об`єкта, а також те, що замовником є ТОВ "Гранд Луол", який не сплатив пайовий внесок до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію
4.5.Крім цього, скаржник вказує, що у позовній заяві він жодним чином не посилався на статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка на момент подання позовної заяви була виключена, зазначаючи, що спірні правовідносини регулюються рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва", цим Порядком, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", які передбачають обов`язок замовника сплатити пайову участь до введення в експлуатацію об`єкта будівництва на підставі договору.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
5.2.Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи.
5.3.Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів за визначеною законом юрисдикцією господарського суду передбачено нормами статей 2, 4 ГПК України.
5.4.Передумовами та матеріальними підставами для захисту права у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи, за захистом якого вона звернулась до суду, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права.
5.5.Зазначений в частині другій статті 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
5.6.Згідно з абзацом другим частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
5.7.У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов`язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом укладення договору на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.
5.8.Правовідносини з укладання господарських договорів у примусовому порядку за рішенням суду регулюються статтею 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
5.9.Стаття 187 ГК України встановлює, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
5.10.Відповідно до частини третьої статті 179 ГК України укладання господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
5.11.Згідно з частиною першою статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
5.12.З урахуванням вказаних норми законодавства, Верховний Суд зазначає, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.
5.13.Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Києва, оскільки стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка є підставою для укладення договору про пайову участь, на час звернення позивача до суду втратила чинність внаслідок прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-ІХ.
5.14.При цьому суди не врахували, що звертаючись з даним позовом до суду, позивач не визначав як підставу укладення договору пайової участі статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а посилався на положення Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20.09.2019 (далі - Закон №132-IX) та Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, приведений у відповідність до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 132-IX.
5.15.Позивач акцентував увагу на тому, що обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №132-IX, а також положеннями приведеного у відповідність до цього Закону Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, який в свою чергу передбачає залучення замовників до пайової участі на підставі укладеного з ним договору.
5.16.Так, рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 за №411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок), який визначає механізм залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва (далі - пайова участь) та оформлення договорів пайової участі у зв`язку зі здійсненням або намірами на здійснення будівництва (в тому числі, нового будівництва та реконструкції) об`єктів (в тому числі, будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин) незалежно від їх форми власності (частина перша вказаного Порядку).
5.17.Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Порядку пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.
5.18.Згідено з пунктом 3.3 розділу 3 Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
5.19.Пунтком 3.4 розділу 3 Порядку визначено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).
5.20.За змістом пункту 4.1 розділу 4 Порядку замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (у разі збільшення загальної площі об`єкта), зобов`язаний до прийняття об`єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком. Залучення замовників до пайової участі відбувається на підставі договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, укладеного між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та замовником (далі - договір про пайову участь).
5.21.Відповідно до пункту 4.3 розділу 4 Порядку кошти пайової участі сплачуються замовником в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.
5.22.Визначений цим Порядком обов`язок замовника будівництва сплати пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №132-IX, якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у визначеному Законом України №132-IX розмірі та порядку.
5.23.Проте, вказуючи на те, що з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суди першої та апеляційної інстанції не надали належної правової оцінки зазначеним положенням Закону України №132-IX та Порядку, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, та які передбачають сплату пайового внеску та залучення замовника до пайової участі на підставі укладеного з ними договору, а також доводам позивача про те, що станом на момент звернення з даним позовом до суду вказаний Порядок рішенням Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" приведено у відповідність до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, яким статтю 40 виключено із Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
5.24.Посилаючись на висновки Верховного Суду у справі № 904/4442/19 та у справі №914/2650/17, суди не врахували, що на момент звернення з позовами у цих справах до суду положення статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" діяли, а на момент звернення з позовом у даній справі №910/19088/20 вказані положення вже були виключені з цього Закону, з огляду на що позивач і не обґрунтовував ними свої позовні вимоги, а посилався на норми Закону України №132-IX та приведений у відповідність до нього Порядок.
5.25.Крім цього, судами не було надано жодної оцінки тому, що у справі №904/4442/19 рішення Дніпропетровської міської ради від 29.07.2011 №5/14 "Про внесення змін до рішення міської ради від 21.03.07 №6/11 "Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська" прийнято на виконання Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а рішення Київської міської ради від 15.11.2016 за №411/1415, яким затверджено Порядок, та посиланням на який позивач обґрунтовує позовні вимоги у даній справі, прийнято не на виконання Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а відповідно до, тобто з урахуванням, вказаного Закону, а також відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", підпункту 5 пункту "а" якої серед власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів міських рад передбачає залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.
5.26.Також судами не було враховано, що відповідно до частини першої статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
5.27.Відмовляючи в задоволенні позову, суди безпідставно обмежились лише посиланням на норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", відповідно до яких статтю 40 виключно із Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та не навели жодних мотивів незастосування норм, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, зокрема пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, який передбачає обов`язок сплачувати пайовий внесок протягом 2020 року та містить норми щодо визначення його розміру, а також Порядку, який є дійсним та чинним, а тому в силу наведених положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 144 Конституції України розповсюджується на всю територію міста Києва та підлягає обов`язковому виконанню замовниками будівництва/реконструкції об`єктів, розташованих на його території, тобто є муніципальним нормативно-правовим актом, який має обов`язкову юридичну силу на відповідній території.
5.28.Крім цього судами не було надано жодної правової оцінки доводам позивача та наданим на їх підтвердження доказам стосовно введення об`єкта будівництва в експлуатацію 15.07.2020, тобто після виключення статті 40 із Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", наявності сертифіката готовності об`єкта, замовником якого є відповідач, невиконання останнім свого обов`язку щодо сплати пайового внеску до введення відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію та ухилення від укладення відповідного договору з позивачем.
5.29.Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
5.30.Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
5.31.За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
5.32.Частиною п`ятою статті 236 ГПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.33.Згідно із частиною четвертою статті 238 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
5.34.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
5.35.В порушення наведених вище приписів законодавства, суди попередніх інстанцій у судових рішеннях не надали належної оцінки доводам позивача та наведеним ним в обґрунтування своїх позовних вимог нормам права, та не навели належних мотивів щодо відхилення таких доводів та незастосування норм права, на які посилався позивач.
5.36.Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій припустились порушень норм процесуального права, дійшовши передчасних та недостатньо обґрунтованих висновків в частині встановлення відсутності підстав для сплати відповідачем пайового внеску та укладення відповідного договору з позивачем.
5.37.Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином оцінити всі доводи позивача та надати належну правову оцінку нормам, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, застосувати норми законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду даної справи.
5.38.Крім цього, під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що ухилення замовника будівництва від укладення з органом місцевого самоврядування договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не звільняє такого забудовника від обов`язку укласти договір та сплатити визначений законом пайовий внесок, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2021 у справі №904/2258/20.