Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 761/33744/15-ц
провадження № 61-15277св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Вищої ради правосуддя, Національного банку України,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року в складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Коцюрби О. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з вищевказаним позовом, в якому просили: визнати незаконною бездіяльність держави Україна в особі Вищої ради правосуддя, яка не організувала її правову систему, для розгляду органами судової влади впродовж розумного строку цивільних справ № 2-3975/09 та №2-5215/10 за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Арма" (далі - ТОВ "КБ "Арма"); визнати незаконною бездіяльність Держави Україна в особі Національного банку України, який діючи через ліквідаторів ТОВ "КБ "Арма" Славкіну М. А. та Павлину А. Ю., які були прирівняні за своїм статусом до його представників, не повністю виконав рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 вересня 2009 року, яке було змінено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 березня 2010 року, а також не виконав рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2011 року в цивільній справі №2-5212/10; стягнути на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 40 487,76 грн та моральну шкоду в розмірі 30 210,00 грн, стягнути на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 8 821,42 грн та моральну шкоду в розмірі 30 210,00 грн.
В обґрунтування позову зазначали, що внаслідок бездіяльності, дій та рішень органів державної влади, а саме Вищої ради правосуддя (правонаступника Вищої ради юстиції), Національного банку України як ліквідатора ТОВ "КБ "Арма", їм було заподіяно майнову та моральну шкоду внаслідок тривалого розгляду цивільних справ № 2-3975/09 та №2-5215/10 та виконання ухвалених у цих справах судових рішень.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позовних вимог. Судами не встановлено, що діями відповідачів позивачам було завдано шкоду, тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просили скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначали, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 08 листопада 2010 року в справі № 3-12гс10, від 15 листопада 2010 року в справі № 3-11гс10 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також вказували про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Окрім того, оскаржили судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Суди проігнорували доводи про те, що інфляційні втрати, які були стягнуті на їх користь з банку на підставі статті 625 ЦК України в справах № 2-3975/09 та № 2- 5215/10, ліквідатор банку повинен був відшкодувати позивачам у складі грошового зобов`язання, якими є їх банківські (депозитні) вклади, тобто за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Суди попередніх інстанцій не дослідили всі зібрані в справі докази і встановили обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, керуючись припущеннями.
Зазначали, що не можна погодитися з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід колегії суддів у складі: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф. з огляду на те, що у порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, частини другої статті 3 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду заяви про відвід суддів надав пріоритет цьому Кодексу над Конвенцією.
Крім того, відмовляючи у задоволенні клопотання про залучення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні держави Україна в особі Національного банку України, апеляційний суд виходив з того, що рішення суду не впливає на обов`язки Фонду, однак такі висновки є безпідставними, оскільки Фонд не виконує рішення ліквідатора банку про збільшення відшкодування позивачам, а в разі задоволення позову держава в особі Державної казначейської служби України може звернутися до Фонду з позовом про відшкодування збитків, заподіяних Державному бюджету України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва.
02 грудня 2020 року справа № 761/33744/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Вища рада правосуддя та Національний банк України направили відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Окрім того, Національний банк України у відзиві на касаційну скаргу заявив клопотання про розгляд справи за участю представника Національного банку України.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що в разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Оскільки Верховний Суд розгляд справи здійснює у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а необхідності виклику учасників справи для надання пояснень не встановив, тому в задоволенні цього клопотання слід відмовити.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 вересня 2009 року в справі № 2-3975/09 стягнуто з ТОВ "КБ "Арма" на користь ОСОБА_2 суму вкладу з нарахованими відсотками в розмірі 18 807, 53 грн, а на користь ОСОБА_1 - суму вкладу з нарахованими відсотками в розмірі 75 199, 92 грн.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 березня 2010 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 вересня 2009 року в справі № 2- 3975/09 частково скасовано та ухвалено нове в частині стягнення з ТОВ "КБ "Арма" на користь ОСОБА_2 17% річних за користування вкладом в період з 17 квітня 2009 року по 18 вересня 2009 року в розмірі 1 348,99 грн та індексу інфляції за вказаний період у розмірі 244, 50 грн, та стягнення на користь ОСОБА_1 24% річних за користування вкладом в період з 02 червня 2009 року по 18 вересня 2009 року у розмірі 5 340, 22 грн та індексу інфляції за вказаний період у розмірі 601,60 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2011 року в справі № 2-598/11 стягнуто з ТОВ "КБ "Арма" на користь ОСОБА_2 17% річних за користування вкладом в період з 18 вересня 2009 року по 21 лютого 2010 року у розмірі 1 375,27 грн та індекс інфляції у розмірі 1 453,57 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120,00 грн, а всього 2 948,94 грн, а також стягнуто на користь ОСОБА_1 24 % річних за користування вкладом в період з 18 вересня 2009 року по 21 лютого 2010 року у розмірі 7 763,10 грн та індекс інфляції у розмірі 5 783,66 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120,00 грн, а всього 13 666,76 грн.
Постановою Національного банку України від 19 жовтня 2010 року № 79 розпочато процедуру ліквідації ТОВ "КБ "Арма" з 22 лютого 2010 року та призначено ліквідатора Славкіну М. А.
29 березня 2010 року позивачі отримали в АТ "Брокбізнесбанк" суми вкладів і процентів, які були нараховані до закінчення дії договорів.
Листами від 23 квітня 2010 року ліквідатор ТОВ "КБ "Арма" повідомив позивачів, що рішення суду апеляційної інстанції від 25 березня 2010 року в справі № 2- 3975/09 виконується щодо виплати процентів за користування вкладами ТОВ "КБ "Арма", вимоги про виплату інфляційних втрат віднесено до сьомої черги вимог кредиторів.
25 серпня 2011 року постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у Голосіївському районі м. Києва Лопатецької Ю. В. закінчено виконавче провадження № 26243597, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого 17 лютого 2011 року в справі № 2-3975 Голосіївським районним судом м. Києва. Підставою для закінчення виконавчого провадження стала постанова Правління Національного банку України № 79 від 19 лютого 2010 року, якою ініційовано процедуру ліквідації ТОВ "КБ "Арма".
Також з вищевказаних підстав 10 червня 2011 року постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у Голосіївському районі м. Києва Лопатецькою Ю. В. закінчено виконавчі провадження № 26975803, №26977369, відкриті на підставі виконавчого листа, виданого 01 червня 2011 року в справі № 2-598/11 Голосіївським районним судом м. Києва.
ОСОБА_2 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було виплачено 20 156,52 грн, в тому числі донараховані відсотки за вкладом у розмірі 1 348,99 грн, а ОСОБА_1 було виплачено 80 540,14 грн, в тому числі донараховані відсотки за вкладом 5 340,22 грн. Водночас, інші вимоги позивачів щодо виплати інфляційних втрат було віднесено до сьомої черги вимог кредиторів.
03 березня 2012 року рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків № 172 виключено відомості про ТОВ "КБ "Арма" з Державного реєстру банків.
29 листопада 2013 року прийнято рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків № 917 "Про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора та завершення ліквідаційної процедури" щодо ТОВ "КБ "Арма".