ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 752/15827/17
адміністративне провадження № К/9901/39957/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 9 листопада 2017 року у складі судді Шкірай М.І. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Літвіної Н.М. (головуючий), суддів: Коротких А.Ю., Федотова І.В. у справі за його позовом до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Бахмутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити певні дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - визнати протиправною бездіяльність Бахмутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яка полягає у невиплаті пенсії позивачу починаючи з 1 червня 2016 року;
1.2 - визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призупинення (припинення) виплати пенсії позивачу;
1.3 - визнати протиправним та скасувати рішення Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у взятті на облік пенсійної справи позивача у зв`язку з переїздом до іншої адміністративно-територіальної одиниці;
1.4 - зобов`язати Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві витребувати з Бахмутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та взяти на облік пенсійну справу позивача у зв`язку з переїздом до іншої адміністративно-територіальної одиниці;
1.5 - зобов`язати Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити позивачу виплату пенсії.
2. Голосіївський районний суд м. Києва постановою від 9 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду постановою від 13 лютого 2018 року, позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Бахмутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років починаючи з 1 червня 2016 року.
Визнав протиправним та скасував рішення Бахмутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призупинення виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років починаючи з 1 червня 2016 року.
Визнав протиправним та скасував рішення Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у взятті на облік пенсійної справи ОСОБА_1 у зв`язку з переїздом до іншої адміністративно-територіальної одиниці.
Зобов`язав Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві витребувати з Бахмутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та взяти на облік пенсійну справу ОСОБА_1 у зв`язку з переїздом до іншої адміністративно-територіальної одиниці та поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років з 3 лютого 2017 року.
2.1 Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачами порушено право позивача на належне соціальне забезпечення. При цьому, судами до заявлених позивачем позовних вимог застосовано строки звернення до суду, визначені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час ухвалення рішень в судах попередніх інстанцій).
3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
3.1 З 17 лютого 1992 року по 7 травня 2009 року ОСОБА_1 працював на різних посадах у органах прокуратури України.
3.2 7 травня 2009 року Управлінням Пенсійного фонду України Артемівського району м. Луганська йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з розрахунку 71% від суми місячного заробітку, з урахуванням виплат і умов праці, що існували на день звернення.
3.3 У червні 2017 року, користуючись правом на вільне визначення місця проживання, ОСОБА_1 переїхав до м. Києва, де, в установленому законом порядку, зареєстрував постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому зазначив, що змінив своє місце проживання добровільно та, в будь-якому разі, не з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, тому він не є внутрішньо переміщеною особою у розумінні статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо-переміщених осіб".
3.4 23 червня 2017 року, зважаючи на зміну місця фактичного проживання, ОСОБА_1 звернувся до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою з проханням запросити його пенсійну справу з Бахмутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, а також із заявою про виплату пенсії за новим фактичним місцем проживання, а саме місцем постійного зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 .
3.5 Листом від 26 червня 2017 року вих. №35551/02 Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві надало позивачу роз`яснення, що для отримання пенсії він повинен додатково надати, або довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, або відмову у видачі зазначеної довідки.
3.6 У подальшому, 24 липня 2017 року на чергову заяву в управлінні Пенсійного фонду він отримав письмову відмову у взятті на облік його пенсійної справи у зв`язку з переїздом до іншої адміністративно-територіальної одиниці та, відповідно, відмову у виплаті пенсії.
3.7 Уважаючи, що відповідачами протиправно проігноровано його право на щомісячне отримання пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ці рішення в частині застосування до спірних правовідносин положень статті 99 КАС України та ухвалити у цій частині нове, яким зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії з 1 червня 2016 року (тобто з часу зупинення виплати пенсії).
4.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник, зокрема зазначив, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
5. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
8. Спірним у цій справі є рішення в частині застосування до спірних правовідносин положень статті 99 КАС України.
9. Ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій уважали, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу є протиправними, при цьому суди ураховуючи, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав лише 3 серпня 2017 року, тобто с пропуском строку, встановленого статтею 99 КАС України, дійшли висновку про наявність підстав для поновлення виплати пенсії з 3 лютого 2017 року.
10. Колегія суддів не погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій в цій частині з таких підстав.
11. Перелік підстав для припинення виплати пенсії, визначений частиною першою статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", розширеному тлумаченню не підлягає.
12. Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є лише підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.
13. Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії.
14. Аналіз положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", дає підстави вважати, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.
15. Отже, призупиняючи виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії.
16. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем вимог частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивачу припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав.
17. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 17 липня 2018 року, 14 квітня 2021 року (справи №№233/4104/17, 415/2945/17, відповідно).
18. З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
19. Згідно із частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
20. Системний аналіз цих статей дає підстави для висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.
21. Зазначену правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року (справа №404/6160/14-а).
22. Застосовуючи цей підхід до справи, що розглядається, Суд вважає, що позивач має право на поновлення виплати пенсії з 1 червня 2016 року, оскільки виплата припинення пенсії відбувся з вини органів, які відповідальні за призначення пенсії.
23. Відповідно до частин першої-третьої статті 159 КАС України (чинної на час прийняття судового рішення судом першої інстанції) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
24. Подібні вимоги закріплені у частинах першої-третьої статті 242 КАС України (чинної на час прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції).
25. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову у позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
26. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не зазначено у резолютивній частині рішення висновок суду про задоволення позову чи про відмову у позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
27. Позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ці рішення в частині застосування до спірних правовідносин положень статті 99 КАС України та ухвалити у цій частині нове, яким зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії з 1 червня 2016 року (тобто з часу зупинення виплати пенсії).
28. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позовні вимоги у резолютивній частині рішення не зробив висновок щодо позовних вимог в частині поновлення виплати пенсії за період з 1 червня 2016 року по 3 лютого 2017 року та не дослідив питання правильності нарахування пенсії за цей період відповідно до законодавства України.
29. У зв`язку із наведеним, позовні вимоги в частині, залишеній без розгляду, слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
30. Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
31. За таких обставин, колегія суддів уважає, що постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 9 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року необхідно скасувати в частині позовних вимог про поновлення виплати пенсії за період з 1 червня 2016 року по 3 лютого 2017 року та направити у цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.
31. Згідно пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -