Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 363/4309/16
провадження № 61-1141св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у складі судді Журби С. О.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 рокупублічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк"), правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 жовтня 2007 року між закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 800002338. Відповідно до умов договору, позивач зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 20 000,00 доларів США.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором від 23 жовтня 2007 року № 800002338 між позивачем та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 800002338-И, відповідно до якого останній передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку, кадастровий номер 3221880402:106097:0101, площею 0,2000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони оцінили предмет іпотеки в 156 449,00 грн.
Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, однак відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим порушує істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 23 жовтня 2016 року має прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 15 473, 33 доларів США та за відсотками - 3 288, 44 доларів США. Станом на 23 жовтня 2016 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість, тому позивачем направлено вимогу про усунення порушень, однак на момент звернення позивача до суду з указаним позовом, позичальник вимоги банку не виконав.
На підставі викладеного, позивач вважає, що він набув право вимоги на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 жовтня 2007 року № 800002338.
Таким чином, банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку, кадастровий номер 3221880402:10:097:0101, площею 0,2000 га в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 23 жовтня 2007 року № 800002338, яка станом на 06 квітня 2016 року становить 18 762, 00 доларів США та складається із заборгованості: 15 473, 33 доларів США - за кредитом; 3 288, 44 доларів США - по відсотках, також просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області 07 липня 2020 року позов задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед АТ "Альфа-Банк" за кредитним договором від 23 жовтня 2007 року № 800002338, яка станом на 23 жовтня 2016 року становить 17 094, 80 доларів США (в т. ч. 15 340, 57 доларів США за основним боргом та 1 754, 23 доларів США за процентами), а також 121 553,62 грн пеня за прострочення основного боргу та процентів, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 23 жовтня 2007 року № 800002338-И, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 3221880402:10:097:0101, площею 0,2000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, право власності на предмет іпотеки підтверджене державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ЯД № 700143), який виданий Вишгородським районним відділом земельних ресурсів 05 вересня 2007 року, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.
Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням висновку експерта за результатами проведення незалежної судово-економічної експертизи, позивачем доведено обгрунтованість позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, звернувшись 11 серпня 2020 року до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги (сплати судового збору та обгрунтування в чому полягає незаконність судового рішення) протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали.
На виконання вимог ухвали суду від 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 07 вересня 2020 року направив новий примірник апеляційної скарги та заяву про зменшення розміру судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2020 року повернуто заявнику.
Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу виходив з того, що заявник не зазначив доводів щодо необгрунтованості чи незаконності судового рішення, тому вважав, що недоліки апеляційної скарги не усунуто. Апелянту роз`яснено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає зверненню з новою апеляційною скаргою, де апелянт може поставити питання про поновлення пропущеного строку на подачу апеляційної скарги.
21 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Вишгородського районного суду Київської області 07 липня 2020 року та просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області 07 липня 2020 року залишено без руху (з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, незазначення в чому полягає необгрунтованість чи незаконність судового рішення і несплати судового збору) та надано строк для усунення виявлених недоліків протягом 10 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 рок, постановленою суддею Журбою С. О. одноособово відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2020 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвала апеляційного суду про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху направлялася апелянту поштовим зв`язком за адресою, вказаною апелянтом в апеляційній скарзі. За час перебування справи в суді апеляційної інстанції заявник ОСОБА_1 жодним чином не цікавився станом апеляційної скарги, свої процесуальні обов`язки належно не реалізував, вимог ухвали від 16 жовтня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху не виконав. Тому тривала відсутність інтересу з боку апелянта свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права та зловживання правом на апеляцію.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції статей 4, 5, 10, 13, 17, 136, 352 357 ЦПК України, оскільки ухвалу Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року про залишення його апеляційної скарги без руху він не отримував, а знайшов її в Єдиному державному реєстрі судових рішень України 21 грудня 2020 року, а 22 грудня 2020 року на її виконання подав до апеляційного суду заяву з доданими документами, тому відсутні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав невиконання заявником вказаної ухвали.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року справу № 363/4309/16-ц призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.