Постанова
Іменем України
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 453/627/20
провадження № 61-19101св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У 2020 році ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
ОСОБА_1 просила:
стягнути аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частки усіх видів заробітку в місяць, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з моменту пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття;
стягнути з ОСОБА_2 аліменти утримання ОСОБА_1 в розмірі ј частки усіх видів заробітку (доходу) в місяць, з моменту пред`явлення позову і до досягнення дитиною трирічного віку.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 11 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дня подання до суду позовної заяви, а саме з 29 травня 2020 року і до досягнення дочкою повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дня подання до суду позовної заяви, а саме з 29 травня 2020 року і до досягнення дитиною трирічного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
12 березня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про стягнення з відповідача судових витрат позивача з відповідними доказами, в якій вона просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги у цивільній справі № 453/627/20, у розмірі 18 944,00 грн, а також 3 000,00 грн гонорару успіху адвоката.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 02 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про стягнення з відповідача судових витрат залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ні позивач, ні її представник до закінчення судових дебатів не звернулися до суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Зазначення в позові орієнтовного розрахунку судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, у розмірі 5 000,00 грн не може вважатися такою заявою, оскільки відповідно до пункту 9 частини третьої статті 175 ЦПК України є загальною вимогою до позовної заяви. Відсутність позивача та її представника в судовому засіданні 11 березня 2021 року не перешкоджало їм зазначити про намір подання доказів на підтвердження понесення судових витрат на надання правової допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення в поданому 11 березня 2021 року клопотанні, яке було підписано як позивачем, так і її представником. Таким чином, такі докази подано позивачем з пропуском строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Суд першої інстанції зазначив, що положення статті 126 ЦПК мають імперативний характер та зобов`язують суд залишити без розгляду заяву про розподіл судових витрат по справі, подану після визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України граничного строку для її подання, тобто після закінчення судових дебатів та після ухвалення рішення по справі, у випадку відсутності відповідної заяви сторони, зробленої до закінчення судових дебатів у справі. Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Зазначене є підставою для залишення заяви про стягнення з відповідача судових витрат позивача без розгляду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 02 квітня 2021 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що аналіз частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що суд має право залишити без розгляду заяву про розподіл судових витрат у випадку, якщо така заява зроблена стороною до закінчення судових дебатів, при цьому докази про розмір витрат не були подані цією стороною протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У справі встановлено, що до закінчення судових дебатів позивачка та її представник не звернулися до суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, при цьому докази були подані фактично у встановлений законом 5-денний строк, відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду заяви на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України, тоді як положення вказаної статті можуть бути застосовані лише у випадку несвоєчасного подання доказів на підтвердження понесених судових витрат, якщо відповідна заява була подана до закінчення судових дебатів. Ураховуючи те, що заява про стягнення судових витрат судом першої інстанції не розглядалась, відтак апеляційний суд позбавлений можливості вирішити вказане питання на стадії апеляційного перегляду.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції безпідставно застосував у цій справі правовий висновок, викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, оскільки у вказаній справі суд залишив без розгляду заяву в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з тих підстав, що відповідачка надала новий розрахунок понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, який доповнила витратами на суму 50 894,40 грн вже після прийняття постанови у цій справі і після закінчення п`ятиденного строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, відтак Велика Палата Верховного Суду вважала, що відповідачка пропустила строк для подання доказів понесених витрат та не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску.
Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України є підставою для її скасування з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. За таких обставин, ухвала Сколівського районного суду Львівської області від 02 квітня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, під час розгляду заяви про стягнення судових витрат (витрат на правову допомогу) суд першої інстанції повинен дати оцінку доводам заявника щодо стягнення судових витрат, а також встановити наявність чи відсутність підстав для задоволення заяви про компенсацію таких судових витрат.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3., на постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, у якій просив: скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові від 18 травня 2020 року у справі № 643/5556/14-ц. Позивач не зробила до закінчення розгляду справи, яка розглядалась у спрощеному позовному провадженні, заяву про намір сплатити судові витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, а відтак пропустила строк для подання відповідних доказів. Також, після ухвалення судового рішення позивач в своїй заяві від 12 березня 2021 року не просить поновити пропущений процесуальний строк щодо подання заяви про намір сплатити судові витрати на професійну правничу допомогу та не вказала про поважність причин його пропуску. Апеляційний суд не дослідив належним чином заяву позивача від 12 березня 2021 року та інші зібрані матеріали справи, які б вказували на наявність заяви позивача про намір сплатити судові витрати, пов`язані із наданням професійної допомоги, до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що є основною умовою для розподілу судових витрат. Окрім цього, ОСОБА_2 зазначає, що ухвала суду першої інстанції про залишення заяви без розгляду не є ухвалою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.