ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 398/3000/16-а
адміністративне провадження № К/9901/17420/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №398/3000/16-а
за позовом за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського міського голови Цапюка Степана Кириловича про визнання незаконними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року (прийняту у складі судді - Черниш О.А.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Божко Л.А., суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.)
У С Т А Н О В И В :
І. СУТЬ СПОРУ
1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач у справі) звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом до Олександрійського міського голови Цапюка Степана Кириловича (далі - відповідач), в якому, з урахування уточнених позовних вимог, просив:
- визнати незаконними та скасувати розпорядження від 29 липня 2016 року № 192 к "Про оголошення догани ОСОБА_1" у зв`язку з знаходженням 30 червня 2016 року о 16.20 в нетверезому стані;
- визнати незаконним та скасувати розпорядження від 01 серпня 2016 року № 196 к "Про оголошення догани ОСОБА_1" в зв`язку з неналежним виконання посадових обов`язків, що полягає в поданні недостовірної інформації до ЦВК України;
- визнати незаконним та скасувати розпорядження від 22 серпня 2016 року № 234 к "Про звільнення ОСОБА_1" за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків (пункт 3 статті 40 Кодексу законів про працю України);
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу ведення Державного реєстру виборців Олександрійської міської ради;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 23 серпня 2016 року по дату ухвалення судового рішення включно, виходячи з розміру середньомісячного заробітку 115,04 гривні, що на дату звернення до суду становить 5636 гривень 90 копійок.
2. Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, позовні вимоги задоволені частково, визнані незаконними та скасовані розпорядження міського голови від 29 липня 2016 року № р-192-к "Про оголошення догани ОСОБА_1", від 01 серпня 2016 року № р-196-к "Про оголошення догани ОСОБА_1", від 22 серпня 2016 року № р-234-к "Про звільнення ОСОБА_1", поновлено позивача на посаді начальника відділу ведення Державного реєстру виборців Олександрійської міської ради Кіровоградської області, а в решті вимог відмовлено.
3. Відмовляючи позивачу в стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначив, що з врахуванням того, що після звільнення з Олександрійської міської ради позивачу виплачені 44 016,50 гривень (соціальна допомога на випадок безробіття та заробітна плата за новим місцем роботи) і вказана сума значно перевищує середній заробіток за час вимушеного прогулу (32898,58 гривень), у зв`язку з чим суд не вбачав підстав для стягнення з місцевого бюджету Олександрійської міської ради суми середнього заробітку.
4. 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2017 року, в якій просив задовольнити його заяву та змінити рішення, а саме, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, прийняти рішення про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
5. Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2020 року заяву позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2017 року передано за підсудністю до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2017 року залишено в силі.
7. Відмовляючи в задоволенні заяви, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи позивача зводяться до його незгоди з рішенням суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, що не є нововиявленими обставинами та не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
8. Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що позивачем не обґрунтовано наявності двох обов`язкових обставин, які б давали право суду застосувати положення частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (наявність обставин на час розгляду справи та те, що ці обставини не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи), що унеможливило задоволення клопотання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
9. В касаційній скарзі позивач звертає увагу на те, що в 2017 році, в період протягом якого за позивачем зберігається середній заробіток, значно підвищено посадовий оклад посади, на яку рішенням суду було поновлено позивача. Зазначену обставину ОСОБА_1 вважає істотною для справи, та такою, що не була і не могла бути відома позивачу на час розгляду справи. Позивач вважає, що якби позивачу було відомо про обставину підвищення середньомісячної заробітної плати, то судами було при прийнято інше рішення, а саме про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
10. На думку позивача, суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на наявність істотних обставин для справи, які не були і не могли бути відомі позивачу на час розгляду справи, які були підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
11. На адресу суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить рішення судів попередніх інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
IV ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
13. Згідно з частиною четвертою цієї статті не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
14. За своїм змістом нововиявленими обставинами є фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
15. Істотними обставинами є фактичні дані (явища, події, факти або сукупність умов), що в установленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення. Тобто, це обставини, які впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
16. Водночас нововиявленими слід вважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення.
17. Отже, умовами для перегляду рішення в зв`язку з нововиявленими обставинами є істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, існування їх на момент вирішення адміністративної справи та виявлення таких після прийняття рішення зі спору.
18. Не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи.
19. Верховний Суд зазначає, що нововиявленими є обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення.
20. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 2а-5134/11/1370.
21. Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, стосовно того, що необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи та те, що ці обставини не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Вказані ознаки є двома необхідними умовами застосування частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, які слід розглядати у сукупності. Тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, потрібно, щоб вона і не могла знати про таку обставину на час розгляду справи.
22. Інститут перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Переглянутим за нововиявленими обставинами може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили. Сукупність підстав для такого перегляду вказує на те, що вони не пов`язані із порушенням судом норм матеріального або процесуального права при ухваленні рішення, яким закінчено розгляд справи, проте встановлено існування обставин, про які раніше не було відомо суду та відповідній особі, яка звертається із заявою, і які вірогідно вплинули б на прийняте судом рішення якщо були б відомі суду на час ухвалення такого рішення.
23. Отже інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.
24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач випадково, переглядаючи дані Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, дізнався, що начальник відділу ведення Державного реєстру виборців Олександрійської міської ради за 2017 рік отримав заробітну плату за основним місцем роботи в розмірі 155 199 гривень, після чого позивач розрахував середньомісячну заробітну плату начальника відділу за 2017 рік та встановив, що середньомісячна заробітна плата склала 12 933,25 гривень, що втричі більше ніж середньомісячна заробітна плата за цією посадою, що використовувалася судом при розрахунку середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період з 23 серпня 2016 року до 11 жовтня 2017 року, що свідчить про значне підвищення у 2017 році заробітної плати за посадою, з якої він був звільнений та що не враховано судом.
25. Натомість заявником не наведено обставин, які б перешкоджали звернутися до відповідача із запитами щодо розміру посадових окладів за період з 23 серпня 2016 року до 11 жовтня 2017 року на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції. Доводи наведені позивачем в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами також не спростовують можливість позивача дізнатися розмір посадового окладу в періоді протягом якого за позивачем зберігається середній заробіток.
26. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції позивач міг знати розмір посадового окладу в періоді протягом якого за позивачем зберігається середній заробіток, доводи ОСОБА_1 не підпадають під нововиявлену обставину, внаслідок чого підстави для задоволення заяви відсутні.
27. Правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що наведені у заяві обґрунтування не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки у межах процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами суд не може надавати оцінку (переоцінку) застосованим нормам як матеріального, так і процесуального права у спірних відносинах, не може переоцінювати докази, які оцінювалися судом під час розгляду справи, не може оцінювати нові докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
28. Таким чином колегія суддів доходить висновку, що наведені заявником підстави перегляду постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2017 року за нововиявленими обставинами не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки мова фактично йде про переоцінку доказів та оцінку нових доказів.
29. Враховуючи вказане, Суд дійшов до висновку, що у даному випадку відсутня сукупність двох обов`язкових обставин, які б давали право суду застосувати положення частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, що свідчить про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
30. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
31. Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.