ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 331/3737/17 (2-а/331/149/2017)
адміністративне провадження № К/9901/24345/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №331/3737/17 (2-а/331/149/2017)
за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району, третя особа: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про зміну способу виконання постанови суду, відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 26 липня 2017 року (суд у складі головуючого судді - Жуковій О.Є.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року (суд у складі головуючого судді - Панченко О.М., суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району, третя особа: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому просив:
1.1. змінити зобов`язання для боржника - Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрійському (Жовтневому) району на стягнення, з урахуванням вимог постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року по справі №2а-86/10 від 07.04.2011;
1.2. визнати та призначити позивачу моральне відшкодування через невиконання протягом 9 років боржником судового рішення в національній валюті еквівалентне 2 000 Євро на час сплати.
2. Позовна заява мотивована тим, що відповідач протягом тривалого часу не виконує рішення судів по справі №2а-86/10. Вказує, що державним виконавцем в процесі виконавчого провадження виконані всі необхідні дії, спрямовані на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року. Проте, станом на момент звернення позивача до суду зазначена вище постанова відповідачем не виконана.
Враховуючи, що відповідач не має фінансових можливостей виконати судове рішення від 07.04.2011 року по справі №2а-86/10 та постанову Європейського суду з прав людини №61765/12 від 20.06.2013 року, позивач вважає, що належним способом захисту його прав є зміна зобов`язання із нарахування і сплати на утримання коштів. Зазначає, що в цьому випадку виконання судового рішення відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" здійснює Державна казначейська служба України з урахуванням особливостей, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 5 від 30.01.2013 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час звернення позивача до адміністративного суду із зазначеною позовною вимогою нормами КАС України було передбачено розгляд зазначеного питання лише в порядку, передбаченому ст.263 КАС України, а не в позовному провадженні.
5. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року скасовано постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодуванням моральної шкоди. Провадження в адміністративній справі в цій частині закрито. В решті постанову суду залишено без змін.
6. Закриваючи адміністративну справу в частині позовних вимог про відшкодуванням моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не просить визнати неправомірними дії, рішення чи бездіяльність суб`єкта вкладних повноважень та у зв`язку з цим стягнути спричинену моральну шкоду. Відтак, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в національній валюті в сумі, еквівалентній 2000 євро, можуть бути розглянуті лише за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення. Позовні вимоги задовольнити повністю.
8. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
Касатор вказав, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі 2а-86/10 виконана лише в частині нарахування недоотриманої щорічної одноразової грошової державної допомоги до 5 травня. В іншій частині рішення суду до теперішнього часу не виконано, а виконавче провадження постановою державного виконавця від 26.05.2017 року ВП №50572260 закінчено на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження". Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
У касаційній скарзі позивач наголошує, що ним подано новий позов, а не заяву про щодо зміни способу і порядку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі 2а-86/10 від 07.04.2011 року, як про це помилково зазначили суди попередніх інстанцій.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2017 року відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція КАС.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
11. Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2018 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Анцупова Т.О., судді: Стародуб О.П., Кравчук В.М.
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 11.06.2019 № 683/0/78-19, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), призначений повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційних скарг сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачука А.І., Тацій Л.В.
13. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року у справі №2а-86/10 задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2010 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог за 2009 та 2010 роки.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради, щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної одноразової державної допомоги до 5 травня, як інваліду війни другої групи відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2009 та 2010 роки;
- зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради донарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману ним щорічну одноразову державну допомогу до 5 травня, як інваліду війни другої групи відповідно до ст. 13 Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2009 та 2010 роки, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком встановлених на час виплати у 2009 та 2010 роках, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2010 року залишено без змін.
15. На примусове виконання вказаної постанови ОСОБА_1 17.03.2016 року отримав виконавчий лист, на підставі якого Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було відкрите виконавче провадження (постанова від 22.03.2016 року ВП №50572260) з примусового виконання вказаної постанови суду.
16. В межах виконавчого провадження було змінено боржника Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради на Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському (Жовтневому) району.
17. Державний виконавець звертався до суду з поданням щодо зміни способу і порядку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі 2а-86/10 від 07.04.2011 року в порядку, визначеному ст.263 КАС України. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.04.2016 року в задоволенні вказаного подання було відмовлено.
18. Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі 2а-86/10 виконана лише в частині нарахування недоотриманої щорічної одноразової грошової державної допомоги до 5 травня. В іншій частині рішення суду до теперішнього часу не виконано, а виконавче провадження постановою державного виконавця від 26.05.2017 року ВП №50572260 закінчено на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".
19. У зв`язку з тривалим невиконанням рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі №2а-86/10 року позивач звертався до Європейського суду з прав людини, яким прийнято рішення за справою "Цибулько та інші проти України" від 20 червня 2013 року.
ЄСПЛ визнав, що судові рішення ухвалені на користь заявника, не були виконані своєчасно, за що несе відповідальність держава.
ЄСПЛ знайшов порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, що ратифікована Україною 17 липня 1997 року (далі - Конвенція), та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, ухвалених на користь заявника. Суд також зазначив, що було порушення ст.13 Конвенції, оскільки заявник не мав ефективного засобу юридичного захисту, за допомогою якого він міг отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.
Суд постановив, що протягом трьох місяців держава відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат.