Постанова
Іменем України
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 524/4135/17
провадження № 61-16839св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 січня 2018 року у складі судді Андрієць Д. Д. та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
Короткий зміст вимог позовної заяви
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (далі - КП "Кременчукводоканал") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука у справі № 524/6367/16 від 24 квітня 2017 року його поновлено на посаді головного інженера КП "Кременчукводоканал".
30 травня 2017 року його ознайомлено з наказом від 26 квітня 2017 року № 379 про поновлення на роботі та внесено запис у трудову книжку. Цього ж дня він був звільнений на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Вважав, що вказаний наказ має бути скасований, оскільки за період із 26 квітня до 30 травня 2017 року жодних трудових відносин між ним та відповідачем не було, а тому він не міг вчинити прогул.
Крім того, його відсутність на роботі була допущена з вини відповідача. Роботодавцем не був складений акт про його відсутність на роботі і не було запитано згоду профспілкової організації на його звільнення.
Станом на 06 червня 2017 року його середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 1 928,97 грн.
Оскільки у день звільнення йому виплатили лише 345,79 грн, вважав, що з КП "Кременчукводоканал" на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ КП "Кременчукводоканал" від 30 травня 2017 року № 499 про його звільнення,
- поновити його на роботі на посаді інженера з 30 травня 2017 року,
- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 30 травня 2017 року до дати ухвалення рішення суду,
- відшкодувати компенсацію моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн,
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що позивач вважався поновленим на роботі з дня видачі наказу - 26 квітня 2017 року, а 04 травня 2017 року (наступний день після отримання листа з повідомленням про поновлення) не з`явився на роботу без поважних причин, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України вважається прогулом і є підставою для звільнення працівника. Рішення профспілкових комітетів не містять власного правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1, що, в свою чергу, надає власнику або уповноваженому ним органу право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації. При цьому судом враховано, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року скасовано рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2017 року та ухвалено нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 до КП "Кременчукводоканал" про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Кременчукводоканал" від 30 травня 2017 року № 499.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інженера КП "Кременчукводоканал" з 30 травня 2017 року.
Стягнуто з КП "Кременчукводоканал" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30 травня 2017 року до 29 травня 2018 року у розмірі 122 340,28 грн та моральну шкоду, заподіяну останньому, у розмірі 1 000,00 грн
В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 порушив вимоги трудового законодавства України, оскільки моментом повного виконання рішення суду про поновлення на роботі є не сам факт винесення наказу про поновлення на роботі, а ще й внесення відповідного запису до трудової книжки. Запис про поновлення позивача на роботі внесений до трудової книжки ОСОБА_1 лише 30 травня 2017 року, коли він з`явився до КП "Кременчукводоканал", а тому відповідач не мав законних підстав для звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Крім того, відповідач допустив порушення вимог статті 43 КЗпП України, оскільки не отримав попередньої згоди на звільнення позивача від профспілкового комітету, членом якого є позивач.
Короткий зміст постанов суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року касаційну скаргу КП "Кременчукводоканал" задоволено частково.
Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до КП "Кременчукводоканал" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Суд касаційної інстанції зазначив, що:
- звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ КП "Кременчукводоканал" від 30 травня 2017 року № 499 про його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, поновити його на роботі на посаді інженера з 30 травня 2017 року, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 30 травня 2017 року по дату ухвалення рішення суду;
- вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції належним чином не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи сторін і надані на їх підтвердження докази;
- суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 24 квітня 2017 року, на підставі якого виданий наказ від 26 квітня 2017 року про поновлення позивача на роботі, скасовано рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а. с. 119-125);
- рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року залишене без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року;
- згідно з наказом відповідача від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі
ОСОБА_1", враховуючи рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року, наказ від 26 квітня 2017 року про поновлення позивача на роботі скасований (а. с. 126);
- суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про незаконність звільнення позивача 30 травня 2017 року та поновлюючи його на роботі, не надав належну правову оцінку вказаним обставинам, не врахував, що поновленню на роботі підлягає особа, яка перебувала з підприємством у трудових відносинах та була незаконно звільнена з роботи, та залишив поза увагою, що наказ від 26 квітня 2017 року про поновлення позивача на роботі відповідачем скасований;
- зазначені обставини є підставою для відмови у задоволенні позову.
У червні 2020 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати постанову Верховного Суду від 01 квітня 2020 року та залишити без задоволення касаційну скаргу КП "Кременчукводоканал".
Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року за нововиявленими обставинами задоволено частково.
Постанову Верховного Суду від 01 квітня 2020 року скасовано.
Касаційну скаргу КП "Кременчукводоканал" задоволено частково.
Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:
- у липні 2018 року, тобто після ухвалення судом апеляційної інстанції 29 травня 2018 року оскаржуваного у цій справі судового рішення, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП "Кременчукводоканал" про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у справі № 524/6081/18 указаний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до КП "Кременчукводоканал" про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Кременчукводоканал" від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1". Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Кременчукводоканал" від 04 липня 2018 року № 744 "Про уточнення змісту наказу № 1237 від 27 жовтня 2017 року". В іншій частині позовних вимог відмовлено. Апеляційний суд у справі № 524/6081/18 виходив із того, що приймаючи наказ від 27 жовтня 2017 року та скасовуючи виданий наказ по підприємству від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" з підстави ухвалення Апеляційним судом Полтавської області рішення від 18 жовтня 2017 року, КП "Кременчукводоканал" діяло неправомірно, оскільки на час винесення цього наказу ОСОБА_1 уже було звільнено з роботи за прогул наказом від 30 травня 2017 року і у трудових відносинах на день прийняття вказаного наказу він із підприємством вже не перебував. Приймаючи постанову від 01 квітня 2020 року, Верховний Суд виходив із дійсності наказу КП "Кременчукводоканал" від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1". Отже, визнання постановою Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у справі № 524/6081/18 незаконним та скасування наказу КП "Кременчукводоканал" від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" є істотною обставиною, яка має значення для розгляду цієї справи, тобто є нововиявленою у розумінні цивільного процесуального законодавства та вимагає перегляду даної справи по суті із врахуванням цієї обставини при перегляді оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку;
- установивши, що запис до трудової книжки ОСОБА_1 був внесений лише 30 травня 2017 року, коли він з`явився до КП "Кременчукводоканал", суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що позивач був поновлений на роботі саме з дня внесення вказаного запису до трудової книжки, тобто з 30 травня 2017 року;
- разом із тим, скасовуючи наказ відповідача від 30 травня 2017 року про звільнення позивача та поновлюючи його на роботі, апеляційний суд не врахував таке. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та 29 травня 2018 року ухвалюючи судове рішення про поновлення позивача на роботі, апеляційний суд не врахував, що рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 24 квітня 2017 року у справі № 524/6367/16-ц, на підставі якого позивач був поновлений на роботі, 18 жовтня 2017 року скасовано рішенням Апеляційного суду Полтавської області та ухвалено нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 (а. с. 119-125). Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року залишене без змін. Отже, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не сприяв всебічному та повному з`ясуванню обставин справи, належним чином не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, а тому судове рішення апеляційного суду не можна визнати законним та обґрунтованим.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 січня 2018 року скасовано та ухвалене нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Кременчукводоканал" від 30 травня 2017 року № 499 про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції вказав, що:
- підставою поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інженера КП "Кременчукводоканал" та відповідно поновлення трудового договору з ним було рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2017 року у справі № 524/6367/16-ц, яке скасоване рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року. Скасоване рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2017 року про поновлення
ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та додаткові рішення цього суду у справі № 524/6367/16-ц втратили юридичну силу та не створюють правових наслідків, визначених цим судовим рішенням, а тому в період із 26 квітня 2017 року до 30 травня 2017 року ОСОБА_1 не міг вчинити трудового проступку у вигляді прогулу, оскільки у трудових відносинах з КП "Кременчукводоканал" він не перебував, а отже, і підстав для розірвання з ним трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України 30 травня 2017 року у КП "Кременчукводоканал" не було;
- з огляду на зазначене, наказ КП "Кременчукводоканал" від 30 травня 2017 року № 499 про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України підлягає скасуванню як безпідставний, такий, що не відповідає вимогам закону та фактичним правовідносинам сторін;
- в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на роботі на посаді головного інженера відповідача з 30 травня 2017 року, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по дату повного розрахунку або дату винесення рішення суду, виходячи з середнього заробітку - 1 928,97 грн, стягнення 100 000,00 грн моральної шкоди, які ґрунтуються на скасованому рішенні Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2017 року у справі
№ 524/6367/16-ц та є похідними від вирішення трудового спору щодо поновлення працівника на роботі, не підлягають до задоволення з наведених вище підстав;
- на час ухвалення оскаржуваного рішення від 26 січня 2018 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю правових підстав для поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції не надав належної оцінки факту скасування постановою Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 24 квітня 2017 року у справі № 524/6367/16-ц, неправильно визначився зі спірними правовідносинами сторін на час винесення роботодавцем наказу від 30 травня 2017 року № 499 та за відсутності трудових правовідносин визнав правомірним звільнення позивача з роботи за прогули на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, що призвело до неправильного вирішення справи.