ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 640/524/20
адміністративне провадження № К/9901/13866/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року (судді: Чаку Є.В., Федотов І.В., Коротких А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу, поновлення на роботі,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення п`ятої кадрової комісії від 05 грудня 2019 року № 10 про неуспішне проходження прокурором Генеральної прокуратури України позивачем атестації; визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2086-ц про звільнення позивача з посади; поновлення позивача на посаді; стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 грудня 2019 року до моменту фактичного поновлення на посаді.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення п`ятої кадрової комісії від 05 грудня 2019 року № 10 про неуспішне проходження прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 атестації. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2086ц про звільнення позивача з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (з місцем постійної дислокації у місті Києві) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24 грудня 2019 року. Поновлено позивача в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (з місцем постійної дислокації у місті Києві) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 355 919, 15 грн. В іншій частині позову - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині щодо визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказував на наявність підстав для застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу прокурора відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів".
Також, не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року у цій справі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 640/24863/19.
Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з приписів пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України, відповідно до яких суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції вказав, що спірні правовідносини в рамках даної справи виникли з підстав звільнення позивача на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" відповідно до пп.1 п.19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" внаслідок не подання ним заяви за встановленою формою до Генерального прокурора про переведення на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.
Апеляційний адміністративний суд зазначив, що на розгляді Верховного Суду перебуває справа №640/24863/19, в якій містяться типові спірні правовідносини. Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року. Враховуючи те, що дана справа відповідає ознакам типової, та з метою розв`язання виключної правової проблеми щодо застосування норм, на підставі яких позивач звернувся до суду, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 640/24863/19.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Скаржник вказує, що під час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційним судом не досліджувалось питання, чи дійсно касаційний перегляд справи № 640/24863/19 буде здійснюватися палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду й відповідні докази в матеріалах даної справи відсутні.
Водночас згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень 16 грудня 2020 року Верховним Судом у складі трьох судді у справі № 640/24863/19 постановлено ухвалу про відкриття касаційного провадження. При цьому, відомості про те, що справа передавалась на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду відсутні.
Таким чином, на переконання скаржника, зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, суд апеляційної інстанції вийшов за межі повноважень, наданих йому процесуальним законодавством, оскільки рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2020 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 640/24863/19 переглядаються в касаційному порядку колегією у складі трьох суддів, а не палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, а тому підстави для зупинення провадження у справі відсутні.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, зупинивши провадження у справі № 640/524/20, порушив норми процесуального права, що призвело до постановления незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, посилаючись на правову позиція, викладену у постановах Верховного Суду від 03 липня 2020 року у справі № 815/6447/14 та від 05 вересня 2019 року у справі № 816/1059/17.