Постанова
Іменем України
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 756/15452/17
провадження № 61-9794св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Морозова Михайла Вікторовича на постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов обґрунтований тим, що з 07 липня 2012 року перебувала з відповідачем у шлюбі, який розірвано за рішенням суду 26 березня 2015 року. Має сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого є ОСОБА_2 .
Під час перебування у шлюбі за спільні кошти 22 січня 2013 року вони придбали трикімнатну квартиру
АДРЕСА_1, вартістю 3 972 375,00 грн, а 12 листопада 2014 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, община Каварна, с. Топол, п. к. 9651, вартістю 887 691,00 грн.
Зазначала, що ще до реєстрації шлюбу вони з відповідачем проживали однією сім`ю і вона мала особисті накопичення, а тому з урахуванням ступеню її участі у придбанні спільного майна та інтересів неповнолітньої дитини, яка постійно проживає з нею та повністю нею утримується, просила відступити від рівності часток у спільному майні та визнати за нею право власності на 39/50 частин, а за ОСОБА_2 -
на 11/50 частин квартири АДРЕСА_1 . Для рівності часток визнати за ОСОБА_2 право на однокімнатну квартиру у Республіці Болгарія.
У січні 2020 року ОСОБА_1 уточнила свої вимоги тим, що під час шлюбу
20 грудня 2013 року колишнім чоловіком за договором позики передано у позику ОСОБА_4 їх спільні гроші в сумі 9 700,00 доларів США, які за рішенням суду
від 03 квітня 2017 року стягнуто на користь відповідача.
Крім цього зазначає, що до шлюбу її належав автомобіль Mitsubishi Сolt, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який у серпні 2013 року вона продала за 70 000,00 грн, у зв`язку з придбанням автомобіля Nissan Qashqai J10, тому просила визнати ці кошти її особистою власністю та врахувати, що саме ці кошти становлять 30/100 вартості придбаного автомобіля Nissan Qashqai J10.
Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 остаточно просила визнати 70 000,00 грн її особистим майном. Визнати спільною сумісною власністю подружжя трикімнатну квартиру, однокімнатну квартиру, 70/100 частин автомобіля Nissan Qashqai J10,
2013 року випуску, та грошові кошти - 260 891,20 грн суму позики. Відступити від рівності часток, з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини та визнати за нею право власності на 62/100 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та право власності на автомобіль Nissan Qashqai J10, 2013 року випуску. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 38/100 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, п. к. 9651. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти у сумі 36 820,60 грн, які стягнуто на його користь згідно з рішенням суду.
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розподіл майна, який обґрунтовував тим, що до укладання шлюбу він мав значні прибутки, а саме: за період із 2004 року по 2009 рік 100 000,00 доларів США, а у 2010-2012 роках - 222 000,00 доларів США, також отримував пенсію щорічно до 30 000,00 доларів США. Мав дохід від підприємницької діяльності у 2010-2012 роках у сумі 33 000,00 доларів США, що підтверджується виписками з поточного рахунку з заробітної плати, виписками ДПІ ДФС та випискою з особового пенсійного рахунку.
Заперечує, що до укладення шлюбу вони з ОСОБА_1 проживали однією сім`єю та мали спільний бюджет.
Невдовзі після укладання шлюбу, 22 січня 2013 року він за особисті кошти придбав квартиру АДРЕСА_1 .
Із березня 2014 року подружнє життя припинилося і вони почали проживати окремо - він переїхав до власної однокімнатної квартири АДРЕСА_3, а колишня дружина разом з сином залишилася проживати у придбаній ним квартирі. Факт припинення шлюбних стосунків підтверджується квитанціями про перерахунок ним із квітня 2014 року коштів на утримання сина та ОСОБА_1, а також квитанціями про сплату комунальних послуг з цього ж часу за квартиру АДРЕСА_3 .
Після фактичного припинення шлюбних відносин, 12 листопада 2014 року за власні кошти він придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, п. к. 9651.
Також у період спільного проживання, 22 серпня 2013 року ними за спільні кошти придбано автомобіль моделі Nissan Qashqai J10, 2013 року випуску, вартістю
267 500,00 грн, який зареєстрований за ОСОБА_1 .
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 остаточно просив визнати за ним право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, община Каварна, с. Топол,
п. к. 9651 та на автомобіль моделі Nissan Qashqai J10, 2013 року випуску, який зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі технічного паспорту від 23 серпня
2013 року.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено. Розділено майно подружжя ОСОБА_5 таким чином: визнано за ОСОБА_1 право особистої власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_1 право особистої власності на автомобіль Nissan, державний номерний знак
НОМЕР_1 . Визнано за ОСОБА_2 право особистої власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що спірні квартири є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягають розподілу між сторонами з урахуванням участі кожного з подружжя особистими фінансовими накопиченнями, що існували до спільного проживання, з урахуванням періоду спільного проживання. Крім того, автомобіль Nissan Qashqai J10, 2013 року випуску, придбаний 22 серпня 2013 року, тобто у період шлюбу, тому також є спільним сумісним майном подружжя та підлягає розподілу у рівних частках. Також ОСОБА_1 має право на отримання Ѕ частини стягнутих за заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року коштів у сумі 260 891,20 грн, проте такі вимоги є передчасними, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання рішення суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог, що стосуються однокімнатної квартири АДРЕСА_2, община Каварна, с. Топол, п. к. 9651 скасовано та в цій частині провадження у справі закрито. В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково. Визнано спільним майном подружжя квартиру АДРЕСА_1 та 70/100 частин автомобіля Nissan Qashqai J10, державний номерний знак НОМЕР_1 . Визнано за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині кожному на квартиру АДРЕСА_1 . Визнано за
ОСОБА_1 право власності на автомобіль Nissan Qashqai J10, державний номерний знак НОМЕР_1 . У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про поділ коштів переданих за договором позики у сумі 260 891,20 грн відмовлено.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що квартира АДРЕСА_1 придбавалась сторонами під час шлюбу та в інтересах сім`ї за їх спільні кошти, тому є їх спільним майном. Відповідач не спростував презумпцію спільності майна подружжя та не надав належних доказів того, що ця квартира придбана за власні кошти. Автомобіль Nissan Qashqai J10 придбано сторонами під час шлюбу за кошти, з яких 30/100 є особистими ОСОБА_1, а тому вважає за можливість відступити від рівності часток в спільному майні подружжя, з урахуванням інтересів їх малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею, та визнати за нею право власності на зазначений автомобіль повністю. Вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь грошових коштів у сумі 260 891,20 грн за договором позики стягнутих на користь ОСОБА_2 заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського суду
м. Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів того, що ці кошти є спільним майном подружжя. Апеляційний суд закриваючи провадження у справі в частині поділу та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2, п. к. 9651, виходив з того, що суд першої інстанції порушив виключну підсудність, оскільки майно, яке знаходиться поза межами України, розглядається судом тієї держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Морозов М. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду
від 19 травня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17 (провадження № 61-252св17), від 16 грудня 2019 року у справі № 308/4390/18 (провадження № 61-7230св19), від 27 грудня 2019 року у справі
№ 297/2837/17 (провадження № 61-7846св19), від 22 січня 2020 року у справі
№ 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19), від 24 січня 2020 року у справі
№ 546/912/16-ц (провадження № 61-36178св18), від 02 березня 2020 року у справі
№ 448/1722/16-ц (провадження № 61-22380св19).
У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Морозова М. В., у якому заявник просить задовольнити касаційну скаргу в частині закриття провадження у справі щодо вирішення вимог про розподіл спірної квартири у Республіці Болгарія, в іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку,що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Згідно із свідоцтвом сторони уклали шлюб 07 липня 2012 року. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року шлюб між сторонами розірвано.
Від шлюбних відносин сторони мають сина - ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16 січня 2013 року дружина ОСОБА_1 надала свою письмову та нотаріально посвідчену згоду на придбання її чоловіком ОСОБА_2 будь-якого нерухомого майна, за ціною та на умовах на його розсуд. У заяві зазначається також, що гроші, які передаватимуться за договором купівлі-продажу квартири її чоловіком - є їхньою спільною сумісною власністю подружжя (т. 1, а. с. 239).
Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, а також договору купівлі-продажу квартири від 22 січня 2013 року, ОСОБА_2 придбав у власність трикімнатну квартиру
АДРЕСА_1, за 1 990 399,00 грн (т. 1, а. с. 20-22).
Згідно з висновком оціночного дослідження від 08 листопада 2017 року вартість квартири становить 148 500,00 доларів США, що в еквіваленті складає
3 972 375,00 грн (т. 1, а. с. 23).
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Nissan Qashqai J10, 2013 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 04 липня 2013 року НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 134).
17 серпня 2013 року проведено перереєстрацію автомобіля, у зв`язку з зміною ОСОБА_1 прізвища і в цей же день - 17 серпня 2013 року транспортний засіб знято з реєстрації для його подальшої реалізації, а 18 серпня 2013 року автомобіль продано за 8 500,00 доларів США, що в еквіваленті на час його реєстрації становило 70 000,00 грн, це підтверджується товарознавчим висновком (т. 1, а. с. 221).
Згідно з видатковою накладною від 22 серпня 2013 року № 534 ОСОБА_1 внесла до ТОВ "Кий авто холдинг" кошти у сумі 229 779,00 грн за автомобіль Nissan Qashqai J10 (т. 1, а. с. 224), який згідно з технічним паспортом вже 23 серпня 2013 року взято на облік на її ім`я з аналогічним з належним раніше та проданим нею автомобілем Mitsubishi Сolt, державним номерним знаком НОМЕР_1 .
Із довідки від 05 вересня 2018 року № 600 виданої Територіальним сервісним центром 8043 в м. Києві Міністерства внутрішніх справ, за ОСОБА_6 із 02 жовтня 2008 року значився зареєстрованим автомобіль Mitsubishi Сolt, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1
(т. 1, а. с. 223).
Із булстата Агентства реєстру Міністерства юстиції від 02 грудня 2014 року вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2, п. к. 9651 у Республіці Болгарія (т. 1, а. с. 16-17).
Згідно з висновком оціночного дослідження вартість квартири становить
887 691,00 грн (т. 1, а. с. 19).
Згідно з нотаріально посвідченою заявою від 18 лютого 2015 року ОСОБА_2 мав намір подарувати сину ОСОБА_7 двокімнатну квартиру в Оболонському районі після продажу належної йому квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 36).
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором від 20 грудня 2013 року у розмірі 9 700,00 доларів США, що в еквіваленті становить 251 327,00 грн та 3 % річних у розмірі 9 564,20 грн (т. 1, а. с. 217).
Із довідки Державної фіскальної служби України Головного управління ДФС у м. Києві від 09 липня 2018 року виданої ОСОБА_2 вбачається, що згідно з звітом ФОП за 2010 рік сума доходу становить - 24 000,00 грн, за 2011, 2012, 2013 роки дохід становить по 120 000,00 грн, щорічно. Згідно з поданих декларацій про майновий стан і задекларований дохід ОСОБА_2 отриманий в іноземній валюті становить у 2012 році - 1 001 306,80 грн, та у 2013 році - 834 842,80 грн (т. 1, а. с. 198).
Задовольняючи частково первісний та задовольняючи зустрічний позови суд першої інстанції виходив з того, що спірні квартири є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягають розподілу між сторонами з урахуванням участі кожного з подружжя особистими фінансовими накопиченнями, що існували до спільного проживання, з урахуванням періоду спільного проживання. Крім того, автомобіль Nissan Qashqai J10, 2013 року випуску, придбаний 22 серпня 2013 року, тобто у період шлюбу, тому також є спільним сумісним майном подружжя. Також ОСОБА_1 має право на отримання Ѕ частини стягнутих за заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року коштів у сумі 260 891,20 грн, проте такі вимоги є передчасними, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання рішення суду.
Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, виходив з того, що квартира
АДРЕСА_1 придбавалась сторонами під час шлюбу та в інтересах сім`ї за їхні спільні кошти, тому є їхнім спільним майном. Відповідач не спростував презумпцію спільності майна подружжя та не надав належних доказів того, що ця квартира придбана за власні кошти. Автомобіль Nissan Qashqai J10 придбано сторонами під час шлюбу за кошти, з яких 30/100 є особистими ОСОБА_1, а тому вважає за можливість відступити від рівності часток в спільному майні подружжя, з урахуванням інтересів їх малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею, та визнати за нею право власності на зазначений автомобіль повністю. Вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь грошових коштів у сумі 260 891,20 грн за договором позики стягнутих на користь ОСОБА_2 заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського суду
м. Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів того, що ці кошти є спільним майном подружжя. Крім того, апеляційний суд закриваючи провадження у справі в частині поділу та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2, п. к. 9651, виходив з того, що суд першої інстанції порушив виключну підсудність, оскільки майно, яке знаходиться поза межами України, розглядається судом тієї держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно.
Проте із вказаними висновками судів у частині вирішення вимог щодо розподілу спірного автомобіля не можна погодитися з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368
ЦК України.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати в судовому порядку поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається саме на того з подружжя, який її спростовує.
Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, частиною третьою якої передбачено, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого із подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Тлумачення положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.