Постанова
Іменем України
23 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 554/1618/21
провадження № 61-12171св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - територіальна громада м. Полтави в особі Полтавської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 06 травня 2021 року у складі судді Андрієнко Г. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Бондаревської С. М., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування заяви посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помела ОСОБА_2, з якою він проживав однією сім`єю більше п`яти років. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на майно - житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, проте у прийняті заяви про вступ у спадщину йому було відмовлено.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 06 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з матеріалів справи випливає, що встановлення зазначеного юридичного факту необхідно заявнику для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2, отже, наявний спір про право.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2021 року ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 06 травня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1, не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви про встановлення факту та заперечень Полтавської міської ради випливає наявність спору про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що жодна особа до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 не зверталась, тому відсутній спір між заявником та іншими особами. Заява про встановлення факту подана з метою захисту прав та інтересів при вирішенні питання щодо оформлення спадщини в нотаріальній конторі, а не для вирішення спору про право на спадщину. Він, відповідно до статті 1264 ЦК України, є єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_2, оскільки більше п`яти років проживав зі спадкодавцем однією сім`єю та доглядав за нею. Полтавська міська рада, заперечуючи проти встановлення факту, не надала належних доказів на підтвердження наявності спору про право.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 640/10329/16, від 23 вересня 2020 року у справі № 758/7094/19, від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18.
У вересні 2021 року надійшов відзивПолтавської міської ради, який суд залишає без розгляду, оскільки у порушення частини першої статті 395 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відзив поданий з пропуском строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження, а заінтересована особа не клопотала про продовження цього строку.
У жовтні 2021 року надійшли пояснення на відзив від ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 з якою він проживав однією сім`єю з 10 червня 2015 року. Після її смерті він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте приватний нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем.
Заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_1 пред`явив до суду у порядку її розгляду за правилами окремого провадження.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю із спадкодавцем необхідне для вирішення питання про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Згідно зі статтею 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
У частині першій статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Отже, законом на орган місцевого самоврядування покладено обов?язок подати заяву про визнання відумерлою, зокрема у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом.
Полтавська міська рада заперечує проти заявлених ОСОБА_1 вимог та не визнає за ним право на спадкування після смерті ОСОБА_2, отже, існує спір про право на спадкове майно.
З урахуванням наведеного, заява ОСОБА_1 про встановлення факту його проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви випливає, що існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц (провадження № 61-14325св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20); від 23 січня 2019 року у справі № 520/13695/17 (провадження № 61-47156св18), від 26 травня 2021 року у справі № 638/282/19 (провадження № 61-13573св20).
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 640/10329/16, від 23 вересня 2020 року у справі № 758/7094/19, від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18.
Проте зазначені заявником підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження, оскільки правовідносини у зазначених як приклад справах, та у справі, яка переглядається, не є подібними.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, у яких аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У справах № 640/10329/16, № 758/7094/19, № 336/709/18 Верховний Суд зазначив, що відмовляючи у відкритті провадження (залишаючи заяву без розгляду), суди попередніх інстанцій не врахували, що процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. У справі № 640/10329/16 заінтересована особа визнала факт, що має юридичне значення. У справах № 758/7094/19, № 336/709/18 суди не встановили, між ким існує спір про право та хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом, який би оспорював право заявника на прийняття спадщини.
Водночас у цій справі заінтересована особа - територіальна громада м. Полтави в особі Полтавської міської ради зазначала про те, що встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю заявника із спадкодавцем впливає на права Полтавської міської ради щодо визначення спадщини відумерлою (статті 1277 ЦК України).