ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 43/75-15/7-б
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Матвійчук О.В.
боржника - адвокат Сабодаш Р.Б.
ліквідатор - Ганюк Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Єврокредит"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 07.09.2021
у складі колегії суддів: Грека Б.М.- головуючого, Копитової О.С., Полякова Б.М.
та на ухвалу господарського суду м. Києва
від 07.07.2021
у складі колегії суддів: Омельченка Л.В.- головуючого, Баранова Д.О., Івченка А.М.
у справі № 43/75-15/7-б
за заявою Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ"
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
1. Постановою Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 у справі № 43/75-15/7-б Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ" було визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру, припинено повноваження органів управління банкрутом.
2. Ліквідатор Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ" звернулася до господарського суду з клопотанням про скасування обтяжень рухомого майна; клопотанням про погодження умов продажу права вимоги на майно боржника, що є предметом забезпечення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 вказані клопотання задоволено.
4. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 апеляційну скаргу ТОВ "ФК Єврокредит" залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
6. 11.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Єврокредит" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 та ухвалу господарського суду м. Києва від 07.07.2021 у справі № 43/75-15/7-б, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга, в якому надійшла касаційна скарга.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Єврокредит" у справі № 43/75-15/7-б визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Огородніка К. М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначено складу суду від 21.10.2021.
8. Ухвалою Верховного Суду від 10.11.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Єврокредит" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 та ухвалу господарського суду м. Києва від 07.07.2021 у справі № 43/75-15/7-б у справі № 43/75-15/7-б залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 25.11.2021 шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 204,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 та ухвалу господарського суду м. Києва від 07.07.2021 у справі № 43/75-15/7-б.
9. 16.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Єврокредит" направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву від 16.11.2021 про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучило оригінал документу (квитанція № 0.0.2341956443.1 від 16.11.2021), що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 204,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 та ухвалу господарського суду м. Києва від 07.07.2021 у справі № 43/75-15/7-б.
10. Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 43/75-15/7-б за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Єврокредит" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 та ухвалу господарського суду м. Києва від 07.07.2021 у справі № 43/75-15/7-б. Призначено розгляд касаційної скарги на 14.12.2021 о 10:30 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
11. Не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "ФК Єврокредит" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні клопотань ліквідатора.
12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
12.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що нормами статей 62, 63, 75 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено можливість продажу майна, яке є предметом забезпечення у процедурі банкрутства, а не прав вимоги на таке майно, а тому суди допустили відчуження права, яке не підлягає відчуженню.
12.2 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що для продажу права вимоги статтями 76, 77, 82 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено окрему процедуру. При цьому, суди всупереч змісту вказаних положень допустили можливість продажу права вимоги до невизначеного боржника за відсутності зобов`язальних правовідносин, з яких могло б виникнути таке право вимоги.
12.3 Судами попередніх інстанцій не враховано правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені в постановах від 30.08.2019 у справі № 914/970/18, від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18.
13. Представник скаржника в судовому засіданні 14.12.2021 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
14. Представник боржника та ліквідатор в судовому засіданні 14.12.2021 заперечили проти касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
18. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
18.1 Під час ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута було з`ясовано, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна станом на 14.09.2020, копії якого надані ліквідатором банкрута для залучення до матеріалів справи, містяться такі записи про обтяження рухомого майна банкрута:
- № 16824162 від 16.04.2018 про обтяження: іншого транспортного засобу - Комбайну марки САSЕ-АF2188 1996 року випуску, номер об`єкта JJСО187044, номер державної реєстрації НОМЕР_1, Комбайн марки САSЕ-АF2188 1996 року випуску в комплекті з зерновою жаткою 6,1м та візком для транспортування зернової жатки, що належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію машин НОМЕР_2, виданого 19 липня 2004 року, заставною вартістю 426 495,32 грн; іншого транспортного засобу - Комбайну марки САSЕ-АF2188 1997 року випуску, номер об`єкта НОМЕР_3, номер державної реєстрації НОМЕР_4, Комбайн марки САSЕ-АF2188 1997 року випуску в комплекті з зерновою жаткою 6,1м та візком для транспортування зернової жатки, що належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію машин НОМЕР_2, виданого 19 липня 2004 року, заставною вартістю 426 495,32 грн;
- № 17308396 від 18.02.2019 року про обтяження: автомобіля легкового, автомобіль марки ВАЗ модель 2107 седан, 2004 року, номер об`єкта: НОМЕР_5, номер державної реєстрації НОМЕР_6 ; автомобіля легкового, автомобіль марки ГАЗ модель 3110 седан, 2004 року, номер об`єкта: НОМЕР_7, номер державної реєстрації НОМЕР_8 ; автомобіля легкового, автомобіль марки ВАЗ модель 2107 седан, 2004 року, номер об`єкта: НОМЕР_9, номер державної реєстрації НОМЕР_10 ; автомобіля легкового, автомобіль марки ГАЗ модель 110307 седан, 2003 року, номер об`єкта: НОМЕР_11, номер державної реєстрації НОМЕР_12 .
18.2 На виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та Постанови (додаткової) Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 ліквідатора ЗАТ "ВТФ "Радосинь" арбітражну керуючу Ганюк Т.М. зобов`язано внести зміни до реєстру кредиторів в частині вимог ТОВ "ФК Єврокредит", визнаних у межах справи про банкрутство на суму 295 479,29 грн, як забезпеченого кредитора та вимог, пов`язаних із цією заборгованістю, визнаних у межах справи про банкрутство на суму 2 128,20 грн - четверта черга та на суму 96 453,61 грн - шоста черга.
18.3 Предметом забезпечення грошових вимог ТОВ "ФК Єврокредит" до банкрута є наступні транспортні засоби:
1) комбайн зернозбиральний марки CASE ІН AXIAL-FLOW 2188, 1997 року випуску, заводський номер НОМЕР_13, реєстраційний документ № НОМЕР_2 від 19.07.2004, номерний знак № НОМЕР_4 ;
2) комбайн зернозбиральний марки CASE ІН AXIAL-FLOW 2188, 1996 року випуску, заводський номер НОМЕР_14, реєстраційний документ № НОМЕР_15 від 19.07.2004, номерний знак № НОМЕР_1 .
18.4 З метою проведення продажу вказаного майна з огляду на положення Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатором ЗАТ "ВТФ "Радосинь" 07.05.2021 за вих. № 855/02-12/43/75-б було направлено забезпеченому кредитору ТОВ "ФК Єврокредит" за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 120, оф. 17 звернення щодо погодження умов продажу права вимоги на майно банкрута, що є предметом забезпечення, копія якого була надана ліквідатором банкрута до матеріалів справи разом із доказами направлення його ТОВ "ВК "Єврокредит".
18.5 Станом на 31.05.2021 забезпеченим кредитором не було повідомлено ліквідатора ЗАТ "ВТФ "Радосинь" про прийняте ним рішення щодо погодження умов продажу права вимоги майна боржника, що є предметом забезпечення.
18.6 На зборах комітету кредиторів відповідно до Протоколу № 16 від 31.05.2021 були присутні кредитори, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "АльфаСервіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Піаст-Ніжин", яким належить 100% голосів від загальної кількості голосів у комітеті кредиторів. Ліквідатор банкрута проінформувала комітет кредиторів про підготовку до продажу майна, яке є предметом забезпечення, а також довела до їх відома умови продажу цього майна. Ліквідатор банкрута також звернула увагу комітету кредиторів на те, що листом від 07.05.2021 за вих. № 855/02-12/43/75Б вона повідомила заставного кредитора про згадані умови продажу майна, яке є предметом забезпечення, та запропонувала останньому погодити їх. Зазначене повідомлення було доставлено на поштове відділення заставного кредитора 08.05.2021. Отже, заставний кредитор вважається таким, що мав одержати умови продажу майна.
18.7 Зборами кредиторів банкрута було вирішено підтримати дії ліквідатора ЗАТ "ВТФ "Радосинь" арбітражної керуючої Ганюк Т.М. та рекомендувати звернутись до Господарського суду м. Києва для погодження відповідних умов продажу майна, яке є предметом забезпечення.
19. Аргументи скаржника (пункт 12.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
19.1 У відповідності до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
19.2 Відповідно до статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовуються арешти, накладені на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
19.3 При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що імперативною нормою статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено скасування арештів, накладених на майно боржника, визнаного банкрутом, та інших обмежень щодо розпорядження майном такого боржника.
19.4 Частиною першою статті 75 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що арбітражний керуючий визначає умови продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення).
19.5 Відповідно до частини другої статті 75 Кодексу України з процедур банкрутства до обов`язкових умов продажу належить: склад майна (лот); початкова ціна; крок аукціону.
19.6 Згідно частини третьої статті 75 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо продажу підлягає майно, яке є предметом забезпечення, до умов продажу належить також умова про витрати, пов`язані з утриманням, збереженням та продажем цього майна, які підлягають відшкодуванню з коштів, отриманих від реалізації такого майна.
19.7 Відповідно до частини четвертої статті 75 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий зобов`язаний направити умови продажу членам комітету кредиторів та протягом 20-ти днів з дня, коли вони одержали чи мали одержати умови продажу, скликати комітет кредиторів. Якщо майно є предметом забезпечення, арбітражний керуючий зобов`язаний направити умови продажу забезпеченому кредитору.
19.8 Частиною п`ятою статті 75 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що якщо до складу майна може входити майно, яке не є предметом забезпечення, і майно, яке є предметом забезпечення, умови продажу розглядаються і комітетом кредиторів, і забезпеченими кредиторами. При цьому, в початковій ціні окремо виділяється початкова ціна обох зазначених видів майна. Кошти, отримані від продажу такого лота, розподіляються між забезпеченими кредиторами та іншими кредиторами пропорційно до початкової ціни майна, що є предметом забезпечення, та іншого майна.
19.9 Згідно частини шостої статті 75 Кодексу України з процедур банкрутства комітет кредиторів, забезпечений кредитор можуть прийняти рішення про: надання згоди на продаж майна на запропонованих умовах; надання згоди на продаж майна, змінивши умови продажу; відмову в наданні згоди на продаж майна з обґрунтуванням причин.
19.10 Частиною сьомою статті 75 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у разі, якщо комітет кредиторів або забезпечений кредитор прийняв рішення про відмову в наданні згоди на продаж майна або не прийняв жодного рішення на засіданні комітету кредиторів чи протягом 20-ти днів з дня, коли забезпечений кредитор одержав чи мав одержати умови продажу, або якщо арбітражний керуючий не згоден з прийнятим комітетом кредиторів або забезпеченим кредитором рішенням, арбітражний керуючий зобов`язаний звернутися до суду. У такому разі умови аукціону визначаються судом.
19.11 При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що чинне законодавство не містить винятків (особливого порядку тощо) для включення до складу ліквідаційної маси боржника у процедурі банкрутства будь-яких видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання.
19.12 За приписами частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
19.13 Згідно частини шостої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
19.14 Частиною першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
19.15 Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
19.16 Суд враховує, що процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника.
19.17 Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів.
19.18 З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини про те, що арбітражним керуючим вчинено дії з метою погодження умов продажу з заставним кредитором, враховуючи відсутність відповіді останнього щодо погодження умов продажу права вимоги на майно боржника, що є предметом забезпечення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку та визнали за можливе визначити (погодити) запропоновані арбітражним керуючим умови продажу майна боржника - Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь", що є предметом забезпечення.
19.19 Окрім того, скаржником не зазначається, яким чином порушуються його права на задоволення кредиторських вимог за наслідками вирішення судом питань про скасування обтяжень рухомого майна та про погодження умов продажу права вимоги на майно боржника, що є предметом забезпечення.
19.20 При цьому, судами вірно зазначено, що права ТОВ "ФК Єврокредит" як заставного кредитора у справі, в цьому випадку жодним чином не порушуються, оскільки умови продажу майна банкрута, яке є предметом забезпечення, шляхом продажу права вимоги на таке майно передбачають, що у разі продажу такого майна кредитор у будь-якому разі отримає усі кошти, які надійдуть від продажу такого майна на рахунок банкрута.
20. Аргументи скаржника (пункт 12.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
20.1 Відповідно до частини першої статті 76 Кодексу України з процедур банкрутства під час продажу на аукціоні права вимоги про проведення аукціону також повідомляється боржник.
20.2 Згідно частини восьмої статті 77 Кодексу України з процедур банкрутства якщо продажу підлягає майнове право, право вимоги, в оголошенні оприлюднюються копії всіх документів, необхідних для визначення змісту права.
20.3 Особливості проведення аукціону з продажу права вимоги встановлені статтею 82 Кодексу України з процедур банкрутства.
20.4 Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц згідно якої похідний інтерес кредитора у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, може реалізовуватися і в межах процедур банкрутства боржника. Так, відповідно до частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, зокрема, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, продає майно банкрута. Отже, ліквідатор вправі і зобов`язаний вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму. Для цього ліквідатор може або звернутися до третьої особи, яка має заборгованість перед банкрутом (зокрема, щодо відшкодування завданих банкруту збитків), з вимогою про сплату коштів, або продати право вимоги на аукціоні з особливостями, встановленими статтею 82 Кодексу України з процедур банкрутства. В обох цих випадках майно банкрута у вигляді права вимоги замінюється ліквідним майном - грошовими коштами, за рахунок яких задовольняються вимоги кредиторів у черговості, встановленій статтею 64 зазначеного Кодексу.
20.5 З наведеного убачається, що приписи вказаних статей підлягають застосуванню у випадку продажу на аукціоні права вимоги саме банкрута до третіх осіб для переведення його вимог у ліквідну (грошову) форму для подальшого задоволення вимог кредиторів в порядку встановленому законом.
21. Аргументи скаржника (пункт 12.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
21.1 Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
21.2 Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
21.3 У зазначених скаржником постановах від 30.08.2019 у справі № 914/970/18 та від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18 предметом позовних вимог було витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності.
21.4 При цьому, у вказаних постановах Верховного Суду відсутні правові висновки щодо застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства.
21.5 Отже правовідносини у наведених справах та у цій справі (№ 43/75-15/7-б) не є подібними через неподібність предмету розгляду, підстав та відмінного правового регулювання спірних правовідносин.
22. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
23. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
24. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
25. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
26. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
27. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
28. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
29. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.
30. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,