Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 761/26280/17
провадження № 61-11805св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
представник заявника - ОСОБА_2,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у міста Києва Когут Дмитро Анатолійович,
заінтересовані особи: Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс", Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерство культури України,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби від 06 серпня 2019 року, в якій просив визнати неправомірним рішення державного виконавця Когута Д. А., скасувати постанову державного виконавця державної виконавчої служби
Когута Д. А. від 06 серпня 2019 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 761/26280/17, виданим
07 лютого 2019 року, та направлення його до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби для подальшого виконання.
Скарга мотивована тим, що на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2018 року був виданий виконавчий лист про зобов`язання відповідачів демонтувати за власний рахунок консольну конструкцію (ферму), яка нависає над двоповерховим будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, на якій розташовано будинок, та відкрито виконавче провадження.
06 серпня 2019 року державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Когут Д. А. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Посилаючись на те, що державний виконавець не проводив реального виконання рішення суду, не вживав заходів, передбачених чинним законодавством для його виконання, ОСОБА_1 просив скаргу задовольнити.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень суду першої, апеляційної і касаційної інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 06 серпня 2019 року, винесену державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Когутом Д. А. Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 06 серпня 2019 року, винесену державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Когутом Д. А.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем не доведено правомірності та законності прийнятого ним рішення про закінчення виконавчого провадження та, враховуючи, що судове рішення станом на 06 грудня 2019 року не виконано, доводить обґрунтованість скарги заявника.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня
2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з судовим рішенням місцевого суду та вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Постановою Верховного суду від 10 березня 2021 року касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", Компанія) задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року скасовано, справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", яке є боржником у даних правовідносинах, не було належним чином повідомлене про розгляд справи судом першої інстанції на 06 грудня 2019 року. В апеляційній скарзі ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" посилалося на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неповідомлення компанії про судове засідання, призначене на 06 грудня 2019 року. Проте суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін судове рішення суду першої інстанції, не навів обґрунтованих мотивів прийняття чи відхилення таких доводів, не врахував, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" задоволено частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня
2019 року скасовано і прийнято нове судове рішення.
Визнано неправомірною постанову про закінчення виконавчого провадження, винесену державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва
Когутом Д. А. 06 серпня 2019 року.
Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження
від 06 серпня 2019 року ВП 58984140, винесену державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві
Когутом Д. А.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду у добровільному порядку не виконується. Державний виконавець не обґрунтував, що рішення суду не може бути виконане без участі боржника, не встановлено зазначене також з постанови державного виконавця а відтак скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Апеляційний суд послався на висновки, викладені Верховним Судом
у постановах 13 лютого 2018 року у справі № 923/182/13-г та
від 30 серпня 2018 року у справі № 916/4106/14.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року, ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, у справі ухвалити нове рішення, яким скаргу залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована відсутністю висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо:
здійснення судами оцінки доказів у подібних правовідносинах - судом апеляційної інстанції встановлено обставини справи, однак повністю проігноровано причинний зв`язок між бездіяльністю заявника та невиконанням Компанією судового рішення;
необхідності/відсутності необхідності виконання дій державним виконавцем після виконання ним всіх дій, передбачених чинним законодавством України, яке регулює здійснення виконавчого провадження;
необхідності виконання рішення без участі боржника у випадку неможливості виконання рішення суду з вини стягувача, тобто, у разі, коли боржник позбавлений можливості виконати рішення суду з вини стягувача, вчиняє всі можливі дії задля виконання рішення суду та не вчиняє перешкод у його виконанні.
Заявник також посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи апеляційним судом.
Зауважено, що в реквізитах в апеляційній скарзі ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" чітко вказала на відсутність офіційної електронної пошти (ел. пошти). Не відомо на яку саме електронну пошту Компанії апеляційний суд направляв судовий виклик. Жодних повідомлень, повісток та будь-яких інших документів по даній справі від Київського апеляційного суду Компанія не отримувала.
Доводи інших учасників справи
У відзивах ОСОБА_1 та Департамент охорони культурної спадщини заперечили проти доводів касаційної скарги, просять касаційну скаргу залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.
Оскільки ПрАТ "ХК "Київміськбуд" та КП з експлуатації і житлового фонду "Житло-Сервіс" не виконують покладений на них обов`язок демонтажу металевої консольної конструкції (ферми), що створює загрозу об`єкту культурної спадщини, розташованому на вулиці Коперника, 7, у місті Києві, тому дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження є неправомірними.
ОСОБА_1 у відзиві також зазначає, що посилання ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" щодо відсутності його під час розгляду справи, та не повідомлення належним чином, є виключно завідомо неправдивими доводами, оскільки останнє є ініціатором касаційного та апеляційного оскарження. Інформація щодо актуальності провадження даної справи, інформація про час та місце розгляду є загальнодоступною, та у відкритому доступі. ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" з сайтів Київського апеляційного суду та з сайту Судова влада мало можливість в будь-який час дізнатись про стан розгляду даної справи, однак не доводить відсутність у нього такої можливості.
Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" 14 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня
2018 року задоволено позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", КП з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс", треті особи: Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерство культури України про зобов`язання вчинити дії задоволено. Зобов`язано відповідачів демонтувати за власний рахунок консольну конструкцію (ферму), яка нависає над двоповерховим будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 .
На виконання вказаного рішення 07 лютого 2019 року видано виконавчий лист, який пред`явлений для виконання до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва.
25 квітня 2019 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Когутом Д. А. відкрито виконавче провадження № 58984140 з примусового виконання виконавчого листа № 761/26280/17, виданого Шевченківським районним судом міста Києва, щодо зобов`язання ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" та КП з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" демонтувати за власний рахунок консольну конструкцію (ферму), яка нависає над двоповерховим будинком
АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 .
Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Когута Д. А. від 06 серпня
2019 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби органи державної виконавчої служби дозволяли, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі по тексту Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині першій статті 5 Закону зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Права та обов`язки виконавців визначено статтею 18 Закону, відповідно до якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
Відповідно до положень пункту 11 частини першої статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню в разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
За змістом частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження
Таким чином, відповідно до положень наведеної норми права повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до змісту рішення суду у цій справі боржників зобов`язано вчинити певні дії, а саме ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" та КП з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" зобов`язані демонтувати за власний рахунок консольну конструкцію (ферму), яка нависає над двоповерховим будинком
АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 .
Рішення суду у добровільному порядку не виконується.
Встановивши, що боржник не виконує судове рішення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець не обґрунтував, чому це рішення суду не може бути виконане без участі боржника, отже закриття виконавчого провадження є передчасним.
Матеріали справи не містять доказів вжиття державним виконавцем усіх необхідних заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до примусового виконання рішення, хоча повторне невиконання боржником рішення, яке може бути виконане без його участі, зобов`язує вжити зазначених заходів поряд із повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, враховуючи, що обставин, за яких прийняте у цій справі рішення не може бути виконано без участі боржника не встановлено, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення скарги, визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця від 06 серпня 2019 року про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону.
Посилання в касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо: здійснення судами оцінки доказів у подібних правовідносинах - судом апеляційної інстанції встановлено обставини справи, однак повністю проігноровано причинний зв`язок між бездіяльністю заявника та невиконанням Компанією судового рішення; необхідності/відсутності необхідності виконання дій державним виконавцем після виконання ним всіх дій, передбачених чинним законодавством України, яке регулює здійснення виконавчого провадження; необхідності виконання рішення без участі боржника у випадку неможливості виконання рішення суду з вини стягувача, тобто, у разі, коли боржник позбавлений можливості виконати рішення суду з вини стягувача, вчиняє всі можливі дії задля виконання рішення суду та не вчиняє перешкод у його виконанні, не заслуговують на увагу, оскільки заявник не вказує конкретну норму права, щодо якої відсутній висновок, та не наводить достатніх обґрунтувань необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Водночас, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.
У рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Філіс проти Греції" від 27 серпня 1991 року). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення ЄСПЛ у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У рішенні від 05 липня 2012 року у справі "Глоба проти України", заява № 15729/07, ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Суд враховує, що обов`язковим елементом примусового виконання судового рішення є стадія, коли боржник вправі виконати таке судове рішення, що набрало законної сили, у добровільному порядку у спосіб, що відповідає змісту рішення, але за волею та за участі боржника. Таким правом боржник у зазначеному провадженні не скористався, що виключає наявність підстав для висновку про добросовісність та правомірність його дій.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції прийняв оскаржуване судове рішення за відсутності ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", яке не було повідомлено належним чином про дату і місце судового засідання відхиляються з огляду на таке.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року справу призначено до розгляду на 28 квітня 2021 року.
Матеріали справи містять довідку Київського апеляційного суду
від 20 січня 2021 року № 13-04/104/21 про те, що кошторисні призначення для оплати послуг з пересилання письмової кореспонденції суду через відділення поштового зв`язку є обмеженими та не забезпечують у повному обсязі потребу Київського апеляційного суду на 2021 рік, згідно з вимогами Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, водночас судова повістка-повідомлення про призначене на 28 квітня 2021 року судове засідання була направлена 26 та 30 березня 2021 року на електронну адресу ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" (т. 2, а. с. 7-8).
Про призначене судове засідання на 05 травня 2021 року ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" повідомлено: телефонограмою за номером телефону НОМЕР_1, а також 29 квітня 2021 року шляхом направлення судової повістки-повідомлення на електронну адресу (т. 2, а. с. 11, 15).
30 квітня 2021 року до апеляційного суду від ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначений на 05 травня 2021 року, у зв`язку з перебуванням представника товариства у відпустці та неможливості залучення іншого представника для участі у справі.
Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 05 травня 2021 року задоволено заяву ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" про відкладення розгляду справи та розгляд справи було призначено на 09 червня 2021 року (т. 2, а. с. 400-401).
Про судові засідання, призначені на 09 та 16 червня 2021 року, ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" направлені судові повістки-повідомлення на електронну адресу 07 травня та 10 червня відповідно (т. 2, а. с. 52).
Таким чином ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" був належним чином повідомлений про слухання справи.
Неповідомлення ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" засобами поштового зв`язку судом апеляційної інстанції про судове засідання 16 червня 2021 року, з урахуванням інших обставин, не вплинуло на правильність висновків апеляційного суду.
Крім того, в силу положень частини третьої статті 8 ЦПК України інформація щодо стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання є відкритою, невідкладно оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
За викладених обставин посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд розглянув 16 червня 2021 року апеляційну скаргу ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" без його участі та участі його представника не можуть бути прийняті до уваги.
Схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 08 листопада 2021 року у справі № 369/5788/19 (провадження № 61-12201св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 755/12273/15-ц (провадження № 61-10875св21).