ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2021 року
м. Київ
справа №520/11348/2020
адміністративне провадження № К/9901/36908/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 520/11348/2020
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "АТМА-ПЛЮС" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: А. О. Бегунц, С. С. Резнікова, Л. В. Мельнікова) від 13 липня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "АТМА-ПЛЮС" (далі - ТОВ "ФІРМА "АТМА-ПЛЮС") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, скаржник, відповідач, контролюючий/податковий орган), Державної податкової служби України, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 46814 від 20 травня 2020 року, № 50067 від 11 червня 2020 року, № 52835 від 23 червня 2020 року;
- зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області виключити ТОВ ФІРМА АТМА-ПЛЮС з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєсграцію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1711985/37189932 від 08 липня 2020 року;
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ "ФІРМА "АТМА-ПЛЮС" № 61 від 30 квітня 2020 року датою її фактичного подання.
- судові витрати покласти на відповідачів.
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року позов задоволено. Вказане рішення було розглянуто у відкритому судовому засіданні, повний текст якого виготовлено 15 грудня 2020 року. Разом з тим, повний текст вказаного рішення отримано ГУ ДПС у Харківській області 23 грудня 2020 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (2т. а.с. 70).
3. На зазначене рішення суду ГУ ДПС у Харківській області 24 грудня 2020 року подало апеляційну скаргу, яку ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року залишено без руху через несплату судового збору та наданий десятиденний строк для усунення недоліків, який обчислюється з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
4. 25 лютого 2021 року скаржником подано до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження строку на усунення недоліків, в якому зазначено, що на даний час на рахунках ГУ ДПС у Харківській області відсутні кошти для сплати судового збору, а тому просить суд апеляційної інстанції продовжити строк на усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
5. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року задоволено клопотання ГУ ДПС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Продовжено ГУ ДПС у Харківській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання ухвали суду.
6. 12 березня 2021 року ГУ ДПС у Харківській області отримано копію ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, строк для усунення недоліків закінчився 22 березня 2021 року.
7. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2021 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з тим, що вимоги ухвали суду від 08 лютого 2021 року у встановлений судом строк не виконані.
8. При цьому, ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2021 року учасниками справи не оскаржувалась та набрала законної сили.
9. Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у Харківській області створеного на правах відокремленого підрозділу ДПС України 07 травня 2021 року повторно подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції разом з квитанцією від 05 травня 2021 року про сплату судового збору в сумі 6306,00 грн. Також, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого вказано, що сплата скаржником судового збору є підставою для відкриття апеляційного провадження у справі. Зауважив на відсутності необхідного обсягу фінансування для забезпечення сплати судового збору у встановлений процесуальним законодавством строк.
10. Проте, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду 22 червня 2021 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом направлення до суду вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причин пропуску строків на апеляційне оскарження рішення та документів на підтвердження цих обставин. Роз`яснено Державній податковій службі України в особі Головного управління ДПС у Харківській області створеного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, що у разі невиконання вимог даної ухвали питання про відмову у відкритті провадження буде вирішено протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
11. 08 липня 2021 року від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, у якій зазначено, що відповідачем вперше апеляційна скарга подана у визначеному КАС України строки та повернута ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2021 року (надійшла 18 травня 2021 року вх. № 17562/5 від 18 травня 2021 року). Скаржник, в заяві вказує, що повторно відповідач звернувся з апеляційною скаргою у найкоротші терміни 07 травня 2021 року, зазначає, що відповідач діяв швидко та повторно у найкоротший термін звернувся до суду та раніше не міг звернутись до суду.
12. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року заяву Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Харківській області створеного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року залишено без задоволення.
Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Харківській області створеного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі № 520/11348/2020.
13. 07 жовтня 2021 року на адресу Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року, у якій відповідач (скаржник у справі), із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
14. Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.
Поновлено Головному управлінню ДПС у Харківській області строк на касаційне оскарження ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі № 520/11348/2020.
Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі №520/11348/2020.
Установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
15. 17 листопада 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Водночас, позивач у відзиві на касаційну скаргу просить витрати на правничу допомогу адвоката покласти на Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України та Державну податкову службу України
16. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
17. Підставою для постановлення судом апеляційної інстанції оскарженої ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження слугували висновки про те, що відповідач мав достатній встановлений законодавством строк для усунення недоліків. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
18. Разом з тим, судом зазначено, що сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
19. При постановленні оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції послався на правові позиції висловлені у постанові Великою Палатою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, а також на постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 820/4558/16, від 22 травня 2018 року у справі № 826/26113/15.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГ
20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
21. Відповідач звертає увагу Суду на те, що останній здійснював активні дії щодо усунення недоліків визначених ухвалами апеляційного суду, які перешкоджали відкриттю апеляційного провадження, що свідчить про добросовісне ставлення відповідача до відповідного судового рішення і як наслідок жодним чином не ухилявся від виконання їх.
22. Зазначає, що первинна апеляційна скарга подана у межах процесуального строку на апеляційне оскарження, що свідчить про те, що скаржник намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації права на апеляційне оскарження.
23. Також обґрунтовує тим, що скаржник повторно звернувся з апеляційною скаргою у найкоротші строки після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги, разом з квитанцією про сплату судового збору, тому мав виправдані очікування, що апеляційна скарга буде прийнята до розгляду.
24. Разом з тим, усі інші доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а тому повторному зазначенню не потребують.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
26. Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
27. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС.
28. За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
29. Разом із тим, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга статті 44 КАС України).
30. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
31. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
32. Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
33. Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
34. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
35. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
36. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
37. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
38. Частиною другою стаття 44 КАС України передбачала обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
39. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
40. Як вбачається з матеріалів справи, вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року в межах строку визначеного процесуальним законом, у зв`язку з несплатною судового збору, остання була залишена без руху, а згодом повернута особі, яка її подала, оскільки у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги були неусунуті. При цьому, ухвала про повернення апеляційної скарги направлена на адресу скаржника 26 березня 2021 року. З відмітки супровідного листа податкового органу - вхідний номер 17562/5, така ухвала нібито отримана лише 18 травня 2021 року.
41. При цьому, вдруге апеляційну скаргу відповідачем подано 07 травня 2021 року (відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції), що вказує про беззаперечну обізнаність відповідача про ухвалу суду від 26 березня 2021 року та її змістом. Наведене витікає також з самого змісту апеляційної скарги, та як на обґрунтування неможливості раніше подати скаргу посилається на неналежне фінансування на сплату судового збору.
42. Заявником апеляційної скарги одночасно було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що скаржник звертався з апеляційною скаргою вперше із дотриманням строків на апеляційне оскарження, а також надано квитанція від 05 травня 2021 року № 1996 про сплату судового збору у сумі 6306,00 грн.
43. Зазначене дає підстави вважати, що вдруге апеляційна скарга подана відповідачем із значним пропуском строку на апеляційне оскарження.
44. Проте, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. Повторну подану апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку із визнанням неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, викладених у клопотанні про поновлення такого строку та запропоновано відповідачу в десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали надати заяву із зазначенням поважних підстав для поновлення строку встановленого для апеляційного оскарження та доказів на підтвердження обставин викладених у такій заяві.
45. У встановлений судом строк відповідачем було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поданого клопотання скаржником було зазначено, що відповідачем вперше апеляційна скарга подана у визначеному КАС України строки та повернута ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2021 року (надійшла 18 травня 2021 року вх. №17562/5 від 18 травня 2021 року). Відповідач також вказує, що повторно відповідач звернувся з апеляційною скаргою у найкоротші терміни 07 травня 2021 року, зазначає, що останній діяв швидко та повторно у найкоротший термін звернувся до суду та раніше не міг звернутись до суду.
46. Проте, аналіз змісту зазначеного клопотання дає підстави вважати, що вказані скаржником причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції вже отримали оцінку апеляційного суду та були визнані цим судом неповажними. Інших причин (підстав) для поновлення скаржнику строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції контролюючим органом у повторному клопотанні не наведено, як і вкотре не додано жодних доказів наявності поважних підстав для поновлення такого строку.
47. Разом з тим, слід звернути увагу, що у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 Великою Палатою зазначено про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
48. У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "...підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
49. Тобто, виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у цьому випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
50. У цій справі слід врахувати також й те, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому скаржник, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.
51. При цьому, на підтвердження поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження податковим органом не надано жодного доказу, зокрема й щодо відсутності коштів у відповідному періоді для вчасної сплати судового збору у цій справі.
52. Та обставина, що податковий орган звернувся з первинною апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень, про що зазначено Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2020 року у справі №580/1020/19 та від 4 березня 2021 року у справі №160/2538/19.
53. При цьому, Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
54. У цій справі повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати податковим органом судового збору та не надання жодних доказів на підтвердження обставин (об`єктивних перешкод), які перешкоджали вчасній сплаті судового збору, тобто обставин, які не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що підтверджені належними доказами.
55. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зроблено висновок про те, що усунення певних недоліків скарги (у тому числі й удруге поданої після повернення), не пов`язаних з дотриманням процесуальних строків, як от сплата судового збору, за відсутності підстав для поновлення строку подання скарги однаково виключає можливість відкриття апеляційного провадження за такою скаргою.
56. Отже, суд апеляційної інстанції виконав вимоги частини 3 статті 298 КАС України, надав скаржнику час для повідомлення інших (поважних та підтверджених документально) причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою. Однак, в клопотанні про поновлення строку, поданому на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції 22 червня 2021 року, скаржник лише зазначав, що повернення первісної апеляційної скарги відбулось через фінансову неспроможність сплатити судовий збір (оцінку яким вже було надано судом апеляційної інстанції), не навівши жодних інших поважних підстав для поновлення процесуального строку подання апеляційної скарги.
57. Оскільки викладені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, які не підтверджені відповідачем жодними доказами, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав неповажними, колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
58. Відповідно до частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
59. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
60. Враховуючи викладене у цій постанові, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскарженого рішення і погоджується з його висновками у справі.
61. Щодо витрат на правничу допомогу адвоката, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
62. Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
63. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
64. У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).
65. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
66. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
67. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
68. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
69. Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
70. За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
71. Згідно з частинами першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
72. Позивачем на підтвердження обставин понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду надавались копії договору про надання правової допомоги № ФАП від 20 липня 2020 року, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Корт Райдер" в особі керуючого партнера Прокопченко К. А. додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги № ФАП від 20 липня 2020 року.
73. Окрім вищевикладеного, разом з відзивом на касаційну скаргу, позивачем також надано акт приймання-передач наданих послуг від 11 листопада 2021 року до договору про надання правової допомоги № ФАП від 20 липня 2020 року, рахунок-фактура № 02/11 від 02 листопада 2021 року, платіжне доручення № 246 від 02 листопада 2021 про сплату 4 000 грн. за 2 години витраченого часу, відповідно до яких позивачу надавалися послуги щодо правового аналізу касаційної скарги ГУ ДПС у Харківській області у справі № 520/11348/2020, складання та направлення учасникам справи та суду відзиву на касаційну скаргу.
74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
76. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
77. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).
78. За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
79. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
80. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
81. Отже, дослідивши надані представником позивача документи щодо витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в суді касаційної інстанції, суд касаційної інстанції звертає увагу на наступне.
82. Щодо такої послуги, як підготовка та складання відповіді на відзив, слід зазначити, що за приписами Кодексу адміністративного судочинства України не є обов`язковою. Відповідно до положень статті 134 КАС України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Позивачем не надано належних та достатніх доказів якими підтверджувався б розмір витрат, як окремої послуги на заявлену суму.
83. Судом прийнято до уваги, що у цій справі оскаржується ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження, тобто така категорія адміністративних справ є поширеною, питання, що вирішується має процесуальний характер, а отже, не потребує витрат значних зусиль при здійсненні професійної правничої допомоги. Також, суд касаційної інстанції вважає вартість таких послуг і робіт правничої допомоги, зазначену у наданих до суду документах, не співмірною з фактично виконаними послугами та роботами.
84. Отже, суд касаційної інстанції вважає, що представником позивача документально та нормативно не обґрунтовано кількість витраченого часу щодо надання професійної правничої допомоги, а тому судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн. є не обґрунтованими та не можуть бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
85. При розгляді питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, варто взяти до уваги позицію ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії". Так, ЕСПЛ наголосив, що відшкодовуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.
86. Як зазначено ЄСПЛ у п. 268 Рішення по справі "ЕазіЛУезІ АІІіапсе Ьішіїед" проти України" від 23.01.2014 (Заява № 19336/04): "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були Фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Войаггі V. Паїу) [ВП], заява №34884/97, п.ЗО, ЕСНК 1999-V).".
87. Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано ЄСПЛ у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пп. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд