Постанова
Іменем України
21грудня 2021 року
м. Київ
справа № 442/952/18
провадження № 61-9615св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І, Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - Комунальне підприємство "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 листопада 2018 року у складі судді Кучаковського Ю. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради (далі - КП "Дрогобичводоканал") про захист прав споживачів.
Позов обґрунтований тим, що між ним та відповідачем укладено договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 14 вересня 2006 року.
12 червня 2014 року працівники КП "Дрогобичводоканал" провели перевірку, на підставі якої складено акт обстеження водопровідної та каналізаційної мережі № ВТ-049, в якому зазначено, що пломби водоканалу збережені.
Під час перевірки виявлено, що водомір КВ 1,5, заводський номер № 570733 встановлений у неправильному напрямку, відповідно цей водомір відмотує показники води, також обліковує тільки туалет (спуск бачка), а на подачу води у ванній, в умивальнику (ванній) та кухні не реагує, тому цей водомір підлягає метрологічній повірці. Згідно з цим актом водомір опломбований Держстандартом 15 серпня 2006 року, присутня пломба водоканалу ПБ-10.
Описане в акті свідчить про те, що він не здійснював втручання у водомір. Він неодноразово звертався до відповідача із заявами про опломбування крану вводу у зв`язку з тим, що він припиняє споживання води, проте відповідач цього не здійснив та продовжив нарахування платежів відповідно до норм споживання.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28 серпня 2017 року зобов`язано КП "Дрогобичводоканал" здійснити повірку лічильника, проте цього не здійснено та не надано іншого лічильника з підмінного фонду і продовжено нарахування платежів відповідно до норм споживання. Показник лічильника станом на 05 липня 2014 року був "704" і не змінився на 10 листопада 2017 року, що свідчить про те, що жодних послуг з водопостачання відповідач не надавав.
Він є людиною з інвалідністю ІІІ групи, у зв`язку з відмовою у нарахуванні субсидії, йому завдано моральну шкоду.
Просив визнати дії відповідача незаконними щодо нарахування йому вартості послуг з водопостачання та водовідведення по особовому рахунку НОМЕР_1 за нормами споживання із вересня 2014 року; зобов`язати відповідача вчинити дії щодо взяття на абонентський облік та здійснення перерахунку заборгованості щодо об`єкта, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за особовим рахунком НОМЕР_1 із врахуванням показника засобу обліку води КВ-15; відшкодувати йому 20 000,00 грн завданої моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, у позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки лічильник не пройшов повірку, всупереч пунктам 4.3, 4.5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (далі - Правила № 190), позивач самостійно підключив власне джерело водопостачання - криницю до системи централізованого питного водопостачання КП "Дрогобичводоканал" без погодження з відповідачем та після надання вказівки усунути ліквідації безоблікового вводу (криниці) не виконав її. Проте позивач користувався послугами водовідведення відповідача, а його відмова стосувалася лише послуг водопостачання. Правилами не передбачено відмови від надання послуг холодного водопостачання, тому відповідач обґрунтовано залишив заяви позивача про відмову від послуг водопостачання без задоволення.
Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити дії щодо взяття на абонентський облік та здійснення перерахунку заборгованості щодо об`єкта також не підлягають задоволенню, оскільки позивач не зазначив, який засіб обліку води має бути взятий на облік, а суд вже встановив, що водомір КВ 1,5, заводський номер № 570733, не пройшов повірку, а тому не може бути взятий на облік.
Також відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням показника засобу обліку води КВ-1,5, який відмотує показники у порядку зменшення.
Не підлягає відшкодуванню моральна шкода, оскільки позивач не довів її завдання, не зазначив у чому саме полягає вона та не обґрунтував її розмір. Також не довів наявність винних дій відповідача щодо приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
З урахуванням встановлених обставин справи суди дійшли висновку, що повірка лічильника має бути проведена за рахунок позивача, що суперечить Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" в редакції на час розгляду справи, згідно з абзацом 2 частиною четвертою статті 17 якого відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) покладається на суб`єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки.
Крім того, ці висновки не відповідають пунктам 9, 30, 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), згідно з якими також періодична повірка здійснюється за рахунок виконавця.
Отже, суди дійшли помилкового висновку, що повірка засобів обліку води має бути здійснена за кошти позивача.
Суди помилково послалися на роз`яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 грудня 2014 року, в яких вказано, що якщо строк державної повірки лічильника закінчився, такий прилад, як розрахунковий, застосовуватися не може. У зв`язку з цим, необґрунтованим є висновок судів щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання дій відповідача незаконними щодо нарахування позивачу вартості послуг з водопостачання та водовідведення, оскільки лічильник не пройшов повірку.
Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 233/3919/17, провадження № 61-37116св18, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17, провадження № 61-27909сво18, які суди не застосували.
Позивач подавав клопотання про зупинення розгляду цієї справи до вирішення справи № 442/6528/16-ц, проте суд першої інстанції не врахував вказане клопотання та розглянув справу за відсутності позивача та його представника.
Складений відповідачем від 12 червня 2014 року акт підтверджує, що позивач не здійснював втручання у водомір.
У матеріалах справи є акт-претензія від 05 березня 2016 року та до апеляційної скарги позивач долучав схему водопостачання до будинку, які підтверджують, що водопостачання з криниці підключено до літньої кухні та будинку, а не до системи централізованого питного водопостачання, отже, суди помилково застосували пункти 4.3, 4.5 Правил № 190, у зв`язку з чим не було необхідності погодження від відповідача на водопостачання з криниці.
Відповідач, залишивши без задоволення заяви позивача про відмову від послуг водопостачання від 21 липня та 18 серпня 2014 року, порушив пункт 3 частини першої статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції на час звернення з цими заявами.
Суди помилково зазначили, що позивач не вказав який засіб обліку має бути взятий на облік, хоча у судових рішеннях вказано, що водомір КВ 1,5, заводський номер № НОМЕР_2, не пройшов повірку, а тому він не може бути взятий на облік.
Стверджує, що він є людиною з інвалідністю ІІІ групи, йому відмовлено у наданні субсидії, що призвело до скрутного матеріального становища та постійного стресу, тому діями відповідача йому завдано моральну шкоду.
У доповненнях на касаційну скаргу зазначив, що суди помилково взяли до уваги рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 серпня 2017 року у справі № 442/6528/16-ц, оскільки воно скасоване постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року.
Також суд касаційної інстанції не повинен брати до уваги посилання відповідача у відзиві на касаційну скаргу на Правила № 190, оскільки ці Правила є обов`язковими лише для всіх юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців.
Аргументи інших учасників справи
Відзив КП "Дрогобичводоканал" на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідач посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень. Зазначає, що 12 червня 2014 року працівники водоканалу обстежили водопровідну та каналізаційну мережу, про що склали акт № ВТ-049.
Під час обстеження встановлено, що водомір встановлено в неправильному напрямку, він відмотує показники води у порядку їх зменшення. Споживач використовує безоблікову воду. Цей водомір підлягає метрологічній повірці. 03 липня 2014 року відбулося засідання комісії КП "Дрогобичводоканал", на якому був присутній позивач, де йому було донараховано вартість використаної води в сумі 6 056, 59 грн. Надано місячний строк на здійснення проплати та метрологічної повірки засобів обліку води.
Позивача повідомлено, що лічильник КВ 1,5, заводський номер 570733, визнаний некомерційним та знятий з обліку, а також попереджено, що у випадку непроведення метрологічної повірки засобу обліку води та ліквідації безоблікових вводів, нарахування буде проводитися згідно з нормою відповідно до кількості зареєстрованих осіб, а саме на 4 особи.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 липня 2015 року у справі № 442/3999/15 стягнено з ОСОБА_1 на користь КП "Дрогобичводоканал" 6 056, 59 грн вартості недорахованої кількості води.
Згідно з частиною шостою пункту 14 договору від 14 вересня 2006 року та пунктом 9.6 Правил № 190 у випадку втручання в роботу засобів обліку з моменту виявлення несанкціонованого втручання в роботу засобів обліку плата за послуги вноситься з моменту виявлення такого втручання.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28 серпня 2017 року встановлено, що ОСОБА_1 сам перекрив водопостачання та може його в будь-який момент відновити, а отже, водопостачання не припинялося. Прийняття на абонентський облік засобу обліку води можливе після його метрологічної повірки та ліквідації безоблікових вводів води.
Позивач має альтернативне джерело водопостачання - криницю.
Згідно з пунктом 3.8 Правил № 190 споживач, який побудував на своїй території криницю, зобов`язаний звернутися до водоканалу.
Відповідно до частини тринадцятої пункту 13 договору споживач має право на внесення за погодженням з водоканалом у договір змін, що впливають на розмір плати за послуги, проте позивач цим правом не скористався.
У заявах від 21 липня та 18 серпня 2014 року про запломбування крану води у туалеті позивач не вказував про наявність криниці, тому відповідач не мав права відключати воду.
Позивач не звертався до відповідача із заявою про розірвання договору або внесення відповідних змін до нього. Крім того, позивач не надав доказів досудового врегулювання спору.
Моральна шкода не підлягає відшкодуванню, оскільки це не передбачено договором про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 14 вересня 2006 року. Крім того, моральні страждання, які відчув позивач, завдав не відповідач, а вони виникли у зв`язку з його бездіяльністю та недотриманням вимог договору і закону.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 14 вересня 2006 року сторони уклали договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення, відповідно до умов якого водоканал зобов`язався надавати споживачеві згідно з графіком та відповідної якості послуги з постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
12 червня 2014 року КП "Дрогобичводоканал" провело перевірку, на підставі якої склало акт обстеження водопровідної та каналізаційної мережі № ВТ-049. Під час перевірки виявлено, що водомір КВ 1,5, заводський номер № 570733, встановлений в неправильному напрямку та відмотує показники води у порядку їх зменшення. Цей водомір обліковує тільки використання води в туалеті (спуск бачка), а на подачу води у ванну, умивальнику ванної, умивальнику кухні не реагує. Водомір підлягає метрологічній повірці.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28 серпня 2017 року зобов`язано КП "Дрогобичводоканал" провести повірку лічильника води марки КВ-1,5, заводський № 570733, як засобу обліку холодної води в житловому будинку АДРЕСА_1, а також його ремонт (за необхідності), у тому числі - його демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, розпломбування та опломбування, встановивши на час цієї повірки і ремонту інший засіб обліку холодної води за рахунок обмінного фонду квартирних засобів холодної води КП "Дрогобичводоканал".
Позивач 21 липня та 18 серпня 2014 року звертався до водоканалу з вимогами про запломбування крану вводу води у туалеті будинку у зв`язку з тим, що він припиняє споживання води з лінії КП "Дрогобичводоканал".
21 липня 2014 року відповідач надав відповідь, що позивач не виконав рішення комісії щодо ліквідації безоблікових вводів та не здійснив оплату нарахованої санкції, а тому нарахування буде здійснюватися відповідно до норм споживання.
27 січня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про встановлення факту того, що лічильник неправильно встановлений та складення відповідного акта.
Лічильник встановлений у 2006 році, його міжповірочний інтервал становить 4 роки. На момент складання акта ВТ-049 у 2014 році лічильник мав пройти повірку, яку не пройшов. Крім того, цей лічильник встановлений неправильно, тому він відмотує показники у зворотному напрямі.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у травні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Правовідносини, в межах заявленого позову, регулюються нормами житлово-комунального законодавства, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність", Правилами, Законом України "Про захист прав споживачів", а також Правилами № 630.
Суди встановили, що 14 вересня 2006 року сторони уклали договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення.
Відповідно до статтей 67-68 ЖК Української РСР та статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" наймач або власник житла зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за надані комунальні послуги. Плата за надані комунальні послуги у вигляді питного водопостачання та водовідведення береться за затвердженими у встановленому порядку тарифами.
Якщо у будинку споживача встановлений засіб обліку води, то сплата за спожиту воду справляється згідно з показниками таких засобів обліку, а у разі, якщо в будинку відсутні такі засоби обліку води, то відповідно до пункту 21 Правил № 630 плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з розрахунку на одну особу.
Згідно з пунктом 10 договору від 14 вересня 2006 року за наявності у квартирі засобів обліку води справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків виявлення несанкціонованого втручання в роботу засобів обліку, незабезпечення доступу для зняття контрольних показань засобів обліку, відмовлення пройти періодичну повірку засобів обліку.
12 червня 2014 року КП "Дрогобичводоканал" провело перевірку, на підставі якої склало акт обстеження водопровідної та каналізаційної мережі № ВТ-049, під час якої виявлено порушення водоміру КВ 1,5, заводський номер № 570733, а саме, що водомір встановлено в неправильному напрямку, він відмотує показники води у порядку їх зменшення.
Відповідно до частини сьомої статті 18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) спори з питань уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, розв`язуються в судовому порядку.
Згідно з абзацами 1, 2 частини четвертої статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання, якщо інше не встановлено договором, укладеним відповідно до законів, що регулюють відносини у сферах електроенергетики та газопостачання.
Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) покладається на суб`єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки.
З метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 24 Порядку (у редакції, чинній до 24 жовтня 2014 року, до дня набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 532) витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, у розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення їх періодичної повірки, обслуговування і ремонту, у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг.
Розмір плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт одного засобу обліку води та теплової енергії, у тому числі його демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, визначається згідно з кошторисом, затверджується (погоджується) органами місцевого самоврядування і розподіляється за місяцями міжповірочного інтервалу, що встановлюється Держспоживстандартом для відповідного засобу обліку води та теплової енергії.
Такі ж положення про включення до складу житлово-комунальних послуг, які надаються споживачеві, послуг з періодичної повірки, обслуговування і ремонту приладів обліку (у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) містяться й у Переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який є додатком до затвердженого Порядку.
У спірний період проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки повинне було здійснюватися за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати, понесені виконавцем, повинні були включатися у тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і сплачуватися споживачем щомісячно у складі цих послуг.
Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами.
Відповідно до пунктів 9, 30, 32 Правил № 630 квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.
Згідно зі статтями 19, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та пунктом 8 Правил № 630 передбачено договірне регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг та визначено, що послуги, які надаються споживачеві згідно із договором, оформлюються на основі типового договору про надання таких послуг, перелік яких та тарифи (ціни), на які затверджуються уповноваженими органами.
На момент виникнення спірних правовідносин саме відповідач несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у будинку позивача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Включення до тарифів плати за повірку приладів обліку води, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки не залежить від дій позивача, оскільки стосується правових взаємовідносин виконавця послуг та органів державної влади і місцевого самоврядування, а позивач має право на безоплатну повірку, обслуговування і ремонт засобу обліку води.
У справі № 442/3999/15, провадження № 22-ц/783/5971/1, за позовом КП "Дрогобичводоканал" до ОСОБА_1 про стягнення боргу, акт від 12 червня 2014 року та рішення комісії КП "Дрогобичводоканал" від 03 липня 2014 року були предметом дослідження, за наслідками розгляду якої Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області 13 липня 2015 року ухвалив рішення, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01 грудня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 6 056,59 грн вартості недорахованої кількості води. Суди у цій справі дійшли висновку про законність дій КП "Дрогобичводоканал" щодо застосування до ОСОБА_1 відповідальності за безоблікове споживання води.
У справі, яка переглядається, позивач 21 липня та 18 серпня 2014 року звертався до водоканалу з вимогами про запломбування крану вводу води в туалеті будинку у зв`язку з тим, що він припиняє споживання води з лінії КП "Дрогобичводоканал".
21 липня 2014 року відповідач надав відповідь, що позивач не виконав рішення комісії щодо ліквідації безоблікових вводів від 03 липня 2014 року та не здійснив оплату нарахованої санкції, а тому нарахування буде здійснюватися відповідно до норм споживання.
27 січня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про встановлення факту того, що лічильник неправильно встановлений та складення відповідного акта.
Згідно з пунктом 4.3 Правил № 190 забороняється будь-яке самовільне приєднання об`єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).
Відповідно до пункту 4.5 Правил № 190 з`єднування системи водопостачання об`єкта, який підключений до системи централізованого питного водопостачання, з водопроводами, які підключені до власних джерел водопостачання можливе за погодженням із виробником.
Засувки, встановлені на лініях, що з`єднують зазначені водопроводи, не можуть розглядатися як роз`єднувачі, у зв`язку з чим між ними має бути наявний видимий розрив.
З`єднання таких водопроводів може здійснюватись у разі недостатньої потужності централізованого водопроводу з місцевих джерел за узгодженням з виробником і територіальними органами держсанепідемслужби та при встановленні засувок, опломбованих у закритому положенні виробником.
Відповідно до роз`яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 грудня 2014 року, якщо строк державної повірки ЗВТ (лічильника) закінчився, такий прилад, як розрахунковий, застосовуватися не може і подальше нарахування абоненту оплати за послуги водопостачання за показаннями простроченого лічильника, у якого закінчився міжповірковий інтервал суперечить положенням статті 11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та пунктам 5.4.1, 5.4.2. ДСТУ 2708:2006 "Повірка засобів обліку вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення".
Суди встановили, що лічильник встановлений у 2006 році, його міжповірочний інтервал становить 4 роки. Тобто на момент складання акта ВТ-049 у 2014 році лічильник мав пройти повірку, яку не пройшов всупереч пунктам 4.3, 4.5 Правил № 190. Крім того, цей лічильник встановлений неправильно, внаслідок чого він відмотує показники у зворотному напрямі.
Позивач самостійно підключив власне джерело водопостачання - криницю до системи централізованого питного водопостачання КП "Дрогобичводоканал" без отримання погодження відповідача та після надання вказівки усунути безобліковий ввід (криниці) не виконав її.
Разом з тим, позивач користувався послугами водовідведення відповідача, а його відмова стосувалася лише послуг водопостачання.
Згідно з пунктом 24 Правил № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Проте Правилами № 630 не передбачено можливості відмови від надання послуг холодного водопостачання. Отже, заяви позивача про відмову від послуг водопостачання від 21 липня та 18 серпня 2014 року обґрунтовано залишені відповідачем без задоволення, оскільки уцих заявах позивач не вказував про наявність криниці, тому відповідач не мав права припиняти водопостачання.
Суд встановив, що водомір КВ 1,5, заводський номер № 570733, не пройшов повірку, а тому він не може бути взятий на облік. Відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості з врахуванням показника засобу обліку води КВ-1,5, який відмотує показники у зворотному напрямку.
Суди дійшли правильного висновку відмовивши у частині позовних вимог про визнання дій незаконними щодо нарахування позивачу вартості послуг з водопостачання та водовідведення за особовим рахунком НОМЕР_1 за нормами споживання із вересня 2014 року, оскільки лічильник не пройшов повірку, позивач самостійно підключив власне джерело водопостачання - криницю до системи централізованого питного водопостачання КП "Дрогобичводоканал" без погодження відповідача та після надання вказівки усунути ліквідації безоблікового вводу (криниці) не виконав її.
Також суди обґрунтовано відмовили у частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити дії щодо взяття на абонентський облік та здійснення перерахунку заборгованості щодо об`єкта, оскільки водомір не пройшов повірку.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як на підставу для відшкодування моральної шкоди позивач послався лише на те, що він постійно повинен звертатись із відповідними заявами та скаргами у різні державні органи та йому відмовлено у нарахуванні субсидії.
З урахуванням встановленого, суди дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не довів зв`язок між цими обставинами та завданням йому моральної шкоди, не зазначив, у чому саме полягає ця шкода, а також не обґрунтував розміру моральної шкоди.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.
Посилання позивача на те, що він мав право підключити власне джерело водопостачання - криницю без погодження з відповідачем не спростовує по суті правильних судових рішень.
Безпідставними є доводи касаційної скарги, що суди дійшли помилкового висновку, що повірку засобу обліку води повинно бути проведено за кошти позивача, оскільки позивач не виконав рішення комісії щодо ліквідації безоблікових вводів від 03 липня 2014 року.
Верховний Суд зазначає, що є обґрунтованими доводи касаційної скарги про помилкове застосування судами пунктів 4.3, 4.5 Правил № 190, з огляду на таке.
Правила № 190 у редакції на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи судами обов`язковими були лише для всіх юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, у редакції від 13 липня 2021 року є обов`язковими для всіх споживачів, які отримують послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Отже, суди помилково застосували Правила № 190 до спірних правовідносин, проте з урахуванням підстав та змісту позову це не вплинуло на розгляд справи по суті. Згідно з позовними вимогами позивач просив визнати дії відповідача незаконними щодо нарахування йому вартості послуг з водопостачання за період з вересня 2014 року, проте суди, розглянувши справу у межах позовних вимог, встановили, що лічильник не пройшов повірку, позивач самостійно підключив криницю до системи централізованого питного водопостачання КП "Дрогобичводоканал" без погодження з відповідачем, вказівки відповідача щодо усунення цих порушень не виконав.
Безпідставними є доводи касаційної скарги, що відповідач, відмовивши позивачу у відключенні водопостачання, порушив пункт 3 частини першої статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки відключення водопостачання не передбачено умовами договору від 14 вересня 2006 року. Позивач не звертався до відповідача із заявою про розірвання договору або внесення відповідних змін до нього.
Крім того, зазначене не вплинуло на висновки судів, з огляду на підстави та зміст позову.
Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що суди помилково зазначили, що позивач не вказав, який засіб обліку має бути взятий на облік, є необґрунтованими, оскільки суди встановили, що водомір КВ 1,5, заводський номер № 570733, не пройшов повірку, а тому він не може бути взятий на облік, позивач у позовній заяві не посилався на інший водомір, ніж той щодо якого суд встановив, що він не пройшов повірку. Тому, відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості з врахуванням показника засобу обліку води КВ-1,5, який відмотує показники у зворотному напрямку.
Крім того, у справі № 442/6528/16-ц за позовом ОСОБА_1 до КП "Дрогобичводоканал" про зобов`язання списати заборгованість та вчинити інші дії, суди також встановили, що лічильник ОСОБА_1 визнано некомерційним та знято з обліку в КП "Дрогобичводоканал". Отже, за таким лічильником не будуть проводитися розрахунки.
Доводи касаційної скарги, що діями відповідача йому завдано моральну шкоду не заслуговують на увагу, оскільки позивач не довів належними та допустими доказами, що саме відповідач завдав йому моральну шкоду, діями на які посилається позивач. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не виконував рішення комісії щодо ліквідації безоблікових вводів від 03 липня 2014 року, у зв`язку з чим зазнав моральних страждань.
Верховний Суд не бере до уваги посилання в касаційній скарзі на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 233/3919/17, провадження № 61-37116св18, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17, провадження № 61-27909сво18, оскільки у цих справах встановлені різні обставини з урахуванням підстав та предмета позову.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що суд першої інстанції не врахував клопотання позивача про зупинення розгляду цієї справи до вирішення справи № 442/6528/16-ц, оскільки у матеріалах справи є лише таке клопотання від відповідача, у задоволенні якого суд відмовив у судовому засіданні 07 вересня 2018 року.
Безпідставними є посилання позивача в касаційній скарзі на те, що клопотання про зупинення розгляду справи розглянуте за відсутності позивача та його представника, оскільки таке клопотання позивача у матеріалах справи відсутнє, а в судових засіданнях як у суді першої інстанції, так і суді апеляційної інстанції брав участь і позивач і його представник, тому не були позбавлені заявити клопотання та надати пояснення у справі.
Верховний Суд зауважує, що суди помилково взяли до уваги рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 серпня 2017 року у справі № 442/6528/16-ц, з огляду на таке.
У справі № 442/6528/16-ц рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року у позові відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов`язано КП "Дрогобичводоканал" провести повірку лічильника води марки КВ-1,5, заводський номер 570733, як засобу обліку холодної води в житловому будинку АДРЕСА_1, а також його ремонт (за необхідності), у тому числі - його демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, розпломбування та опломбування, встановивши на час цієї повірки і ремонту інший засіб обліку холодної води за рахунок обмінного фонду квартирних засобів холодної води КП "Дрогобичводоканал". В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 серпня 2017 року в частині позовних вимог про зобов`язання провести повірку лічильника води, його ремонт у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, розпломбування та опломбування, встановлення на час цієї повірки і ремонту інший засіб обліку холодної води за рахунок обмінного фонду квартирних засобів холодної води скасовано, справу у цій частині для вирішення спору передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Львівського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року в частині відмови у позовних вимог про зобов`язання КП "Дрогобичводоканал" зняти пломбу з лічильника води КВ-1,5 заводський номер 570733 та надати цей прилад обліку на перевірку залишено без змін.
Отже, суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення суду першої інстанції у справі, яка переглядається, повинен був перевірити інформацію щодо розгляду справи № 442/6528/16-ц, на рішення у якій він посилався. Проте це зазначене не вплинуло на розгляд справи по суті та не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до статті 411 ЦПК України.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційноїінстанції.