ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 160/15369/20
адміністративне провадження № К/9901/20901/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Семененка Я.В. (головуючий), Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Дніпровського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням обмеження в сумі 564 843,92 грн.;
1.2. зобов`язати Дніпровський апеляційний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі частин 2,3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року;
1.3. визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо обмеження фінансового забезпечення Дніпровського апеляційного суду у виплаті судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 року в 564 843,92 грн.;
1.4. зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити фінансування Дніпровського апеляційного суду для виплати суддівської винагороди судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі частин 2,3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18.04.2020 по 28.08.2020.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він є працюючим суддею Дніпровського апеляційного суду, однак суддівську винагороду за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 йому нараховано та виплачено на підставі статті 29 Закону України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі Закон №294-IX) (в редакції Закону №553-IX) із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, а не статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-III "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон №1402-III), що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення прав та гарантій.
3. Відповідачі позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 рішенням Вищої ради правосуддя 15.10.2019 року №2714/0/15-19 переведено на посаду судді Дніпровського апеляційного суду, що також підтверджується наказом голови Дніпровського апеляційного суду від 21.10.2019.
5. З 21.10.2019 позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 70% посадового окладу.
6. За період з 01.01.2020 по 18.04.2020 позивачу нараховувалася суддівська винагорода, виходячи з 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року та доплати за вислугу років в розмірі 70 % від посадового окладу судді.
7. На виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, наказом голови Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2020 року № 39, з 18 квітня 2020 року встановлено обмеження, що застосовуються при нарахуванні суддівської винагороди суддям Дніпровського апеляційного суду в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня 2020 року.
8. Згідно довідки Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року, з 18.04.2020 по 28.08.2020 включно, позивачу нарахована суддівська винагорода: квітень - 215460,18 грн., виплачено 151774,84 грн., не виплачено 63685,34 грн. травень - 214404,00 грн., виплачено 47230,00 грн., не виплачено 167174,00 грн. червень -214404,00 грн., виплачено 47230,00 грн., не виплачено 167174,00 грн. липень - 214404,01 грн, виплачено 156,256,53 грн, не виплачено 58147,48 грн. серпень - 214404,00 грн, виплачено 105740,90 грн, не виплачено 108663,10 грн. Всього: нараховано - 1 073 076,19 грн., виплачено з урахуванням вказаних змін щодо обмеження 508232,27 грн., не виплачено 564843,92 грн.
9. Не погодившись з обмеженням суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 16 березня 2021 року позов задовольнив частково.
10.1. Визнав протиправними дії Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням обмеження в сумі 564 843,92 грн.;
10.2. Зобов`язав Дніпровський апеляційний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі частин 2,3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18.04.2020 по 28.08.2020.
10.3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
11. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції фактично виходив з того, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач повинен був керуватися виключно положеннями статті 135 Законом №1402-III, які є спеціальними для спірних правовідносин та які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ). При цьому, суд зауважив, що Закон № 553-ІХ не є законом про судоустрій, в розумінні положень статті 130 Конституції України, ним не вносилися зміни до Закону №1402-III (стосовно розміру суддівської винагороди), а тому він не може встановлювати розмір винагороди судді. З цих підстав суд дійшов висновку про неправомірність обмеження виплати позивачеві у спірний період суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі положень статті 29 Закону №294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ).
11.1. Визначаючи особу, відповідальну за невиплату позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, суд встановив, що обсяг видатків на Дніпровський апеляційний суд після змін, внесених Законом № 553-ІХ, не зазнав змін, а саме не був зменшений, у зв`язку з чим дійшов висновку, що в спірному випадку відсутні підстави вважати, що невиплата суддівської винагороди позивачу в повному обсязі пов`язана із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів, та, відповідно, що саме діями/рішеннями даного суб`єкта владних повноважень порушено право позивача. З цих підстав суд вказав на необґрунтованість заявлених позовних вимог до ДСА України та відмовив у їх задоволенні.
11.2. Відповідальною ж особою, за висновками суду, в даному випадку є Дніпровський апеляційний суд, який розпорядився виділеними коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), якого суд і зобов`язав провести перерахунок та виплату позивачу суддівської винагороди за спірний період, виходячи з положень статті 135 Законом №1402-III.
12. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням обмеження в сумі 564 843,92 грн. скасовано та в цій частині прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
12.2. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року залишено без змін.
13. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності в даному випадку визнавати протиправними дії Дніпровського апеляційного суду, оскільки судом першої інстанції не встановлено, які саме дії Дніпровського апеляційного суду як суб`єкта владних повноважень, в контексті положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), були вчинені ним з порушенням вимог законодавства або всупереч, не на підставі наданих повноважень. Колегія суддів суду апеляційної інстанції, вказала, що позивач, заявляючи вимоги про визнання протиправними дій Дніпровського апеляційного суду, не наводить аргументів стосовно незгоди із наказом Голови цього суду від 24 квітня 2020 року №39, яким введено спірні обмеження для суддів Дніпровського апеляційного суду, не заявляє вимоги про його скасування.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, залишивши в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року .
15. Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою, підставою для відкриття став пункт 1 частини четвертої статі 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
16. В обґрунтування касаційної скарги, ОСОБА_1 вказав, що суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 13 травня 2021 року не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20
17. Скаржник зазначив, що Суд апеляційної інстанції, задовольняючи апеляційні скарги відповідачів, виходив з того, що відповідачі правомірно керувалися вимогами ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" до 28 серпня 2020 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України), у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову. Проте, згідно висновків Верховного Суду, викладених в п. п. 54-61, 73 розділу VI Постанови Верховного Суду від 03 березня 2021 року по справі № 340/1916/20, зокрема "колегія суддів констатує, що обмеження виплати позивачеві, починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ; тут ці закони - у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних відносин) було неправомірним". Таким чином, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про те, що розмір винагороди судді встановлюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та не може змінюватися іншими законами, колегія суддів з незрозумілих підстав не врахувала норми цього Закону та вищезазначені висновки Верховного Суду і прийшла до помилкового висновку про те, що відповідачі правомірно керувалися вимогами ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", зі змінами від 13 квітня 2020 року, до 28 серпня 2020 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України), у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
18. Відповідачі своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
V. Джерела права й акти їх застосування
19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
21. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
22. У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
23. За частинами першою, другою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
24. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
25. За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
26. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року
27. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ (далі - Закон № 553-ІХ), згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-IX (далі - Закон № 294-IX) доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (тут мовиться про редакцію Закону № 294-IX, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): "установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)" (частина третя).
28. Конституційний Суд України Рішенням від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 553-IX.
29. За текстом цього Рішення, указані положення законів № 294-IX, № 553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.