ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 640/15031/20
адміністративне провадження № К/9901/25792/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №640/15031/20
за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними, стягнення коштів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2020 (головуючий суддя Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 (колегія у складі: головуючого судді: Кобаля М.І., суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.),-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - відповідач, Фонд), в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії Фонду щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів, які обліковувалися на рахунку № НОМЕР_1, що був відкритий на підставі договору банківського рахунку від 12.09.2014 № 1763/18906/2014;
- стягнути з Фонду на користь ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування коштів, які обліковувалися на рахунку № НОМЕР_1, що був відкритий на підставі договору банківського рахунку від 12.09.2014 №1763/18906/2014 кошти у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2020 відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 ухвала Окружного адміністративного суду від 28.07.2020 залишена без змін.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що АТ "КБ "ЕКСПОБАНК" ліквідовано як юридичну особу, повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припинені з лютого 2020 року, відтак спірні правовідносини не містять ознак публічно-правового спору та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2020 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду в новому складі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначає, що реєстрація припинення банку свідчить про завершення виплат Фондом гарантованих сум, але цей спір не є цивільно-правовим, позаяк відповідач виконує у спірних правовідносинах саме публічно-владні управлінські функції, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Фонд надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні скарги, покликаючись на те, що АТ "КБ "ЕКСПОБАНК" ліквідовано, тому повноваження Фонду як ліквідатора цього банку припинено.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2020 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Желєзний І.В., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 21.10.2020 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Розпорядженням в.о. керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.12.2021 призначений повторний автоматизований розподіл справи між суддями у зв`язку з обранням судді Желєзного І. В. до Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стрелець Т.Г., Рибачук А.І., скаргу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2021 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.09.2014 між ОСОБА_1 і ПАТ "КБ "ЕКСПОБАНК" укладений договір банківського рахунку № 1763/18906/2014, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у валюті НОМЕР_2 та приймає і зараховує на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, а також виконує розпорядження клієнта на здійснення операцій за рахунком, у тому числі, на переказ грошових коштів з рахунку за допомогою платіжних інструментів.
24.09.2014 прийнята постанова Правління Національного банку України № 597 "Про віднесення ПАТ "КБ "ЕКСПОБАНК" до категорії неплатоспроможних", на підставі якої виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 97, згідно з яким з 25.09.2014 запровадила тимчасову адміністрацію та призначила уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в банку Волощука І.Г.
22.01.2015 постановою Правління Національного Банку України № 41 відкликано в ПАТ "КБ "ЕКСПОБАНК" ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.01.2015 №15 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "ЕКСПОБАНК" з відшкодуванням з боку Фонду за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 26.01.2015 та призначено Волощука І.Г. уповноваженою особою Фонду ПАТ "КБ "ЕКСПОБАНК" строком на 1 рік з 26.01.2015 по 25.01.2016 включно.
10.02.2015 ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду Волощука І.Г. із заявою, в якій просив здійснити виплату грошових коштів за договором банківського рахунку, як вкладнику.
Уповноважена особа Фонду листом від 20.02.2015 № 1401/1064 повідомив позивача про те, що на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб його включено до переліку фізичних осіб-вкладників ПАТ "КБ "ЕКСПОБАНК", яким тимчасово заблоковано та тимчасово призупинено виплату коштів. Дані обставини встановлені в судовому порядку і мають преюдиційне значення.
Постановою Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 826/12127/15 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ЕКСПОБАНК" подати до Фонду доповнення до рахунків щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "ЕКСПОБАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № 1763/18906/2014 від 12.09.2014.
Таким чином, у судовому порядку встановлено, що ОСОБА_1 має право на відшкодування гарантованої суми коштів як вкладник за депозитом з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і, передусім, його необхідно включити у відповідні списки вкладників.
З даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також встановлено, що 15.02.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про припинення юридичної особи ПАТ "КБ "ЕКСПОБАНК".
Позивач, покликаючись на те, що за наведених обставин ліквідації банку та дій Фонду, склалась ситуація, яка унеможливлює виконання рішення суду у справі № 826/12127/15, а право ОСОБА_1 на отримання гарантованої суми відшкодування залишається невідновленим, тому позивач оскаржив дії та просить стягнути з Фонду гарантовану суму відшкодування коштів за рахунок Фонду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 2 КАС закріплено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі-Закон №4452-VI) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону №4452-VI, серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Нормами статті 27 цього Закону установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема: уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку; уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному вебсайті Фонду; Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України".
Відповідно до частини першої статті 28 цього Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Учасниками цих правовідносин є виключно вкладник та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки.
У цій справі судами встановлено, що позивач оскаржує дії Фонду саме щодо виконання обов`язку виплати гарантованої суми відшкодування ОСОБА_1 як вкладнику.
Спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме - організації виплат відшкодувань за вкладами.
Перевірка законності дій (бездіяльності) та рішень посадової особи Фонду щодо виконання покладених на неї владних управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави є предметом перевірки судом саме в межах адміністративного процесу, відтак - підстав для розгляду цієї справи в порядку цивільного чи господарського судочинства немає.
Правова позиція щодо належності цих спорів до юрисдикції адміністративних судів була неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах; від 18.04.2018 у справі № 813/921/16, від 23.05.2018 у справі № 820/3770/16, від 20.06.2018 у справі № 820/3664/16, від 28.11.2018 у справі № 592/13020/17, від 27.03.2019 у справі № 826/6930/15, від 03.07.2019 у справі № 813/576/15.
Перш за все, гарантії Фонду на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є гарантією держави, передбаченою Законом № 4452-VI. Для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.
Правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.
У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку, через що у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
За наведених підстав, завершення ліквідації банку та, відповідно, припинення повноважень Фонду як ліквідатора щодо такого банку, не змінюють характер функцій Фонду відносно гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду, які за своєю правовою природою є управлінськими.
Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у межах граничного розміру, є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Виходячи з викладеного, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що виникнення цього спору пов`язане зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За наведених вище підстав, Верховний Суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -