ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 280/1361/21
адміністративне провадження № К/9901/40261/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 280/1361/21
за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Український графіт" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Український графіт" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Олефіренко Н. А., Білак С. В., Шальєва В. А.) від 04 жовтня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2021 року Приватне акціонерне товариство "Український графіт" (далі - ПрАТ "Український графіт") звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 20 січня 2021 року № UA110230/2021/000010/2;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, оформлені картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2021/00032.
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у справі № 280/1361/21 позовну заяву ПрАТ "Український графіт" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 20 січня 2021 року № UA110230/2021/000010/2.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2021/00032.
Судові витрати в сумі 8651,26 грн присуджено на користь ПрАТ "Український графіт" за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.
3. При ухваленні указаного судового рішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не вирішувалось.
4. 19 травня 2021 року на адресу Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява від ПрАТ "Український графіт" про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 280/1361/21. Заявник зазначив, що суд першої інстанції не здійснив розподіл судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу, яка надана адвокатом в суді першої інстанції. Розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, заявлений до відшкодування, склав 5 000 грн.
5. Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року заяву ПрАТ "Український графіт" про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.
Стягнуто на користь ПрАТ "Український графіт" судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 5 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.
6. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року, скасовано додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року в адміністративній справі № 280/1361/21 та ухвалено нове, яким в задоволенні заяви представника ПрАТ "Український графіт" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
7. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року та залишити в силі додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року.
8. Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
9. 29 листопада 2021 року до Верховного Суду від Дніпровської митниці Держмитслужби надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить залишити касаційну скаргу ПрАТ "Український графіт" без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року - без змін.
10. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у письмовому провадженні.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, виходив з того, що судові витрати заявлені до відшкодування обґрунтовано, вартість послуг і робіт правничої допомоги, зазначена у наданих до суду документах, є співмірною з фактично виконаними послугами та роботами, що підтверджуються наданими позивачем належними доказами.
12. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження доводів, зазначених в клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу, зокрема, доказів наявності у штаті позивача юрисконсульта та/або адвоката, наділеного в установленому порядку повноваженнями здійснювати представництво в суді від імені позивача (самопредставництво юридичної особи), доказів не співмірності та необґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката.
13. При цьому суд першої інстанції зауважив, що договором про надання правової допомоги, укладеним між позивачем та адвокатом, визначений порядок сплати на умовах відстрочки платежу до моменту фактичного отримання позивачем відшкодованих за рішенням суду коштів судових витрат, що узгоджується із приписами діючого законодавства, та у відповідності до позиції Верховного Суду не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходив з того, що необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
15. При цьому, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
16. Оскільки доказів здійснення позивачем оплати витрат, понесених на професійну правничу допомогу ні на момент подання заяви про ухвалення додаткового рішення (травень 2021 року), ні на момент її розгляду (липень 2021 року) надано не було, апеляційний суд дійшов висновку, що такі витрати відшкодуванню не підлягають.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відшкодуванню підлягають лише ті судові витрати, які фактично сплачені стороною на момент вирішення судом питання про їхній розподіл.
18. Скаржник зазначає, що, виходячи з приписів частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відшкодовуються судові витрати, які сторона сплатила або має сплатити, за умови, що стороною надано докази, які підтверджують їхній розмір.
19. У контексті викладеного позивач зазначає, що він надав суду договір про надання правничої допомоги, яким передбачено порядок розрахунків, та акт наданих послуг, яким встановлено конкретний вид послуг та їхню вартість, що в сукупності давали суду всі підстави для покладення тягаря відшкодування цих витрат на відповідача.
20. При цьому у касаційній скарзі позивач посилається на те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не враховано правову позицію викладену Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 29 квітня 2020 року у справі № 915/641/16, від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19, від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із наступного.
22. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
23. Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
24. Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
25. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
26. Згідно з частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
27. Відповідно до частин першої та другої статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
28. Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
29. За приписами частин третьої-четвертої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
30. Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
31. Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
32. Як свідчать матеріали справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем укладено з адвокатом Смірновою Ією Григорівною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 21 січня 2019 року № ЗП 001965) Договір про надання правової допомоги від 01 лютого 2019 року № 804/1980140/16.
33. Відповідно до умов пункту 1.1 зазначеного договору адвокат зобов`язується здійснювати захист, представництво або надавати інші види правової допомоги клієнту в кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних, податкових та інших правовідносинах з підприємствами, організаціями, установами незалежно від форм власності, з усіма без виключення державними органами, у тому числі судовими органами будь-яких юрисдикцій та інстанцій.
34. Пунктом 3.1 договору визначено, що клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі, що вказаний в акті виконаних робіт за договором про надання правової допомоги, протягом п`яти робочих днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт. Адвокат має право відстрочити, розстрочити виплату гонорару або надати правову допомогу безоплатно з урахуванням фінансового стану клієнта та інших обставин.
35. 10 лютого 2021 року позивачем укладено з адвокатом Смірновою І. Г. додаткову угоду № 5 до договору про надання правової допомоги від 01 лютого 2019 року № 804/1980140/16, згідно якої клієнт доручає адвокатові надати правову (правничу) допомогу стосовно судового оскарження клієнтом в Запорізькому окружному адміністративному суді (визнання протиправними та скасування) рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110230/2021/000010/2 від 20 січня 2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2021/00032, а саме: - аналіз документів, що стосуються спору, аналіз судової практики по аналогічних справах та збір доказів для формування правової позиції; - підготовка та складання позовної заяви; - підготовка повного пакету документів, необхідних для звернення з позовом до адміністративного суду, розрахунок судового збору та формування квитанцій для його оплати; - за необхідності: ознайомлення з матеріалами справи; складання та подання адвокатських запитів; підготовка та складання інших процесуальних документів (заяв, клопотань, заперечень, доповнень, пояснень тощо), визначених адвокатом на певному етапі; - представництво інтересів клієнта в суді (участь у судових засіданнях) під час розгляду адміністративної справи.
36. Пунктом 3 додаткової угоди від 10 лютого 2021 року № 5 до Договору про надання правової допомоги від 01 лютого 2019 року № 804/1980140/16 встановлено, що загальний розмір гонорару адвоката за надання правової (правничої) допомоги визначений як фіксована сума за підготовку та ведення адвокатом в суді першої інстанції справи, що стосується зазначеного в пункті 1 даної додаткової угоди спору, не підлягає зміні в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, та за домовленістю сторін складає: за умови прийняття адвокатом участі в судових засіданнях 5000 грн без ПДВ; без участі в судових засіданнях (спрощене провадження) 3000 грн без ПДВ.
37. Відповідно до умов пунктів 5, 6 додаткової угоди від 10 лютого 2021 року № 5 до договору про надання правової допомоги від 01 лютого 2019 року № 804/1980140/16 клієнт сплачує гонорар адвокату згідно підписаного сторонами акту прийняття виконаних робіт протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати фактичного виконання постановленого на користь клієнта рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача судових витрат (дати зарахування зазначеної в рішенні суду суми судових витрат на рахунок клієнта). Гонорар сплачується клієнтом у безготівковій формі на розрахунковий рахунок адвоката в установі банку.
38. На виконання договору про надання правничої (правової) допомоги складено акт прийому-передачі, яким сторони погодили та склали детальний опис наданих адвокатом послуг з підготовки документів та представництво адвоката у суді першої інстанції на загальну суму 5 000 грн.
39. Дослідивши наведені вище документи Третій апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про передчасність вимог позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу, з огляду на відсутність факту оплати таких послуг на час вирішення відповідного питання у судовому порядку.
40. При цьому, судом апеляційної інстанції факт надання професійної правничої допомоги адвокатом (обсяг наданих послуг їх виконання робіт, їх вартість) на вказану суму не спростовано, як і не обґрунтовано, чому надані документи не можуть бути підтвердженням реальності витрат на правову допомогу.
41. Надаючи оцінку правильності висновків суду апеляційної в цій частині, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що питання застосування частини сьомої статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу також неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді. Так, відповідно до постанов Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа № 520/12065/19), постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року (справа № 922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
42. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у КАС України з 15 грудня 2017 року, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки належить сплатити.
43. Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати вбачається також із практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
44. Так, у рішенні по справі "Бєлоусов проти України" (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: "...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром "фактично понесеними" (див. вищезазначене рішення у справі "Савін проти України" (Savin v. Ukraine), п. 97)".
45. З огляду на наведене, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, через відсутність доказів оплати вказаних послуг, не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду.
46. Разом з тим, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в силу вимог статті 341 КАС України позбавлена можливості самостійно вирішити питання про підтвердження позивачем заявлених до стягнення витрат на правову допомогу відповідно до вимог, встановлених частиною четвертою статті 134 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції обмежився лише констатацією того, що позивач не надав доказів оплати спірних витрат. Поряд з цим суд не з`ясував, чи повинні були такі послуги з надання правової допомоги бути оплачені станом на час звернення до суду, чи надано позивачем детальний опис робіт (послуг), наданих адвокатом.
47. Судом взагалі не оцінювались документи, які було надано позивачем на підтвердження своїх вимог на предмет їх належності та допустимості, так само як і не оцінювався обсяг наданої правничої допомоги.
48. Враховуючи викладене, висновок Третього апеляційного адміністративного суду про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн є передчасним, оскільки не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин, які мають значення для правильного вирішення питання.
49. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
50. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення питання розподілу судових витрат по справі, зокрема, не досліджено зібрані у справі докази та не надано оцінки доводам сторін, наведене вище відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
51. За змістом частини четвертої статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
52. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду переглянувши судове рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування Третім апеляційним адміністративним судом норм процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд