Постанова
Іменем України
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 369/7118/18
провадження № 61-19546св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного суду від
08 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року представник ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення пені та 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання.
Позов мотивовано тим, що 08 серпня 2013 року між позивачем та ПАТ
КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), укладено договір
№ SAMDN25000737020749 (вклад "Стандарт на 12 мес.") із сумою вкладу 64 800,00 дол. США і ставкою 8,5 % річних. Після закінчення другого року дії договору вкладником на адресу банку було направлено заяву від 04 серпня
2014 року про повернення суми вкладу і виплати процентів, як передбачено пунктом 7 вказаного договору.
17 квітня 2012 року між ОСОБА_1 і ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір
№ SAMDN25000725075849 (вклад "Стандарт на 12 мес.") із сумою вкладу 25 000,00 дол. США і ставкою 8,5 % річних.
06 лютого 2014 року між сторонами укладено договір № SAMDNWFD0072424200 (вклад "Стандарт") із сумою вкладу 15 000,00 дол. США та ставкою 10 % річних.
21 травня 2012 року між ОСОБА_1 і ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір № SAMDN01000725918540 (вклад "Депозит VIP") із сумою вкладу 12 000,00 дол. США і ставкою 8,5 % річних.
09 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір
№ SAMDNWFD0070030829400 (вклад "Стандарт на 12 мес.") із сумою вкладу 7 000,00 дол. США і ставкою 10 % річних.
04 серпня 2014 року позивач звернувся до банку із заявою про розірвання з 10 серпня 2014 року депозитних договорів: від 21 травня 2012 року
№ SAMDN01000725918540 ("Депозит VIP"); від 17 квітня 2012 року
№ SAMDN25000725075849 ("Стандарт на 12 мес."); від 06 лютого 2014 року
№ SAMDNWFD0072424200 (вклад "Стандарт"); від 09 грудня 2013 року
№ SAMDNWFD0070030829400 (Вклад "Стандарт на 12 мес.") та інші.
Згідно з довідкою від 01 травня 2014 року № 22895827, яка видана і засвідчена ПАТ КБ "ПриватБанк", сума залишків грошових коштів на депозитних рахунках позивача становить: за договором від 17 квітня 2012 року
№ SAMDN25000737020749 - 26 217,75 дол. США, за договором від 06 лютого
2014 року № SAMDNWFD0072424200 - 15 127,40 дол. США, за договором від
21 травня 2012 року № SAMDN01000725918540 - 13 134,09 дол. США, за договором від 09 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070030829400 - 7 000,00 дол. США.
Загальна сума грошових коштів, які нараховані банком за вказаними депозитними договорами, станом на день видачі довідки становила
126 279,24 дол. США.
ПАТ КБ "ПриватБанк" мав повернути суму вкладів та нарахованих процентів за вказаними депозитними договорами 10 серпня 2014 року, проте грошові кошти повернуті не були.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від
03 грудня 2014 року у справі № 369/8548/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів і стягнення грошових коштів позовні вимоги задоволено та стягнуто з банку на користь позивача
130 402,26 дол. США.
20 жовтня 2015 року державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 369/8548/14-ц, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 02 жовтня 2015 року щодо стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" грошових коштів у сумі 130 402,26 дол. США.
На виконання вказаного виконавчого документа ОСОБА_1 отримав від Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на свій рахунок, відкритий в АТ "ПІРЕУС Банк МКБ": 09 січня 2018 року грошові кошти в сумі 2 495 102,09 грн, 30 січня 2018 року - 1 188 048,12 грн, а всього 3 683 150,21 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1
№ НОМЕР_1 з 01 січня 2018 року до 01 лютого 2018 року.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2017 року у справі № 369/1146/16-ц позов ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживачів, стягнення процентів за депозитними договорами, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Рішенням Апеляційного суду Київської області заочне рішення Києво-Святошинського районного суду змінено в частині задоволення позовних вимог про стягнення з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 процентів за депозитними договорами, вказано їх розмір у сумі 13 376,15 дол. США.
Представник ОСОБА_1, обґрунтовуючи право позивача на стягнення
з банку пені за невиконання умов договорів, посилалась на норму частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", навівши при цьому відповідний розрахунок пені.
З огляду на викладене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09 листопада 2018 року, представник ОСОБА_1 просила стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" пеню за прострочення надання фінансових послуг відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" в сумі 137 102 075,80 грн, 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання згідно з нормою статті 625 ЦК України в сумі 139 878,54 грн, а всього 137 241 954,34 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 4 519,60 грн, в тому числі: пеню у розмірі 3 603,50 грн та 3 % річних у розмірі 916,10 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" та частини першої статті 1061 ЦК України, якою передбачено виплату банком вкладнику процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором, вартість послуги за договором банківського вкладу - це розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника, та, провівши розрахунок, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені відповідно до вимог частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 3 603,50 грн та 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання згідно з статтею 625 ЦК України у розмірі 916,10 грн. При цьому суд першої інстанції до частини вимог про стягнення пені застосував наслідки пропущення спеціальної позовної давності.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 червня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі
400 000,00 грн та 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 139 878,54 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд виходив з того, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті
10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме, сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення. Таким чином, відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені Законом України "Про захист прав споживачів" за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, то нарахування і стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2014 року, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення для вирішення цієї справи, встановлено, що сума заборгованості банку перед ОСОБА_1 за депозитними договорами становить 130 402,26 дол. США. Таким чином, ураховуючи встановлені судовим рішенням обставини, застосовуючи положення Закону України "Про захист прав споживачів", апеляційний суд дійшов висновку, що банк не був позбавлений можливості вчасно видати позивачу належні йому кошти, а тому на нього покладається відповідальність у вигляді стягнення пені за увесь час порушення зобов`язання.
Суд апеляційної інстанції вказав, що позивач просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" пеню за період з 10 серпня 2014 року (дата повернення грошових коштів за умовами депозитних договорів) до 09 січня 2018 року (дата фактичного отримання грошових коштів). Водночас 27 грудня 2018 року представником відповідача подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому із посиланням на норму статті 258 ЦК України викладено заяву про застосування спеціальної позовної давності до заявленої позовної вимоги про стягнення пені. Аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України, на переконання апеляційного суду, дає підстави для висновку, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах позовної давності за основною вимогою. Зважаючи на наявність в матеріалах справи заяви відповідача про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені, враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 02 липня 2018 року, а днем фактичного отримання коштів є 09 січня 2018 року, апеляційний суд дійшов висновку про те, що строком, за який має стягуватись пеня, є період
з 02 липня 2017 року до 09 січня 2018 року.
Апеляційний суд вказав, що сума заборгованості АТ КБ "ПриватБанк" за депозитними договорами становить 130 402,26 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 18 вересня 2018 року (день подання заяви про збільшення позовних вимог) еквівалентно 3 667 792,29 грн, кількість днів прострочення становить 191 день, а відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі №761/26293/16-ц, сума пені у розмірі 3 %, передбаченої законом, розраховується від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Отже, згідно математичного розрахунку, проведеного за формулою: сума заборгованості за депозитним договором * 3 % *кількість днів прострочення, розмір пені становить 21 016 449,90 грн (3 667 792,29 грн * 3 % * 191 день).
Враховуючи, що розмір пені значно перевищує суму простроченого зобов`язання, апеляційний суд уважав за можливе зменшити розмір неустойки з 21 016 449,90 грн до 400 000,00 грн, що відповідає принципу пропорційності у цивільному судочинстві.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, вираженого в іноземній валюті, у зв`язку з чим відповідно до статті 625 ЦК України з нього на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 139 878,54 грн.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від
08 жовтня 2019 року в частині задоволених позовних вимог, та у цій частині залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 червня 2019 року.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно розрахував пеню відповідно до частини п`ятої статті
10 Закону України "Про захист прав споживачів" шляхом вирахування 3 % за кожен день прострочення від загальної суми заборгованості, помилково вважаючи це вартістю послуги, та множення цієї суми на загальну суму заборгованості.
На переконання банку, із системного аналізу частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" та частини першої статті 1061 ЦК України, якою передбачено виплату банком вкладнику процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором, слід дійти висновку, шо вартість послуги за договором банківського вкладу не є розміром процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 759/13827/15. Крім того, у вказаній постанові Верховного Суду наведено формулу розрахунку пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Таким чином, вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення. При цьому за змістом частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" та частини першої статті 1061 ЦК України, якою передбачено виплату банком вкладнику процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором, вартість послуги за договором банківського вкладу - це розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника. Тому висновки суду апеляційної інстанції про те, що пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" має нараховуватись на розмір заборгованості є помилковими. Водночас суд першої інстанції при вирішення спору застосував правильну формулу нарахування пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів",
з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 759/13827/15, та ухвалив рішення, що відповідає закону.
У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року в частині стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь позивача пені у розмірі 400 000,00 грн, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову повністю, стягнувши на користь позивача пеню в розмірі 137 102 075,80 грн.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд правильно встановив фактичні обставини справи і застосовав норми матеріального права при вирішенні питання наявності у позивача правових підстав для стягнення з відповідача пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Крім того, суд апеляційної інстанції, застосувавши за заявою банку наслідки пропущення позовної давності до вимоги про стягнення пені, дійшов висновку, що періодом, за який має стягуватись пеня, є період
з 02 липня 2017 року до 09 січня 2018 року. У змісті постанови наведено математичний розрахунок пені із врахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі
№ 761/26293/16-ц, в результаті якого нараховано пеню на суму заборгованості відповідача за кредитними договорами (130 402,26 дол. США) за 191 день прострочення в розмірі 21 016 449,90 грн. Проте нараховану суму пені без належного мотивування, всупереч частині третій статті 551 ЦК України, суд апеляційної інстанції зменшив із вказаної вище суми, яку нараховано самим судом із врахуванням вимог чинного законодавства, висновку Великої Палати Верховного Суду і заяви відповідача про застосування позовної давності з 21 016 449,90 грн до 400 000,00 грн. На переконання апеляційного суду, таке зменшення суми неустойки відповідає принципу пропорційності та розумності.
З таким висновком і сумою пені позивач не погоджується.
На думку позивача, з метою забезпечення виконання пенею стимулюючої функції, що спонукатиме відповідача своєчасно виконувати покладені на нього грошові зобов`язання щодо повернення депозитних вкладів вкладникам, розмір пені повинен бути суттєвим.
Суд апеляційної інстанцій під час розгляду справи не надав оцінки факту категоричного небажання банку виконувати не лише договірні зобов`язання,
а і судове рішення. Відповідач вживав заходи з метою максимального затягування розгляду справ в суді, створення перешкод для проведення виконавчого провадження. У цій справі з дати настання виконання грошового зобов`язання до дати його фактичного примусового виконання державним виконавцем пройшло 1 246 днів, протягом яких банк вільно і безкоштовно розпоряджався грошовими коштами позивача. Позивач вважає, що за цей період банк з використанням його коштів отримав дохід, який значно перевищує пеню у розмірі 400 000,00 грн, що стягнута апеляційним судом.
Всупереч частині третій статті 551 ЦК України апеляційний суд при зменшенні розміру пені не встановлював розмір понесених позивачем збитків та не досліджував обставини, які мають істотне значення для зменшення розміру неустойки. Оскільки правових підстав для зменшення розміру пені немає, суд дійшов помилкового висновку про зменшення її розміру, тому постанова апеляційного суду у цій частині підлягає скасуванню.
Враховуючи усталену судову практику, зокрема висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі
№ 761/26293/16-ц (провадження № 14- 64цс19), розмір пені зменшується судом до розміру основного невиконаного банком зобов`язання. Водночас розмір основного зобов`язання у цій справі значно перевищує присуджену до стягнення пеню в розмірі 400 000,00 грн та становить 130 402,26 дол. США.
Аналіз доводів касаційних скарг АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині стягнення (зменшення) пені за прострочення надання фінансових послуг відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання згідно з статтею 625 ЦК України в сумі 139 878,54 грн не оскаржується, а тому касаційним судом у цій частині не переглядається.
У листопаді 2019 року від АТ КБ "ПриватБанк" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено про необґрунтованість доводів його касаційної скарги.
Відзив мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції правильно врахував обставину явного завищення суми пені, заявленої позивачем до стягнення. Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" в сумі 137 102 075,80 грн, суд обґрунтовано застосував принципи розумності та пропорційності. Тому АТ КБ "ПриватБанк" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.