ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 316/1075/17
адміністративне провадження № К/9901/54998/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Бишевської Н.А. (головуючий), суддів: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В. у справі за позовом заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури в інтересах держави до Енергодарської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Управління освіти Енергодарської міської ради, Комунальне підприємство "Комбінат дошкільного та шкільного харчування" Енергодарської міської ради, про визнання незаконними та скасування рішення -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У липні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - визнати незаконними та скасувати пункти 3-8 рішення Енергодарської міської ради №3 від 27 січня 2017 року "Про організацію харчування в дошкільних та шкільних закладах управління освіти Енергодарської міської ради" (далі - Рішення Ради).
2. Енергодарський міський суд Запорізької області постановою від 5 грудня 2017 року позов задовольнив.
Визнав протиправними та скасував пункти 3-8 Рішення Ради.
2.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив із того, що звернення прокурора до суду у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо організації харчування у навчально-виховних закладах міста, раціонального та ефективного використання комунального майна, необхідного або що використовується для організації харчування дітей.
Енергодарська міськрада позбавлена можливості на звернення до суду із позовом щодо скасування пунктів 3-8 Рішення Ради, а тому, у зв`язку з відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, до суду із відповідним позовом звернувся заступник керівника місцевої прокуратури.
При цьому суд першої інстанції встановив, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів на організацію харчування дітей становлять суспільний інтерес, а незаконність рішень (якщо така буде встановлена), що регулюють вказане питання та на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає, і у цьому випадку порушенням інтересів держави є те, що відповідачем пункти 3-8 Рішення Ради прийнято у порушення вимог чинного законодавства, принципів максимальної ефективності та економії, тобто у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
3. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 квітня 2018 року, скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.
3.1 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вимоги прокурора стосовно протиправності пунктів 3-8 спірного рішення базуються на порушенні приписів Закону України "Про публічні закупівлі" та на вірогідності настання негативних наслідків такого рішення у подальшому.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що прокурор згідно з чинним законодавством не уповноважений представляти інтереси, зокрема, ТОВ "Комбінат харчування "Енергодар". При цьому зауважив, що жодний з суб`єктів правовідносин у сфері публічних закупівель не позбавлений права самостійного звернення до суду, якщо вважає, що спірним рішенням порушені його права або охоронювані законом інтереси.
4. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
4.1 Рішенням Енергодарської міськради від 25 листопада 2009 року №297 затверджено Положення про порядок організації харчування дітей у навчальних закладах управління освіти міської ради (далі - Положення).
4.2 Відповідно до пункту 1.3 вказаного Положення процес організації харчування дітей у навчальних закладах м. Енергодара складається з трьох основних направлень:
- організація харчування дітей в дошкільних навчальних закладах міста, ЕНВК "ДНЗ-ЗНЗ" № 9, № 10 та ЕЗОШ № 6 (закупівля продуктів харчування);
- організація гарячого харчування учнів в загальноосвітніх навчальних закладах (закупівля послуги шкільних їдальнь);
- організація харчування дітей в таборах відпочинку з денним перебуванням, які відкриваються у канікулярний період на базі навчальних закладів.
4.3 У механізмі по організації харчування приймають участь: управління освіти міської ради, навчальні заклади та інші суб`єкти підприємницької діяльності (п.1.4 зазначеного Положення про порядок організації харчування…).
4.4 Згідно з підпунктів 1.4.1, 1.4.3 пункту 1.4 Положення загальне керівництво з організації харчування дітей в навчальних закладах здійснює управління освіти, а саме сектор організації харчування відділу по централізованому господарському обслуговуванню. В обов`язки сектора входить складання єдиного меню, здійснення контролю за дотриманням натуральних та вартісних норм, дотриманням навчальними закладами єдиного меню, якістю готових страв та продуктів, що постачаються в навчальні заклади. Управління освіти є замовником по організації харчування та постачанню продуктів.
Постачання в навчальні заклади продуктів харчування та приготування гарячих страв для забезпечення харчування учнів та вихованців покладається на суб`єкти підприємницької діяльності, з якими укладаються відповідні договори та угоди.
4.5 Згідно пункту 1.1 та підпункту 3.6.7 пункту 3.6 Положення про управління освіти Енергодарської міської ради (у новій редакції), затвердженого рішенням Енергодарської міськради від 18 лютого 2011 року №45, Управління освіти Енергодарської міськради є виконавчим органом Енергодарської міськради, яке, зокрема, організує харчування дітей у навчальних закладах за рахунок місцевого бюджету та залучених коштів.
4.6 Рішенням Енергодарської міськради від 24 липня 2015 року №194 створено юридичну особу - Комунальне підприємство "Комбінат дошкільного та шкільного харчування" Енергодарської міської ради, та затверджено Статут даного підприємства.
4.7 Відповідно до пункту 4.1 Статуту КП "КДтаШХ" ЕМР основною метою діяльності Підприємства є виробнича, організаційна, господарська та інша діяльність, спрямована на організацію та проведення дитячого харчування у дошкільних та шкільних закладах міста Енергодар та інших населених пунктах:
забезпечення вихованців дошкільних навчальних закладів та учнів шкіл міста повноцінним, різноманітним гарячим харчуванням через їдальні дошкільних закладів та їдальні шкіл, а також продукцією власного виробництва через буфети в пришкільних їдальнях;
забезпечення гарячим харчуванням вихователів, вчителів та інших працівників дошкільних та шкільних закладів міста;
забезпечення мешканців міста продукцією власного виробництва через виносну торгівлю при шкільних їдальнях та роздрібну торгівлю в магазинах;
згідно з потребою учнів та батьків організувати групову форму харчування;
забезпечення продуктами харчування, постачання в дошкільні та шкільні заклади, які утримуються та знаходяться на балансі міською відділу освіти, а також задоволення соціально-економічних інтересів членів трудового колективу.
4.8 27 січня 2017 року Енергодарською міськрадою прийнято рішення №3 "Про організацію харчування в дошкільних та шкільних закладах управління освіти Енергодарської міської ради", згідно з пунктами 3-8 якого:
пункт 3 - Функції організації та здійснення харчування в шкільних закладах управління освіти Енергодарської міської ради з 1 березня 2017 року покласти на КП "КДтаШХ" ЕМР;
пункт 4 - Передати з балансу управління освіти Енергодарської міської ради на баланс
КП "КДтаШХ" ЕМР:
- всі основні засоби, необхідні, або які використовуються для організації харчування в шкільних закладах управління освіти Енергодарської міської ради;
- всі малоцінні необоротні матеріальні активи, необхідні або які використовуються для організації харчування в шкільних закладах управління освіти Енергодарської міської ради;
пункт 5 - КП "КДтаШХ" ЕМР прийняти на баланс на праві господарського відання матеріальні цінності від управління освіти Енергодарської міської ради:
- всі основні засоби, необхідні, або які використовуються для організації харчування в шкільних закладах управління освіти Енергодарської міської ради;
- всі малоцінні необоротні матеріальні активи, необхідні, або які використовуються для організації харчування в шкільних закладах управління освіти Енергодарської міської ради;
пункт 6 - Управлінню освіти Енергодарської міської ради в строк до 1 травня 2017 року, скласти та підписати з КП "КДтаШХ" ЕМР акти приймання-передачі матеріальних цінностей зазначених в пункті 4 цього рішення, копії актів у тижневий термін з дня їх підписання надати до управління комунальної власності Енергодарської міської ради;
пункт 7 - Головним бухгалтерам управління освіти Енергодарської міської ради та КП "КДтаШХ" ЕМР внести відповідні зміни до бухгалтерського обліку;
пункт 8 - КП "КДтаШХ" ЕМР укласти з діючим постачальником послуг їдалень договір безкоштовного користування матеріальними цінностями, зазначеними в пункті 4 цього рішення.
4.9 Заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури, вважаючи пункти 3-8 Рішення Ради протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5.1 На обґрунтування касаційної скарги зазначив, що прийняте Енергодарською міською радою рішення створює умови неефективного використання майна комунальної власності та збільшення видатків бюджету на організацію харчування у навчально-виховних закладах міста, зокрема, в частині закупівлі послуги їдалень та інших кафе закритого типу, організації гарячого харчування в навчальних закладах, оскільки до прийняття вказаного рішення надання Учаснику на безоплатній основі, на підставі відповідних актів, для організації харчування безпосередньо в навчальних закладах, зокрема, і вищевказаного технологічного обладнання, сприяло здешевленню вказаної послуги, а саме не враховувалися витрати суб`єкта господарювання на використання власного обладнання. Крім того, передання на баланс КП "КДтаШХ" ЕМР матеріальних цінностей (основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів, необхідних, або які використовуються для організації харчування в шкільних закладах) штучно створює дискримінаційні умови для учасників процедури торгів, які не мають власного технологічного обладнання. Також посилається на те, що пункти 3-8 Рішення Ради є незаконними оскільки суперечать вимогам чинного законодавства, а саме: Закону України "Про освіту", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про публічні закупівлі", Бюджетному кодексу.
6. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Згідно з частиною другою статті 60 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в адміністративному суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу.
9. Частиною першою статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
10. Частиною третьою цієї статті передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
11. Частиною четвертою статті 23 Закону №1697-VII встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
12. Варто зауважити, що подібні положення закріплені у статті 53 КАС України та статті 23 Закону №1697-VII в чинній редакції.
13. Отже, прокурор у визначених законом випадках здійснює представництво інтересів держави чи громадянина шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.
14. Прокурор, який звертається до суду з адміністративним позовом в інтересах держави, самостійно визначає у позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту і зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або ж відсутності у нього повноважень на звернення до суду з позовом прокурор зазначає про це в позовній заяві та в такому випадку прокурор набуває статусу позивача. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
15. Відтак, виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
16. У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3).
17. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
18. Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону №1697-VII дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
(2) у разі відсутності такого органу.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
19. При цьому, слід наголосити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
20. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
21. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 лютого 2019 року, 26 травня 2020 року (справи №№826/13768/16, 912/2385/18, відповідно).
22. Колегія суддів звертає увагу на те, що звертаючись до суду з зазначеним позовом прокурор уважав, що відсутній орган, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Суд першої інстанції, уважаючи, що такий орган відсутній, а Рішення Ради прийнято у порушення вимог чинного законодавства, задовольнив позов.
23. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, дійшов висновку, що представляти інтереси держави у сфері публічних закупівель, згідно чинного законодавства прокурор не уповноважений. При цьому суд зазначив, що у цьому випадку жодний з суб`єктів правовідносин у сфері публічних закупівель не позбавлений права самостійного звернення до суду, якщо вважає, що спірним рішенням порушені його права.
24. При цьому суд апеляційної інстанції, у порушення вимог статті 23 Закону №1697-VII, не дослідив чи є такий орган до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних відносинах. У разі, якщо такий орган є, не перевірив чи здійснює він належний захист цих інтересів або не належно здійснює такий захист.
25. Суд звертає увагу, що перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду питання щодо правомірності рішення відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.
26. Відповідно до вимог статті 161 КАС України (у наведеній вище редакції) під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує:
чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
27. Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов`язок встановлення фактичних обставин у конкретній справі законодавцем покладається саме на адміністративний суд, який насамперед має з`ясувати предмет спору та відповідно визначити обставини, які необхідно встановити для правильного його вирішення.
28. За змістом статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
29. Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи
30. Тобто, обґрунтованим рішення слід вважати тоді, коли: 1) суд повністю вияснив обставини, що мають значення для справи; 2) коли ці обставини доказані; 3) коли висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам справи.
31. Обґрунтованість судового рішення - це його внутрішня якість. Обґрунтованим є таке рішення, в якому відбите повне, всебічне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, їх доведеність та досягнення істинності висновків суду - відповідність їх фактичній стороні справи і вимогам закону.
32. Виходячи з цього, в поняття обґрунтованості зазвичай включають два моменти: повнота дослідження судом всіх матеріалів справи і достовірність висновків суду про обставини, що покладені в основу рішення.
33. Верховний Суд зазначає, що як акт правосуддя рішення суду має чітко підтверджувати існування і суть спірних правовідносин.
34. Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
35. Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
36. Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
37. Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення не з`ясував всі обставини справи, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,