ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 924/856/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевич В. Ю.- головуючий, Чумак Ю. Я., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Видавництво "Поділля" Корпоративного підприємства AT "ДАК Укрвидавполіграфія"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 (головуючий суддя Бучинська Г. Б., судді Василишин А. Р., Філіпова Т. Л.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Видавництво "Поділля" Корпоративного підприємства AT "ДАК Укрвидавполіграфія"
до Хмельницької міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення,
за участю представників:
позивача - Керницької О. В. (адвокат),
відповідача - не з`явився,
СУТЬ СПОРУ:
1. Акціонерному товариству "Видавництво "Поділля" Корпоративного підприємства AT "ДАК Укрвидавполіграфія" (далі - АТ "Видавництво "Поділля" Корпоративного підприємства AT "ДАК Укрвидавполіграфія", позивач) згідно з державними актами про право постійного користування землею надані у постійне користування земельні ділянки.
2. Позивач стверджує, що Хмельницька міська рада (далі - Хмельницька міськрада, відповідач) прийняла рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, чим порушила його права як постійного землекористувача, у зв`язку з чим це рішення підлягає скасуванню.
3. Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив. АТ "Видавництво "Поділля" Корпоративного підприємства AT "ДАК Укрвидавполіграфія" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
4. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, виходячи з такого.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
5. У липні 2020 року АТ "Видавництво "Поділля" Корпоративного підприємства AT "ДАК Укрвидавполіграфія" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницької міськради про визнання протиправним та скасування рішення Хмельницької міськради від 17.06.2020 № 85 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі" (далі -рішення від 17.06.2020 № 85).
6. Позовна заява обґрунтована тим, що рішення від 17.06.2020 № 85 прийнято з порушенням встановленого порядку припинення права постійного користування землею.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
7. 21.06.1996 Державному видавництву "Поділля" видано державні акти на право постійного користування, а саме: державний акт серії ХМ № 001800, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 358 на земельну ділянку площею 3,96 га, державний акт серії ХМ № 001580, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 359 на земельну ділянку площею 0,05 га, державний акт серії ХМ № 001799, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 357 на земельну ділянку площею 0,53 га.
8. Наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України від 30.11.2001 № 303 Державне видавництво "Поділля" перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Видавництво "Поділля" (далі - ВАТ "Видавництво "Поділля").
9. Актом передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Видавництво "Поділля" від 30.11.2001 Державний комітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України передав, а ВАТ "Видавництво "Поділля" прийняло нерухоме майно згідно з переліком.
10. Рішенням 11-ї сесії Хмельницької міськради від 21.05.2003 № 45 припинено право користування земельною ділянкою площею 0,1560 га та рішенням 19-ї сесії Хмельницької міськради від 18.11.2004 № 20 припинено право користування земельною ділянкою площею 0,1087 га.
11. Як вбачається із витягу з протоколу № 102 засідання постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища від 13.05.2020 (місце проведення: сесійна зала, всього членів комісії - 13 чол.) на порядок денний винесено питання "Про розгляд проекту рішення "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі" (Державне видавництво "Поділля")", проголосували "за" 9 осіб, та прийняли рішення підтримати та винести на розгляд сесії проект рішення "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі" (Державне видавництво "Поділля"), доручити директору департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів доповісти на сесії ради з даного питання.
12. Рішенням від 17.06.2020 № 85 вирішено припинити право постійного користування Державному видавництву "Поділля" земельними ділянками площею 0,2653 га на вул. Чорновола, 9, площею 3,96 га на просп. Миру, 59, площею 0,05 га на просп. Миру, 51/2 у м. Хмельницькому.
13. В оскаржуваному рішенні, зокрема, зазначено, що відповідно до листа Державної податкової служби у Хмельницькій області від 13.04.2020 № 13210/10/22-01-58-07-19 податковий борг із земельного податку AT "Видавництво "Поділля" складає 1325,6 тис. грн. Також в даному листі зазначено, що AT "Видавництво "Поділля" систематично не сплачує податок за землю, податковий борг стягується в судовому порядку з 2008 року. Зазначені факти свідчать про наявність систематичної несплати земельного податку AT "Видавництво "Поділля". Вказані обставини порушують права Хмельницької міськради як власника земельних ділянок, який не отримує в міський бюджет кошти за їх використання, що призводить до збитків міського бюджету.
14. До матеріалів справи також надано лист від 23.06.2020 № 1535/01-15 Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міськради, адресований позивачу. У листі повідомляється про те, що рішенням від 17.06.2020 № 85 Державному видавництву "Поділля" припинено право постійного користування земельними ділянками площею 0,2653 га на вул. Чорновола, 9, площею 3,96 га на просп. Миру, 59 та площею 0,05 га на просп. Миру, 51/2 у м. Хмельницькому.
15. Позивач також надав лист від 24.04.2020 Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів, адресований міському голові (про те, що доцільно припинити право постійного користування Державному видавництву "Поділля" земельними ділянками площею 0,2653 га на вул. Чорновола, 9, площею 3,96 га на просп. Миру, 59, площею 0,05 га на просп. Миру, 51/2 у м. Хмельницькому); лист Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 13.04.2020 № 13210/10/22-01-58-07-19 (за змістом якого податковий борг із земельного податку AT "Видавництво "Поділля" становить 1325,6 тис. грн); лист Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міськради від 25.07.2018 № 12-3123-02-10 (який містить інформацію про наявність заборгованості позивача із плати за землю у розмірі 722,3 тис. грн), лист Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 01.07.2020 № 21204/7/22-01-58-06/14 (за яким AT "Видавництво "Поділля" рахується заборгованість перед бюджетом із земельного податку в сумі 1 294 259,42 грн), копію (із відміткою про ненабрання законної сили) рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.03.2020, яким позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Хмельницької міськради щодо розгляду звернення АТ "Видавництво "Поділля" Корпоративного підприємства АТ "ДАК Укрвидавполіграфія" про надання згоди на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,96 га у м. Хмельницькому на просп. Миру, 59, що перебуває в постійному користуванні АТ "Видавництво "Поділля" Корпоративного підприємства АТ "ДАК Укрвидавполіграфія" на підставі державного акта на праві постійного користування від 21.06.1996 № 358. Зобов`язано Хмельницьку міськраду надати АТ "Видавництво "Поділля" Корпоративного підприємства АТ "ДАК Укрвидавполіграфія" письмову згоду на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,96 га, у м. Хмельницькому на просп. Миру, 59, що перебуває в постійному користуванні АТ "Видавництво "Поділля" Корпоративного підприємства АТ "ДАК Укрвидавполіграфія" на підставі державного акта на право постійного користування від 21.06.1996 № 358.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
16. Суди розглядали справу неодноразово.
17. Господарський суд Хмельницької області рішенням від 03.11.2020 (суддя Заярнюк І. В.) позов задовольнив. Визнав незаконним рішення від 17.06.2020 № 85 та скасував його.
18. Суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази про дотримання відповідачем процедури припинення права користування земельними ділянками, зокрема, будь-які належні та допустимі докази щодо повідомлення відповідачем позивача про час виявлення порушення; докази про надання відповідачем вказівок позивачу із зазначенням строку усунення виявлених порушень; докази щодо повідомлення відповідачем позивача про намір відповідача розглядати питання про примусове припинення права постійного користування земельними ділянками.
19. Тобто Хмельницькою міськрадою всупереч вимогам статей 141, 144 Земельного кодексу України при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримано процедури припинення права користування земельними ділянками.
20. Місцевий господарський суд вказав, що на спірних земельних ділянках знаходяться належні позивачу будівлі та споруди, зареєстровані в установленому порядку як об`єкти нерухомого майна, а вилучення з постійного користування позивача спірних земельних ділянок призведе до порушення права власності позивача на належні йому будівлі та споруди, оскільки складовою права власності є право власника вільно розпоряджатись належним йому майном.
21. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 20.09.2021 рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2020 скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив.
22. З урахуванням системного аналізу змісту статей 141, 143 Земельного кодексу України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за наявності підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.
23. Апеляційний господарський суд зазначив, що застосування порядку припинення права користування земельними ділянками, передбаченого частинами першою, другою статті 144 Земельного кодексу України (в частині виявлення порушення та надання вказівок для його усунення), до спірних правовідносин є помилковим, оскільки систематична несплата земельного податку не фіксується державним інспектором сільського господарства чи державним інспектором з охорони довкілля.
24. Крім того, апеляційний господарський суд вказав, що не вбачає підстав для висновку про втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном, оскільки земельні ділянки, право постійного користування на які припинено та необхідні для обслуговування нерухомого майна, що належить на праві власності позивачу, згідно з оскаржуваним рішенням нікому не передані, а позивач не позбавлений права у встановленому законодавством порядку оформити право користування на дані земельні ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25. У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Видавництво "Поділля" Корпоративного підприємства AT "ДАК Укрвидавполіграфія" (далі - скаржник), в якій скаржник просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 скасувати, рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2020 залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
26. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
27. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права, зокрема статті 144 Земельного кодексу України, без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/689/17, від 22.06.2021 у справі № 924/856/20.
28. АТ "Видавництво "Поділля" Корпоративного підприємства AT "ДАК Укрвидавполіграфія" також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 144 Земельного кодексу України, а також статті 120 цього Кодексу та статті 377 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.
29. У судовому засіданні представниця позивача підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
30. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представниці позивача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягають задоволенню з огляду на таке.
32. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
33. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
34. Суд касаційної інстанції зазначає, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
35. На обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права, зокрема статті 144 Земельного кодексу України, без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/689/17, від 22.06.2021 у справі № 924/856/20.
36. АТ "Видавництво "Поділля" Корпоративного підприємства AT "ДАК Укрвидавполіграфія" також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 144 Земельного кодексу України, а також статті 120 цього Кодексу та статті 377 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.
37. Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
38. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
39. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
40. Предметом позову у справі № 924/856/20 є визнання протиправним та скасування рішення від 17.06.2020 № 85, яким Хмельницькою міськрадою припинено АТ "Видавництво "Поділля" Корпоративного підприємства AT "ДАК Укрвидавполіграфія" право постійного користування земельною ділянкою.
41. Підставою для прийняття цього рішення стала систематична несплата позивачем земельного податку.
42. Відповідно до пункту "д" статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
43. В свою чергу, стаття 143 Земельного кодексу України визначає випадки примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
44. З положень статті 143 Земельного кодексу України вбачається, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним, а систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку.
45. Положеннями статті 144 Земельного кодексу України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, який передбачає чотири стадії процедури припинення права користування земельними ділянками, а саме: виявлення порушення, виконання вказівок щодо усунення виявлених порушень, звернення до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, за результатами розгляду якого приймається рішення про припинення суб`єктивного права користування земельною ділянкою; оскарження землекористувачем рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку.
46. З урахуванням системного аналізу змісту статей 141, 143, 144 Земельного кодексу України за наявності підстав, передбачених пунктом "д" статті 141 цього Кодексу, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.
47. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/689/17, на який посилається скаржник у касаційній скарзі.
48. Верховний Суд у постанові від 22.06.2021 у справі № 924/856/20, що розглядається, скасував постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у цій справі, якою було змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2020 щодо мотивів задоволення позову, та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
49. Відмовляючи в задоволенні позову під час нового розгляду цієї справи, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням системного аналізу змісту статей 141, 143 Земельного кодексу України дійшла висновку про те, що за наявності підстав, передбачених статтею 141 цього Кодексу, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.
50. Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується факт систематичної несплати земельного податку АТ "Видавництво "Поділля" Корпоративного підприємства AT "ДАК Укрвидавполіграфія" з 2008 року, а також враховано, що за станом на час прийняття оскаржуваного рішення заборгованість позивача зі сплати земельного податку становить 1 325 600,00 грн, що підтверджено представником позивача в засіданні суду.
51. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок, наведений у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/689/17.
52. Отже, апеляційним господарським судом було враховано правовий висновок про те, що за наявності підстав, передбачених статті 141 Земельного кодексу України, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, викладений у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/689/17.
53. Суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанцій правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у цій справі (№ 924/856/20), оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з цієї підстави можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду, тобто в іншій справі; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
54. Отже, доводи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, наведених у вказаних вище постановах, є необґрунтованими.
55. Разом з тим суд апеляційної інстанції вказав, що дійсно положеннями статті 144 Земельного кодексу України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, який передбачає чотири стадії процедури припинення права користування земельними ділянками, а саме: виявлення порушення, виконання вказівок щодо усунення виявлених порушень, звернення до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, за результатами розгляду якого приймається рішення про припинення суб`єктивного права користування земельною ділянкою; оскарження землекористувачем рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку.
56. Зазначена стаття також передбачає, ким має бути складаний протокол про порушення, зокрема, державним інспектором сільського господарства чи державним інспектором з охорони довкілля.
57. За приписами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
58. У підпункті 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
59. Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1. статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є, зокрема податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
60. Тобто контроль за сплатою земельного податку (оскільки позивач є постійним землекористувачем) віднесено до повноважень податкових органів.
61. Тому застосування порядку припинення права користування земельними ділянками, передбаченого частинами першою, другою статті 144 Земельного кодексу України (в частині виявлення порушення та надання вказівок для його усунення) до спірних правовідносин є помилковим, оскільки систематична несплата земельного податку не фіксується державним інспектором сільського господарства чи державним інспектором з охорони довкілля.
62. З урахуванням викладеного Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що за наявності підстав, передбачених пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.
63. При цьому порядок припинення права користування земельними ділянками, передбачений частинами першою, другою статті 144 Земельного кодексу України (в частині виявлення порушення земельного законодавства та видачі припису щодо його усунення) у такому випадку не застосовується, оскільки систематична несплата земельного податку не фіксується державним інспектором сільського господарства чи державним інспектором з охорони довкілля, а контроль за сплатою земельного податку (оскільки позивач є постійним землекористувачем) віднесено до повноважень податкових органів.
64. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 06.07.2020 № 215030933, витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18400295, № 19817779, № 18829928, № 19435459, на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: просп. Миру, 59, м. Хмельницький, розташоване нерухоме майно, що належить позивачу на праві власності.
65. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.
66. Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.
67. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені, і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.
68. Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).
69. Враховуючи наведене та вище встановлені обставини справи, колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає підстав для висновку про втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном, оскільки нерухоме майно, що належить на праві власності позивачу, а також земельні ділянки, право постійного користування на які припинено та необхідні для обслуговування такого нерухомого майна, згідно з оскаржуваним рішенням нікому не передані, а тому позивач не позбавлений права у встановленому законодавством порядку оформити право користування на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування цього нерухомого майна.
70. З огляду на викладене у Верховного Суду також відсутні підстави для формування висновку у цій справі щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, оскільки цими статтями регулюються правовідносини переходу прав на земельну ділянку у випадку набуття іншою особою права власності на будівлю. Разом з тим спірні правовідносини у цій справі стосуються припинення права постійного користування землею.
71. Звідси касаційна скарга АТ "Видавництво "Поділля" Корпоративного підприємства AT "ДАК Укрвидавполіграфія" є необґрунтованою, суд касаційної інстанції не знаходить підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду.