ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 640/26945/20
адміністративне провадження № К/9901/19695/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/26945/20
за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Єгорової Н.М., суддів: Сорочка Є.О., Федотова І.В.)
У С Т А Н О В И В :
І. СУТЬ СПОРУ
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також - відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Федоріної Анастасії Михайлівни про стягнення виконавчого збору з позивача на користь держави в сумі 137506,53 гривні №ВП №60147185 від 25 вересня 2019 року.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2021 року позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоріної Анастасії Михайлівни про стягнення виконавчого збору з позивача на користь держави в сумі 137 506, 53 гривень № ВП №60147185 від 25 вересня 2019 року.
3. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2021 року.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2021 року апеляційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишено без руху та запропоновано скаржнику надати до суду, зокрема, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням поважних, на думку апелянта, причин для його поновлення.
5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2021 року у справі № 640/26945/20.
6. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не використав своє право на звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
7. Оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, скаржник посилається на те, що положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)" доповнено розділ ХІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України, а саме доповнено вказаний розділ пунктом третім, який встановлював, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки передбачені процесуальним законодавством продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до Закону, під час дії карантину, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює строки, встановлені у статтях визначених процесуальним законом, а також продовжує процесуальні строку, які встановлені законом чи судом, на строк дії карантину.
8. Також відповідач посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі №461/5908/18, в якій, як стверджує скаржник, суд вказав, що застосування порядку обчислення строку на апеляційне оскарження з моменту проголошення є порушенням прав позивача на апеляційне оскарження, оскільки він не був присутній під час проголошення судового рішення, і про прийняте судове рішення дізнався лише після його отримання.
9. Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
IV ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
11. Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
12. Частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
13. Відповідно до частин другої-третьої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
14. Згідно з частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
15. Пунктом 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
16. Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
17. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 420/5137/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 826/9720/17.
18. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
19. Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
20. При цьому за правилами, встановленими статтею 271 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
21. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
22. У цій справі, яка є справою з приводу оскарження рішення органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, відповідач 09 березня 2021 року подав апеляційну скаргу на рішення суду від 15 березня 2021 року.
23. Шостий апеляційний адміністративний суд, залишаючи без руху апеляційну скаргу та в подальшому відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що апелянт пропустив установлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденний строк на апеляційне оскарження.
24. Стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, та частина шоста якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
25. Водночас статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.
26. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі №461/5908/18 у подібних правовідносинах дійшов до висновку, що у випадку розгляду справи судом першої інстанції за відсутності сторін, за результатами якого проголошено вступну та резолютивну частини, застосування порядку обчислення строку на апеляційне оскарження з моменту проголошення є порушенням прав на апеляційне оскарження, оскільки сторони не були присутні під час проголошення судового рішення, і про прийняте судове рішення дізналися лише після його отримання.
27. Суд у справі №461/5908/18 дійшов до висновок, що початок відліку строку на апеляційне оскарження в такому розпочинається відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з дня отримання повного судового рішення.
28. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без руху апеляційну скаргу та в подальшому відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не встановив порядок розгляду справи в суді першої інстанції, факт присутності сторін при проголошенні повного судового рішення, факт надіслання судом першої інстанції прийнятого судового рішення сторонам у справі та дату його отримання відповідачем у справі. Зазначене свідчить про те, що судом апеляційної інстанції не досліджено факт наявності чи відсутності пропуску відповідачем строку звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
29. Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. У справі "Зубак проти Хорватії" ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
30. Таким чином, Європейський суд з прав людини роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
31. Щодо посилання скаржника на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)" доповнено розділ ХІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України, Суд звертає увагу на наступне.
32. Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
33. При здійсненні правосуддя, суди в своїй діяльності використовують положення Кодексу адміністративного судочинства України. Цивільним процесуальним кодексом України суди при розгляді цієї справи позбавленні можливості користуватися, відтак зміни внесені в цей Кодекс ніяким чином не впливають на вирішення спору у цій справі.
34. Згідно частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
35. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
36. З огляду на те, що в касаційній скарзі відповідач просив скасували ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд та встановлення процесуальним законодавством повноваження суду касаційної інстанції, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.