РІШЕННЯ
Іменем України
14 грудня 2021 року
Київ
справа №9901/388/20
адміністративне провадження № П/9901/388/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Данилевич Н. А., Єресько Л. О., Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Любачевської М. С.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Нарольської Т. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
17.12.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП, Рада), в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 12.11.2020 № 3099/0/15-20 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області"; зобов`язати Вищу раду правосуддя підставно та законно розглянути рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія) щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області.
Клопотання сторін та інші процесуальні дії у справі
Верховний Суд ухвалою від 22.12.2020 відкрив провадження в цій справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 11 год 00 хв 12.01.2021. Крім того, цією ухвалою суд зобов`язав Вищу раду правосуддя надати суду до 05.01.2021 належним чином засвідчену копію досьє кандидата на посаду судді ОСОБА_1 для долучення до матеріалів справи та надати суду для огляду у судове засідання оригінал досьє кандидата на посаду судді ОСОБА_1 . Розгляд клопотання про виклик свідків ухвалив здійснити у судовому засіданні.
04.01.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява Вищої ради правосуддя про надання можливості участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представнику відповідача.
Ухвалою Верховного Суду від 05.01.2021 клопотання Вищої ради правосуддя про розгляд 12.01.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів справи № 9901/388/20 задоволено.
05.01.2021 до Верховного Суду надійшла завірена копія рішення Вищої ради правосуддя від 12.11.2020 № 3099/0/15-20 і копії документів, на підставі яких відповідач прийняв указане рішення.
12.01.2021 по справі оголошено перерву до 14 год 00 хв 10.02.2021.
03.02.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява Вищої ради правосуддя про надання можливості участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представнику відповідача.
Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2021 клопотання Вищої ради правосуддя про розгляд 10.02.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів справи № 9901/388/20 задоволено.
10.02.2021 у судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_2 . По справі оголошено перерву до 11 год 00 хв 12.03.2021.
05.03.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява Вищої ради правосуддя про надання можливості участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представникам відповідача.
Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2021 клопотання Вищої ради правосуддя про розгляд 12.03.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів справи № 9901/388/20 задоволено.
12.03.2021 по справі оголошено перерву до 12 год 00 хв 07.04.2021.
31.03.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява Вищої ради правосуддя про надання можливості участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представнику відповідача.
05.04.2021 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою.
07.04.2021 у зв`язку з неможливістю сформувати склад колегії суддів (знаходження судді Данилевич Н. А. у періоді тимчасової непрацездатності) розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення не відбувся.
Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2021 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін о 12 год 00 хв 12.05.2021.
12.05.2021 по справі оголошено перерву до 12 год 00 хв 07.07.2021.
30.06.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява Вищої ради правосуддя про надання можливості участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представнику відповідача.
Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2021 клопотання Вищої ради правосуддя про розгляд 07.07.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів справи № 9901/388/20 задоволено.
07.07.2021 по справі оголошено перерву до 12 год 00 хв 22.09.2021.
13.09.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява Вищої ради правосуддя про надання можливості участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представникам відповідача.
Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2021 клопотання Вищої ради правосуддя про розгляд 22.09.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів справи № 9901/388/20 задоволено.
22.09.2021 по справі оголошено перерву до 10.11.2021 о 12 год 00 хв.
02.11.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява Вищої ради правосуддя про надання можливості участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представникам відповідача.
Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2021 клопотання Вищої ради правосуддя про розгляд 10.11.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів справи № 9901/388/20 задоволено.
09.11.2021 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
10.11.2021 у судовому засіданні задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи. По справі оголошено перерву до 08.12.2021 о 12 год 00 хв.
08.12.2021 по справі оголошено перерву до 14.12.2021 о 16 год 00 хв.
08.12.2021 та 09.12.2011 до Верховного Суду надійшли клопотання ОСОБА_1 про надання йому можливості участі у судовому засіданні по справі № 9901/388/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Також 08.12.2021 до Верховного Суду надійшла заява Вищої ради правосуддя про надання можливості участі у судовому засіданні по справі № 9901/388/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представнику відповідача.
Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2021 клопотання ОСОБА_1 та Вищої ради правосуддя про розгляд 14.12.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів справи № 9901/388/20 задоволено.
Стислий виклад доводів позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 в обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя указує на те, що відповідно до чинного законодавства України суддею може стати будь-яка особа, що відповідає законодавчо закріпленим вимогам, передбаченим статтею 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та оціночному критерію "доброчесність", адже, на думку позивача, тільки після призначення на посаду ця особа може бути перевірена на предмет етичності поведінки та відповідності вчинюваних нею дій певним моральним стандартам. Також позивач вважає, що критерій "професійна етика" нерозривний із суддею, проте він не мав статусу судді, тому і цей критерій, на його думку, в правовідношенні не застосовний, він не застосовний і в оскаржуваному рішенні. Крім того, більшість аргументів позивача стосується тлумачення поняття "доброчесність".
Також позивач зазначає, що Закон України "Про Вищу раду правосуддя" та Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не містять жодного положення про те, що Вища рада правосуддя вправі оцінювати роботу адвоката на предмет дотримання ним правил адвокатської етики. Таке право надано лише дисциплінарній палаті кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Вважає, що Вища рада правосуддя проігнорувала стосовно нього таке джерело права як рішення Європейського суду з прав людини, яким достатньо ретельно витлумачується право особи на втручання, яке необхідне у демократичній державі.
Крім того, позивач вважає, що Вища рада правосуддя безпідставно розширила критерій "інші обставини, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади", оскільки такий критерій на відповідає "якості закону" та містить в собі необмежену можливість до зловживань. Звертає увагу на те, що у 2014-2016 роках він не мав статусу адвоката, а тому не міг порушувати і не порушував правила етики та поведінки адвокатів.
Також, на переконання скаржника, всупереч вимогам частини шостої статті 107 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вища рада правосуддя розглянула анонімну заяву, оскільки особи, яка її подала, не існує.
Наголошує, що оскаржуване рішення ВРП прийняте із зловживанням повноваженнями, яке ґрунтується на застосуванні дискримінації з одночасним наданням преференцій особам із статусами суддів, надання законодавству зворотної дії в часі, вирішення анонімного звернення, нехтування презумпцією невинуватості, при тому, що й кримінальне провадження, на якому ґрунтується рішення, закрите з реабілітуючих підстав.
05.01.2021 від Вищої ради правосуддя надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити позов без задоволення. Звертає увагу на те, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухвалені. Обставини, які мали значення та стали підставою для прийняття спірного рішення, а також обґрунтування прийняття саме такого рішення докладно, у повному обсязі у ньому наведені. Доказів про наявність підстав для визнання незаконним оскаржуваного рішення, на думку відповідача, позивач не навів. Також зазначає, що не можуть бути предметом оцінки судом дискреційні повноваження Вищої ради правосуддя.
Крім того, Вища рада правосуддя зазначає, що не встановила порушень ВККС України визначеного законом порядку призначення на посаду судді. Проте Вищою радою правосуддя було встановлено обставини, які не були предметом розгляду Комісії.
Відповідач зазначає, що під час визначення обставин, які свідчать про невідповідність кандидата критерію професійної етики та які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням ОСОБА_1 на посаду судді, Вища рада правосуддя взяла до уваги неетичну поведінку ОСОБА_1 .
У відзиві відповідач, повторивши встановлені в оскаржуваному рішенні обставини, звертає увагу на те, що позивачем було допущено поведінку, яка не узгоджується із загальноприйнятними правилами поведінки, особливо для представника юридичної спільноти, що у свою чергу може свідчити про конфронтаційний, імпульсивний стиль спілкування кандидата на посаду судді та низький рівень стриманості. Вважає оскаржуване рішення обґрунтованим і підстави для визнання його незаконним та скасування відсутніми.
11.01.2021 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що положення статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" стосується виключно осіб, які вже мають статус судді, а не є кандидатами на посаду судді. Посилання в оскаржуваному рішенні на статті 69, 70, 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 3, 30, 34, 36, 37 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" не є посиланням на визначені законом конкретні підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду. Крім того, позивач зазначає, що посилання в оскаржуваному рішенні на статті 127, 131 Конституції також не є посиланням на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду. Позивач вважає, що стосовно кандидатів на посаду судді, що призначається вперше, застосовними є лише відповідні частини Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС України від 03.11.2016 № 143/зп-16 (у редакції рішення ВККС України від 13.02.2018 № 20/зп-18, із змінами та доповненнями, внесеними рішенням ВККС України від 16.02.2018 № 22/зп-18). ОСОБА_1 зазначає, що відповідач у відзиві жодним чином не спростував жодного доводу позову, не навів законодавчих актів, згідно з якими Вища рада правосуддя має повноваження щодо особи, яка не є суддею, а лише претендує на посаду судді вперше та має рекомендаційне рішення ВККС України про призначення її на посаду судді, на такі перевірки, які законодавчими актами для Вищої ради правосуддя передбачені лише при призначенні судді на посаду і не передбачені при призначенні особи на посаду судді вперше.
03.02.2021 та 05.02.2021 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначає, що законодавчі норми, які регулюють порядок вирішення Вищою радою правосуддя питання щодо внесення Президентові України подання про призначення на посаду судді є чіткими і зрозумілими та не містять імперативних приписів про безумовність внесення Президентові України подання про призначення на посаду судді за результатами розгляду рекомендації ВККС України. Інше тлумачення правових норм щодо повноважень Вищої ради правосуддя означало б зведення її функцій до суто формальних, а обов`язок і відповідальність за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу буде ілюзорним, що узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні від 21.06.2011 № 7-рп/2011. Також відповідач зазначає, що посилання позивача на відсутність дозволу на обробку його персональних даних є лише незгодою з законодавчо визначеним порядком формування суддівського корпусу професійними суддями. Більш того, позивач був присутнім на засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції, клопотань, відводів не заявляв та не заперечував про провадження відеотрансляції засідання Вищої ради правосуддя під час розгляду його питання. Крім того, під час засідання Вищої ради правосуддя 21.05.2020 ОСОБА_1 не заперечував інцидент 23.10.2017 у Долинському районному судді Івано-Франківської області. Наголошує, що Вища рада правосуддя, виконуючи покладений на неї обов`язок з формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, зобов`язана перевірити відповідність поведінки кандидата на посаду судді нормам моралі, етики, очікуваної суспільством доброчесності та відкритості з метою виявлення обставин, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі призначення особи на посаду судді. Оцінка обставин, які, як зазначено у Законі України "Про Вищу раду правосуддя", "можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади", надає Вищій раді правосуддя широку свободу розсуду.
10.02.2021 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на додаткові пояснення відповідача, в якій він зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 21.06.2011 № 7-рп/2011 стосується положень Законів України, які на 2000 рік не існували уже понад чотири чи близько чотирьох років, тому, на думку позивача, жодного відношення до трактування питань правозастосування в 2000 році не мало. Крім того, позивач зазначає, що відповідач у додаткових поясненнях виключно зазначає лише про факти подій 2017 року в Долинському районному судді Івано-Франківської області, при цьому вважає їх доведеними, але про стандарти доведення замовчує. Звертає увагу на те, що Вища рада правосуддя не вправі самостійно "шукати компромату на особу, яка претендує на посаду судді" будь-якою ціною, а зобов`язана діяти лише в тих межах, які є в досьє кандидата на посаду судді і може отримувати додаткові відомості в межах досьє кандидата на посаду судді лише в передбаченому законом порядку. Позивач вважає, що Вища рада правосуддя зобов`язана вирішувати питання про призначення кандидата на посаду судді виключно в рамках інформації, яка є в досьє, не вправі здобувати на власний розсуд будь-яку іншу інформацію, отримувати та використовувати, у тому числі і від третіх осіб (наприклад від ОСОБА_5 ) будь-яку додаткову інформацію, адже для цього необхідно змінити інформацію в досьє, маючи для цього безпосередній доступ до нього, який забезпечується окремими працівниками Вищої ради правосуддя після погодження з ВККС України переліку цих працівників та порядку такого доступу, проте Вища рада правосуддя по даному питанню жодних доказів не надала.
11.03.2021 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначає, що член Вищої ради правосуддя доповідач Шелест С. Б., склавши висновок і доповівши його на засіданні Вищої ради правосуддя, не вправі була, на його думку, голосувати за спірне рішення. Указує на те, що Вища рада правосуддя приймала рішення по питаннях не одного подання, які встановлюють дисонанс між рішеннями по іншим кандидатам та рішенням стосовно ОСОБА_1
02.07.2021 та 05.07.2021 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зазначає, що рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області прийняте на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані Вищою радою правосуддя в передбаченому законом порядку, такі відомості не були предметом розгляду ВККС України, є належним і мають істотне значення для оцінки доброчесності судді.
21.09.2021 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він послався на правові позиції Європейського суду з прав людини та на постанови касаційного суду з приводу поняття "якості закону". Крім того, позивач в додаткових поясненнях виклав зауваження на додаткові пояснення відповідача від 03.07.2021, які надійшли на його електронну адресу.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Представники відповідача повністю заперечували проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просили відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову повністю.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив, що заяву про відвід судді Бородовському С. О. у цивільній справі для ОСОБА_4 підготував особисто він, а ОСОБА_4 її підписав. 26.06.2010 у судовому засіданні ОСОБА_4 попросив прочитати цей відвід ОСОБА_1, який був його представником, оскільки ОСОБА_4 погано себе почував та забув окуляри. Крім того, свідок пояснив, що він не знає особу за ім`ям " ОСОБА_5" та те, що він не є учасником у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 .
Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Заслухавши пояснення сторін, свідка, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, надавши оцінку всім аргументам учасників справи відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права Судом встановлено такі обставини.
ВККС України рішенням від 03.04.2017 № 28/зп-17 оголосила добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.
12.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про допуск його до участі у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду.
Рішенням від 19.04.2019 № 54/зп-19 Комісія визначила, зокрема, рейтинг кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та зарахувала їх до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів у межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного Комісією 03.04.2017. Цим рішенням Комісії до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів зараховано ОСОБА_1, який за результатами кваліфікаційного іспиту набрав 177,375 бала та займав 163 (сто шістдесят третю) позицію в рейтингу кандидатів на посаду судді місцевого загального суду.
Рішенням Комісії від 02.07.2019 № 108/зп-19 оголошено конкурс на зайняття 505 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резерву на заміщення вакантних посад судів місцевих загальних судів, та затверджено Умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів.
12.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою щодо допуску до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді місцевого загального суду та рекомендування за результатами конкурсного добору для призначення суддею суду відповідно до пріоритетності його намірів.
Вища рада правосуддя 18.07.2019 на підставі пункту 4 частини першої статті 73 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" звернулася до Комісії та зазначила про необхідність забезпечення під час проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів рівних можливостей для кандидатів на посаду судді, включених до резерву, та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами іспитів із дотриманням у межах поточного конкурсу вимог частини восьмої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Комісія рішенням від 19.07.2019 № 101/дс-19 допустила ОСОБА_1 до участі в оголошеному Комісією 02.07.2019 конкурсі на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів.
Рішенням від 07.08.2019 № 150/зп-19 Комісія затвердила рейтинг учасників конкурсу на зайняття 505-ти вакантних посад суддів у місцевих загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 02.07.2019 № 108/зп-19. Зокрема, затверджено рейтинг кандидатів на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області. ОСОБА_1 зайняв 1 (першу) позицію в рейтингу на зайняття 2 (двох) посад суддів цього суду.
Рішенням Комісії від 07.08.2019 № 401/дс-19 внесено рекомендацію Вищій раді правосуддя щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області.
За результатами розгляду рекомендації Комісії щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області Вища рада правосуддя рішенням від 12.11.2020 відмовила у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області.
Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач встановив відомості, які не були предметом розгляду Комісії та викликали обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності, професійної етики та є обставиною, яка може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі призначення ОСОБА_1 на посаду судді.
Так, під час ознайомлення із матеріалами досьє ОСОБА_1 відповідач установив, що у матеріалах досьє кандидата на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 міститься звернення ОСОБА_6 від 06.12.2018 щодо невідповідності ОСОБА_1 вимогам кандидата на посаду судді. До вказаного звернення ОСОБА_6 додав копію публікації "ІНФОРМАЦІЯ_1" Івано-Франківської обласної газети "Галицький кореспондент" від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2; копію заяви ОСОБА_6 від 27.10.2017 про напад на журналіста і погрози фізичною розправою, що адресована заступнику керівника Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області; копію листа Калуської місцевої прокуратури Івано- Франківської області від 27.10.2017 № 02-53р-17.
Вищою радою правосуддя зі змісту заяви ОСОБА_6 встановлено, що 23.10.2017 в Долинському районному суді Івано-Франківської області розглядалась справа за позовом ОСОБА_13 до газети "Свіча" про захист честі, гідності та ділової репутації. Представником позивача у вказаній справі був ОСОБА_1 . Після закінчення судового засідання представник позивача ОСОБА_1 напав на журналістку Івано-Франківської обласної газети "Галицький кореспондент" ОСОБА_9 . ОСОБА_6 зазначає, що він був свідком цього конфлікту та, підійшовши до ОСОБА_1, зробив йому зауваження. ОСОБА_1 вхопив його за куртку, погрожував і наніс удар головою в ліву частину обличчя ОСОБА_6 . Вказаний випадок описаний у газеті "Галицький кореспондент" від ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_2.
Із копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) Вищою радою правосуддя встановлено, що 24.10.2017 за заявою ОСОБА_9 до ЄРДР були внесені відомості щодо вчинення ОСОБА_1 хуліганських дій, кваліфікованих за частиною першою статті 296 Кримінального кодексу України (хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом).
Також зі змісту оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя встановлено, що ОСОБА_6 звернувся до Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області із заявою від 27.10.2017 про напад на журналіста і погрози фізичною розправою, в якій зазначив, що в разі вчинення нападу, нанесення фізичної чи моральної шкоди йому або членам його родини винуватцем таких дій буде ОСОБА_1 . Листом від 27.10.2017 Калуська місцева прокуратура Івано-Франківської області направила заяву ОСОБА_6 разом із додатками та диском із відеозаписом з камер спостереження, встановлених у приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області, до СВ Долинського ВП Калуського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області для долучення до матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017090160000660 від 24.10.2017, та зобов`язала начальника СВ Долинського ВП Калуського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області вирішити питання про визнання ОСОБА_6 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні та допит ОСОБА_6 як потерпілого.
17.06.2020 на запит Вищої ради правосуддя надійшов лист Долинського ВП Калуського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області від 04.06.2020 за вихідним № 3972/108/60/02-2020, в якому повідомлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 2017090160000660 від 24.10.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 296 Кримінального кодексу України, триває, про підозру жодній особі не повідомлялось. Зазначено, що під час досудового розслідування було визнано потерпілою та допитано ОСОБА_9, також допитано чотирьох свідків, потерпілого ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . На додаток до листа надано витяг з ЄРДР та копію CD-R-диска із записом з камер відеоспостереження Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23.10.2017.
За результатами огляду інформації, що міститься на CD-R-диску із записом з камер відеоспостереження Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23.10.2017, Вищою радою правосуддя встановлено, що відображені у відеофайлі події відповідають викладеним у зверненні обставинам, зокрема щодо неетичної поведінки ОСОБА_1 у приміщенні суду, що спровокувала конфлікт та полягала в емоційному з`ясуванні обставин із вказаними особами.
Під час засідання Вищої ради правосуддя 21.05.2020 ОСОБА_1 не заперечував інцидент 23.10.2017 в Долинському районному суді Івано-Франківської області, втім виправдовував свої дії провокативним характером конфлікту та намірами усунути його від участі у справі як представника позивача.
Вищою радою правосуддя забезпечено право ОСОБА_1 на ознайомлення зі зверненням ОСОБА_6 від 06.12.2018 та додатками до нього, а також інформацією, що надійшла на запит Вищої ради правосуддя, та матеріалами скарги ОСОБА_5, що надійшли до Вищої ради правосуддя 14.07.2020.
ОСОБА_1 надав до Вищої ради правосуддя письмові та усні пояснення, в яких він заперечував вчинення протиправних дій щодо журналістів та зазначає, що він дружньо обнімав ОСОБА_6, а також що кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 2017090160000660 від 24.10.2017, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 296 Кримінального кодексу України.
До пояснень долучено копію постанови про закриття кримінального провадження від 19.09.2020 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а також пояснення ОСОБА_13 від 18.05.2020, голови Долинського районного об`єднання воїнів АТО, копію листа Долинського ВП Калуського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області від 19.05.2020, з якого встановлено, що ОСОБА_1 у кримінальному провадженні процесуальний статус не надавався. Окрім того, до пояснень ОСОБА_1 додав постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.04.2010 про скасування постанови суду першої інстанції про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 173 та 183 Кодексу України адміністративні правопорушення.
Крім того, оскаржуваним рішенням відповідача встановлено, що 14.07.2020 до Вищої ради правосуддя надійшла скарга ОСОБА_5 щодо порушення правил адвокатської етики кандидатом на посаду судді адвокатом ОСОБА_1 . У скарзі зазначається, зокрема, про неетичну поведінку ОСОБА_1 під час розгляду Івано-Франківським міським судом справи № 344/11278/19, яка полягала, на думку заявника, у зловживанні процесуальними правами, у тому числі правом на відвід з підстав, не передбачених законом, з метою затягування розгляду справи. До заяви долучений диск судових засідань у справі та копія заяви про відвід.
ОСОБА_1 вважаючи скаргу анонімною, посилаючись на зазначення скаржником адреси адмінбудівлі замість адреси його місця проживання, вказував, що скаржник не є учасником справи № 344/11278/19 та не може володіти інформацією у справі, в якій він не є учасником. Просив Вищу раду правосуддя врахувати письмові пояснення учасника справи № 344/11278/19 ОСОБА_4 та обставини вказаної судової справи.
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що не вдаючись до оцінки усіх обставин, зазначених у скарзі, та обставин судової справи № 344/11278/19, Вища рада правосуддя з інформації Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), а саме ухвали Івано-Франківського міського суду від 26.06.2020 у справі № 344/11278/19, встановила, що, розглядаючи подану адвокатом ОСОБА_1. в судовому засіданні 26.06.2020 заяву про відвід, підписану відповідачем ОСОБА_4, суд констатував недотримання ОСОБА_1 правил адвокатської етики внаслідок зловживання процесуальними правами, в тому числі правом на відвід, що заявлений з порушенням визначеного процесуальним законом порядку, з підстав незгоди із процесуальними рішеннями судді та спрямований виключно на затягування розгляду справи. В ухвалі суду також зазначено про неетичну поведінку адвоката ОСОБА_1, "який назвав судове рішення від 10.06.2020 завідомо безграмотним та демонстрував на обличчі власне задоволення від використання сексистської термінології в судовому засіданні".
За результатами апеляційного розгляду справи № 344/11278/19 колегія суддів Івано-Франківського апеляційного суду постановою від 29.09.2020 відхилила посилання апелянтів на незаконність ухвали суду першої інстанції від 26.06.2020 про відмову у задоволенні відводу, оскільки заява адвоката відповідачів ОСОБА_1 обґрунтована незгодою із процесуальними рішеннями судді та містить суперечливу інформацію, що не дає змоги встановити наявність обставин, визначених частиною першою статті 36 Цивільного процесуального кодексу України.
Крім того, Вища рада правосуддя встановила, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 із 05.07.2002 є фізичною особою-підприємцем, основний вид діяльності - діяльність у сфері права. Вказана інформація підтверджується також відомостями, зазначеними ОСОБА_1 в анкеті кандидата на посаду судді від 12.07.2019.
11.01.2019 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане Радою адвокатів Івано-Франківської області.
Також Вища рада правосуддя в оскаржуваному рішенні зазначила, що згідно з інформацією з ЄДРСР ОСОБА_1, здійснюючи представництво у судах, неодноразово заявляв відводи суддям з підстав, не передбачених процесуальними законами. Зокрема, заявлені ОСОБА_1 відводи мотивовані некомпетентністю суддів (ухвала Долинського районного суду Івано-Франківської області від 16.09.2015 у справі № 344/12499/15-ц; ухвала Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17.11.2015 у справі № 2-833/2008). Заявлення відводу суддям з підстав незгоди із процесуальними діями та рішеннями суду має системний характер у практиці ОСОБА_1 при здійсненні представництва у судових справах (ухвала Апеляційного суду Івано- Франківської області від 26.01.2015 у справі № 0907/2-4232/2011; ухвала Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.12.2014 у справі № 0907/2-4232/2011; ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 у справі № 2а-537/11/0970; ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.06.2016 у справі № 809/4391/15 та інші).
З огляду на зазначене, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що ОСОБА_1 допущено поведінку, яка не узгоджується із загальноприйнятими правилами поведінки, особливо для представника юридичної спільноти. У свою чергу, це може свідчити про конфронтаційний, імпульсивний стиль спілкування кандидата на посаду судді та про низький рівень стриманості. Також Вища рада правосуддя зазначила, що надані ОСОБА_1 пояснення та долучені до них позитивні відгуки від громадських, благодійних інших організацій про ділові та особисті якості ОСОБА_1 не спростовують обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата критерію професійної етики. Той факт, що кримінальне провадження закрито, не спростовує викладених обставин щодо неетичної поведінки ОСОБА_1 у приміщенні суду.
Отже, керуючись власною оцінкою обставин справи, пов`язаних із кандидатом на посаду судді ОСОБА_1, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що така поведінка ОСОБА_1 викликає обґрунтований сумнів щодо його відповідності критерію доброчесності, професійної етики та є обставиною, яка може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі призначення ОСОБА_1 на посаду судді.
Правове регулювання спірних правовідносин та оцінка суду
Відповідно до вимог частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Тобто саме на Вищу раду правосуддя законодавець поклав обов`язок щодо формування в Україні якісного суддівського корпусу з професійних кадрів високого рівня кваліфікації з урахуванням їхніх особистих та моральних якостей, необхідних для здійснення правосуддя.
Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Частиною першою статті 26 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" визначено, що Вища рада правосуддя діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.
Згідно із частиною другою статті 30 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" засідання Вищої ради правосуддя у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Вищої ради правосуддя або Дисциплінарної палати відповідно. Засідання Вищої ради правосуддя у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя. Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" рішення Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом.
У статті 3 цього Закону визначені повноваження Вищої ради правосуддя, до яких належить внесення подання про призначення судді на посаду (пункт 1 частини першої цієї статті).
Частинами першою та другою статті 36 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" передбачено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя. Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.
За приписами частин четвертої, п`ятої статті 36 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" на засіданні Вищої ради правосуддя кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена Вищої ради правосуддя, який визначений доповідачем у цій справі. Кандидат на посаду судді, стосовно якого розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, запрошується на засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка кандидата на посаду судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
Частиною третьою статті 37 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" передбачено, що рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя.
Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя, вважається, що Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
Вища рада правосуддя може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані Вищою радою правосуддя в передбаченому законом порядку, якщо: 1) такі відомості не були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.
Згідно з частиною дев`ятнадцятою статті 79 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Вища рада правосуддя може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді. Підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, Вища рада правосуддя визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Вища рада правосуддя наділена повноваженнями відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду, оцінюючи відповідність кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.
Статтею 38 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" визначено, що рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з підстав, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
За приписами частин двадцятої, двадцять першої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у разі відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення, яке може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку, встановленому процесуальним законом. Рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано членом Вищої ради правосуддя, який брав участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду або мотивів, з яких Вища рада правосуддя прийшла до відповідних висновків.
Як встановлено з витягу з протоколу № 88 засідання Вищої ради правосуддя від 12.11.2020, пунктом першим порядку денного був розгляд матеріалів щодо внесення подання Президентові України про призначення суддів на посади до місцевих суддів, зокрема ОСОБА_1 . На засіданні були присутніми 14 членів Вищої ради правосуддя, тобто більшість від її складу. Член Вищої ради правосуддя Шелест С. Б. доповіла матеріали справи стосовно кандидата на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1, матеріали перевірки обставин, викладених у заяві ОСОБА_6 та обставини, викладені у скарзі ОСОБА_5 стосовно кандидата на посаду судді ОСОБА_1 .. ОСОБА_1 зауважив, що він надав письмові пояснення. Додав, що він не зловживав правом заявляти відводи суддям, відомості, викладені у скарзі ОСОБА_5 є недостовірними, а наданими з метою його дискредитувати. Членом Вищої ради правосуддя Маловацьким О. В. кандидату на посаду судді ОСОБА_1 поставлено запитання, чи був конфлікт з особами, зазначеними доповідачем, та щодо обставин конфлікту; чи мали місце факти перешкоджання журналістській діяльності; щодо усунення від участі у кримінальній справі. ОСОБА_1 надав відповіді. Член Вищої ради правосуддя Шелест С. Б. продовжила доповідь матеріалів щодо кандидата на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1, після чого члени Вищої ради правосуддя видалилися до нарадчої кімнати для обговорення даного питання порядку денного. Після повернення з нарадчої кімнати член Вищої ради правосуддя Шелест С. Б. запропонувала відмовити у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області. Голосування відбулося відповідно до абзацу третього пункту 9.4 Регламенту Вищої ради правосуддя, після чого головуючий Овсієнко А. А. оголосив, що за вказану пропозицію проголосували 14 членів Вищої ради правосуддя, проти - 0 (т. 1 а. с. 98).
Отже, Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 12.11.2020 № 3099/0/15-20 ухвалено повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.
Крім цього, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про засідання, розгляд подання відбувся за його присутності, де останній надавав відповіді на поставленні запитання.
Доводи позивача про те, що член Вищої ради правосуддя - доповідач Шелест С. Б. несвоєчасно, а саме 13.10.2020 склала висновок за результатами попереднього розгляду матеріалів щодо внесення подання Президентові України про призначення його на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області, колегія суддів вважає прийнятними, з огляду на таке.
Приписами статті 36 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" передбачено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.
За результатами попереднього розгляду доповідач складає висновок щодо можливості призначення судді на посаду та виносить такий висновок на розгляд Вищої ради правосуддя.
На засіданні Вищої ради правосуддя кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена Вищої ради правосуддя, який визначений доповідачем у цій справі.
Кандидат на посаду судді, стосовно якого розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, запрошується на засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка кандидата на посаду судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
Відповідно до пункту 5.18. Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Ради від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, з урахування змін, внесених рішенням Вищої ради правосуддя від 18.12.2018 № 3953/0/15-18; далі - Регламент), розгляд питання порядку денного Ради чи Дисциплінарної палати, якщо інше не визначено Законом, починається з доповіді доповідача, який викладає підстави прийняття матеріалів до розгляду, встановлені та досліджені обставини, висновок по суті питання.
Пунктом 10.1. Регламенту встановлено, що розгляд Радою рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України здійснюється відповідно до статті 36 Закону.
Згідно з пунктом 10.2. Регламенту попередній розгляд рекомендації здійснює доповідач, визначений у порядку автоматизованого розподілу, та готує висновок, який передає до відповідного структурного підрозділу секретаріату Ради для формування порядку денного Ради.
Отже, аналіз зазначених норм свідчить про те, що для формування порядку денного Вищої ради правосуддя щодо розгляду рекомендації ВККС України необхідна наявність висновку доповідача, який здійснював попередній розгляд рекомендації.
Як встановлено матеріалами справи, перше проведення засідання Вищої ради правосуддя для розгляду рекомендації ВККС України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді було призначено на 21.05.2020. За результатами розгляду вказаного питання порядку денного засідання від 21.05.2020 було відкладено для проведення додаткової перевірки. Проведення наступного засідання було заплановано на 22.09.2020. Крім того, таке засідання також було призначено на 08.10.2020.
Проте матеріалами справи підтверджено, що висновок члена Вищої ради правосуддя - доповідача Шелест С. Б., яка здійснювала попередній розгляд рекомендації ВККС України, в порушення вищезазначених норм, був виготовлений лише 13.10.2020.
Твердження скаржника про упередженість, на його думку, члена Вищої ради правосуддя Шелест С. Б., з огляду на те, що вона склавши висновок за результатами попереднього розгляду рекомендації ВККС України та матеріалів щодо внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області і доповівши його на засіданні Вищої ради правосуддя, не вправі була голосувати за спірне рішення, не заслуговують на увагу.
Так, відповідно до статті 32 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" для здійснення розподілу справ у Вищій раді правосуддя, її органах діє автоматизована система розподілу справ (визначення члена Вищої ради правосуддя - доповідача). Положення про автоматизовану систему розподілу справ затверджується Вищою радою правосуддя.
У силу пункту 1.3 Положення про автоматизовану систему, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 16.11.2017 № 3689/0/15-17, справи розподіляються між усіма членами Вищої ради правосуддя з урахуванням вимог пунктів 2.5 та 2.6 Положення. При автоматизованому розподілі справ для визначення навантаження члена Вищої ради правосуддя розрахунковий період починається 1 січня кожного року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 12.08.2019 рекомендацію та матеріали передано для попереднього розгляду члену Вищої ради правосуддя Шелест С. Б .
Частинами третьою, четвертою статті 36 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" передбачено, що за результатами попереднього розгляду доповідач складає висновок щодо можливості призначення судді на посаду та виносить такий висновок на розгляд Вищої ради правосуддя. На засіданні Вищої ради правосуддя кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена Вищої ради правосуддя, який визначений доповідачем у цій справі.
Водночас Законом України "Про Вищу раду правосуддя" та Регламентом не передбачено правил, за якими доповідач на засіданні Вищої ради правосуддя не приймає участі в розгляді рекомендації ВККС України щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду, адже Вища рада правосуддя ухвалює рішення колегіально на підставі голосування за внутрішнім переконанням кожного з її членів, які беруть участь у прийнятті цього рішення. Пропозиція члена Вищої ради правосуддя - доповідача, який здійснював попередній розгляд рекомендації ВККС України та матеріалів щодо внесення Президентові України подання про призначення на посаду судді, ухвалити рішення про задоволення або відмову в її задоволенні, не може свідчити про його упередженість та розумітися як недотримання принципів рівності та безсторонності.
Щодо посилання позивача на те, що положення частин дев`ятнадцятої, двадцять першої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини четвертої статті 37 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" можуть бути застосовані виключно до осіб зі статусом суддів, Суд звертає увагу на те, що вказані норми регулюють питання проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що законодавець регулярно використовує в цих нормах категорію "кандидат на посаду судді" (зокрема у частині дев`ятнадцятій статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Словосполучення "призначення судді на посаду" в зазначених нормах законодавець застосував виключно з категорією "подання", що є абсолютно логічним з тієї точки зору, що Вища рада правосуддя подає Президентові України "подання про призначення судді на посаду", а не "подання про призначення кандидата на посаду судді".
Доводи ОСОБА_1 про те, що законодавець не наділяв Вищу раду правосуддя повноваженнями робити додаткові перевірки після перевірок, що здійснені ВККС України стосовно кандидатів на посаду судді, які призначаються на посаду вперше, спростовуються положеннями статті 31 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", відповідно до якої Вища рада правосуддя, її органи, член Вищої ради правосуддя для здійснення своїх повноважень мають право витребовувати та одержувати на їх запит необхідну інформацію та документи.
Ураховуючи наявність у Вищої ради правосуддя повноважень щодо внесення подання про призначення судді на посаду, можливість ухвалення рішення про відмову внесення подання на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані Вищою радою правосуддя в передбаченому законом порядку, якщо такі відомості не були предметом розгляду ВККС України, відповідач Законом наділений можливістю витребовувати та одержувати на їх запит необхідну інформацію та документи і за результатами їх опрацювання приймати відповідні рішення.