ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2021 року
м. Київ
справа №537/2356/17
адміністративне провадження № К/9901/6671/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого: судді Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №537/2356/17
за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Любчич Л.В., суддів: Сіренко О.І., Спаскіна О.А.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі -Кременчуцьке ОУПФУ), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцького ОУПФУ № 363 від 22.11.2016 щодо відмови в перерахунку пенсії по втраті годувальника;
- здійснити перерахунок пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року, на підставі довідки №18-682/вих16 прокуратури Полтавської області від 14.11.2016, у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників, на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов`язати Кременчуцьке ОУПФУ подати в десяти денний строк, з моменту набрання чинності постановою, звіт про виконання даної постанови суду.
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 03 жовтня 2017 року позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та з 30.09.2004 отримує пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру".
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" було затверджено нові схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.
У зв`язку з цим, 21 листопада 2016 року позивачка звернулася до Управління з заявою про перерахунок пенсії по втраті годувальника, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру",, на підставі довідки №18-682/вих16 прокуратури Полтавської області від 14.11.2016.
За результатами розгляду заяви, відповідач своїм рішенням №363 від 22 листопада 2016 року відмовив позивачці в перерахунку пенсії посилаючись на норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, відповідно до якого у період з 1 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначається відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачка має право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітної плати працівникам прокуратури.
Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в позові, мотивував своє рішення тим, що на час звернення позивачки до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог заявниця посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
У поданому відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, з огляду на таке.
Відповідно доь статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року №1789-XII. Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачці призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина 13 цієї статті).
Відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року №1789-XII, у редакції на час призначення позивачці пенсії, передбачено, що членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловіку, дітям, які не досягли 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років, а тим, які навчаються, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного)заробітку на одного члена сім`ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім`ї.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року №1789-XII (крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу 1 частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частини 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" підвищено розміри заробітку працюючих працівників прокуратури.
З набранням з 1 січня 2015 року чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій після 1 січня 2015 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України.
На час прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", з прийняттям якої позивачка пов`язує виникнення у неї права на перерахунок пенсії, а також на час її звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року, не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
На час звернення позивачки до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.
Враховуючи наведене, з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" та у зв`язку з набранням у подальшому чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані спірні правовідносини, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року №1789-XII, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
Крім того, Суд зауважує, що Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р (II)2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним) положення ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014, зі змінами, якими було передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Поряд з цим, предметом розгляду у справі, яка переглядається, були правовідносини, що виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р (ІІ)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19).
Зважаючи на особливості касаційного розгляду та ураховуючи, що рішення Конституційного Суду України мають лише дію "на майбутнє", за винятком питань щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності, його Рішення від 13.12.2019 №7-р (II)2019 не може бути враховано Судом при розгляді цієї касаційної скарги.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що продовження існування стану порушення прав чи інтересів позивачки й після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом задля їх захисту.
Оцінюючи наведені позивачем доводи, Касаційний адміністративний суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд -