Постанова
Іменем України
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 501/866/20
провадження № 61-5248св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович, державне підприємство "СЕТАМ", ОСОБА_2,
третя особа - публічне акціонерне товариство "Укргазбанк",
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 27 березня 2020 року в складі судді Петрюченко М. І. та на постанову Одеського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року в складі колегії суддів Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до приватного виконавця Одеського виконавчого округу Притуляка В. М., ДП "Сетам", ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу електронних торгів, акту приватного виконавця, визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності.
Крім того, ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Заяву мотивувала тим, що предметом спору є визнання недійсними електронних торгів з продажу вказаного будинку, який до проведення торгів належав їй на праві власності. Зазначала, що незабезпечення позову на період судового розгляду справи може призвести до продажу будинку іншій особі або його обтяження іпотекою, що в подальшому зробить неможливим виконання майбутнього судового рішення в цій справі.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 27 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року, заяву задоволено:
- накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 ;
- застосовано зустрічне забезпечення позову та визначено ОСОБА_1 розмір зустрічного забезпечення в сумі 10 000 грн та зобов`язано позивача сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду в строк, що не перевищує десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, й надати до суду підтверджуючі документи.
Судові рішення мотивовано тим, що спір між сторонами виник саме з приводу житлового будинку АДРЕСА_1, відчуження якого може унеможливити виконання майбутнього судового рішення в цій справі. Застосування інституту зустрічного забезпечення суди мотивували відсутністю документів, які б підтверджували реєстрацію місця проживання позивачки на території України та наявність у неї майна, вартість якого може покрити збитки відповідача, пов`язані з накладенням арешту на нерухоме майно.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- суди помилково забезпечили пред`явлений ОСОБА_1 позов немайнового характеру шляхом накладення арешту на нерухоме майно;
- позивачка не довела, що незабезпечення позову в обраний нею спосіб може унеможливити виконання рішення суду в цій справі, а відповідач має намір відчужити придбаний з електронних торгів будинок;
- подана позивачкою заява за формою та змістом не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року поданий ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу залишено без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року справа призначена до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд враховує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявників від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення судупро задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що "під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги немайнового характеру, а тому накладення арешту на нерухоме майно не відповідає змісту порушеного, на думку позивачки, права, та не є співмірним із пред`явленими в цій справі вимогами. Тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що незабезпечення позову в обраний позивачкою спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду в цій справі, зроблений з порушенням норм процесуального права.