УХВАЛА
16 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 658/3797/16-а
Провадження № 11-500 за 21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Начальника Каховського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Херсонської області Палиги Н. П. (далі - начальник управління ПФУ), Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ в Херсонській області), третя особа - Каховське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області (КОУ ПФУ в Херсонській області) про визнання протиправними дій, і
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірною відмову начальника управління ПФУ виконати рішення суду від 21 березня 2001 року № 217;
- зобов`язати начальника управління ПФУ перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, визначену рішенням суду від 21березня 2001 року №217.
Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 18 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року, адміністративний позов задовольнив частково.
Визнав протиправною відмову начальника управління ПФУ виконання рішення суду від 21 березня 2001 року № 217 в частині обрахунку розміру стажу, після якого пенсія збільшується на 1% заробітку, починаючи з 17 червня 2014 року.
Зобов`язав ГУ ПФУ в Херсонській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з розрахунком розміру понаднормового стажу позивача 25 років, починаючи з 17 червня 2014 року, та провести виплату недоотриманої суми пенсії з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
ОСОБА_1 не погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу.
Цей суд ухвалою від 24 листопада 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті касаційного провадження. Підставою для цього стало подання скарги на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
15 грудня 2021 року ОСОБА_1 надіслав на адресу Великої Палати Верховного Суду скаргу, у якій просить скасувати рішення суду касаційної інстанцій.
Зі змісту та спрямованості аргументів скарги ОСОБА_1 можна узагальнити, що її автор насправді пропонує, щоб Велика Палата Верховного Суду проревізувала і переглянула ухвалу касаційного суду від 24 листопада 2021 року про відмову у відкритті касаційного провадження, відкрила касаційне провадження й здійснила касаційний перегляд касаційної скарги скаржника.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За правилами частин третьої-шостої статті 346 цього Кодексу суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду; якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
За частиною п`ятою статті 355 КАС України судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають.
Згідно зі статтею 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Із наведеного нормативного процесуального регулювання випливає, що ухвала суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження є остаточною, вона не є тим видом судового рішення, що підлягає оскарженню, а Велика Палата Верховного Суду не є тим судовим органом, який має процесуальні повноваження переглядати судові рішення суду касаційної інстанції за правилами касаційного провадження та здійснювати відповідні процесуальні дії після такого перегляду.
Доводи і аргументи скарги ОСОБА_1 не спростовують правових висновків цього рішення.
У зв`язку зі сказаним варто послатися також на рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", який у пункті 24 цього рішення наголосив на тому, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі "Занд проти Австрії" (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".
Отже, скарга ОСОБА_1 є неприйнятною, а тому її разом з доданими до неї матеріалами належить повернути заявнику.
Керуючись статтями 24, 346, 365 Кодексу адміністративного судочинства України Велика Палата Верховного Суду