Постанова
Іменем України
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 233/2152/19
провадження № 61-2307св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "АПК-Інвест",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2019 року у складі судді Мартиненко В. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 13 січня 2021 року у складі колегії суддів: Хейло Я. В., Мірути О. А., Тимченко О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2019 року Приватне акціонерне товариство "АПК-Інвест" (далі - ПрАТ "АПК-Інвест") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про переукладення договору оренди земельної ділянки.
Позов обґрунтований тим, що 22 березня 2012 року між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної частки (паю), зареєстрований 29 березня 2012 року у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради за № 981, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в оренду позивачу земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,86 умовних кадастрових гектарів, належну їй на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) серії РН № 122082, виданого 30 жовтня 2010 року Костянтинівською районною державною адміністрацією. Позивач виконує свої зобов`язання за договором оренди належним чином, зокрема, сплачує на користь відповідача орендну плату. На підставі вказаного сертифікату ОСОБА_1 виділено в натурі земельну ділянку, площею 4,3375 га, кадастровий номер 1422483900:47:000:0030, право власності на яку зареєстроване 12 квітня 2018 року. Про вказані обставини ОСОБА_1 позивача не повідомила та ухилилась від переукладення договору оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим вказаний договір має бути визнаний переукладеним судом на тих же умовах, що і договір оренди земельної частки (паю).
Посилаючись на вказані обставини, ПрАТ "АПК-Інвест" просило визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю), що укладався 22 березня
2012 року між сторонами у справі, на договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1422483900:47:000:0030, площею 4,3375 га, на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності відповідача на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто з 12 квітня 2018 року, у редакції, що додана до позовної заяви.
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до
ПрАТ "АПК-Інвест", у якому з уточненням просила розірвати договір оренди земельної частки (паю), укладений між сторонами 22 березня 2012 року.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що після виділення земельної частки (паю)
в натурі сертифікат про право на земельну частку (пай) є недійсним, та у разі відсутності домовленості сторін про його переукладання, договірні відносини щодо оренди земельної частки (паю) припиняються шляхом визнання судом вказаного договору розірваним.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2019 року позов ПрАТ "АПК-Інвест" задоволено частково. Визнано право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1422483900:47:000:0030, площею 4,3375 га, за орендарем ПрАТ "АПК-Інвест" на підставі договору оренди земельної частки (паю)
від 22 березня 2012 року, укладеного між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1, зареєстрованого 29 березня 2012 року у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради за № 981. У частині позовних вимог щодо визнання договору оренди землі переукладеним - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що порушене право позивача має бути захищене шляхом визнання права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1422483900:47:000:0030, площею 4,3375 га, за орендарем ПрАТ "АПК-Інвест" на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1, зареєстрованого 29 березня 2012 року у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради за № 981, що відповідатиме викладеній у позові вимозі та не суперечитиме закону, а також надасть можливість зареєструвати вказане право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що буде перешкодою для зловживань зі сторони інших осіб.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки судом при вирішені вказаного спору застосована норма права, викладена у розділі ІХ Перехідних положень Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої припинення дії договору оренди земельної частки (паю) допускається лише у випадках, визначених цим Законом, проте судом не встановлено підстав для припинення вказаного договору, передбачених статтями 31, 32 Закону України "Про оренду землі", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та разом з тим у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року
у справі № 484/4135/18 не сформульовано висновку про застосування саме вказаної норми права, то вказаний висновок не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Посилання ОСОБА_1 на те, що оброблення спірної земельної ділянки здійснюється нею особисто, у зв`язку з чим нею повернуто кошти, сплачені ПрАТ "АПК-Інвест" як орендна плата, не спростовує висновків суду, оскільки чинним законодавством не допускається розірвання договору оренди землі
в односторонньому порядку та вказане не свідчить про неналежне виконання умов договору оренди землі орендарем ПрАТ "АПК-Інвест".
Постановою Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2019 року у частині визнання права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1422483900:47:000:0030, площею
4,3375 га, за орендарем ПрАТ "АПК-Інвест" на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1, зареєстрованого 29 березня 2012 року у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради за
№ 981, скасовано. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2019 року у частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної частки (паю)
від 22 березня 2012 року скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ "АПК-Інвест" про розірвання договору оренди земельної частки (паю) задоволено. Розірвано договір від 22 березня
2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ "АПК-Інвест" про оренду земельної частки (паю) розміром 4,86 умовних кадастрових гектарів, зареєстрований 29 березня 2012 року у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради за № 981. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову, виходив із того, що вимоги щодо визнання права оренди земельної ділянки позивачем за первісним позовом не заявлялися, що є порушенням приписів статті 13 ЦПК України. Задовольняючи зустрічний позов, апеляційний суд виходив із того, що з часу отримання ОСОБА_1 права власності на землю вона набула статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а сторони договору не досягли згоди щодо його переукладання на тих самих умовах.
Постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року касаційну скаргу ПрАТ "АПК-Інвест" задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційний суд мотивував своє рішення тим, що висновки апеляційного суду
є передчасними, оскільки апеляційний суд не з`ясував належним чином, які саме вимоги заявлені позивачем за первісним позовом. Крім того, апеляційний суд не звернув належної уваги, що оспорюваний договір оренди автоматично не припинив своєї дії у зв`язку з реєстрацією ОСОБА_1 12 квітня 2018 року права власності на земельну ділянку. Отже, фактично позивач за зустрічним позовом висловила намір про припинення договірних відносин в односторонньому порядку та про відмову від переукладання договору, що суперечить як умовам укладеного договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, так і чинному законодавству, зокрема, Закону України "Про оренду землі".
Постановою Донецького апеляційного суду від 13 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2019 року в частині визнання права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1422483900:47:000:0030, площею 4,3375 га за орендарем ПрАТ "АПК-Інвест" на підставі договору оренди земельної частки (паю)
від 22 березня 2012 року, укладеного між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1, зареєстрованого 29 березня 2012 року у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради за № 981, скасовано.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав, передбачених договором або статтями 651, 652 ЦК України, для задоволення зустрічного позову про розірвання договору оренди землі. Разом з тим рішення суду першої інстанції в частині первісного позову підлягає скасуванню, оскільки порушено норми статті 13 ЦПК України, а саме, суд вийшов за межі позовних вимог, адже вимоги про визнання права оренди земельної ділянки ПрАТ "АПК-Інвест" не заявлялися.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У лютому 2021 року ПрАТ "АПК-Інвест" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 13 січня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині первісного позовута направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в частині зустрічного позову оскаржувані судові рішення залишити без змін, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не розглянуто справу в межах заявленої вимоги за первісним позовом, якою є вимога про визнання переукладеним договору оренди земельної частки (паю)
і, відповідно, у межах розгляду такої вимоги, отже, суди не встановили фактичні обставини справи та не дослідили докази. Крім того, суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 21 жовтня 2020 року у справі № 233/2152/19 (провадження № 61-1645св20),
від 11 листопада 2020 року у справі № 233/2216/19 (провадження № 61-5145св20),
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі
№ 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).
Відповідач не скористалася своїм правом подати відзив на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення
у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку,що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
22 березня 2012 року між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної частки (паю) відповідно до пунктів 1.1, 2.2, 2.3 якого орендодавець ОСОБА_1 передає, а орендар приймає у володіння та користування (оренду) земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,86 умовних кадастрових га, яка розміщена
в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом терміном на 20 років. Сторони узгодили розмір орендної плати - 4 823,53 грн та її виплату один раз на рік - у грудні поточного року.
Відповідно до пункту 2.3 договору оренди земельної частки (паю), у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди землі переукладається сторонами за цим договором не пізніше ніж у строк до двох місяців із дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку. Припинення дії договору оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством.
Договір зареєстровано у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради від 29 березня 2012 року № 981.
22 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" підписано акт приймання-передачі земельної частки (паю) відповідно до умов укладеного договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року.
12 квітня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 1422483900:47:000:0030, загальною площею 4,3375 га.
Листом від 25 квітня 2018 року ОСОБА_1 повідомила позивача про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1422483900:47:000:0030, про відсутність у неї наміру переукладати договір оренди земельної частки на договір оренди земельної ділянки, зважаючи на те, що вона має намір обробляти належну їй земельну ділянку самостійно. Підтвердження отримання вказаного повідомлення позивачем матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що права позивача порушені та підлягають захисту шляхом визнання права оренди земельної ділянки, площею 4,3375 га, за орендарем ПрАТ "АПК-Інвест" на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1, що відповідатиме викладеній у позові вимозі та не суперечитиме закону, а також надасть можливість зареєструвати вказане право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що буде перешкодою для зловживань зі сторони інших осіб.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині первісного позову, виходив із того, що порушено норми статті 13 ЦПК України, а саме, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимоги про визнання права оренди земельної ділянки ПрАТ "АПК-Інвест" не заявлялися.
Проте із вказаними висновками судів у частині вирішення вимог первісного позову не можна погодитися з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93
ЗК України).
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк,
а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").
Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункт 17 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України).
Громадяни-власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону (абзац перший Розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час оформлення відповідачкою права власності на земельну ділянку).
Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений,
і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом (абзац другий Розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час оформлення відповідачкою права власності на земельну ділянку).
Отже, парламент легалізував відповідні відносини, надавши особі, яка не
є власником ділянки, можливість правомірно передати користування нею тимчасово іншій особі, а також передбачив обов`язкову трансформацію "зобов`язальної" оренди у "речову" після виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості).
Частина друга статті 637 ЦК України передбачає можливість урахування в разі тлумачення умов договору також типових умов (типових договорів), навіть якщо
у договорі немає посилання на ці умови.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам
статті 7 цього кодексу (частини перша та друга статті 630 ЦК України).
Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина друга статті 95 ЗК України). Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону (частина перша статті 27 Закону України "Про оренду землі").
Словосполучення "переукладення договору", яке вжили сторони у договорі оренди земельної частки (паю), а парламент - у розділі IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі", слід розуміти і як укладення нового договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), з урахуванням необхідних змін у предметі оренди відповідно до юридичного статусу виділеної на місцевості земельної ділянки, і як внесення змін до договору оренди земельної частки (паю) з метою його приведення у частині предмета оренди у відповідність з юридичним статусом виділеної на місцевості земельної ділянки. Інші умови договору оренди, за виключенням тих, які стосуються предмета оренди, можна змінити виключно у випадках, передбачених самим договором або за домовленістю сторін.
Такі висновки сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19.