ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/235/20
Провадження № 11-414заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження за наявними матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (судді Соколов В. М., Білак М. В., Губська О. А., Загороднюк А. Г., Уханенко С. А.) від 11 жовтня 2021 року в адміністративній справі № 9901/235/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИЛА:
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з адміністративним позовом до ВРП, в якому просив зобов`язати відповідача повторно розглянути його запит від 03 серпня 2020 року і надати публічну інформацію - електронні копії протоколів і технічних записів усіх засідань ВРП і її дисциплінарних палат, які стосувалися розгляду дисциплінарних справ, скарг щодо суддів або будь-яких інших дисциплінарних питань щодо суддів, які відбулись у період з 12 листопада 2019 року по 03 серпня 2020 року; допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання відповідача надати запитувану інформацію; зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду у десятиденний строк; стягнути з ВРП на користь позивача судовий збір.
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду 18 січня 2021 року ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) 08 липня 2021 року прийняла постанову, якою рішення суду першої інстанції скасувала та ухвала нове, яким позов задовольнила частково. Зобов`язала ВРП повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 03 серпня 2020 року про надання публічної інформації (електронних копій протоколів і технічного запису усіх засідань ВРП та її дисциплінарних палат, які стосувались розгляду дисциплінарних справ, скарг щодо суддів або будь-яких інших дисциплінарних питань щодо суддів і які відбулись у період з 12 листопада 2019 року до 03 серпня 2020 року). В іншій частині позову відмовила.
На виконання вказаної постанови за заявою ОСОБА_1 видано виконавчий лист у справі № 9901/235/20.
3. 07 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ВРП про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого у справі № 9901/235/20.
Подана заява обґрунтована тим, що ВРП добровільно виконала постанову Великої Палати від 08 липня 2021 року та повторно розглянула запит ОСОБА_1 від 03 серпня 2020 року і, як наслідок, з покликанням на частину другу статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) просить визнати виконавчий лист, виданий у справі № 9901/235/20, таким, що не підлягає виконанню.
4. Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду 11 жовтня 2021 року постановив ухвалу, якою задовольнив подану заяву та визнав таким, що не підлягає виконанню, згаданий виконавчий лист, оскільки ВРП як боржник виконала в добровільному порядку судове рішення - постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про зобов`язання вчинити дії, яким на користь позивача було ухвалено це судове рішення. А це своєю чергою дозволяє на підставі частини другої статті 374 КАС України визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
5. ОСОБА_1 не погодився з таким рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій навів мотиви та обґрунтування, які, на його думку, є достатніми для скасування оскаржуваного рішення та залишення поданої заяви без розгляду.
Автор скарги вважає, що Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду відповідно до вимог частини другої статті 167 КАС України подану ВРП заяву мав би залишити без розгляду, через те що заявник не додав до заяви доказів надсилання її іншим учасникам справи, хоча за абзацом десятим частини першої статті 167 цього Кодексу повинен був це зробити.
Доказує, що розгляд судом заяви, яка, на його думку, прийнята всупереч вимогам закону, призвів до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) в частині рівності сторін.
На обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 наводить пункт 7 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мінак та інші проти України" (заява № 19086/12 та 13 інших заяв), в якому, зокрема, зазначено, що кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17 та 18, від 06 лютого 2001 року).
Зазначає теж, що, визнаючи виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції обмежився констатуванням того, що виконавче провадження завершено, а отже, рішення суду виконано. Проте постанова державного виконавця від 04 жовтня 2021 року, якою закрито виконавче провадження у справі № 9901/235/20 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про зобов`язання вчинити дії, є предметом судового контролю в Полтавському окружному адміністративному суді (справа № 440/12387/21), про що було відомо під час ухвалення спірного судового рішення.
Переконує, що під час розгляду справи № 440/12387/21 буде виникати ситуація, коли Полтавський окружний адміністративний суд буде перевіряти повноту виконання постанови Великої Палати, що буде потребувати надання ним оцінки законності дій ВРП, а це своєю чергою суперечитиме вимогам статті 266 КАС України.
Акцентує увагу й на тому, що потреба подання окремого позову для перевірки законності дій органу влади, вчинених ним на виконання іншого рішення суду, не є ефективним засобом захисту, позаяк сама по собі потреба подання множинних позовів для досягнення одного юридичного інтересу нівелює ефективність судового позову як способу захисту.
6. Велика Палата ухвалою від 22 листопада 2021 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 30 листопада 2021 року призначила до розгляду справу в порядку письмового провадження на 09 грудня 2021 року.
ВРП не скористалася своїм правом на відзив на апеляційну скаргу.
7. Велика Палата дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і дійшла такого висновку.
За встановленими обставинами справи ОСОБА_1 у серпні 2020 року звернувся до Верховного Суду з адміністративним позовом до ВРП, в якому просив зобов`язати відповідача повторно розглянути його запит від 03 серпня 2020 року і надати публічну інформацію - електронні копії протоколів і технічних записів усіх засідань ВРП і її дисциплінарних палат, які стосувалися розгляду дисциплінарних справ, скарг щодо суддів або будь-яких інших дисциплінарних питань щодо суддів, які відбулись у період з 12 листопада 2019 року по 03 серпня 2020 року; допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання відповідача надати запитувану інформацію; зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду у десятиденний строк; стягнути з ВРП на користь позивача судовий збір.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду 18 січня 2021 року ухвалив судове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
Велика Палата 08 липня 2021 року прийняла постанову, якою рішення суду першої інстанції скасувала та ухвалила нове рішення, яким позов задовольнила частково. Зобов`язала ВРП повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 03 серпня 2020 року про надання публічної інформації (електронних копій протоколів і технічного запису усіх засідань ВРП та її дисциплінарних палат, які стосувались розгляду дисциплінарних справ, скарг щодо суддів або будь-яких інших дисциплінарних питань щодо суддів і які відбулись у період з 12 листопада 2019 року до 03 серпня 2020 року). У решті позову відмовила.
На виконання постанови Великої Палати від 08 липня 2021 року Верховний Суд 30 серпня 2021 року за заявою ОСОБА_1 видав виконавчий лист у справі № 9901/235/20.
Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 04 жовтня 2021 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 9901/235/20, виданим 30 серпня 2021 року у справі № 9901/235/20.
8. Ще до винесення згаданої постанови про закінчення виконавчого провадження 07 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ВРП про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий у справі № 9901/235/20.
За результатами розгляду цієї заяви Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду 11 жовтня 2021 року задовольнив заяву і ухвалив судове рішення про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий на виконання постанови Великої Палати від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про зобов`язання вчинити дії.
Підставою для задоволення стало те, що ВРП добровільно виконала постанову Великої Палати від 08 липня 2021 року та повторно розглянула запит ОСОБА_1 від 03 серпня 2020 року, в результаті чого надіслала ОСОБА_1 безкоштовно 10 сторінок запитуваної ним інформації у розрізі порушених у запиті питань, що містяться у протоколах засідань ВРП, проведених 14 та 21 листопада 2019 року, а також рахунок для здійснення оплати витрат на виготовлення цифрових копій інших документів, що надаються за запитом на інформацію. ВРП у цій відповіді теж повідомила ОСОБА_1 про те, що технічні записи засідань ВРП і її дисциплінарних палат за вказаний у запиті період містять 55,5 ГБ оперативної пам`яті, а тому надання цієї інформації покладає на розпорядника інформації надмірний тягар, оскільки потребує залучення додаткових працівників для вчинення таких дій. У зв`язку із цим ОСОБА_1 було запропоновано обрати один із варіантів доступу до запитуваної інформації: забезпечення місця роботи за комп`ютером у приміщенні ВРП для прослуховування за відповідним графіком упродовж певного часу; здійснення технічного запису інформації у разі надання DVD-дисків (необхідних для запису такого об`єму інформації) або іншого носія інформації.
9. Як уже йшлося вище, Велика Палата 08 липня 2021 року винесла постанову у справі № 9901/235/20, якою позов ОСОБА_1 задовольнила частково, зокрема, зобов`язала ВРП повторно розглянути його запит від 03 серпня 2020 року про надання публічної інформації. В іншій частині позову відмовила.
На виконання вказаного рішення 30 серпня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за заявою позивача видав виконавчий лист.
ВРП, виконуючи рішення суду, 31 серпня 2021 року повторно розглянула запит ОСОБА_1 від 03 серпня 2020 року про надання публічної інформації, у результаті чого надіслала автору звернення безкоштовно 10 сторінок запитуваної ним інформації у розрізі порушених у запиті питань, що містяться у протоколах засідань ВРП, проведених 14 та 21 листопада 2019 року, а також рахунок для здійснення оплати витрат на виготовлення цифрових копій інших документів, що надаються за запитом на інформацію. Також у цій відповіді ВРП повідомила ОСОБА_1 про те, що технічні записи засідань ВРП і її дисциплінарних палат за вказаний у запиті період містять 55,5 ГБ оперативної пам`яті, а тому надання цієї інформації покладає на розпорядника інформації надмірний тягар, оскільки потребує залучення додаткових працівників для вчинення таких дій. У зв`язку із цим ОСОБА_1 запропоновано обрати один із варіантів доступу до запитуваної інформації: забезпечення місця роботи за комп`ютером у приміщенні ВРП для прослуховування за відповідним графіком упродовж певного часу; здійснення технічного запису інформації у разі надання DVD-дисків (необхідних для запису такого об`єму інформації) або іншого носія інформації.
Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 17 вересня 2021 року за заявою ОСОБА_1 відкрив виконавче провадження № 66856476 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 30 серпня 2021 року Верховним Судом у справі № 9901/235/20.
А вже 04 жовтня 2021 року той самий державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 66856476 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" у зв`язку з фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.
07 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ВРП про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого у справі № 9901/235/20, яку 11 жовтня 2021 року цей суд задовольнив.
10. Велика Палата, відповідаючи на порушені в апеляційній скарзі питання, вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до КонституціїУкраїни основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України.
Так, статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Згідно із частинами першою, другою цієї статті у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому рішення суду можуть виконуватися у добровільному або примусовому порядку. Особа може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
За правилами частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої статті 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Таку заяву суд розглядає в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви (частина третя статті 374 КАС України).
11. Відповідно до абзацу десятого частини першої статті 167 КАС України, яка визначає загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Частина друга цієї статті визначає, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
12. Як уже згадувалося вище, позивач не погодився з результатами розгляду заяви ВРП про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого у справі № 9901/235/20, одним з основних мотивів незгоди з якими є порушення ВРП вимог абзацу десятого частини першої статті 167 КАС України (до заяви ВРП не надала доказів надсилання такої заяви позивачу), а також недотримання судом приписів частини другої цієї статті, за якими суд мав би, на думку автора апеляційної скарги, повернути подану заяву ВРП без розгляду. Зауважує окремо, що зміст означеної заяви йому став відомий тільки під час судового засідання (11 жовтня 2021 року) і, на його переконання, розгляд такої заяви без виконання вимог абзацу десятого частини першої статті 167 КАС України призвів до порушення статті 6 Конвенції в аспекті рівності сторін.
13. Велика Палата вважає, що наведені доводи не є такими, аби вважати, що було допущено істотне порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке б зумовило втручання в судове рішення у формі його скасування.
Велика Палата встановила, що 11 жовтня 2021 року в судовому засіданні, предметом розгляду якого була заява ВРП про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, були присутні як представник заявника (ВРП), так і сам ОСОБА_1 . Під час цього розгляду суд оголосив зміст поданої заяви та уточнив у ОСОБА_1, чи є у нього заяви, клопотання тощо, на що останній повідомив суд, що він не має жодних заяв та клопотань, а надалі під час судового засідання надав пояснення та заперечення по суті поданої заяви.
Такого змісту поведінка позивача та описана ситуація не дозволяють погодитися з наведеними доводами автора скарги про звуження його прав, порушення рівності сторін, обмеження його можливостей своєчасно та ґрунтовно підготувати свою позицію на спростування доводів заяви ВРП.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 реалізував право на надання своїх заперечень та пояснень по суті заяви, яка була предметом розгляду в суді. Якщо б він вважав насправді, що не обізнаний зі змістом означеної заяви у зв`язку з несвоєчасним отриманням її копії й тому не готовий до розгляду її по суті, то мав можливість і міг би заявити про це. Натомість ззовні поведінка ОСОБА_1 під час судового розгляду була такою, що не викликала сумнівів у його неготовності до розгляду заяви. Принаймні ззовні видається переконливим, що ОСОБА_1 мав можливість звернути увагу суду на невідповідність поданої заяви вимогам статті 167 КАС України і заявити клопотання про надання можливості ознайомитися зі змістом поданої заяви або відкладення розгляду справи з цих підстав тощо. Між тим, позивач цього не зробив.
Звертає на себе увагу й те, що в справі немає відомостей, які б демонстрували, що ОСОБА_1 під час судового розгляду заяви ВРП заявив про свій намір (своє бажання) ознайомитися зі змістом заяви та доданими до неї документами, копії яких він з вини заявника не отримав, а суд першої інстанції попри озвучене (заявлене) бажання заявника відмовив йому у цьому, залишив поза увагою або іншим способом проігнорував право ознайомитися з доводами протилежної сторони і тим самим порушив принцип рівності сторін.
14. Аналізуючи в сукупності норми статей 167 та 374 КАС України в контексті обставин цієї справи, слід зазначити, що за процесуальним законом існує можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, зокрема, за заявою боржника з підстав добровільного виконання. Таку заяву суд розглядає в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви (частина третя статті 374 КАС України).
Законом також передбачені загальні вимоги до форми та змісту заяви. Зокрема, до заяви, яка подається на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Якщо заяву подано без додержання вимог частини першої статті 167 КАС України і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Зі змісту цих норм, які регулюють порядок подачі заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, і порядок розгляду такої заяви, можна виснувати, що така заява підлягає поверненню у випадках, коли недоліки заяви не дають можливості її розглянути або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою.
У цій справі таких недоліків суд першої інстанції не встановив, таких недоліків не бачить і Велика Палата. У суду першої інстанції було достатньо інформації, яка дозволяла прийняти оскаржуване рішення. У переліку цієї інформації були й відомості про процедурне рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення, яке суд першої інстанції правильно розцінив як підтвердження добровільного виконання покладеного на нього судом зобов`язання.
Велика Палата вважає, що якщо боржник добровільно виконав судове рішення і таке виконання водночас лягло в основу процедурного рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, то такого роду рішення державного виконавця не повинне унеможливлювати розгляд заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, позаяк згадуване процедурне рішення державного виконавця є лише етапом, певною окремою дією у виконавчому провадженні як завершальної стадії судового провадження, яка за обсягом правовідносин є частиною (складовою) цього провадження і може характеризувати добровільність виконання судового рішення або бути підставою для такого визнання.
15. Немає передумов заперечувати й того, що ВРП не виконала усіх вимоги статті 167 КАС України, зокрема, в частині надсилання копії заяви іншому учаснику у справі. Такий обов`язок направлений на задоволення права іншої (протилежної) сторони мати змогу бути почутою судом (надати свої заперечення, клопотання по суті питання, яке розглядається).
Однак у цій конкретній справі звертає на себе увагу те, що хоча ВРП й не надіслала копію заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції повідомив позивача про час та дату розгляду поданої заяви. Він отримав копію ухвали про прийняття до провадження поданої заяви, був присутнім під час розгляду поданої заяви, де на свій розсуд скористався своїми процесуальними правами, зокрема правом надання заперечень та пояснень по суті заяви. ОСОБА_1 жодним чином не позначив, що завчасно не ознайомився зі змістом заяви і був не готовий до її розгляду, через те що не отримав її копію і перебував у нерівному становищі з автором заяви.
Наведені обставини дають підстави вважати, що такий ґандж, як не виконання ВРП обов`язку надіслання копії поданої заяви, не став на заваді для розгляду поданої заяви або ж дав підстави вважати таку заяву очевидно безпідставною та необґрунтованою і застосувати наслідки, визначені частиною другою статті 167 КАС України (повернути заяву її автору без розгляду).
Суд першої інстанції під час розгляду поданої заяви дотримався всіх процесуальних вимог, зокрема: повідомив ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, направив копію ухвали про прийняття заяви ВРП до розгляду, задовольнив клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, надав можливість заявити клопотання, висловити свої міркування та заперечення по суті заяви, не проігнорував його клопотання про надання часу для подання заперечення на заяву, оскільки той такого не заявляв.
16. Велика Палата не вбачає в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції грубого (істотного) процесуального порушення в тому, що суд прийняв заяву ВРП до розгляду, копію якої остання не надіслала позивачу, адже ОСОБА_1 відав про те, що суд прийняв заяву ВРП до розгляду, особисто брав участь у такому розгляді і мав усі можливості скористатися своїми процесуальними правами. За наведених обставин справи та хронології подій не можна погодитися з доводами апеляційної скарги про порушення статті 6 Конвенції в частині рівності сторін.
17. Доводи скарги про те, що під час розгляду справи № 440/12387/21 у Полтавському окружному адміністративному суді, предметом якого є законність закриття виконавчого провадження у справі № 9901/235/20 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про зобов`язання вчинити дії, може виникати питання про порушення правил підсудності і необхідність давати оцінку законності дій ВРП, не є такими, що доводять незаконність оскаржуваного судового рішення. Велика Палата вважає, що ці доводи позивача виходять за межі розгляду цієї справи та не стосуються її розгляду.
Інші доводи скарги також не дають приводу для висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
18. За правилами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Міркування і твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.
З огляду на це Велика Палата дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив правильне рішення, тому підстав для втручання й скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року немає.
Керуючись статтями 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду