ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02грудня 2021 року
м. Київ
справа № 397/541/16-к
провадження № 51- 1399км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Антонюк Н. О., Стефанів Н. С.,
з участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Круценко Т. В.,
представників
цивільного відповідача Іонової В. Б., Боярської Г. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника цивільного відповідача ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" Овчаренка Р. В. та представника цивільного відповідача ФОП " ОСОБА_1" Іонової В. Б. на вирок Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року в кримінальному провадженні № 12014120310000322 за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Красносілля Олександрівського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_2 звільнено від відбування основного та додаткового покарання.
Стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" на користь потерпілої ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5300 грн та моральної шкоди 265 грн.
Стягнути з ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" на користь потерпілої ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
Стягнути з ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" на користь потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_3 як правонаступників за цивільним позовом потерпілого ОСОБА_5 100 000 грн шкоди завданої життю і здоров`ю.
Стягнути з ФОП " ОСОБА_1" на користь потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у рахунок відшкодування заданої моральної шкоди по 200 000 грн.
Вирішено питання про долю речових доказів і стягнення процесуальних витрат.
Районний суд установив, що ОСОБА_2 09 квітня 2014 року близько 07:20 керуючи автобусом ПАЗ-4234 д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Друга в с. Несваткове Олександрівського району Кіровоградської області в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 б), 2.3 д), 10.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) не був уважним, не врахував дорожню обстановку перед початком руху, не побачив пішохода, який перебував з правої сторони автобусу на обраній ним траєкторії руху, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 яка при наїзді отримала тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до її смерті.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ФОП " ОСОБА_1" адвокат Іонова В. Б. просить змінити оспорювані вирок та ухвалу через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та відмовити у задоволенні цивільного позову.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що при розгляді кримінального провадження судом не було підтверджено факту самої події кримінального правопорушення зазначеного в обвинувальному акті, а відтак вважає, що у суду не було підстав для задоволення цивільного позову потерпілих.
Стверджує, що при перегляді вироку апеляційний суд не розглянув належним чином доводів її апеляційної скарги, інтерпретувавши їх на власний розсуд та помилково зазначив у своєму рішенні, що вона як представник цивільного відповідача не мала права на оскарження цього вироку в частині доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення.
Представник ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" адвокат Овчаренко Р. В. у касаційній скарзі просить скасувати вказані вирок та ухвалу через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що з урахуванням роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" не є належним відповідачем у цьому кримінальному провадженні, оскільки позивачі не зверталися до цієї страхової компанії із заявою про страхове відшкодування коштів в порядку, передбаченому п. 35 ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі -Закон № 1961-IV ), і відповідно страховиком не приймалось рішення про відмову в їх виплаті, а відтак вважає, що звернення потерпілих до суду з цивільним позовом є передчасним.
Крім того, на думку представника цивільного відповідача, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є потерпілими у справі в розумінні вимог цього Закону..
Вказує, що місцевий суд при вирішенні цивільного позову стягнув зі страхової компанії суму, яка суттєво перевищує максимально можливий розмір страхового відшкодування і належним чином свого рішення не обґрунтував. Також вважає, що місцевий суд безпідставно стягнув з вказаного товариства кошти, які були витрачені потерпілими на поминальний обід.
На думку адвоката, при перегляді вироку за апеляційними скаргами представників цивільних відповідачів у кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином наведених у них доводів та не дав на усі з них вичерпних відповідей. Тому вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і підлягають скасуванню.
У письмових запереченнях на касаційні скарги представник потерпілих адвокат Мілєвська В. О. просить Верховний Суд (далі - Суд) залишити ці скарги без задоволення, а судові рішення без зміни.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні представники цивільних відповідачів підтримали вимоги касаційних скарг.
Прокурор просив залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржені рішення без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як убачається зі змісту касаційних скарг, у них представники цивільних відповідачів посилаються на істотні порушення, допущені судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення питань пов`язаних із розв`язанням цивільних позовів у кримінальному провадженні.
Натомість, зазначені обставини були предметом вивчення та аналізу при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що ці суди ретельно перевіряли доводи на які посилалися представники цивільних відповідачів при розгляді справи в цих судах, більшість яких є аналогічними тим, що викладені у їхніх касаційних скаргах. Зазначені в цих рішеннях мотиви про визнання вказаних доводів безпідставними колегія суддів знаходить частково обґрунтованими.
Не ґрунтуються на вимогах закону доводи касаційної скарги представника ФОП " ОСОБА_1" адвоката Іонової В. Б. про скасування судових рішень у зв`язку з відсутністю події злочину. Як правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішення з посиланням на вимоги ч. 3 ст. 63, ч. 3 ст. 62, п. 9 ч. 1 ст. 393 КПК, цивільний відповідач та його представник не є сторонами у кримінальному провадженні, а отже не наділені правом оскаржувати фактичні обставини справи встановлені судом.
Як убачається з матеріалів провадження, засуджений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення в суді визнав повністю. Крім того, районний суд обґрунтував свій висновок у вироку про доведеність винуватості засудженого у вчиненні вказаного злочину з посиланням на конкретні докази у справі, яким було надано належну оцінку, а тому доводи представника цивільного відповідача адвоката Іонової В. Б. в касаційній скарзі про відсутність у кримінальному провадженні події злочину та підстав для задоволення цивільного позову є безпідставними.
Необґрунтованими також є і доводи представника ПрАТ "Українська пожежно -страхова компанія" адвоката Овчаренка Р. В. в касаційній скарзі про стягнення зі страхової компанії витрат на поминальний обід, оскільки такі вимоги заявлялися позивачами не до компанії, а до ФОП " ОСОБА_1". До того ж, у задоволенні цих вимог судом було відмовлено.
Суди першої та апеляційної інстанцій з посиланням на конкретні вимоги закону належним чином мотивували свої висновки у судових рішеннях про обґрунтоване стягнення завданої шкоди з ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія".
Велика Палата Верховного Суду у правовому висновку, викладеному в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільної правової відповідальності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 465/4621/16-к колегія суддів зазначила, що для розгляду у кримінальному провадженні цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не є обов`язковим.
Керуючись вказаними правовими позиціями суди обох інстанцій дійшли вірного висновку, що саме ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" є належним відповідачем за цивільними позовами потерпілих у кримінальному провадженні та відсутність правових підстав для їх звернення з заявою безпосередньо до страхової компанії у строки, передбачені п. 35 ст. 35 Закону № 1961-IV.
У той же час колегія суддів вважає обґрунтованими доводи представника ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" в касаційній скарзі щодо безпідставного стягнення зі страхової компанії суми, яка перевищує розмірліміту страхового відшкодування визначеного договором страхування, а також моральної шкоди.
Страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування зобов`язаний провести виплату коштів потерпілому при настанні страхового випадку.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та майну третьої особи.
Відповідно до полісу № АС/7181792 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17 лютого 2014 року, укладеного між ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" та власником транспортного засобу ОСОБА_1, транспортний засіб ПАЗ-4234 д.н.з. НОМЕР_2 застраховано зі страховою сумою (лімітом відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю у розмірі 100 000 грн., а за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн (т. 1 а.к.п. 61).
Згідно з положеннями п. 23.2 ст. 23 Закону № 1961-IVшкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана зі стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.
У відповідності до ст. 26-1 Закону № 1961-IV відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, здійснюється потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
Задовольняючи цивільні позови потерпілих районний суд, крім шкоди завданої життю і здоров`юв розмірі 100 000 грн, додатково стягнувПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5300 грн та моральної шкоди 265 грн, а також на користь потерпілої ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. Тобто, загальна сума коштів стягнутих на користь потерпілих з ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" перевищує суму ліміту страхової відповідальності зазначену в полісі № АС/7181792 від 17 лютого 2014 року. При цьому, вирішуючи питання про стягнення цих коштів місцевий суд у вироку свого рішення в цій частині не обґрунтував та не зазначив у зв`язку з чим та на яких саме правових підставах стягнув ці кошти зі страхової компанії, з огляду на положення ст. 1219 Цивільного кодексу України та роз`яснення п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року.
При перегляді вироку за апеляційними скаргами представників цивільних відповідачів суд апеляційної інстанції доводи представника ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" у цій частині уважно не перевірив та умотивованих відповідей на них не надав.
Таким чином, вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду в цій частині не відповідають вимогам статей 370 та 419 КПК і не можуть бути визнані законними.
Допущені цими судами порушення є істотними, які перешкодили постановити у справі законні та обґрунтовані судові рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу представника ФОП " ОСОБА_1" адвоката Іонової В. Б. залишити без задоволення, а касаційну скаргу представника ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" адвоката Овчаренка Р. В. задовольнити частково, вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині рішення про стягнення з ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" на користь потерпілої ОСОБА_3 5300 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 265 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, та на користь потерпілої ОСОБА_4 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд