Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 452/1872/20
провадження № 61-17807св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Самбірська міська рада Львівської області,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана її представником - адвокатом Куцалабою Галиною Василівною, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Самбірської міської ради Львівської області про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно (справа № 452/1872/20).
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько - ОСОБА_1, після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
Позивач зазначав, що 1/4 частину вказаного житлового будинку він фактично успадкував після смерті матері ОСОБА_3, а 3/4 частини - після смерті сестри ОСОБА_4 .
Посилався на те, що за життя ОСОБА_1 заповіту не склав; а він, будучи спадкоємцем майна дядька за законом за правом представлення, як племінник спадкодавця (стаття 1266 ЦК України), звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, був рідним братом ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на житловий будинок загальною площею 92,3 кв. м, житловою 64,1 кв. м, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06 серпня 2020 року у складі судді Казана І. С. позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, був рідним братом ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та фактично прийняв спадщину після її смерті.
Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок загальною площею 92,3 кв. м, житловою 64,1 кв. м, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Районний суд врахував визнання позову представником відповідача та зазначив, що позивач звернувся до суду із таким спором, бо іншого порядку переходу права власності немає і такий є законним. Тому суд розглянув справу у підготовчому судовому засіданні (частина четверта статті 200 ЦПК України).
Крім того, визнання позову представником відповідача не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2, яка не брала участі у справі, звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06 серпня 2020 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06 серпня 2020 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06 серпня 2020 року у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 грудня 2020 року у справі № 452/2764/20 за позовом ОСОБА_2 до Самбірської міської ради Львівської області, третя особа - приватний нотаріус Самбірського районного нотаріального округу Кульчицький А. І., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що, оскільки предметом спору у справі за позовом ОСОБА_1 та за позовом ОСОБА_2 є спадкове майно ОСОБА_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, відтак, до перегляду апеляційної скарги у справі № 452/2764/20 та набрання рішенням суду від 03 грудня 2020 року законної сили, вирішення апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Самбірського районного суду Львівської області від 06 серпня 2020 року підлягає зупиненню.
При цьому апеляційний суд зазначив, що клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Гузьо О. Р. мотивоване тим, що про розгляд справи № 452/2764/20 і прийняте рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 грудня 2020 року їй стало відомо 04 жовтня 2021 року, вона має намір звертатися із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, оскільки вважає його незаконним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки обґрунтування підстав зупинення апеляційного провадження наміром представника ОСОБА_1 подати апеляційну скаргу на судове рішення, яке набрало законної сили, не відповідає нормам закону та є неправомірним.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує те, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України та зупинив апеляційне провадження з підстав того, що ОСОБА_1 має намір оскаржити рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 грудня 2020 року у справі № 452/2764/20 в апеляційному порядку. Вважає, що справа № 452/2764/20 не пов`язана зі справою, яка переглядається, оскільки предметом спору у цій справі є спадкове майно померлого ОСОБА_1, а у справі № 452/2764/20 - додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини.
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не надав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2021 року справу призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2, яка подана її представником - адвокатом Куцалабою Г. В., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 грудня 2020 року у справі № 452/2764/20 за позовом ОСОБА_2 до Самбірської міської ради Львівської області, третя особа - приватний нотаріус Самбірського районного нотаріального округу Кульчицький А. І., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом, позов ОСОБА_2 задоволено.
Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилась після смерті її рідного брата ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю 3 (три) місяці з дня набрання рішенням законної сили.
З огляду на наявність судового рішення у справі № 452/2764/20 та намір його оскарження в апеляційному порядку представником ОСОБА_1 - адвокатом Гузьо О. Р., суд апеляційної інстанції вважав, що розгляд цієї справи є неможливим до вирішення справи № 452/2764/20 про визначення додаткового строку ОСОБА_2 для подання заяви про прийняття спадщини за законом, тому дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження в справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.
В абзаці четвертому пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" судам роз`яснено, що, визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України 2004 року (стаття 251 чинного ЦПК України) підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд апеляційної інстанції не врахував, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Крім того, апеляційний суд не зазначив, у чому полягає неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 452/2764/20, чи є ці справи пов`язані спільним предметом чи підставою та яким чином рішення по справі № 452/2764/20 може вплинути на вирішення цієї справи.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що розгляд справи неможливий до розгляду та вирішення справи № 452/2764/20 з таких підстав.
Зазначивши справу № 452/2764/20, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, суд апеляційної інстанції не проаналізував предмети та підстави позовів у справах і не вказав обставини, які б давали підстави для висновку, що ухвалене судового рішення про визначення ОСОБА_2 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом та ймовірність його оскарження в апеляційному порядку виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді цієї справи наявність обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги, а саме: встановлення факту родинних відносин і визнання за ним права власності на житловий будинок в порядку спадкування після смерті ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Розгляд справи № 452/2764/20 не перешкоджає з`ясуванню обставин у цій справі, не є правовою підставою для зупинення провадження на підставі пункту 6 статті 251 ЦПК України.
Зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача на розумні строки розгляду справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
У справі "Беллет проти Франції" від 04 грудня 1995 року ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення ЄСПЛ у справі"Фрідлендер проти Франції" від 27 червня 2000 року).
Отже, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було порушено процесуальні норми у процесі розгляду справи, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.
Зіставлення змісту наведених суджень із розумінням положень пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України переконує у тому, що оскаржуване судове рішення про зупинення провадження у справі не може бути залишене у силі, оскільки висновки, зазначені в ньому, є необґрунтованими, таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, й перешкоджає подальшому провадженню у справі, а, отже, відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до цього ж суду.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду