ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 362/4701/20
провадження № 51-3906км21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Антонюк Н.О.,
Яновська О.Г.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Нескородяний А.М.,
засуджений ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисник Вовчук М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисникаВовчука М.В. на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110140000661, стосовно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Вовчук М.В.,посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 307 КК України та вичерпанням можливості їх отримати.
На обґрунтування своєї вимоги захисник посилається на те, що ОСОБА_1 психотропну речовину амфетамін не збував, ОСОБА_2 йому не знайомий, а провадження сфальсифіковано працівниками поліції.
Стверджує, що у провадженні відсутні достатні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 придбав амфетамін саме в ОСОБА_1 .
Указує, що протоколи огляду місця події, видачі грошей, огляду особи-покупця складено не слідчим, а оперуповноваженим, тобто докази, що містяться у зазначених процесуальних документах, зібрані неуповноваженою особою і відповідно до ст. 86 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) не можуть бути визнані допустимими.
Звертає увагу, що суд у вироку визнав факт, що свідок ОСОБА_2 не зміг детально, чітко і конкретновикласти обставини події, що відбувалися за його участю, не вказав на ознаки, за якими впізнав обвинуваченого. Однак суд визнав показання цього свідка допустимим доказом. Крім того, до свідка ОСОБА_2 було застосовано заходи безпеки, однак відповідні документи відсутні в матеріалах провадження.
Зазначає, що надавалися дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо-відео контролю, спостереження за ОСОБА_1, проте протоколів про результати цих дій не долучено, що свідчить про відсутність незаконної діяльності з боку його підзахисного.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не навів в ухвалі ґрунтовних мотивів на спростування доводів апеляційної скарги та не надав вірної правової оцінки обставинам кримінального провадження, а тому ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Судові рішення в частині закриття провадження стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України не оскаржує.
Зміст судових рішень та встановлені судами обставини кримінального провадження
За вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 307 КК України - на строк 6 років, за ч. 1 ст. 309 КК України - на строк 1 рік, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів - на строк 7 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2019 року та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у невстановлений час та за невстановлених обставин незаконно придбав та зберігав у невстановленому в ході досудового розслідуванні місці психотропну речовину амфетамін.
28 квітня 2020 року близько 14:00, перебуваючи біля буд. АДРЕСА_1, ОСОБА_1 збув ОСОБА_2 за 250 грн у згортку з фольги психотропну речовину амфетамін, обіг якої обмежено, вагою 0,075 грамів.
Крім того, ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс, вагою 7,98 г у перерахунку на висушену речовину, який було виявлено та вилучено працівниками поліції 16 червня 2020 року під час обшуку за місцем його проживання.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу захисника Вовчука М.В. в інтересах ОСОБА_1 частково задоволено, вирок суду першої інстанціїстосовно ОСОБА_1 змінено.
Провадження за ч. 1 ст. 309 КК України закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 та вичерпанням можливості їх отримати.
Пом`якшено покарання, призначене ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 307 КК України, до 5 років позбавлення волі.
Виключено з вироку вказівку про призначення покарання із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2019 року, та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
В іншій частині вирок залишено без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження щодо поданої касаційної скарги
Засуджений та захисник у засіданні Суду підтримали касаційну скаргу, прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Межі касаційного розгляду
Висновок щодо закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості у касаційній скарзі не оскаржується.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Норми права, правильність застосування яких оспорюється до Суду
Відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У ст. 62 Конституції України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Це конституційне положення відображено і в ст. 17 КПК України.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 25 березня 1983 року у справі "Мінеллі проти Швейцарії" (Minelli v. Switzerland) ЄСПЛ зробив висновок, що принцип презумпції невинуватості є одним з елементів справедливого судового процесу у кримінальних справах у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.
У рішенні від 6 грудня 1988 року у справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) ЄСПЛ зауважив про те, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб судді, виконуючи свої завдання, відійшли від упередженої думки, що обвинувачений учинив інкримінований йому злочин. Тягар доказування лежить на обвинуваченні, а кожний сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого.
ЄСПЛ у рішеннях у справах "Коробов проти України" від 21 липня 2011 року, "Федорченко та Лозенко проти України" від 20 вересня 2012 року вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій факту.
У рішенні у справі "Вєренцов проти України" від 11 квітня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що враховується також якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність.
Відповідно до вимог статей 84, 85, 86, 94 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Стаття 370 КПК Українивстановлює, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщоне встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.
Згідно з вимогами ст. 417 КПК Українисуд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
У частинах 1, 2 ст. 419 КПК України зазначено, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.