Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
місто Київ
справа № 339/143/20
провадження № 61-6809св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2020 року у складі судді Головенко О. С. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у червні 2020 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У шлюбі у них народилося троє дітей, двоє з яких повнолітні та неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стверджувала, що відносини між нею і її чоловіком погіршилися, між ними немає взаєморозуміння, поваги, в них різні погляди на сімейні відносини, ведення спільного господарства, виховання дитини, внаслідок чого і виникають сварки. Шлюбні стосунки між ними припинені, з лютого 2020 року вони проживають окремо, малолітній син ОСОБА_3 проживає з нею.
Враховуючи, що шлюб між ними існує формально, сторони не підтримують сімейні відносин, проживати у такому шлюбі вона не бажає, просила розірвати шлюб, укладений 27 січня 1990 року, а малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити проживати разом з нею.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
Відповідач відзив на позов не подав. У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що заперечує в частині вимог висновку про залишення дитини проживати з матір`ю ОСОБА_1, яка на тривалий час їздить за кордон.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 березня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано шлюб, зареєстрований 27 січня 1990 року у Болехівській міській Раді народних депутатів Долинського району Івано-Франківської області, актовий запис № 6, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишено проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 .
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено за її бажанням прізвище ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вважав, що сторони протягом останнього часу подружні стосунки не підтримують, не ведуть спільного господарства, тому шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 носить формальний характер, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.
Вирішуючи вимоги позивача про залишення малолітнього сина проживати з нею, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини, відповідач з вимогами про визначення місця проживання дитини разом з ним до суду не звертався.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у квітні 2021 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 березня 2021 року в частині визначення місця проживання дитини та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).
Заявник стверджує, що оскаржувані судові рішення у частині вирішення позовних вимог про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 разом з матір`ю ухвалені без дослідження всіх обставин справи, без залучення до участі у справі органу опіки та піклування і без отримання їх висновку. Суди не врахували, що заявник заперечував проти залишення дитини проживати разом з матір`ю, що свідчить про наявність спору між батьками про визначення місця проживання дитини.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Враховуючи межі касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд перевіряє правильність вирішення судами спору у частині вимог про залишення проживати малолітнього сина сторін разом з позивачем.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що сторони уклали шлюб 27 січня 1990 року у Болехівській міській Раді народних депутатів Долинського району Івано-Франківської області, актовий запис № 6.
У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір`ю ОСОБА_1 .
Сторони не підтримують шлюбних відносин з лютого 2020 року та не проживають разом, поновлювати їх наміру не мають.
Судом вживалися заходи для примирення, які не дали позитивного результату.