ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/2919/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. - головуючого, Львова Б.Ю., Селіваненка В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Січ"
на ухвалу господарського суду Київської області від 28.04.2021 (суддя Грабець С.Ю.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 (колегія суддів: Скрипка І.М. - головуючий, Михальська Ю.Б., Тищенко А. І)
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Борисфен Буд" (далі - ТОВ "Борисфен Буд")
про заміну сторони позивача - ТОВ "Борисфен Буд" на правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю БК "Стандарт 2019" (далі - ТОВ БК"Стандарт 2019") у справі № 911/2919/20
за позовом ТОВ "Борисфен Буд"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Січ" (далі - ТОВ "Енерго Січ")
про стягнення 717 484,22 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ "Борисфен Буд" звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з ТОВ "Енерго Січ" 717 484,22 грн заборгованості за виконані роботи.
Позов обґрунтований неналежним виконанням зобов`язань з оплати виконаних робіт за договором підряду на виконання електромонтажних робіт від 08.10.2019 № 08/10-2019.
Короткий зміст заяви про заміну сторони у справі та короткий зміст судових рішень із розгляду цієї заяви
ТОВ "Борисфен Буд" та ТОВ БК"Стандарт 2019" звернулись до господарського суду Київської області з проханням замінити позивача у справі з ТОВ "Борисфен Буд" на його правонаступника - ТОВ БК "Стандарт 2019".
Зазначені заява і клопотання мотивовані тим, що 28.01.2021 між ТОВ "Борисфен Буд" та ТОВ БК "Стандарт 2019" укладений договір відступлення права вимоги №3, відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, у розмірі 717 484,22 грн, і останній стає у цій частині кредитором за договором підряду від 08.10.2019 № 08/10-2019, укладеним між первісним кредитором та ТОВ "Енерго Січ".
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021, клопотання ТОВ "Борисфен Буд" про заміну позивача у справі задоволено.
Замінено позивача у справі №911/2919/20 ТОВ "Борисфен Буд" його правонаступником - ТОВ БК "Стандарт 2019".
Ухвалюючи судові рішення, суди виходили з наявності правових підстав для такої заміни з урахуванням укладеного між ТОВ "Борисфен Буд" та ТОВ БК "Стандарт 2019" договору відступлення права вимоги від 28.01.2021 №3.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Енерго Січ" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони у цій справі.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Енерго Січ" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Скаржник вважає, що у судів попередніх інстанцій були відсутні правові підстави для здійснення заміни сторони у цій справі.
Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статтю 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не враховано, що відповідно до цієї статті відступлення права вимоги є одним з випадків заміни кредитора у зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину, який опосередковує перехід права, однак у спірних правовідносинах не відбувся перехід процесуальних прав та обов`язків до нового кредитора.
На час укладення договору про відступлення права вимоги від 28.01.2021 №3 у ТОВ "Борисфен Буд" було відсутнє право на стягнення грошових коштів з ТОВ "Енерго Січ", а тому воно не мало право укладати такий договір, оскільки не був підписаний акт виконаних робіт, що посвідчував би факт виконання зобов`язання за договором підряду від 08.10.2019№08/10-2019, укладеного між ТОВ "Енерго Січ" та ТОВ "Борисфен Буд".
До суду належних і допустимих доказів, що підтверджують передання права вимоги за договором підряду від 08.10.2019 №08/10-2019 від ТОВ "Борисфен Буд" на користь ТОВ БК "Стандарт 2019", надано не було, а, отже, ТОВ "Борисфен Буд" не довело своє право на заміну сторони у цій справі.
Розгляд касаційної скарги, встановлені судами обставини та позиція Верховного Суду
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору про відступлення права вимоги від 28.01.2021 №3 (далі - Договір про відступлення права вимоги) ТОВ "Борисфен Буд" як первісний кредитор передало новому кредитору - ТОВ БК "Стандарт 2019" право вимоги, що належить первісному кредитору, у розмірі 717 484,22 грн, відповідно, останній одержав право замість первісного кредитора вимагати від ТОВ "Енерго Січ" належного виконання зобов`язань за договором підряду від 08.10.2019 №08/10-2019, укладеним між ТОВ "Енерго Січ" та ТОВ "Борисфен Буд", у розмірі 717 484, 22 грн.
Позивач вважає, що відмова відповідача та/або ухилення останнього від підписання актів виконаних робіт є порушенням ТОВ "Енерго Січ" зобов`язання, яке виникло з умов договору підряду від 08.10.2019 №08/10-2019, що в подальшому призвело до звернення ТОВ "Борисфен Буд" до суду з даним позовом.
Також судами встановлено, що відповідно до пункту 2.1 Договору про відступлення права вимоги сторони домовилися, що підписанням цього договору сторони підтверджують передачу первісним кредитором новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за основним договором.
Згідно з підпунктом 2.2 Договору про відступлення права вимоги одночасно з підписанням цього договору первісний кредитор передає новому кредитору повідомлення до боржника про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Обов`язок направлення повідомлення боржнику покладається на первісного кредитора.
Первісний кредитор 02.02.2021 надіслав ТОВ "Енерго Січ" повідомлення про відступлення права вимоги від 28.01.2021, що підтверджується фіскальним чеком від 02.02.2021, описом вкладення у цінний лист від 02.02.2021 та накладною "Укрпошти" від 02.02.2021.
Окрім того, судами встановлено, що з акта №1 до Договору про відступлення права вимоги вбачається, що первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи на виконання пункту 2.1 Договору про відступлення права вимоги.
Доказів визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги матеріали справи не містять.
Частиною першою статі 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи наведені установлені обставини, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відбулась заміна сторони у зобов`язанні, яке виникло за за договором підряду від 08.10.2019 №08/10-2019.
Питання про заміну сторони її правонаступником вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 52 ГПК України.
Так, відповідно до частини першої статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.
У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Основою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, яке відбулося після відкриття провадження у справі. Виходячи з цього, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Вирішуючи питання про правонаступництво, суд досліджує обставини передачі прав кредитора новому кредитору та встановлює відповідність їх підставам, визначеним законодавством. У процесі дослідження цих обставин судом може бути встановлено недійсність передання кредитором своїх прав іншій особі (наприклад, нікчемність відповідного договору відступлення права вимоги).
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 512 ЦК України підставами для заміни кредитора у зобов`язанні є: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
У відповідності до статей 514, 516, 517 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів недотримання ТОВ БК "Стандарт 2019" та ТОВ "Борисфен Буд" приписів статей 512-519 ЦК України та визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 177 та пункту 1 частини першої статті 181 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. До нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Статтею 190 ЦК України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Згідно з абзацом третім частини другої статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Відповідно до частин другої, третьої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законодавство не містить чіткого і повного переліку майнових прав.
Особливістю права вимоги як різновиду майнових прав є його подвійна правова природа: з одного боку, це суб`єктивне право кредитора, яке виникає у зобов`язанні між кредитором і боржником. Це право кредитора вимагати і отримати від боржника виконання обов`язку в межах основного зобов`язання; з іншого боку, це право, яке виступає предметом похідного (вторинного) зобов`язання (щодо переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора), або об`єктом, який передається новому кредитору, що, в свою чергу, супроводжується заміною сторін у зобов`язанні.
Отже, сторони дійсно можуть укладати договори відступлення права вимоги з метою заміни сторони в зобов`язання і зверненні до суду набувача права вимоги і, з урахуванням установлених фактичних обставин, Верховний Суд погоджується із висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав у цьому випадку для заміни сторони у справі, оскільки, як установили суди, ТОВ БК"Стандарт 2019" та ТОВ "Борисфен Буд" уклали Договір про відступлення права вимоги за договором підряду, відповідно до якого ТОВ "Борисфен Буд" як первісний кредитор передало новому кредитору ТОВ БК "Стандарт 2019" право вимоги, що належить первісному кредитору, у розмірі 717 484, 22 грн; відповідно, останній одержав право замість первісного кредитора вимагати від ТОВ "Енерго Січ" належного виконання зобов`язань за договором підряду від 08.10.2019 №08/10-2019, укладеним між ТОВ "Енерго Січ" та ТОВ "Борисфен Буд", у розмірі 717 484, 22 грн; сторони договору склали та підписали акт №1 до Договору про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи на виконання пункту 2.1 Договору про відступлення права вимоги.
При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
При цьому за своїм змістом доводи касаційної скарги ідентичні викладеним в апеляційній скарзі, і вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками судів попередніх інстанцій про заміну позивача у справі його правонаступником, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування останніми норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до скасування судових рішень.