РІШЕННЯ
Іменем України
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа №9901/348/21
адміністративне провадження № П/9901/348/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Коваленко Н.В., Кравчук В.М., Мороз Л.Л., Рибачук А.І.
секретар судового засідання - Іванова Н.П.
за участю представників позивача та відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом CPI INVESTMENT FUND LTD. до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
31.08.2021 Приватна компанія з обмеженою відповідальністю CPI INVESTMENT FUND LTD. (СІПІАЙ ІНВЕСТМЕНТ ФАНД ЛТД) звернулась до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
-визнати протиправною бездіяльність Президента України, яка полягає у незверненні до Ради національної безпеки та оборони України з пропозиціями щодо застосування санкцій до осіб, відповідно до звернення CPI INVESTMENT FUND LTD. від 25.05.2021;
-зобов`язати Президента України звернутися до Ради національної безпеки та оборони України з пропозиціями щодо застосування санкцій до осіб, відповідно до звернення CPI INVESTMENT FUND LTD. від 25.05.2021.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що Президентом України не було внесено на розгляд РНБО України пропозиції щодо застосування санкцій до осіб, які за інформацією позивача незаконно видобувають та збувають сировину на тимчасово окупованій території України, чим було допущено протиправну бездіяльність.
На думку позивача, Президент України ухилився від належного розгляду його заяви від 25.05.2021 та перенаправив таку для розгляду неуповноваженим суб`єктам владних повноважень.
Посилається на те, що позивач, як єдиний учасник ТОВ "ТАР АЛЬЯНС", майно якого було захоплено у м. Горлівка Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації та за наявною у нього інформацією використовується для фінансування діяльності терористичної організації ДНР, має законний інтерес щодо притягнення осіб, причетних до такої діяльності, до встановленої законом відповідальності та до вжиття щодо цих осіб інших передбачених законом негативних наслідків, зокрема, спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
На думку позивача, оскаржувана бездіяльність відповідача порушує його право на належний розгляд його звернення та на ініціювання процедури застосування санкцій до осіб, причетних до захоплення належного йому майна.
Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Посилався на те, що закон не встановлює обов`язковість дій Президента України щодо внесення пропозицій про застосування санкцій, а наділяє його таким правом. Відтак, суд не вправі зобов`язати Президента України вчинити такі дії, оскільки їх обов`язковість не встановлена компетентним органом або законом.
Посилався на те, що Президент України наділений правом на внесення на розгляд РНБО України пропозицій щодо, зокрема, застосування санкцій, водночас такі пропозиції можуть бути внесені виключно за наявності достатніх для цього підстав, які мають бути виявлені чи перевірені відповідними органами, в межах повноважень, визначених законом.
Наголошував, що саме КМУ та СБУ наділені правом перевіряти зазначені у листі позивача факти незаконного видобутку та збуту сировини на тимчасово окупованій території України та, у разі наявності достатніх фактичних даних, звернутися до РНБО України із пропозицією щодо застосування санкцій.
Враховуючи викладене, лист позивача після опрацювання правомірно був надісланий до КМУ та СБУ з проханням розглянути його згідно компетенції, вжити у разі необхідності відповідних заходів реагування та інформувати заявника про результати такого розгляду.
Таким чином, під час розгляду заяви позивача Президент України діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, що викладені в письмовому відзиві на позовну заяву.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач, CPI INVESTMENT FUND LTD, є приватною компанією з обмеженою відповідальністю, зареєстрованою 30.01.2003 в Реєстрі компаній Англії та Уельсу, реєстраційний номер 4652895, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію.
Позивач здійснив інвестицію на території України шляхом придбання частки в статутному фонді ТОВ "ТАР АЛЬЯНС" і на теперішній час позивачу належить 100% у статутному капіталі зазначеного товариства.
Відповідно до наявної у позивача інформації, у вересні 2019 року компанія Carbon Black SA брала участь у комерційних правочинах з продажу незаконно видобутої кам`яновугільної смоли, яка, згідно наявної у позивача інформації, продавалась з використанням пакувальних засобів, що належали дочірньому підприємству позивача ТОВ "ТАР АЛЬЯНС" та були незаконно захоплені у м. Горлівка Донецької області.
Вважаючи, що господарська діяльність компанії Carbon Black SA з продажу незаконно вилученої кам`яновугільної смоли, що добувалась на території, окупованій визнаною терористичною організацією, може свідчити про наявність підстав для застосування до неї спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції", позивач 31.05.2021 звернувся до Президента України та РНБО України з заявою від 25.05.2021, в якій просив перевірити операції компанії Carbon Black SA та накласти на вказану компанію та її бенефіціарних власників санкції за торгівлю незаконною вилученою кам`яновугільною смолою.
Листом від 06.07.2021 №03-01/1897 за підписом керівника апарату Офісу Президента України позивача через його представника повідомлено про те, що звернення позивача надіслано до КМУ та СБУ з проханням розглянути його згідно з компетенцією, вжити у разі необхідності відповідних заходів реагування та поінформувати про результати заявника.
Листом за підписом першого заступника керівника апарату РНБО України №2373/14-06/2-21 від 10.06.2021 позивача через його представника повідомлено, що РНБО України розглядає питання щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виключно на підставі пропозицій ВРУ, Президента України, КМУ, НБУ та СБУ. У разі надходження пропозицій про застосування санкцій від законодавчо визначених суб`єктів подання апарат РНБО України у встановленому порядку забезпечить їхнє опрацювання з метою розгляду членами РНБО України.
Крім того, офіс Генерального прокурора листом №18/2/3-191вих-21 від 05.08.2021 повідомив позивача через його представника, що до офісу Генерального прокурора надійшло звернення в інтересах компанії CPI INVESTMENT FUND LTD., яке разом з листом Офісу Президента України, надійшло з Секретаріату КМУ, з приводу наявності підстав для застосування санкцій. Повідомлялось, що Офіс Генерального прокурора, згідно з положеннями статті 5 Закону України "Про санкції" не є суб`єктом надання відповідних пропозицій, та не уповноважений приймати рішення щодо застосування тих чи інших санкцій.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо не звернення до РНБО України з пропозицією застосування санкцій та не розгляду належним чином його заяви позивач звернувся до суду з цим позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до статті 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
Відповідно до статті 107 Конституції України РНБО є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові. РНБО координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою РНБО є Президент. Рішення РНБО вводяться в дію указами Президента.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про санкції" від 14.08.2014 №1644-VII (далі - Закон №1644-VII) з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
За правилами статті 2 Закону №1644-VII правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.
Частиною 2 статті 3 Закону №1644-VII передбачено, що застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1644-VII пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.
Таким чином, крім Президента України правом внесення пропозицій щодо застосування санкцій Законом №1644-VII визначено ще чотирьох самостійних суб?єктів.
В обгрунтування звернення щодо застосування санкцій позивач покликався на причетність, на його думку, окремих юридичних осіб до фінансування тероризму.
Водночас, оскільки застосування санкцій грунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, тому наведені позивачем факти підлягали перевірці у встановленому законом порядку уповноваженими на те суб?єктами.
Відповідно до частини 2 статті 2 "Про Службу безпеки України" від 25.03.1992 № 2229-XII (далі - Закон №2229-XII) попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України віднесено до повноважень Служби безпеки України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 25.02.2014 №794-VII (далі - Закон № 794-VII) до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема: забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Таким чином, саме Служба безпеки України та Кабінет Міністрів України наділені повноваженнями щодо перевірки у встановленому законодавством порядку фактів ймовірної причетності зазначених позивачем юридичних осіб до злочинної діяльності, в т.ч. фінансування тероризму.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що з боку відповідача відсутня бездіяльність щодо розгляду звернення позивача, а скерувавши звернення позивача для розгляду та вжиття заходів до Служби безпеки України та Кабінету Міністрів України відповідач вжив заходів для належної перевірки викладених у зверненні фактів.
До того ж, суб?єкти, яким відповідач скерував звернення позивача, відповідно до частини першої статті 5 Закону №1644-VII є самостійними суб?єктами внесення пропозицій до РНБО.
Таким чином, доводи позивача про перенаправлення відповідачем його звернення неуповноваженим суб?єктам не знайшли свого підтвердження.
Також безпідставним є покликання позивача в обгрунтування доводів позовної заяви на те, що Президент України наділений повноваженнями самостійно вносити до РНБО України пропозиції про застосування санкцій, тому не було підстав направляти його звернення іншим суб?єктам, оскільки наявність таких повноважень не звільняє від обов?язку дотримуватись принципів застосування санкцій, що в свою чергу може бути забезпечене лише шляхом належної перевірки та доведеності передбачених частиною першою статті 3 Закону №1644-VII підстав для їх застосування.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 22, 242 - 246, 250, 266 Кoдексу адміністративнoгo судoчинства України,