Постанова
Іменем України
21 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 761/46204/18
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/824/2062/2021
Провадження № 51 - 4799 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Єременка М.В.,
засудженого ОСОБА_1,
його захисника адвоката Юрченка А.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100100012210 від
16 листопада 2018 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2016 року за
ст. 186 ч. 2, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, звільненого 09 жовтня 2018 року по відбуттю строку покарання,
за ст. 186 ч. 2 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Юрченка А.Ф. на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20 січня
2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року
ОСОБА_1 засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 16 листопада
2018 року.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він
16 листопада 2018 року приблизно о 15 годині в підземному переході за адресою:
м. Київ, площа Майдан Незалежності, діючи повторно, підійшов позаду до ОСОБА_2 та, скориставшись його неуважністю, з кишені таємно викрав чоловічий гаманець коричневого кольору, в якому знаходилась банківська картка "ПриватБанк" № НОМЕР_1 та гроші в сумі 2 500 гривень. У цей час дії ОСОБА_1 були викриті потерпілим, після чого ОСОБА_1, діючи відкрито, ігноруючи вимоги потерпілого зупинитись і повернути викрадені речі, втік з місця вчинення кримінального правопорушення в напрямку станції метро "Майдан Незалежності". У подальшому ОСОБА_1 було затримано свідками та працівниками поліції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Юрченка А.Ф. - без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та в його інтересах адвокат
Юрченко А.Ф., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушення права на захист, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначають про те, що після затримання 16 листопада 2018 року в порушення вимог ст. 208 ч. 4, ст. 213 ч. 4 КПК України ОСОБА_1, який є неграмотним та має психічні розлади, протягом тривалого часу не були роз`яснені права, у тому числі мати захисника, і його затримання в порядку ст. 208 КПК України, допит та вручення підозри відбувалось без участі захисника. Указують на те, що судом не були допитані потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3, який був очевидцем подій, ОСОБА_1 не були проведені судово-психіатрична та соціально-педагогічна експертизи, на вимогу сторони захисту не вилучались і не досліджувались відеозаписи з камер спостереження підземного переходу та вестибюлю станції метро "Майдан Незалежності". Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, захисник зазначає, що суд безпідставно поклав в основу обвинувачення показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки вони не були очевидцями події.
Заперечень на касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника
Юрченка А.Ф. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Юрченко А.Ф. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання своїх касаційних скарг та просили їх задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційні скарги засудженого та його захисника необґрунтованими і просив їх залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Доводи касаційних скарг про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції є обґрунтованими.
У апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_1 та в його інтересах захисник Юрченко А.Ф., посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, істотне порушення вимог кримінального процесуального порушення вимог кримінального процесуального закону, порушення права на захист, просили скасувати вирок суду першої інстанції і ухвалити виправдувальний вирок.
Серед доводів апеляційних скарг обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Юрченко А.Ф., у тому числі, зазначали про те, що: - винуватість ОСОБА_1 не доведено, інкриміноване кримінальне правопорушення він не вчиняв; - в ході досудового розслідування не були проведені слідчі експерименти з потерпілим та свідками, не вилучено відеозаписи з камер відеоспостереження з підземного переходу та вестибюлю станції метро "Майдан Незалежності"; - порушено право на захист ОСОБА_1 під час затримання та повідомлення про підозру; - не проведено психолого-психіатричну експертизу, оскільки ОСОБА_1 має психічні розлади; - протокол затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України є недопустимим доказом, оскільки понятими були працівники поліції; - показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 також є недопустимими доказами, оскільки вони не були очевидцями події і як працівники поліції є заінтересованими особами; - судом першої інстанції розглянуто кримінальне провадження без потерпілого ОСОБА_2, якого не викликано в судове засідання та не допитано, а також не допитано ключового свідка - очевидця подій ОСОБА_3 .
Суд апеляційної інстанції не перевірив такі доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушення права на захист, не надав на них мотивованих відповідей з урахуванням практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, не навів належного їх обґрунтування з посиланням на конкретні матеріали кримінального провадження, обмежившись при цьому загальними формулюваннями і висновками та формально зазначивши, що такі доводи є безпідставними.
Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України при розгляді апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Юрченка А.Ф. і дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції щодо
ОСОБА_1 .
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та засудженого Юрченка А.Ф. - задоволенню частково.
При новому розгляді апеляційному суду необхідно врахувати наведене, судовий розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України із дотриманням прав та законних інтересів усіх учасників судового провадження та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Інші доводи касаційних скарг про незаконність засудження ОСОБА_1 та недопустимість доказів підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.
Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справах "Едуард Шабалін проти Росії" (рішення ЄСПЛ від 16 жовтня 2014 року) та "Руслан Яковенко проти України" (рішення ЄСПЛ від 04 вересня 2015 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1, з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_1 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд