ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 640/27139/20
адміністративне провадження № К/9901/34553/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/27139/20
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві, Державної судової адміністрації України
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2021 року, ухвалене в складі головуючого судді Головань О.В.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Степанюка А.Г., суддів: Бєлової Л.В., Єгорової Н.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (далі - відповідач, ТУ ДСА в м. Києві), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі - третя особа-1, ГУ ДКС в м. Києві), в якому просила:
1.1. визнати протиправними дії ТУ ДСА в м. Києві щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням обмежень її розміру, встановлених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";
1.2. зобов`язати ТУ ДСА в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у повному обсязі (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", без застосування обмежень, встановлених статтею 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", відповідно до розміру суддівського окладу, визначеного штатним розписом Дарницького районного суду м. Києва з урахуванням надбавки за вислугу років, та виплатити недоотриману частину.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що, нараховуючи та виплачуючи їй суддівську винагороду у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивачки та гарантій незалежності судді.
3. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому наполягав, що при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачці у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року застосовувалися існуючі законодавчі обмеження, оскільки ТУ ДСА в м. Києві як суб`єкт владних повноважень та розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" обмежень.
4. ГУ ДКС в м. Києві подало пояснення на адміністративний позов, у якому зазначало, що здійснення організаційного забезпечення діяльності та фінансове забезпечення місцевих загальних судів міста Києва з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування покладено на ТУ ДСА в м. Києві. Третя особа-1 також зазначила, що механізм виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845. При цьому, ГУ ДКС в м. Києві не є учасником спірних правовідносин та не володіє будь-якими фактичними даними.
5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року залучено до участі у справі в як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державну судову адміністрацію України (далі - третя особа-2, ДСА України).
6. ДСА України проти задоволення позову заперечувала. Свою позицію третя особа-2 обґрунтовувала тим, що ТУ ДСА в м. Києві як суб`єкт владних повноважень та розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
7. Указом Президента України від 22 червня 2009 року № 465/2009 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Дарницького районного суду м. Києва строком на п`ять років.
8. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 444/2017 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Дарницького районного суду м. Києва безстроково.
9. Згідно з виданою ТУ ДСА в м. Києві довідкою про нараховану та виплачену суддівську винагороду за квітень-вересень 2020 року від 23 жовтня 2020 року № 875 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року позивачці нарахована та виплачена суддівська винагорода відповідно до статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.
9.1. При цьому, сума невиплачених за вказаний період коштів склала 203 542,18 грн.
10. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що зміни до кошторису ТУ ДСА в м. Києві стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у 2020 році не вносилися.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
11. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2021 року позовні вимоги задоволено.
11.1. Визнано протиправними дії ТУ ДСА в м. Києві щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням обмежень її розміру, встановлених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
11.2. Зобов`язано ТУ ДСА в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у повному обсязі (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", без застосування обмежень, встановлених статтею 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", відповідно до розміру суддівського окладу, визначеного штатним розписом Дарницького районного суду м. Києва з урахуванням надбавки за вислугу років, та виплатити недоотриману частину з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.
12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Конституційний Суд України неодноразово наголошував на неможливості скасування чи зміни законом про Державний бюджет України прав і гарантій, зокрема, матеріального забезпечення суддів, оскільки це суперечить положенням статті 130 Конституції України. Отже, нарахування та виплата суддівської винагороди позиваці мала здійснювати виключно на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
13. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2021 року. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
13.1. Стягнуто з ТУ ДСА в м. Києві на користь ОСОБА_1 суму нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, у розмірі 203 542,18 грн.
13.2. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з набрання 18 квітня 2020 року чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29, не змінилося правове регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, а тому у відповідача були відсутні передбачені Конституцією України чи Законом України "Про судоустрій і статус суддів" підстави для обмеження розміру суддівської винагороди.
14.1. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що у цьому випадку ТУ ДСА в м. Києві є територіальним органом ДСА України, тобто уособлює в спірних правовідносинах державний орган, на який покладено обов`язки щодо організаційного та фінансового забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом та забезпечення належних умов діяльності судів, у тому числі щодо виплати суддівської винагороди суддям місцевих судів.
14.2. Реагуючи на доводи ДСА України щодо неврахування судом першої інстанції постанови Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що доданими до апеляційної скарги документами відповідачем підтверджено, що зміни до кошторису ТУ ДСА в м. Києві стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у 2020 році не вносилися. Отже, зміни до кошторису на 2020 рік в частині зменшення суддівської винагороди не вносилися та проводилися.
14.3. Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що у спірний період відповідачем нараховувалася суддівська винагороди позивачці у повному обсязі відповідно до статті 30 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", однак її виплата здійснювалася з урахуванням обмежень, встановлених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, не врахував особливостей правового регулювання спірних правовідносин та залишив поза увагою факт нарахування відповідачем позивачці суддівської винагороди у повному обсязі, що виключало можливість визнання дій останнього протиправними у відповідній частині.
14.4. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з метою належного, повного та всебічного захисту прав позивачки необхідно вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача суму нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, в сумі 203 542,18 грн, з урахуванням податків та зборів.
ІV. Касаційне оскарження
15. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 15 вересня 2021 року.
16. У касаційній скарзі ТУ ДСА в м. Києві посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо визначення належного відповідача у цих правовідносинах, викладеного у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20, у якій Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції та орієнтував суди нижчих інстанцій на те, щоб дослідили обставини щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на виплату суддівської винагороди. Однак, на переконання скаржника, обставини щодо розпорядження ТУ ДСА в м. Києві бюджетними коштами, виділеними на виплату суддівської винагороди лишилися не дослідженими.
16.1. При цьому, скаржник звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 23 червня 2021 року у справі № 520/13014/2020, від 22 липня 2021 року у справах № 260/3598/20, № 560/6831/20, № 460/6542/20, № 200/7840-20-в, № 160/12091/20, від 28 липня 2021 року у справах № 340/1901/20, № 160/6740/20 та від 29 липня 2021 року у справах № 340/1727/20, № 160/6003/20 зауважив, що оскільки у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", призначена саме для таких-от цілей, за правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. В той, же час списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів.
17. Крім того, заявник касаційної скарги вказує, що судами попередніх інстанцій не було досліджено питання про те, чи могло ТУ ДСА в м. Києві, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, виконувати свої зобов`язання по виплаті суддівської винагороди у повному обсязі, з огляду на відсутність у нього фінансових ресурсів на цю виплату.
18. У зв`язку із зазначеним відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
19. Касаційна скарга не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника ТУ ДСА в м. Києві.
20. Колегія суддів, уважаючи доведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, ухвалою Верховного Суду 04 листопада 2021 року відкрила касаційне провадження та витребувала із Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи № 640/27139/20.
21. 11 листопада 2021 року матеріали справи № 640/27139/20 надійшли до Верховного Суду.
22. 19 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ДСА України на касаційну скаргу, в якому третя особа-2 підтримує доводи касаційної скарги.
23. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про розгляд справи за участі представника ДСА України.
24. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
25. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
26. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
28. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
29. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
30. У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
31. Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII унормовано, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
31.1. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина друга статті 4).
32. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
33. За правилами частини другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
34. Частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII (яка, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року, діє в редакції Закону № 1774-VIII) визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
35. Відповідно до частин першої та другої статті 148 Закону № 1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
36. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 148 Закону № 1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
37. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України (частина четверта статті 148 Закону № 1402-VIII).
38. Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
39. Згідно з частинами першою, третьою статті 151 Закону № 1402-VIII Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
39.1. Державна судова адміністрація України має територіальні управління. <…>
40. Територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України (частина перша статті 154 Закону № 1402-VIII).
41. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX (далі - Закон № 553-IX), згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон № 294-IX доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (тут - в редакції, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): "установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).
41.1. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).
41.2. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті; частина третя).
42. Конституційний Суд України Рішенням від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 553-IX.
42.1. За змістом цього Рішення указані положення Законів № 294-IX, № 553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
43. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлює Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI), за змістом частини першої якого Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
44. Згідно з частиною першою та абзацом першим частини другої статті 3 Закон № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
44.1. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
45. Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) визначає, серед іншого, порядок безспірного списання коштів з рахунків боржника.
46. Так, відповідно до абзацу першого пункту 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
47. За змістом пункту 25 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку (абзац перший).
47.1. У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.