ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 826/19539/16
адміністративне провадження № К/9901/35333/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/19539/16
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (головуючий суддя: Н. А. Добрівська) від 12 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. М. Ганечко, А. Г. Степанюк, О. І. Шурко) від 06 листопада 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" (далі - ТОВ "Текссол-С", позивач, скаржник, товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач-1), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-2), в якому просило:
- визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21 липня 2016 року за № 0020801201 та № 00208112014;
- визнати протиправною бездіяльність ДФС України, яка полягала в неприйнятті вмотивованого рішення за скаргою ТОВ "Текссол-С" № 0310/16-03 від 03 жовтня 2016 року протягом строку, визначеного пунктом 56.8 та пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки допущення позивачем помилки при визначенні податкових зобов`язань з податку на додану вартість до сплати за результатами господарської діяльності за вересень 2015 року (шляхом їх завищення, що підтверджується уточнюючим розрахунком за вересень 2015 року) не може, на думку позивача, бути підставою для притягнення позивача до фінансової відповідальності, адже помилкове декларування позивачем надмірних сум, що підлягають до сплати в бюджет, не може вважатися грошовим зобов`язанням у розумінні Податкового кодексу України, а обов`язок зі сплати податку не може виникати у платника в силу допущення ним помилки при обчисленні податкового зобов`язання. Також на думку позивача, бездіяльність ДФС України є протиправною, оскільки відповідач-2 не надав вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги-2, то скарга-2 є задоволеною, на думку позивача, в силу пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 06 червня 2017 року позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на те, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв не у спосіб, передбачений пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення могли бути прийняті відповідачем лише починаючи з 28 липня 2016 року. Тому, на думку позивача, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2019 року, залишеним без змін, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 18 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду (колегія у складі суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Л. І. Бившева, В. П. Юрченко) від 13 січня 2020 року поновлено позивачу пропущений з поважних підстав строк на касаційне оскарження, прийнято до розгляду касаційну скаргу позивача, відкрито по ній касаційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
6. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року № 2223/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
7. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
8. Ухвалою Верховного Суду прийнято до провадження адміністративну справу, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
9. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшого розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 травня 2015 року позивач подав до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року за реєстраційним номером № 9101142234 від 20 травня 2015 року.
11. Відповідно до рядка 24 Декларації за квітень 2015 року, позивач визначив суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 1995858,00 грн.
12. 17 червня 2015 року позивач подав до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року за реєстраційним номером № 9126520223 від 17 червня 2015 року.
13. 17 липня 2015 року позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року за реєстраційним номером № 9150575276 від 17 липня 2015 року.
14. 17 серпня 2015 року позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року за реєстраційним номером № 9172599292 від 17 серпня 2015 року.
15. Відповідно до рядка 25.1 декларації за липень 2015 року, позивач визначив суму податку на вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету в розмірі 50540,00 грн.
16. 17 вересня 2015 року позивачем подана до відповідача-1 податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2015 року за реєстраційним номером № 9192910149 від 17 вересня 2015 року.
17. 17 жовтня 2015 року позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року за реєстраційним номером № 9214521350 від 19 жовтня 2015 року.
18. Так, відповідно до рядка 25.1 декларації за вересень 2015 року, позивач визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету у розмірі 789081,00 грн.
19. Надалі, 27 листопада 2015 року, позивач, самостійно виявивши помилку в декларації за квітень 2015 року та керуючись приписами абзацу 1 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, подав до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок: за квітень 2015 за № 9241877721; за травень 2015 за № 9241877698; за червень 2015 за № 9241877700; за липень 2015 за № 9241877686; за серпень 2015 за № 9241877744; за вересень 2015 за № 9241877714.
20. У зв`язку з цим, ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість (з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань), за результатами якої складено акт перевірки від 21 липня 2016 року № 9657/26-58-12-01-35892372, яким, встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме, товариством протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість - порушено терміни сплати податку на додану вартість у загальній сумі 329615,00 грн (затримка до 30 днів) та у загальній сумі 583954,00 грн (затримка більше 30 днів).
21. На підставі висновків акта перевірки, ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2016 року:
№ 0020801201, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеного Податковим кодексом України, та на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 27 календарних днів сплати грошового зобов`язання в розмірі 329615,00 грн., ТОВ "Текссол-С" зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 32961,50 грн.;
№ 0020811201, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеного Податковим кодексом України, та на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 89 календарних днів сплати грошового зобов`язання в розмірі 583954,00 грн., ТОВ "Текссол-С" зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 160790,95 грн.
22. Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у порядку адміністративного оскарження до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України.
23. Так, рішеннями про результати розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві від 21 вересня 2016 року за № 110/26-15-1001-35 та ДФС України від 30 листопада 2016 року за № 25797/6/99-99-11-03-01-25, скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
24. У відповідності до змісту рішення від 30 листопада 2016 року № 25797/6/99-99-11-03-01-25, рішенням ДФС України від 25 жовтня 2016 року № 22969/6/99-99-11-03-01-25, строк розгляду скарги було продовжено до 03 грудня 2016 року включно.
25. Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, товариство звернулось до суду за захистом своїх прав.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
26. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не було надано платіжних доручень, а також інших доказів на підтвердження своєчасної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість; на момент граничного терміну сплати податкових зобов`язань з ПДВ по податкових деклараціях з ПДВ (№ 9172599292 від 17 серпня 2015 року та № 9214521350 від 19 жовтня 2015 року), на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ "Текссол-С" були відсутні кошти; вказані зобов`язання були погашені в період 27 листопада 2015 року та 05 січня 2016 року, а тому, відбулось погашення податкового боргу з порушенням строків сплати грошового зобов`язання; під час розгляду справи була встановлена наявність підстав для застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій та правомірність нарахування відповідачем таких санкцій, а отже, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21 липня 2016 року за № 0020801201 та № 0020811201 винесені правомірно.
27. В частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ДФС України, яка полягала в неприйнятті вмотивованого рішення за скаргою ТОВ "Текссол-С" № 0310/16-03 від 03 жовтня 2016 року, протягом строку, визначеного пунктами 56.8 та 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, суди вказали на те, що до позовної заяви було додано таке рішення, а згідно копії поштового конверту, копію такого рішення було направлено на адресу позивача 30 листопада 2016 року, а отримано позивачем - 02 грудня 2016 року.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
28. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
29. Позивач, наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
30. Зокрема, зазначає, що суди неправильно застосували правовий висновок Верховного Суду щодо того, що з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні, та щодо того, що подання уточнюючої податкової декларації зі зменшеними податковим зобов`язанням (що мало місце у спірному випадку позивача) не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як нарахування штрафної санкції за статтею 126 Податкового кодексу України залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати суми податкового зобов`язання.