ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/5022/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
за участю ліквідатора Приватного підприємства "НВ-Інвест", абітражного керуючого Севостьянова Є.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Респектплюс" за вх. № 10821/2021
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2021
у складі колегії суддів: Терещенко О.І. (головуюча), Тихого П.В., Шутенко І.А.,
у справі за заявою Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області
до Приватного підприємства "НВ-Інвест"
про визнання банкрутом.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив задовольнити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Респектплюс" за вх. № 10821/2021, постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 № 922/5022/15 скасувати, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.06.2021 залишити в силі. При цьому
ВСТАНОВИВ:
Вступ.
1. На розгляд суду поставлено питання наявності/відсутності правових підстав для визнання грошових вимог особи - майнового поручителя після погашення ним боргу боржника перед кредитором у справі про банкрутство.
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
2. 20.03.2008 між Акціонерним комерційним банком "Форум" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №31/08/12-KLMVI-Iпот-1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 поручилась в якості майнового поручителя власним нерухомим майном за виконання ПП "НВ-Інвест" зобов`язань, що випливають з укладеного між ПП "НВ-Інвест" та АКБ "Форум" кредитного договору від 20.03.2008 №0031/08/12 - KLMVI, відповідно до умов якого АКБ "Форум" надав ПП "НВ-Інвест" кредитні кошти для фінансування будівництва супермаркету із гостьовою автостоянкою, на розі вул. Клочківської та вул. Херсонської.
3. Згідно з п. 1.2. іпотечного договору предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 218,8 кв.м, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М. 20.04.2004 року, в реєстрі за № 2183.
4. У зв`язку з неналежним виконанням ПП "НВ-Інвест" своїх зобов`язань за кредитним договором від 20.03.2008 № 0031/08/12-KLMVI, ПАТ "Банк Форум" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
5. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22.08.2012 у справі № 2018/4949/2012, яке набрало законної сили, частково задоволені позовні вимоги ПАТ "Банк Форум" до ОСОБА_1, третя особа ПП "НВ-Інвест", - звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20.03.2008 № 0031/08/12-KLMVI шляхом проведення прилюдних торгів.
6. 08.11.2012 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 35137201).
7. У ході примусового виконання описано та арештовано семикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 218,8 кв.м, яка належала ОСОБА_1, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.04.2004 (№ витягу 3393191, реєстраційний номер 5167614).
8. Згідно постанови Відділу примусового виконання рішень ДВС України від 30.01.2018 № 35137201/11 передано ТОВ "Респектплюс", яке є правонаступником ПАТ "Банк Форум", семикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 218,8 кв.м, яка належала ОСОБА_1, шляхом заліку забезпечених вимог стягувача в рахунок ціни майна, яка складає 1 960 356,30 грн та зазначено на те, що у зв`язку з передачею вказаного нерухомого майна стягувачу в рахунок погашення боргу, підлягають зарахуванню кошти в загальній сумі 1 960 356,30 грн як часткове погашення ОСОБА_1 боргу за виконавчим документом на користь ТОВ "Респектплюс".
9. Водночас, у провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/5022/15 про банкрутство ПП "НВ-Інвест".
10. Так, постановою Господарського суду Харківської області від 26.04.2016 ПП "НВ-Інвест" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 11.07.2019 ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Менчака В.В.
Подання заяви до суду.
11. 18.11.2019 до Господарського суду Харківської області надійшла заява від ОСОБА_1 з вимогами до боржника на загальну суму 1 960 356,30 грн та 3 842 грн судових витрат, яка обґрунтована тим, що на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 22.08.2012 у справі № 2018/4949/2012, постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.01.2018 № 35137201/11 та акту від 30.01.2018 № 35137201/11 за рахунок предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1, що належала заявниці, було задоволено вимоги кредитора до ПП "НВ-Інвест" на суму 1 960 356,30 грн.
Розгляд справи судами.
12. 24.06.2021 ухвалою Господарського суду Харківської області у справі відхилено в повному обсязі грошові вимоги ОСОБА_1 до банкрута ПП "НВ-Інвест" в сумі 1 960 356,30 грн.
13. Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 заявляє вимоги, які виникли у неї внаслідок відчуження 30.01.2018 (постанова ДВС) її власного майна, що перебувало в іпотеці ПАТ "Банк Форум", правонаступником якого в даній справі є ТОВ "Респектплюс", та сплати таким чином частини основного зобов`язання ПП "НВ-Інвест" за кредитним договором від 20.03.2008 № 0031/08/12-KLMVI, що не є поточним зобов`язанням банкрута ПП "НВ-Інвест"в розумінні приписів статей 1 та 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) (статей 1 та 38 Закону про банкрутство в редакції після 19.01.2013), оскільки в 2018 році у останнього не могли виникнути будь-які додаткові зобов`язання.
Разом з тим, згідно зі статтею 43 КУзПБ у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник змінив.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що заявник обрав спосіб захисту, для якого законом визначено спеціальний порядок. Цей порядок включає в себе подання до суду заяви про заміну кредитора у справі в частині суми 1 960 356,30 грн на підставі статті 43 КУзПБ (стаття 52 ГПК України).
Тому суд вважав заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до банкрута не обґрунтованою.
14. 22.09.2021 постановою Східного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.06.2021 скасовано, ухвалено нове рішення. Заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до ПП "НВ-Інвест" на загальну суму 1 960 356,30 грн та 3 842 грн задоволено. Визнано грошові вимоги ОСОБА_1 у справі № 922/5022/15 про банкрутство ПП "НВ-Інвест" у розмірі 1 964 198, 30 грн. Зобов`язано арбітражного керуючого - ліквідатора ПП "НВ-Інвест" Севостьянова Є.В. включити вимоги ОСОБА_1 до реєстру кредиторів боржника згідно черговості, передбаченої статтею 64 КУзПБ, а саме: до першої черги - витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 3 842 грн; до четвертої черги - 1 960 356,30 грн. Стягнуто з ПП "НВ-Інвест" на користь ОСОБА_1 10 652 грн за подання заяви з грошовими вимогами до ПП "НВ-Інвест" та апеляційної скарги.
15. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що висновок господарського суду першої інстанції про те, що до ОСОБА_1 перейшли права кредитора за кредитним договором від 20.03.2008 № 0031/08/12-KLMVI в розмірі 1 960 356,30 грн, є передчасним, оскільки ОСОБА_1, у зв`язку з відчуженням іпотечного майна на користь ТОВ "Респектплюс" було частково оплачене зобов`язання боржника за кредитним договором від 20.03.2008 № 0031/08/12-KLMVI у розмірі 1 960 356,30 грн, що відповідно до статей 598, 599 ЦК України є підставою для припинення у відповідній частині основного зобов`язання боржника перед ТОВ "Респектплюс", а також виникнення регресного зобов`язання у боржника щодо відшкодування частково виконаного зобов`язання на користь ОСОБА_1 .
При цьому моментом виникнення регресного зобов`язання є власне час передання предмету іпотеки за іпотечним договором від 20.03.2008 № 31/08/12-КЬМУІ-Іпот-1 на користь ТОВ "Респектплюс", відповідно до постанови від 30.01.2018 № 35137201/11 Відділу примусового виконання рішень ДВС України та Акту від 30.01.2018 № 35137201/11 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, які є підставами для подальшого оформлення права власності на таке майно.
Відтак, оскільки зобов`язання щодо відшкодування виконаного ОСОБА_1 зобов`язання виникло у боржника вже після порушення провадження у справі про банкрутство, такі вимоги заявника відповідно до частини першої статті КУзПБ є поточними грошовими вимогами та мають погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
16. 12.10.2021 (згідно з відміткою на поштовому конверті "Укрпошта Стандарт", пошуковий ідентифікатор № 6105247320162) ТОВ "Респектплюс" надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 922/5022/15, та ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.06.2021 у справі № 922/5022/15.
17. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 922/5022/15, ТОВ "Респектплюс" зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14, від 24.02.2021 у справі № 751/4443/18.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.
А. Щодо суті касаційної скарги.
18. Заслухавши присутнього у судовому засіданні учасника справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
20. Суди апеляційної інстанції у цій справі дійшов висновку, що висновок господарського суду першої інстанції про те, що до ОСОБА_1 перейшли права кредитора за кредитним договором від 20.03.2008 № 0031/08/12-KLMVI в розмірі 1 960 356,30 грн, є передчасним, оскільки ОСОБА_1, у зв`язку з відчуженням іпотечного майна на користь ТОВ "Респектплюс" було частково оплачене зобов`язання боржника за кредитним договором від 20.03.2008 № 0031/08/12-KLMVI у розмірі 1 960 356,30 грн, що відповідно до статей 598, 599 ЦК України є підставою для припинення у відповідній частині основного зобов`язання боржника перед ТОВ "Респектплюс", а також виникнення регресного зобов`язання у боржника щодо відшкодування частково виконаного зобов`язання на користь ОСОБА_1 . При цьому моментом виникнення регресного зобов`язання є власне час передання предмету іпотеки за іпотечним договором від 20.03.2008 № 31/08/12-КЬМУІ-Іпот-1 на користь ТОВ "Респектплюс", відповідно до постанови від 30.01.2018 № 35137201/11 Відділу примусового виконання рішень ДВС України та Акту від 30.01.2018 № 35137201/11 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, які є підставами для подальшого оформлення права власності на таке майно. Тому оскільки зобов`язання щодо відшкодування виконаного ОСОБА_1 зобов`язання виникло у боржника вже після порушення провадження у справі про банкрутство, такі вимоги заявника відповідно до частини першої статті КУзПБ є поточними грошовими вимогами та мають погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
21. Судова колегія не погоджується з цими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
22. Частиною першою статті 546 ЦК України унормовано, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
23. Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" та статей 572, 575 ЦК України іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
24. Частиною першою статті 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодавцем може бути боржник за основним зобов`язанням або майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.
25. Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
26. Слід зауважити, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного основного зобов`язання (частини перша і друга статті 7 Закону України "Про іпотеку").
27. Положеннями статті 11 цього Закону встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина перша). У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням (частина друга).
28. Згідно зі статтею 17 наведеного Закону іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
29. Відповідно до статті 35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша).
30. При цьому положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга).
31. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя).
32. Згідно із статтею 42 наведеного Закону боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов`язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними.
33. Частиною третьою цієї статті визначено зокрема, що майновий поручитель може виконати основне зобов`язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним. Цією нормою також передбачено, що майновий поручитель, який виконав основне зобов`язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.
34. Із наведених положень Закону України "Про іпотеку" вбачається, що у разі виконання майновим поручителем зобов`язання у відповідній частині, він має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.
35. Аналіз положень статей 11 та 42 Закону України "Про іпотеку" свідчить, що ці норми визначають правові наслідки різних ситуацій - задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки (стаття 11 Закону України "Про іпотеку") і добровільного повного або часткового виконання майновим поручителем обов`язку боржника (стаття 42 Закону України "Про іпотеку").
36. Тобто якщо основне зобов`язання припиняється внаслідок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, то відбувається заміна особи в зобов`язанні (суброгація), і майновий поручитель набуває всіх прав кредитора за основним зобов`язанням (частина друга статті 11 Закону України "Про іпотеку").
37. Разом з тим, якщо майновий поручитель добровільно виконав повністю або частково забезпечене основне зобов`язання і при цьому не відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки, то майновий поручитель вправі вимагати у боржника стягнення раніше сплаченої суми; це право виникає в силу статті 42 Закону України "Про іпотеку", і його правова природа є регресною.
38. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 910/22722/17.
39. Відтак критерієм розмежування прав майнового поручителя, який виконав забезпечене основне зобов`язання, є добровільність такого виконання (регресна природа вимог майнового поручителя) або примусовість виконання (суброгація).
40. Більше того, положення статті 42 Закону України "Про іпотеку" врегульовують наслідки виконання основного зобов`язання до моменту реалізації предмета іпотеки, тобто добровільне виконання основного зобов`язання, чого не мало місця у цій справі.
41. Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що ОСОБА_1 є майновим поручителем за іпотечним договором № 31/08/12-KLMVI-Iпот-1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 поручилась власним нерухомим майном за виконання ПП "НВ-Інвест" зобов`язань, що випливають з укладеного між ПП "НВ-Інвест" та АКБ "Форум" кредитного договору від 20.03.2008 №0031/08/12 - KLMVI. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22.08.2012 у справі № 2018/4949/2012, яке набрало законної сили, частково задоволені позовні вимоги ПАТ "Банк Форум" до ОСОБА_1, третя особа ПП "НВ-Інвест", - звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20.03.2008 № 0031/08/12-KLMVI шляхом проведення прилюдних торгів. Згідно постанови Відділу примусового виконання рішень ДВС України від 30.01.2018 № 35137201/11 передано ТОВ "Респектплюс" семикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 218,8 кв.м, яка належала ОСОБА_1, шляхом заліку забезпечених вимог стягувача в рахунок ціни майна, яка складає 1 960 356,30 грн та зазначено на те, що у зв`язку з передачею вказаного нерухомого майна стягувачу в рахунок погашення боргу, підлягають зарахуванню кошти в загальній сумі 1 960 356,30 грн як часткове погашення ОСОБА_1 боргу за виконавчим документом на користь ТОВ "Респектплюс".
42. Тобто, мала місце примусова реалізація предмета іпотеки та відбулося задоволення частини вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.
43. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі i на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
44. За таких обставин є вірним висновок суду першої інстанції про те, що до ОСОБА_1 перейшли права кредитора за кредитним договором від 20.03.2008 № 0031/08/12-KLMVI у розмірі 1 960 356,30 грн.
45. Водночас, посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 910/5105/18, є безпідставним, оскільки обставини справи, матеріально-правове регулювання правовідносин у справі № 910/5105/18 та у справі, що нині переглядається, є абсолютно різними.
46. Щодо визначення природи виникнення вимог ОСОБА_1 слід вказати, що згідно зі статтею 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.2013, за нормами якого ПП "НВ-Інвест" визнано банкрутом, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
47. Аналогічні положення викладені у статті 59 КУзПБ.
48. Поточними є кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 59 КУзПБ).
49. Відтак, аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що поточні вимоги у кредиторів можуть виникнути в період з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника і до моменту прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом. У цій справі це період з 05.10.2015 року до 26.04.2016 року.
50. Оскільки ОСОБА_1 заявляє вимоги, які виникли у неї внаслідок відчуження 30.01.2018 (постанова ДВС) її власного майна, що перебувало в іпотеці ПАТ "Банк Форум", правонаступником якого у цій справі є ТОВ "Респектплюс", та сплати таким чином частини основного зобов`язання ПП "НВ-Інвест" за кредитним договором від 20.03.2008 № 0031/08/12-KLMVI, що не є поточним зобов`язанням банкрута в розумінні приписів статей 1, 59 КУзПБ (статті 1, 38 Закону про банкрутство в редакції після 19.01.2013), так як в 2018 році у зобов`язання ПП "НВ-Інвест" не могли виникнути будь-які додаткові зобов`язання.
51. Однак, в силу положень статті 43 КУзПБ у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник змінив.
52. Тобто, імперативно встановлюється обов`язок правонаступника або іншого учасника (учасників) подати до суду відповідну заяву про заміну сторони правонаступником, а суд здійснює таку заміну і відповідно ухвала суду з цього питання є підставою для внесення змін до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство.
53. Водночас, ОСОБА_1 не подала відповідної заяви, проте вона не позбавлена такого права на теперішній час.
54. Необхідно звернути увагу, що інший підхід до визначення природи виникнення вимог кредитора (конкурсні чи поточні) зумовить подвійне визнання боргового зобов`язання банкрута: як конкурсного (залишиться за первісним кредитором) та поточного (за іпотекодавцем - майновим поручителем). Зокрема, за подібної ситуації можливим буде визнання зобов`язання, яке виконане іпотекодавцем, та відображення в реєстрі вимог основного боргового зобов`язання (чи його частини, як у цій справі), що є неприпустимим.
55. Водночас, слід зауважити, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
56. Таким чином, процедура банкрутства є конкурсним процесом, метою якого є задоволення вимог сукупності кредиторів у разі неплатоспроможності боржника або ж відновлення платоспроможності боржника.
57. Такий процес включає в себе низку процедур і послідовних та сукупних процесуальних і позапроцесуальних дій учасників провадження, що супроводжуються поданням доказів, пояснень, наведенням заперечень та міркувань учасниками справи тощо, які можуть вплинути на рішення суду щодо питання, яке є предметом судового розгляду. Беззаперечним є право кожного кредитора спростовувати обґрунтованість і розмір вимог іншого кредитора шляхом подачі відповідних позовів, заяв, доказів, оскільки розмір вимог одного кредитора впливає на інтереси інших кредиторів з огляду на можливість/неможливість у подальшому задоволення їх вимог через співвідношення ліквідаційної маси та загального обсягу вимог кредиторів.
58. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
59. Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
60. Відповідно до статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
61. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
62. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).
63. Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).
64. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
65. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
66. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 частини другої статті 16 ЦК України).
67. Проте, провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Розгляд відповідних заяв та справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження.
68. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
69. Беззаперечно, що у справах про банкрутство правонаступництво здійснюється за заявою відповідної особи, в якій розкривається відповідне волевиявлення, а суд без такої заяви не вправі вирішувати питання правонаступництва кредитора (кредиторів).
70. Таким чином, колегія суддів ще раз підкреслює, що ОСОБА_1 не позбавлена права на подання до суду заяви про заміну кредитора у цій справі в частині суми 1 960 356,30 грн на підставі статті 43 КУзПБ (статті 52 ГПК України).