ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 242/2002/20
провадження № 51-2977км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Стефанів Н. С., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Дальгіс Л. О. (у режимі відеоконференції),
прокурора Вараниці В. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Дальгіс Л. О. на вирок Донецького апеляційного суду від 10 березня 2021 року у кримінальному провадженні № 12020050500000331 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красноармійська Донецької області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Селидівського міського суду Донецької області від 29 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим за засуджено за ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Місцевий суд установив, що ОСОБА_1 13 квітня 2020 року о 14:20 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою повторного таємного викрадення чужого майна проник до домоволодіння на АДРЕСА_1, де від`єднав дроти живлення від монітора "LG" та будучи поміченим у будинку його власницею ОСОБА_2 на її вимоги зупинитись не реагував, взявши вказаний монітор у руки та утримуючи його при собі з метою доведення злочину до кінця відкрито разом із викраденим покинув будинок та подвір`я і з місця події зник, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди у сумі 1110 грн.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора Донецький апеляційний суд 10 березня 2021 року скасував його в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 186 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а також стягнув з засудженого процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 653,80 грн. У решті цей вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Дальгіс Л. О. просить змінити вирок апеляційного суду через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і пом`якшити його до 4 років позбавлення волі .
На обґрунтування цих вимог захисник зазначає, що при ухваленні вироку суд апеляційної інстанції лише формально послався на обставини враховані місцевим судом, а саме тяжкість кримінального правопорушення та дані про особу засудженого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, однак при цьому не мотивував належним чином свого рішення та не врахував вартість викраденого майна і особу засудженого.
З огляду на це захисник вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і підлягає зміні.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Захисник та засуджений касаційну скаргу підтримали.
Прокурор просив відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити вказаний вирок без зміни.
Інших учасників було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, однак вони в судове засідання не прибули.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
За правилами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину та правильність кваліфікації його дій судом за ч. 3 ст. 186 КК захисником у касаційній скарзі не оспорюється, а тому вирок апеляційного суду в цій частині судом касаційної інстанції не перевіряється.
Згідно зі ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. У свою чергу апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції на відповідність нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Відповідно до вимог статей 418, 419, 420 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Цих приписів закону суд апеляційної інстанції повністю дотримався.
Як убачається з матеріалів провадження, предметом розгляду суду апеляційної інстанції була апеляційна скарга прокурора в якій він зазначав про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, а також істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просив вирок суду першої інстанції скасувати і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років та стягнути з нього процесуальні витрати за проведення у справі судової товарознавчої експертизи.
Суд апеляційної інстанції частково погодившись з доводами апеляційної скарги прокурора дійшов висновку про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку.
За правилами статей 50, 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Приймаючи рішення про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування вироку районного суду та ухвалення нового вироку, апеляційний суд узяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно з положеннями ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких, поведінку засудженого та його ставлення до скоєного, який не розкаявся та не усвідомив свою провину у вчиненому, а також дані про його особу, зокрема те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні кримінальні правопорушення, в тому числі проти чужої власності, інкримінований злочин вчинив через незначний проміжок часу після відбуття покарання за попередній злочин. Як обставини, що обтяжують покарання апеляційний суд визнав вчинення ОСОБА_1 злочину в стані алкогольного сп`яніння та рецидив кримінальних правопорушень. З урахуванням усіх цих обставин, зважаючи на відсутність у справі обставин, які пом`якшують покарання, апеляційний суд дійшов висновку про явну несправедливість покарання призначеного засудженому судом першої інстанції через його м`якість та частково задовольнивши апеляційну скаргу прокурора призначив таке ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Це покарання призначено засудженому судом апеляційної інстанції у межах санкції статті кримінального закону за вчинене ним кримінальне правопорушення, відповідно до наданих цьому суду повноважень, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу і обставин справи, з додержанням вимог статей 50 та 65 КК і є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.
Вирок апеляційного суду є належним чином умотивованим та обґрунтованим і за змістом відповідає вимогам статей 370, 374 та 420 КПК.
З урахуванням наведеного підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд