ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2021 року
м. Київ
справа №360/4354/19
адміністративне провадження № К/9901/26147/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою виконуючого обов`язки керівника апарату - заступника керівника апарату Луганського апеляційного суду Беззубенка Кирила Юрійовича на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2021 року (суддя-доповідач Казначеєв Е.Г., судді Геращенко І.В., Міронова Г.М.),
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Луганського апеляційного суду про визнання протиправним і скасування наказу від 04 вересня 2019 року №96-ос/а про звільнення її з посади начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду, поновлення на займаній посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Луганського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року №96-ос/а "Про звільнення ОСОБА_1"; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду з 04 вересня 2019 року; стягнуто з Луганського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 вересня 2019 року по 29 травня 2020 року в розмірі 161366,16 грн з відрахуванням обов`язкових податків і зборів. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року змінено мотивувальну частину рішень судів першої та апеляційної інстанцій. У решті судові рішення залишено без змін.
У квітні 2021 року в.о. керівника апарату Луганського апеляційного суду Беззубенко К.Ю. як особа, яка не брала участі у справі, однак суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскаржив в апеляційному порядку рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, а ухвалою суду від 11 червня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження з мотивів пропуску строку апеляційного оскарження і визнання судом неповажними наведених скаржником підстав для його поновлення.
У касаційній скарзі в.о. керівника апарату Луганського апеляційного суду Беззубенко К.Ю., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час надання оцінки його доводам щодо поважності причини пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції, просить скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2021 року та направити справу для продовження апеляційного розгляду.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2021 року без змін, вказуючи на її законність і обґрунтованість.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
Частиною першою статті 13 і частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасникам справи, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, надано право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
Як убачається з матеріалів справи, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року проголошене у відкритому судовому засіданні за участю сторін, повний його текст складений 29 травня 2020 року.
Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, копію повного тексту рішення у справі Луганський апеляційний суд отримав 02 червня 2020 року, ОСОБА_1 - 03 червня 2020 року.
Обидві сторони скористалися своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим справа була переглянута в апеляційному порядку з прийняттям Першим апеляційним адміністративним судом постанови від 06 жовтня 2020 року про залишення апеляційних скарг ОСОБА_1 і Луганського апеляційного суду без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року - без змін.
07 квітня 2021 року заступник керівника апарату Луганського апеляційного суду Беззубенко К.Ю. у статусі в.о. керівника апарату Луганського апеляційного суду подав апеляційну скаргу на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року, заявивши одночасно клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Зазначив, що він не отримував рішення суду першої інстанції, оскільки не брав участі у справі, хоча рішення за наслідками її розгляду безпосередньо впливає на його інтереси як посадової особи, яка на час виникнення спірних правовідносин виконувала обов`язки керівника державної служби в суді та видала спірний наказ про звільнення ОСОБА_1 . Повідомив, що про рішення суду першої інстанції він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 31 березня 2021 року.
Аналогічну підставу для поновлення строку ОСОБА_2 зазначив в уточненій апеляційній скарзі, поданій на виконання ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Надаючи оцінку наведеній скаржником причині пропуску строку, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що у розумінні пунктів 7 і 9 частини першої статті 4 КАС України належним відповідачем у цій справі, позов до якого був частково задоволений під час розгляду справи по суті позовних вимог, є Луганський апеляційний суд, в апараті якого ОСОБА_1 обіймає посаду державної служби.
У свою чергу керівник апарату суду, з огляду на положення пунктів 3 і 7 частини першої статті 2 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу", частин першої і п`ятої статті 155 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", є також посадовою особою суду, якій відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на посаду та звільняти з посади працівників апарату суду.
На обґрунтування підстав для звернення до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_2 зазначив, що рішення суду першої інстанції впливає на його інтереси як в.о. керівника апарату Луганського апеляційного суду, що видав наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади.
Отже, як слушно зауважив суд апеляційної інстанції, апеляційна скарга подана ОСОБА_2 не як фізичною особою, а як посадовою особою Луганського апеляційного суду - керівником його апарату.
Водночас матеріали справи свідчать про те, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць було допущено до негайного виконання.
Наказом керівника апарату Луганського апеляційного суду від 01.06.2020 №69-к/тр/а на підставі заяви ОСОБА_1 і рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року №360/4354/19 скасовано наказ про звільнення від 04.09.2019 №96-ос/а та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи з 04.09.2019.
Відтак, керівнику апарату суду було відомо про існування оскаржуваного рішення суду та про його зміст ще в червні 2020 року.
Доводам ОСОБА_2 про те, що йому особисто не було відомо про рішення суду першої інстанції, оскільки на час його виконання він вже не виконував обов`язки керівника апарату, суд апеляційної інстанції дав належну правову оцінку, зазначивши, що визначальним для посадової особи як суб`єкта владних повноважень є посада, а не фізична особа, яка її обіймає.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення скаржнику пропущеного ним на дев`ять місяців строку на апеляційне оскарження, що в силу вимог пункту 4 частини першої статті 299 КАС України тягне за собою відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав уважати, що судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.
Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд