ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 420/9694/20
адміністративне провадження № К/9901/37756/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року (судді: Бойко А.В., Федусік А.Г., Шевчук О.А.) у справі за позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" до ОСОБА_1 до про стягнення витрат пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
29 вересня 2020 року Інститут Військово-морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 13 732,02 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року адміністративний позов повернуто позивачу.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року залишено без змін ухвалу суду першої інстанції.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд виходили з того, що адміністративний позов подано поза межами строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Суди, посилаючись на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 вказували, що вказаний спір віднесений до спору пов`язаного з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі.
Суди обчислювали місячний строк звернення до суду з наступного дня після винесення наказу позивача № 257 від 24 липня 2020 року про виключення відповідача зі списків особового складу інституту, тобто з 25 липня 2020 року.
Також суди попередніх інстанцій зазначили, що перебування представника інституту на самоізоляції у зв`язку з хворобою і в подальшому у відрядженні не є поважними причинами пропуску навчальним закладом строку звернення до суду з цим позовом, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач є єдиним представником інтересів інституту у судах.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що відповідно до повідомлення від 24 липня 2020 року відповідач був згоден із сумою до відшкодування за навчання та відшкодуванням у добровільному порядку протягом 30 днів, однак на час звернення до суду сума за навчання у добровільному порядку не відшкодована.
Скаржник вказує, що представник інституту, який здійснює представництво інституту у судах, помічник начальника Інституту з правової роботи капітан юстиції ОСОБА_2, був звільнений від виконання службових обов`язків та направлений на самоізоляцію та обсервацію у зв`язку з відрядженням до операції об`єднаних сил відповідно до наказу начальника Інституту від 17 серпня 2020 року № 160 з 14 серпня 2020 року по 27 серпня 2020 року.
Відповідно до наказів начальника Інституту від 27 серпня 2020 року № 167, від 10 вересня 2020 року № 177 представнику інституту продовжено звільнення від виконання службових обов`язків та перебування на самоізоляції з 27 серпня 2020 року по 09 вересня 2020 року, з 10 вересня 2020 року по 14 вересня 2020 року, у зв`язку з позитивним тестом на коронавірус.
У період з 14 вересня 2020 року по 24 вересня 2020 року включно скаржник зазначив, що з 15 вересня 2020 року відповідно до наказу начальника Інституту від 14 вересня 2020 року № 179 представник інституту вибув у відрядження до ОКП ОС м. Часів Яр з метою залучення до складу сил і засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
На переконання скаржника вказані причини є поважними для поновлення строку звернення до суду, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції проявив надмірний формалізм при залишення без змін ухвали суду першої інстанції про повернення позову, адже при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 (судді: Загороднюк А,Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.), відкрито касаційне провадження за скаргою Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
24 липня 2020 року Інститутом Військово-морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" прийнято наказ № 143 про виключення відповідача зі списків особового складу навчального закладу.
Адміністративний позов про стягнення із позивача витрат пов`язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі подано до суду 25 вересня 2020 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року адміністративний позов Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" повернуто позивачу з тих підстав, що інститут не має права для звернення до суду з цим позовом, адже таке право вимоги належить лише Міністерству оборони України.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року адміністративний позов Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" залишено буз руху з підстав відсутності всіх копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року продовжено строк залишення адміністративного позову без руху на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали та додатково вказано, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом та не подано заяви про його поновлення із зазначенням поважних причин пропуску строку.
На виконання ухвали від 09 лютого 2021 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що відповідач виключений зі списків особового складу інституту 24 липня 2020 року і перебіг строку звернення до суду починається з 25 липня 2020 року. У заяві вказано, що представник інституту, який здійснює представництво інституту у судах був звільнений від виконання службових обов`язків та направлений на самоізоляцію та обсервацію у зв`язку з відрядженням до Операції об`єднаних сил відповідно до наказу начальника Інституту від 17 серпня 2020 року № 160 з 14 серпня 2020 року по 27 серпня 2020 року. Відповідно до наказів начальника інституту від 27 серпня 2020 року № 167, від 10 вересня 2020 року № 177 представнику інституту продовжено звільнення від виконання службових обов`язків та перебування на самоізоляції з 27 серпня 2020 року по 09 вересня 2020 року, з 10 вересня 2020 року по 14 вересня 2020 року, у зв`язку з позитивним тестом на коронавірус.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року вказану причину визнано неповажною, відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду та адміністративний позов повернуто позивачу.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року залишено без змін ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року.
Вказане рішення суду апеляційної інстанції від 02 червня 2021 року є предметом оскарження у касаційному порядку.
ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи питання обґрунтованості касаційної скарги суд касаційної інстанції зважає на таке.
Предметом спору у цій справі є стягнення коштів, які витрачено на навчання відповідача в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія", у зв`язку з його відрахуванням з навчання відповідно до наказу ректора Національного університету від 15 липня 2020 року № 878 через академічну неуспішність та виключення зі списків особового складу наказом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" від 24 липня 2020 року № 143.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Частиною третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, вважає, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин приписів частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Проте, помилково вказав, що відлік строку звернення до суду починається з часу виключення відповідача зі списків особового складу відповідно до наказу від 24 липня 2020 року № 143.
Відповідно до положень частини 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року N 964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти (далі - Порядок № 964), який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д","е","є", "з","и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (далі - витрати).
Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Верховний Суд наголошує на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України.
Тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, про що дійшли обґрунтованого висновку суди попередніх інстанцій.
Разом з тим як суд першої так і суд апеляційної інстанцій помилково обчислювали строк звернення до суду з моменту виключення відповідача зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія".
Як зазначено у позовній заяві наказом від 24 липня 2020 року № 143 відповідачу оголошено суму до відшкодування за час навчання в інституті у розмірі 13 732, 02 грн, та надано 30 денний строк для добровільного відшкодування зазначеної суми. На час звернення до суду відповідачем заборгованість не відшкодована.
Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Тобто, строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби, у даному випадку, необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
Проте, в матеріалах справ відсутній наказ ректора Національного університету від 15 липня 2020 року № 878 про відрахування відповідача через академічну неуспішність та наказ Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" від 24 липня 2020 року № 143 про виключення зі списків особового складу, в якому відповідачем підтверджено та зафіксовано факт початку перебігу терміну добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у закладі вищої освіти, що має значення для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду.
Судами попередніх інстанцій вказані обставини не встановлені та не досліджувались.
З огляду на викладене та аналізуючи зазначені положення законодавства Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, після перегляду ухвали суду першої інстанції, дійшов передчасного висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України та відсутності поважних причин для його поновлення, помилково обчислював строк звернення до суду з моменту виключення відповідача зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія".
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 160/11957/19.
Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 1 статті 353 КАК України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Як свідчить касаційна скарга та вбачається з ухвали про відкриття касаційного провадження, предметом касаційного перегляду є постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у касаційному порядку не оскаржується.
Статтею 320 КАС України визначені підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.