Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 761/7347/20
провадження № 61-17602св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: акціонерне товариство "К. Енерго", комунальне підприємство "Київтеплоенерго",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фасад Констракшн", товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальний будівельний холдинг",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду, у складі судді Суханової Є. М., від 05 жовтня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
ВСТАНОВИВ:
Інформація про рух справи в судах та короткий зміст оскарженої ухвалу суду апеляційної інстанції
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства "К. Енерго", комунального підприємства "Київтеплоенерго", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фасад Констракшн", товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальний будівельний холдинг", про захист прав.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва, у складі судді
Фролової І. В., від 09 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що причини пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції, які зазначені апелянтом, не є поважними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У грудні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована помилковістю висновків апеляційного суду про визнання неповажними зазначених нею підстав поновлення строку на апеляційне оскарження.
Вважає, що апеляційним судом безпідставно не взято до уваги її доводи щодо неотримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції
від 09 листопада 2020 року та обізнаності про наявність вказаного рішення лише із 12 квітня 2021 року після ознайомлення її представника з матеріалами справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року комунальне підприємство "Київтеплоенерго" подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року залишити без змін.
Зазначає, що останнім днем для подання заяви про усунення недоліків на виконання ухвали Київського апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 25 травня 2021 року було 17 серпня 2021 року, однак заяву про усунення недоліків позивач подала 18 серпня 2021 року, тобто з пропуском десятиденного строку визначеного судом.
Фактичні обставини справи
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада
2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції від 09 листопада 2020 року було ухвалено без участі ОСОБА_1 та її представника.
Матеріали справи не містять доказів вручення до 12 квітня 2021 року позивачу та/або її представнику рішення суду першої інстанції.
11 травня 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій серед іншого, просила поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на ознайомлення із рішенням суду першої інстанції лише 12 квітня 2021 року під час ознайомлення її представника з матеріалами справи. На підтвердження наведеного надала копію розписки її представника ОСОБА_3 про ознайомлення з матеріалами справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 174) ОСОБА_1 отримала копію вказаної ухвали 10 серпня 2021 року, а 16 серпня 2021 року засобами поштового зв`язку надіслала до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, з підстав аналогічних викладеним у апеляційній скарзі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року, постановленою одноособово суддею Сухановою Є. М., у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року відмовлено.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що причини пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції, які зазначені ОСОБА_1, не є поважними.
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з частиною першою статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів (частина третя статті 34 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зроблено висновок, що
із 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово. За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
За таких обставин, в суді апеляційної інстанції ухвала від 05 жовтня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 помилково постановлена суддею одноособово, що з урахуванням вищенаведених висновків Великої Палати Верховного Суду не можна вважати розглядом і вирішенням справи повноважним судом.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу,
а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України).
У зв`язку з наведеним ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження необхідно скасувати і передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 жовтня
2021 року у справі № 668/7732/15-ц, від 24 листопада 2021 року у справі
№ 2-3762/02.
Верховний Суд також звертає увагу на необхідність наведення у судових рішеннях належного мотивування при вирішенні питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.
Так, згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право має бути забезпечене справедливими судовими процедурами.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
У рішенні в справі "Скорик проти України" від 08 січня 2008 року (заява
№ 32671/02), ЄСПЛ вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. При цьому мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
У рішенні від 28 жовтня 2021 року в справі "Метьолкіна та інші проти України" (заява № 4827/11 та 4 інші заяви) ЄСПЛ повторив свої висновки у справі "Мушта проти України" (заява № 8863/06 від 18 листопада 2010 року) та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку із відмовою у доступі до судів вищих інстанцій, встановивши, що заявники у своїх клопотаннях просили поновити строк на апеляційне та/або касаційне оскарження у зв`язку із несвоєчасним повідомленням/отриманням копій ухвал суду, що оскаржувалися, однак їм було відмовлено у відкритті апеляційного та/або касаційного провадження через те, що їхні скарги були подані після закінчення строку на таке оскарження, передбаченого чинним процесуальним законодавством.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,