ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 820/5162/17
адміністративне провадження № К/9901/57970/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 (суддя - Зінченко А.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018 (головуючий суддя - Подобайло З.Г., судді: Григоров А.М., Тацій Л.В.) у справі №820/5162/17.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) від 01.08.2017 № 0002791315 та № 0002851315.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Харківській області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Харківській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статі 188, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не надано належну оцінку доводам відповідача.
У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності самозайнятої особи ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.06.2017 № 4460/20-40-13-15/ НОМЕР_1, в якому відображено висновки про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статі 188, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2016 року на суму 554916,00 грн. та до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за грудень 2016 року на 2536,00 грн.
На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.08.2017 № 0002791315 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 690475,00 грн., з яких основний платіж - 552380,00 грн., штрафна санкція - 138095,00 грн. та № 0002851315 про зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2536,00 грн.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного . законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до приписів пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).
Так, за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов в висновку, що за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 507418,27 грн.
Даний висновок зроблений на підставі здійсненого розрахунку, а саме: з однієї тони заготовленої сировини вихід висівок становить - 25%. За відповідний період позивачем придбано пшениці 2 та 3 класу в кількості 7753.866 тон. При переробці даної кількості пшениці вихід висівок повинен бути 1938,466 тон. За даними обліку за перевіряємий період реалізовано 683,875 тон висівок. Залишок висівок на 31.12.2016 становив 22 тони.
Отже перевіркою встановлено, що висівки в кількості 1232,59 тон не значаться на залишках ТМЦ станом на 31.12.2016 та не були продані в перевіряємому періоді, в грошовому еквіваленті ця сума становить 2 537 089,30 грн. (1232,59 тон 2058,34 грн. за ціною продажу грудня 2016 року, без ПДВ), що призвело до заниження податкового зобов`язання до останнього звітного дня (податкового) періоду, що перевірявся у розмірі 507418,27 грн.
Податковий орган вказує, що наявність у позивача залишків пшениці за попередній рік не досліджувалась та не встановлена.
За доводами позивача, пшениця, яка включена в розрахунок як придбана в 2014 є залишком пшениці, придбаної в 2013 році та відповідачем включена до податкового кредиту як придбана у 2014 році.
Як встановлено судами, в акті перевірки відображено, що перевіркою на підставі податкових накладних встановлено придбання позивачем у 2014 році пшениці вагою 3401,049 тон.
Під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції представником податкового органу визнано, що за зареєстрованими податковими накладними 2014 року підтверджено придбання позивачем пшениці у розмірі 1649 т.
Факт придбання пшениці у 2014 році у розмірі меншому ніж вказано в акті перевірці, підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами і реєстром придбання пшениці в 2014 році (накладні, видаткові накладні тощо).
При цьому враховано, що реєстрація податкових накладних минулих періодів (2013 рік) у 2014 році не може бути доказом наявності залишків пшениці на складі, придбаної в 2013 році, станом на 2014 рік оскільки цей факт вказує лише на те, що податкові накладні були отримані позивачем із затримкою і віднесені до податкового кредиту по мірі їх надходження, внаслідок чого невірно обраховано і вихід висівок.
Також, позивачем надано до матеріалів справи документи в підтвердження списання і вивозу на територію полігону зіпсованої продукції (висівок), а саме договір на право користування полігоном твердих побутових відходів № 18 від 01.10.2013, укладений з КП "Чугуївський комунальній комплекс" та акти на списання матеріальних цінностей від 22.12.2015 579962.0 кг, від 22.12.2014 - 2353210 кг., ДСТУ 3016 99.
Таким чином висновки податкового органу щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 507418,27 грн. не відповідають первинним документам, а відповідачем не спростовано наявність у позивача станом на 2014 рік залишків пшениці за попередній 2013 рік.
Крім того, за висновками податкового органу, позивачем від ФГ "Моноліт - Агро" за податковою накладною №26/2/ від 07.05.2015 отримано 79 т ячменю на загальну суму 300200.00 грн., в т.ч. ПДВ 50033,33 грн., який в подальшому не був реалізований і не значиться на залишках ТМЦ станом на 31.12.2016, в результаті чого занижено податкове зобов`язання ПДВ за грудень 2016 року у розмірі 50033,33 грн.
На спростування таких доводів позивач надав суду докази того, що придбаний ячмінь використаний ним при виготовлені муки, що підтверджено внутрішньою господарською накладною 02/06 від 02.06.2013 про передання ячменя в мукомельний структурний підрозділ на переробку, калькуляціями, використання ним вальцьового млину, який надає можливість застосувати саме таку технологію виготовлення продукції. Отримана від переробки продукція (мука) в повному обсязі оприбуткована і реалізована в подальшому ПрАТ "Кобеляцький завод продовольчих товарів "Мрія", в підтвердження чого надано видаткові накладні.
При цьому, встановлено, що акт перевірки не містить висновків про відсутність реалізації виготовленої з ячменю муки, тому віднесення суми ПДВ у розмірі 50033,33 грн. до заниженого податкового зобов`язання в грудні 2016 року є незаконним.
Під час проведення перевірки податковим органом не зменшено обсяги виготовленого борошна на кількість переробленого ячменю та не враховано калькуляцію продуктивності мельниці борошновальної "Харківчанка 1200 плюс".
Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01.08.2017 №002851315 судами встановлено, що в акт перевірки відсутнє описання та відповідно не встановлено порушення, яке призвело до зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі - 2536,00 грн.
Факт невідображення такого порушення в акті перевірки визнано представником податкового органу в суді апеляційної інстанції. Відповідно факт порушення об`єктивно не встановлено перевіркою, що унеможливлює прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.08.2017 № 0002851315.
Інших доводів в обґрунтування висновків про наявність порушень з боку позивача, на підставі яких прийняті оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення відповідач не надає. Доводів на обґрунтування правової позиції відповідача та відповідних доказів стосовно наявних, на його думку, порушень з боку позивача, про які зазначено в акті податкової перевірки та на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем до суду не надано.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та задоволення даних позовних вимог.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -